Після 2022 року більше ніж 109 тисяч українських студентів продовжили навчання в університетах за кордоном, а в навчальному році 2023/24 їхня кількість сягнула понад 115 тисяч. Одночасно, кількість студентів в українських навчальних закладах знизилася більш ніж на 20%.
"Справжня проблема не в тому, що молодь виїжджає. Проблема в тому, чи зможемо ми створити умови, щоб вони захотіли повернутися", - каже Козленко.
Освітня мобільність є важливим світовим трендом. У країнах Європейського Союзу близько 9% випускників мають досвід навчання за кордоном, і часто повертаються з новими знаннями та навичками, які сприяють розвитку місцевих економік. Як зазначає Козленко, Україні слід перейти від стратегії утримання своїх фахівців до стратегії їх повернення. Замість того, щоб протистояти "відтоку мізків", країна повинна створити умови для повернення, формуючи таку культуру, де молоді професіонали прагнуть реалізувати свій потенціал на батьківщині.
"Навчання за кордоном не слід розглядати як втечу чи 'відтік мізків'. Це швидше інвестиція в досвід, який можна використовувати вдома. Україні не варто зачиняти двері молоді в світ, навпаки, необхідно створювати умови для їхнього повернення. Завдання полягає не лише в тому, щоб утримати молодь, а в тому, щоб вона сама прагнула повернутися. Для цього кожна ланка — держава, освітні заклади, бізнес та сім'я — повинна формувати простір можливостей," — підкреслив він.
Згідно з інформацією, наданою Міжнародною організацією міграції, до 2022 року всього 10-20% українських студентів мали намір повернутися на батьківщину після завершення навчання. Проте у 2023 році цей показник підвищився до приблизно 30%. Однак між бажанням і дійсністю залишається суттєва прірва, зумовлена умовами життя, браком можливостей та відчуттям перспективи.
Козленко підкреслює, що для зміни ситуації необхідно впровадження системного підходу, за якого кожен учасник процесу несе певну частину відповідальності.
#Університет #Студент #Україна #Інвестиції #Європейський Союз #Бізнес #Економіка #Стратегія
