Дослідження ОЕСР про те, коли чат-бот допомагає вчитися, а коли лише створює ілюзію навчання
Часто можна почути думку, що штучний інтелект "знижує інтелектуальний рівень" дітей. Проте насправді все залежить від того, які запити дитина формулює до ШІ і які результати потім перевіряє школа. Які саме завдання учень передає штучному інтелекту?
У стандартній представленій роботі ця різниця не є очевидною. Тому в нашій школі Unicorn School ми просимо учнів надавати скріншоти своїх діалогів. Це допомагає вчителям зрозуміти, яким чином дитина взаємодіяла з ШІ: чи запитувала пояснення, чи просто отримала готову відповідь.
Важливість цього підходу для навчання чітко демонструють результати новітнього звіту Digital Education Outlook 2026, створеного Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). У цьому дослідженні йдеться про те, яким чином штучний інтелект трансформує якість освіти, а також про те, де проходить межа між справжніми знаннями, які здобуває учень, і "помилковим відчуттям розуміння".
Ефект підпори
У цьому звіті представлено результати експерименту, в якому взяли участь близько тисячі учнів старших класів у Туреччині. Протягом чотирьох занять тривалістю 90 хвилин вони були розділені на три групи. Перша група займалася навчанням з підручниками та конспектами, друга мала доступ до звичайного чату на основі GPT-4. Третя група, за участю вчителів, використовувала спеціально налаштовану версію чату з штучним інтелектом, який надавав підказки, але утримувався від надання готових рішень.
Результати виконання завдань у класі показали, що учні, які працювали з традиційним GPT-4, досягли на 48% кращих показників порівняно з тими, хто не використовував штучний інтелект. Група, яка отримувала підказки від ШІ, навіть перевершила цю цифру. Однак, коли школярам було запропоновано підсумковий тест без будь-яких матеріалів чи допомоги від ШІ, учні, що користувалися звичайним GPT-4, показали результати на 17% гірші, ніж ті, хто не мав доступу до штучного інтелекту. Учні, які отримували допомогу від ШІ-помічника, продемонстрували результати, які були приблизно на рівні з учнями без доступу до технологій.
Автори звіту називають це "ефектом милиці": звичайний чат з ШІ брав на себе саме ту частину роботи, на якій учні мали тренуватися. Отже, якби ми дивилися лише на результати вправ, виконаних із чатом GPT, усе скидалося б на успішне впровадження технологій штучного інтелекту в освіті. Проблема стала помітною тільки тоді, коли учням довелося працювати самостійно. Саме такої перевірки мені як учителю бракує, коли йдеться про освітні ШІ-продукти: що людина вміє робити сама після того, як ними користувалася?
У цьому звіті також розглядається інший досвід. У Гарвардському університеті на початковому курсі фізики студенти використовували спеціально налаштованого ШІ-тьютора, для якого викладачі заздалегідь підготували завдання та пояснення з певних тем.
В результаті підсумкового тестування студенти, які користувалися ШІ-тьютором, продемонстрували підвищення результатів більш ніж удвічі в порівнянні з тими, хто навчався на традиційних лекціях. При цьому, на це було витрачено менше часу.
Хоча обидва експерименти тривали недовго, вони яскраво демонструють, що присутність штучного інтелекту на занятті не є вирішальним фактором. Набагато важливішими є методи його використання та організація навчального процесу.
Швидкий і повільний ШІ
Дослідник у сфері креативності Рональд Бегетто виділяє два різні підходи до застосування штучного інтелекту: "швидкий" і "повільний". У випадку "швидкого" підходу особа просто вставляє завдання в чат з ШІ та приймає першу надану "оформлену" відповідь. Як зазначає Бегетто, це може призвести до того, що як учні, так і викладачі поступово стають "цифровими ляльками".
У випадку "повільного" штучного інтелекту користувач спочатку висловлює свою думку, отримує відгук від ШІ, який виступає в ролі співрозмовника, а потім повертається до своїх завдань. Це дозволяє їй витрачати більше часу на осмислення і верифікацію отриманих ідей.
Це схоже на різницю між доставкою їжі та шеф-кухарем поруч. Доставку ви замовляєте одним кліком і отримуєте готову страву. Шеф стоїть біля плити, поки ви готуєте самі, і питає, що має вийти, чи не додати ще якоїсь спеції. Нагодують вас в обох випадках, але готувати ви навчитеся лише в другому.
Як функціонує повільний штучний інтелект у реальному житті? Замість того щоб надавати миттєві рішення, він виконує роль особистого наставника.
