Як конфлікт впливає на навчальні можливості підлітків

Результати дослідження про психоемоційний стан і освітні втрати

Війна у своєму повному обсязі відкрила для українських підлітків новий спосіб існування — життя в атмосфері невизначеності та загроз. У таких умовах вони здобувають освіту, формують дружні зв’язки та будують плани на майбутнє.

Наша організація "Навчай для України" активно співпрацює з дітьми, включаючи тих, хто проживає в зонах, наближених до фронту, а також у малих громадах. Ми прагнемо допомогти їм подолати освітні труднощі, які виникли внаслідок війни. Зазвичай ці втрати оцінюють через кількість пропущених занять або наявність прогалин у знаннях. Проте наш досвід роботи з підлітками свідчить про те, що успішність навчання значною мірою залежить від психоемоційного стану дітей і їхньої здатності справлятися з тривалим стресом.

Ми вирішили провести дослідження під назвою "Психоемоційний стан та навчальні процеси підлітків у контексті війни". Це дослідження є складовою частиною нашої багаторічної програми стійкості на 2024-2026 роки (MYRP), яка фінансується організацією Education Cannot Wait та реалізується за сприяння Міністерства освіти і науки України.

Це допомагає зрозуміти, в якому стані перебувають підлітки сьогодні, як війна впливає на їхнє самопочуття та здатність навчатися і хто стає для них опорою в умовах тривалого стресу.

Дослідження включало в себе онлайн-опитування, яке охопило понад 3400 підлітків з восьми регіонів України: Дніпропетровської, Запорізької, Сумської, Миколаївської, Харківської, Херсонської, Чернігівської та Київської областей. Крім того, були проведені фокус-групи за участю учнів, їхніх батьків, вчителів та шкільних психологів.

Згідно з результатами дослідження, кожен п'ятий підліток (21%) має ознаки психологічного неблагополуччя різного ступеня тяжкості та потребує додаткової підтримки. Найпоширенішими проблемами виявилися: тривога (симптоми тривожності різної інтенсивності є в майже 29% опитаних), депресія (ознаки депресії спостерігаються у 26% підлітків), стрес (ознаки стресу -- у 17%).

Для дослідження особливих реакцій на війну ми застосували шкалу психологічного стресу, яка вимірює ступінь страху, внутрішньої напруги та втоми, спричиненої війною. За отриманими даними, половина підлітків виявила середній рівень воєнного стресу, тоді як ще 25% знаходяться на високому рівні.

Ці результати підтверджують, що емоційне виснаження, викликане війною, не завжди проявляється в традиційних симптомах депресії або стресу. Навіть у умовах значного стресу багато підлітків здатні зберігати психологічну витривалість. Проте, саме тривожність виявляється найточнішим показником внутрішнього напруження.

Саме тому важливо подивитися, що лежить в основі цієї тривоги і які переживання підлітки оцінюють як найвідчутніші.

Як свідчать результати дослідження, найбільшу тривогу підлітки відчувають не за себе, а за життя і здоров'я близьких та за майбутнє України.

Додаткове дослідження виявило гендерні відмінності: дівчата частіше висловлюють свої переживання щодо внутрішньої напруги, втоми від війни, а також страху за своє майбутнє, життя і здоров'я. Проте занепокоєння за рідних та майбутнє країни залишається на однаковому рівні для підлітків обох статей, незважаючи на їх гендерну приналежність.

Відомості з якісного аспекту дослідження розширюють цю картину. Психологи, що щоденно співпрацюють з підлітками, детально ілюструють ті емоційні переживання, з якими вони найчастіше зустрічаються у своїй практиці.

Передусім це підвищена тривожність, паніка й розгубленість. За спостереженнями психологів, багато підлітків не розуміють, як розслабитися й відновитися після стресу чи емоційного навантаження. Страх і хвилювання часто пов'язані з життям близьких -- шкільних друзів під час обстрілів або батьків, які перебувають на фронті.

