Пам'ятник Князю Володимиру, розташований у Києві. Зображення: commons.wikimedia.org
Історичний персонаж Володимир.
Історичний образ князя Володимира.
Володимир був представником свого часу, належачи до однієї з найвпливовіших аристократичних династій русів X століття. Його кар'єра розпочалася в якості лідера потужної дружини, і він зарекомендував себе як талановитий полководець. Політичні успіхи, яких досягнув, були здобуті завдяки військовій силі, адже в той час це був єдиний шлях досягнення високих посад. Його амбіції були величезними, про що свідчать наслідки його політичних рішень. Ці амбіції стали поштовхом для низки важливих подій: його військові кампанії на Крим, стратегічна угода з Візантійською імперією, укладена в складний для неї період, але вигідний для нього. Результатом всього цього стало його одруження з візантійською принцесою, тріумфальне повернення до Києва та початок перетворення держави на християнську. Це також призвело до його особистого хрещення, що стало початком хрещення для всього суспільства, наслідки якого ми відчуваємо й досі.
Врешті-решт, чи насправді він прагнув обрати релігію, чи ж у нього було бажання одружитися?
Текст, який ми маємо на увазі, являє собою літературну конструкцію, що була сформована вже після подій, про які йдеться в легенді про вибір віри. Проте в ній закладено певне раціональне зерно. З достовірних джерел, які близькі за часом до Володимира, відомо, що він встановлював контакти не лише з грецькими чи візантійськими християнами, але й з представниками інших релігій. Відомі його взаємодії з латинськими християнами і навіть з мусульманами відбувалися вже після його хрещення. Хоча деякі елементи цієї легенди мають підґрунтя, важливо переглянути хронологію подій. Виявляється, спочатку він прийняв християнство і уклав угоду з імператорами, а вже потім почав сумніватися у своєму виборі, розмірковуючи, чи не слід було обрати інший шлях. Однак його рішення залишилося непорушним, і він разом із нащадками став частиною східно-християнської традиції, яку ми нині знаємо як православну.
Особисте хрещення Володимира та еліти
Однак змінити релігійні переконання цілого народу — це справжнє випробування, особливо коли спільнота протягом тривалого часу дотримується одного віровчення та традицій. І раптом з’являється зовсім нова релігійна ідея. Яка була складність цього процесу і скільки часу знадобилося, щоб це стало частиною суспільного життя?
Першим етапом стало особисте хрещення Володимира та його найближчого оточення, включаючи дружину, військових та бояр. Далі відбулося хрещення киян. Після повернення з походу в Крим відбулося масове прийняття християнства серед мешканців Києва. У джерелах згадується, що Володимир виставив вимогу до населення, фактично ультиматум, але протидії не було. Якщо це було рішення князя та його еліти, народ слідував за ними. Таке явище, коли еліта спочатку приймає нові ідеї та цінності, а потім вони поширюються завдяки їхньому престижу, спостерігається і тут. Щодо розповсюдження християнства в інших землях, що належали Володимиру та його нащадкам, це був довготривалий процес. Великі простори Східної Європи, про які ми знаємо наприкінці XI - початку XII століття, були під контролем династії Рюриковичів, і їх здобуття тривало протягом значного часу. Це не сталося за один день. Навіть через століття після смерті Володимира деякі слов'янські, не кажучи вже про неслов'янські племена, залишалися язичниками, і князівська влада на них ще не поширилася. Інший Володимир - Мономах - в кінці XI століття ще вів війни з язичниками-вятичами на річці Ока. І скільки часу вже минуло?! Християнство та його культурні надбання не дійшли до них. В селах християнство закріплювалося значно пізніше, ніж у великих містах, тому цей процес аж ніяк не був миттєвим.
Хрещення відбулося у 988 році, а остаточне розділення між православною і католицькою церквами сталося в 1054 році. На той час католики та православні ще не існували як окремі конфесії. Який же вибір тоді стояв перед ним?
Хоча в епоху Володимира не існувало офіційного розподілу, фактичне відокремлення все ж відбувалося. Цей процес поступово накопичувався. Уже в IX столітті християнство опинилося на межі формального розколу, але тоді цього не сталося. З точки зору зовнішнього спостерігача, існували помітні відмінності між різними варіантами християнства, які проявлялися в обрядах та адміністративних структурах.