Ось інший варіант вашого тексту: Припустимо, учень склав есе і звертається до чат-бота з проханням "покращити текст". Штучний інтелект може переробити його, і учневі залишиться лише скопіювати нову версію. Проте можна поставити запит інакше: "Прочитай мій текст. Які з тверджень потребують додаткових доказів або ілюстрацій? Запитай мене про них. Я сам перепишу текст, а ти допоможи оцінити внесені зміни".
Це так званий "сократівський діалог", названий на честь давньогрецького філософа Сократа: замість готових відповідей ШІ ставить запитання, які змушують учня аналізувати власні припущення і знаходити помилки. От як це працює з математичною задачею: "Ось умова й моя спроба розв'язання. Знайди перший сумнівний крок. Запитай, чому я так зробив, і дочекайся відповіді. Якщо не впораюся, дай підказку. Повного розв'язку не показуй".
Було б наївно сподіватися, що підліток, готуючи свою роботу, сам звернеться до ШІ з проханням не надавати готові відповіді, а допомогти йому у навчанні. У дослідженнях, на яких базується звіт, налаштування ШІ-тьюторів проводилися заздалегідь науковцями та педагогами.
Вчителі мають можливість налаштувати асистента для своїх класів без потреби у програмістах. Багато чат-ботів дозволяють створювати проекти або власних помічників з фіксованими інструкціями. Наприклад: "Ти – асистент учнів 8 класу з алгебри. Тема: лінійні рівняння. Не надавай готових рішень і відповідей. Спершу попрось учня продемонструвати свою спробу. Визнач першу помилку і запитай, що він думає про свій підрахунок. Якщо учень двічі не зможе вирішити задачу, поясни правило на іншому прикладі. На завершення попроси його описати своїми словами, що він зробив".
Це приклад початкового налаштування, яке ще треба перевірити на конкретних завданнях. У турецькому експерименті вчителі додатково передавали ШІ-тьютору правильні розв'язки, типові помилки учнів і підказки до кожної з них.
Однак і перетворювати будь-яку допомогу на нескінченне опитування не варто. Якщо дитина не знає правила, їй потрібне пояснення або розбір схожого прикладу, а вже потім можна повертатися до її задачі. Тут ШІ має перевагу над класом: до незрозумілого місця можна повертатися стільки разів, скільки треба, і не ніяковіти, що інші вже працюють далі.
Навіть із хорошою інструкцією ШІ-тьютор може помилитися або видати готовий розв'язок. Тому вчителю все одно доведеться перевірити, як інструмент працює з його матеріалом. А подібне завдання для самостійної спроби покаже, чи учень зрозумів пояснення ШІ.
За що ставити оцінку
Поступовий процес вимагає від учня значно більше зусиль. Якщо учень отримує однакову оцінку за готову відповідь від чат-бота та за самостійне навчання, він, без сумніву, вибере найшвидший шлях. Це ставить питання перед школою, яка закликає відповідально ставитись до технологій, але оцінює лише кінцевий результат — чи все виконано вірно.
Вирішення цієї суперечності не можна досягти лише за допомогою порад щодо промптів. Необхідні зміни в процесі оцінювання — воно повинно базуватися на конкретних цілях. Також учень має бути ознайомлений з правилами ще до початку виконання завдання. Якщо учень навчається алгоритму розв'язання рівнянь, він повинен самостійно зробити першу спробу, і саме це підлягає оцінці. Якщо ж мова йде про редагування тексту, варто оцінювати, які корективи ШІ-помічника були прийняті та з яких причин.
Аналіз діалогових скриншотів, які ми використовуємо в нашій школі, відкриває нові можливості для дискусії. Хоча з їхньою допомогою не можна повністю довести, що учень засвоїв матеріал, ми можемо задати важливе запитання: чому ти прийняв цю рекомендацію? Або ж запропонувати застосувати отримане пояснення в іншій ситуації. Також важливо дізнатися, з чим учень не погодився. Відповідь на кшталт "цей приклад не підтверджує мою позицію" може дати більше інформації про його знання, ніж всі зміни, які він вніс без заперечень. Тому я б надав вищу оцінку роботі, в якій учень виявив і виправив свою помилку, ніж ідеальній відповіді, яку він не в змозі пояснити.
Безперечно, для цього знадобиться певний час. Можливо, деякі подібні завдання в навчальному процесі слід зменшити, щоб вчитель мав можливість присвятити цей час аналізу ідей.
Було б нечесно вимагати від учителя обговорювати з дітьми перебіг роботи, залишивши йому те саме робоче навантаження. Інакше легко опинитися в ситуації конвеєра, від якої застерігає дослідник Бегетто: ШІ, що говорить через учня, перевіряє інший ШІ, що говорить через учителя.
#