У підлітків старшого віку психологи спостерігають наявність сорому — вони часто не бажають обговорювати сімейні проблеми або труднощі у спілкуванні з ровесниками. Деякі учні стають більш замкненими, проявляючи ознаки емоційного виснаження і уникаючи відвертих розмов про свої переживання, часто обмежуючись звичним висловлюванням "все гаразд". Ці неозвучені емоції можуть накопичуватися та "вибухати" в моменти значного стресу, наприклад, перед важливими іспитами, такими як НМТ.

Психологи відзначають, що багато людей переживають загальне відчуття роздратування, злості та агресії, яке часто спрямоване на Росію, як на причину війни. Одночасно серед підлітків спостерігається збільшення невпевненості в собі, що, можливо, пов'язано із тривалим дистанційним навчанням і нестачею соціальних та комунікативних навичок.

Психологи також звертають увагу на відчуття виснаження, апатії та втоми, які викликані війною. Підлітки, наче намагаючись захистити себе, дистанціюються від негативних емоцій, однак визнають, що позитивні переживання в їхньому житті стали рідкісними. Цей стан, за словами фахівців, можна охарактеризувати як емоційне "замороження" — відчуття, коли всі бажання зникають.

Ще одним значущим мотивом є відчуття провини. Воно може виникати внаслідок надмірно емоційних реакцій, недостатньої здатності контролювати свої почуття, а також через синдром "вцілілого": підлітки іноді ловлять себе на думці про сміх чи радість, а потім переживають через це, оскільки в країні триває війна. Деякі з них також відчувають, що створюють додаткові турботи для батьків у цей складний період.

Емоційний стан підлітків має прямий вплив на їхню навчальну діяльність. Як свідчать спостереження психологів та вчителів, такі стани, як тривога, втома та внутрішнє напруження, значно знижують рівень концентрації, пам'яті та можливість зосередитися на навчальних завданнях. Це призводить до того, що підліткам важче концентруватися під час уроків, вони витрачають більше часу на виконання домашніх завдань і мають труднощі з запам'ятовуванням нової інформації.

В умовах тривалого стресу учням може здаватися, що навчальне навантаження стало надмірним, навіть якщо його обсяг залишився незмінним. Психологи зазначають, що деякі учні швидко втомлюються, втрачають інтерес до навчання або відсувають виконання завдань не через брак мотивації, а через емоційне виснаження. В освітньому середовищі такі прояви часто неправильно інтерпретуються як лінощі або байдужість до навчального процесу.

Окремо фахівці відзначають ситуації різкого емоційного "зриву" в періоди підвищеного тиску -- перед контрольними роботами чи іспитами. Підлітки, які протягом тривалого часу стримують напругу, можуть демонструвати різке зниження результатів, підвищену тривожність або емоційні реакції, що не відповідають ситуації. Це не ознака слабкості, а наслідок накопиченого стресу.

Онлайн-освіта, вимушені паузи в навчальному процесі та обмежені можливості для особистого спілкування з однолітками тільки загострюють ці проблеми. Фахівці в галузі психології зазначають, що це призводить до зниження соціальних і комунікативних навичок, виникнення невпевненості у власних силах та страху перед помилками, що ще більше ускладнює процес навчання та активну участь у класній діяльності.

Окремим аспектом, що впливає на навчальний процес підлітків, стало вимушене переселення. Для учнів, які змінили своє місце проживання через війну, це означає не лише перерваний навчальний процес, а й необхідність адаптуватися до нового освітнього середовища — нової школи, інших вимог, темпу навчання та очікувань. Це може проявлятися у вигляді відчуженості на уроках, страху перед помилками або небажання активно залучатися до навчального процесу. У поєднанні з тривалим стресом, викликаним війною, ці фактори значно ускладнюють ситуацію: підліткам стає важче надолужувати пропущений матеріал і зберігати інтерес до навчання. Тому психологи наголошують на важливості врахування досвіду переселення як критичного чинника, що потребує особливої уваги з боку навчальних закладів.