Після епохи Володимира стає очевидним, що існує справжня держава.
Які економічні, соціальні та політичні трансформації відбулися після хрещення Русі, і як вони позначилися на подальшій долі держави, її функціонуванні, ухваленні рішень та проведенні виборів? Як ці зміни вплинули на зміну курсу країни в наступні роки?
Вплив християнства на формування Київської Русі та момент хрещення Володимира мали надзвичайне значення, оскільки саме тоді зароджувалася Київська держава. Цей етап став ключовим у розвитку як церковно-релігійних традицій, так і державності на українських землях. До цього Володимир і його попередники були, по суті, вождями військових дружин, які очолювали невелику спільноту київських русів, що здебільшого займалася військовими та торговими справами, встановлюючи непрості стосунки з навколишніми слов'янами. Проте, після хрещення Володимира, ми спостерігаємо чітке становлення держави з визначеними територіями і кордонами, що формувалися завдяки будівництву міст, фортець та змійових валів. У період між X та XI століттями виникають справжні міста, а суспільство стає складнішим, з яскраво вираженою елітою та різними соціальними групами. Відзначається розвиток монументального будівництва і початки законодавства. Згодом з'являється "Руська правда" — перша спроба систематизувати судові норми. Тріумф Володимира, який захопив Херсон у Криму, уклав вигідну угоду з візантійськими імператорами і повернувся до Києва, спонукає його до розвитку політичних структур на рідних землях, а не до завоювання багатих південних країн. Попередник Володимира, Святослав, прагнув підкорити Болгарію, ведучи з нею запеклі війни, адже там вже існувала розвинута інфраструктура. Володимир, захопивши Херсон, мав схожі мотиви, але зрештою повертається до своїх коренів і починає формувати свою державу. Таким чином, зародження Київської держави й християнства на цих теренах відбувається синхронно, що надає особливого значення цим подіям в історії. Київська Русь стає християнською державою, і поєднання політичної та релігійної історії має величезне значення для розуміння нашої спадщини.
Вадим Арістов. Изображение: old.nas.gov.ua
Де в цій складній системі знаходилася писемність, як вона формувалася і розвивалася, хто ж насправді були Кирило та Мефодій?
Писемність дуже важлива. Вона приходить до нас разом із християнством, а це одна із релігій книги. Вона неможлива без книжності, тому це був неодмінний атрибут. До нас прийшла мова старослов'янська, яка вже на той час використовувалася у Болгарії. А там старослов'янська традиція і кирилична абетка виникає ще наприкінці IX ст. Кирило винайшов не кирилицю, а іншу абетку глаголицю, а кирилиця виникає вже у тій самій Болгарії завдяки діяльності учнів Кирила і Мефодія наприкінці IX ст. І ця традиція приходить в кінці X, на початку XI ст в Русь до Києва.
Яке значення мала Візантія у процесі хрещення Русі?
Роль Візантії дуже велика, тому що середовище київських русів, з якого вийшов і сам Володимир, яке виникає тут десь наприкінці IX ст, було орієнтоване на Візантію, як головного чи може навіть майже єдиного важливого торговельного партнера. Руські купці щороку їздили в Константинополь. Звідти привозили престижні товари. Це був зразок цивілізації не тільки для русів, а і загалом для всієї Європи і навіть ширше. Це була одна зі світових держав того часу, на яку орієнтувалися, яку хотіли наслідувати, копіювати.
Коли мова йде про Володимира, варто відзначити, що Візантія відіграла ключову роль у його хрещенні. Він здійснив військовий похід і захопив візантійське місто на Кримському півострові, уклавши угоду з імператорами Візантії. Саме від греків він отримав хрещення і взяв під свою руку Багрянородну царівну. Перше духовенство, яке прибуло до Києва, також було грецького походження з Херсона. Отже, вплив Візантії був справді значним. Проте питання підпорядкування Руської землі Візантії, як в ті часи, так і пізніше, не стояло. Русь, як тоді називалася ця держава, була повністю незалежною від Візантії. Хоча візантійський імператор вважався статусно вищим за руських князів, це не означало політичного підпорядкування. Візантійці сприймали Русь та інші сусідні країни як молодших партнерів, варварів, навіть якщо ці народи вже прийняли християнство. Для греків, які вважали себе римлянами, ці держави були представниками нижчої категорії.
