Перший тривожний симптом, що впадає в око -- масовий відтік української молоді до іноземних університетів. Це вже не питання війни або моди, а радше індикатор втрати довіри до національної освітньої системи. Молоді люди шукають стабільності, якісних програм, сучасної інфраструктури й можливостей для подальшого навчання та професійної реалізації. Найгірше те, що в українських реаліях освіта дедалі частіше сприймається як формальна необхідність, а не як ефективний інструмент розвитку чи самореалізації, говорить доктор політичних наук, професорка, MBA (Master of Business Administration), завідувачка кафедри міжнародних відносин Інна Костиря.
"При уважному розгляді змін, що відбулися в останні роки, стає очевидним, що спостерігається явний нахил до формальних рішень. Помітно, що акцент зміщується на технічні аспекти — назви установ або абревіатури нововведень, а не на поліпшення якості програм чи реальну підтримку педагогів і студентів", — зазначає Інна Костиря у своїй статті.
На думку професорки, нещодавнє рішення уряду щодо підвищення мінімальних вартостей навчання для так званих популярних спеціальностей ще більше ускладнило ситуацію.
"У деяких університетах вартість освіти вже перевищує 90 тисяч гривень на рік, що робить вищу освіту недосяжною мрією для багатьох українських родин", -- зазначила Костиря.
На її думку, такий крок мав би хоч якусь логіку чи виправдання, якби держава активно фінансувала освітню галузь і в такий спосіб намагалася б встановити якийсь новий баланс.
"Але на сьогодні держава фінансує лише частину витрат (зарплати, комунальні послуги), а решта фінансового ресурсу добирається саме коштом оплати за навчання. Тому підвищення плати призвело не до зміцнення фінансової бази ЗВО, а навпаки -- до формування нових ризиків та загроз. Адже може посприяти зменшенню кількості абітурієнтів у державних закладах та їхньому подальшому відтоку до приватних університетів або за кордон", -- говорить Костиря.
Непродуманими експертка називає й ініціативи щодо створення ліцеїв з мінімум чотирма класами на паралелі, ліквідацію або передачу коледжів та технікумів місцевим громадам, які не мають ресурсів для їх утримання.
"Ці дії ведуть до знищення освітньої інфраструктури в регіонах. Загалом, реформа професійно-технічної освіти фактично створює умови для банкрутства навчальних закладів, а передача їхнього майна під так звані 'інвестиційні проекти' може призвести до остаточного зникнення багатьох установ," - зазначає Костиря.
Інна Костиря висловлює думку, що в Україні немає чітко визначеної державної стратегії для збереження і розвитку людського капіталу.
"На жаль, освіту більше не сприймають як стратегічну інвестицію в майбутнє нації, а вона здебільшого перетворюється на арену для боротьби інтересів обмеженого кола осіб. Внаслідок цього виникає парадоксальна ситуація: загальна втрата контролю над процесами є результатом успішного лобіювання змін у певних сферах," — зазначає Костиря.
Експертка підкреслює, що така згубна логіка переваги "індивідуального" над "колективним" є особливо ризикованою в умовах війни.
"Замість того, щоб об'єднати освітню спільноту, визначити спільні пріоритети для розвитку та раціонально використовувати обмежені ресурси, ми спостерігаємо зовсім іншу картину. На жаль, нинішня ситуація не вселяє оптимізму: фінансування стає дедалі меншим, постійно проводяться експерименти, де форма замінює суть, а рішучі наміри не реалізуються в професійних діях. У результаті цього спостерігається загальний тренд, що підриває довіру до освітньої системи," -- зазначила Інна Костиря.
Варто зазначити, що національне мультипредметне тестування (НМТ) цього року стало причиною небаченого рівня критики з боку абітурієнтів, їхніх родичів та представників сфери освіти.
#Університет #Студент #Вища освіта #Сміливіше. #Вищий навчальний заклад #Інфраструктура #Ліцей #Держава (політичний устрій) #Абітурієнт #Українська гривня #Стратегія #Логіка #Нація #Доктор наук #Мода #Міжнародні відносини #Магістр бізнес-адміністрування #Тестування #Абревіатура #Tekhnikum #Банкрутство