Незважаючи на емоційне вигорання та втомленість від конфлікту, близько 46% підлітків продовжують демонструвати значну мотивацію до навчання. Для багатьох з них освіта виступає важливим засобом контролю над своїм майбутнім, відкриваючи двері до університетських навчальних закладів, кар'єрних досягнень, фінансової самостійності та інших можливостей.

Одночасно дослідження вказує на фактори, які негативно впливають на мотивацію. Серед них — відчуття несправедливості в процесі оцінювання, недостатня увага до психоемоційного стану учнів, накопичення навчального боргу через пропуски занять та слабка взаємозв'язок між навчальним процесом і реальним життям. У таких умовах демотивація часто є не проявом байдужості, а відповіддю на систематичне перевантаження.

Ця інформація відкриває нові горизонти для перегляду освітніх стратегій: стимулювання мотивації не повинно обмежуватися лише збільшенням вимог. Воно вимагає інтеграції навчального процесу з практичними аспектами, позаурочною активністю, можливостями для самовираження та відчуттям справедливості.

Дослідження також показує, як учні намагаються впоратися з емоційно складними станами.

Підлітки зазвичай шукають підтримки у своєму найближчому оточенні: 69% з них прагнуть полегшити свій емоційний стан, спілкуючись з однолітками, друзями, батьками або родичами. У той же час, 66% намагаються впоратися з труднощами самостійно, займаючись спортом, хобі, беручи участь у шкільних заходах або поглиблюючи навчання.

Водночас лише 8% підлітків звертаються по підтримку до вчителів або шкільних психологів. Таке дистанціювання від інституційної допомоги можна пояснити кількома чинниками: страхом порушення конфіденційності, небажанням відкриватися "чужим" дорослим, сумнівами в ефективності психологічної підтримки та переконанням, що до психолога варто іти лише із "серйозними" проблемами. Онлайн-формат навчання зазвичай істотно ускладнює роботу шкільних психологів. У дистанційному середовищі фахівцеві важче зчитати емоційні сигнали, діти рідко звертаються до них самі, без залучення батьків чи класного керівника, а під час ігрових активностей є технічні обмеження -- якість зв'язку, складність коригування виконання ігрового завдання, менша фізична активність.

Одночасно, дослідження виявляє ще один важливий аспект – зростання емпатії та готовності підлітків надавати підтримку одне одному. У ситуаціях тривалого стресу горизонтальні зв'язки серед однолітків стають для них джерелом стабільності, що пояснює позитивне ставлення до підходів, орієнтованих на взаєморозуміння між рівними.

Якщо не враховувати психоемоційний стан підлітків, зусилля з відновлення знань можуть виявитися поверхневими і не забезпечити тривалого успіху.

Обговорюючи психічне здоров'я підлітків, ми фактично порушуємо питання про межі дорослої відповідальності. Війна підкреслила те, що раніше залишалося в тіні освітньої політики: емоційний стан учнів часто сприймається як неважливий аспект, хоча саме він суттєво впливає на їхню здатність до навчання, соціальної взаємодії та планування свого майбутнього.

Для нас, дорослих, це означає відмову від ілюзії швидких рішень. Потрібно вчитися вибудовувати системну підтримку -- в школі, вдома, у просторі соцмереж.

Батькам слід звертати більше уваги на емоційний стан дитини, а не лише на її оцінки. Важливо бути відкритими до розмов про втому, страхи та почуття розгубленості, при цьому уникаючи знецінення чи моралізаторства.

Навчальним закладам слід проявляти адаптивність у своїх вимогах, зменшувати формальний тягар, а також забезпечувати психологічну підтримку не лише за запитом, а як невід'ємну частину повсякденного життя.

Міністерству освіти і науки -- переглянути навантаження й формати оцінювання з урахуванням хронічного стресу, в якому живуть діти, та інвестувати в системну підтримку ментального здоров'я в закладах освіти.

Підліткам необхідні не лише знання, а й відчуття стабільності та довіри — це дозволяє їм зберігати внутрішню силу навіть у складних ситуаціях.