Володимир став хрещеним як тріумфатор.
Чому саме в цей момент це спричинило такий вплив?
За часів правління Володимира склались надзвичайно сприятливі обставини. Він уклав вигідну угоду з візантійцями на своїх умовах, що дало йому змогу стати у позицію переможця. Тому прийняття християнства та його затвердження як домінуючої релігії не могло розглядатися як ознака підпорядкування чи компромісу. Для Володимира це було хрещення переможця. Ця релігія стала символом успіху не лише для нього, а й для тих, хто його оточував і підпорядковувався йому.
Оточення завжди складалося з впливових постатей, відомих як мужі чи бояри, з якими руський правитель змушений був консультуватися. Цей звичай був настільки глибоко вкорінений, що його важко було порушити. Для нього це здавалося природним і необхідним. Кожен лідер того часу повинен був покладатися на своїх радників або шанованих супутників. Деякі з них могли бути значно старшими за нього, адже це були мудрі та досвідчені особи, здатні надати корисні поради. Це свідчило про добру управлінську практику. Якщо правитель ігнорує думки таких людей, це може призвести до серйозних проблем. Проте це не означало, що він не мав змоги самостійно приймати рішення. Вони могли на нього впливати своїм авторитетом чи думками, але остаточний вибір завжди залишався за ним.
Те, що ґрунтується на джерелах, має значення.
Що обирати, як критерій справжності, істинності, ідеологічної незаангажованості, якщо людина в пізнанні історії робить свої перші нешкільні кроки?
Можна звертатися до літератури, створеної експертами та працівниками відповідних установ, зокрема академічних закладів, Академії наук або університетів, які мають спеціалізовані кафедри з історії. Крім того, важливо, щоб кожен, хто вивчає та цікавиться нашою давньою середньовічною історією, розвивав критичне мислення. Це необхідно не лише для аналізу сучасних подій та інформаційного середовища, але й для розуміння нашого історичного минулого.
Ми опинилися в середовищі, яке насичене різноманітними міфами та спекуляціями. Ці міфи можуть виникати з численних джерел. Завжди важливо ставити питання: звідки це походить? Адже те, що ми знаємо про цю давню епоху, зокрема про Володимира, можна розділити на дві основні категорії: або це вигадки, які не мають ніякої основи, або це висновки, зроблені на основі джерел — текстів чи артефактів, що створювалися в той час, і дійшли до нас. І саме те, що спирається на достовірні джерела, має істотну цінність.
Що потрібно знати нам зараз, користуючись інформацією, розуміти, що це точно російський наратив. Як вони використовують цю тему, щоб подати якісь свої меседжі?
В останні роки вони не запропонували нічого нового. Все, що вони представляють, існує вже протягом кількох століть. Вони вважають Володимира та весь період від Х до ІХ століття, включаючи ХІІ-ХІІІ століття, частиною своєї історії, вважаючи, що початок їхньої історії лежить у Києві. Однак чомусь вони не прагнуть згадати про свої корені, які знаходяться в області Верхньої Волги та Оки. Для них Володимир є руським князем, але їхнє розуміння цього факту є специфічним. Тим часом у наукових колах, особливо на Заході, чітко розрізняють, що належить до Московії і Росії, а що стосується Русі.
#Росія #Європа #Східна Православна Церква #Київ #Херсон #Релігія #Суспільство #Християнство #Крим #Католицька церква #Місто #Володимир Великий #Київська Русь #Рутенія #Фортеця #Болгарія #Стамбул #Стародавній Рим #Мусульмани #Еліта #Візантійська імперія #Кирилиця #Греки #Хрещення #Імператор #Пояснення #Держава (політика) #Святослав I Київський #народ Русі #Святі Кирило та Мефодій #Слав #Християнізація Київської Русі #Бояр #Ока (річка) #Московія
