Професор Леонід Рудницький відійшов у вічність 8 грудня на 89 році життя.
Професор Леонід Рудницький є видатною постаттю в галузі германістики та україністики, а також експертом у порівняльному літературознавстві і видатним організатором наукового життя. Нещодавно в інтернеті з'явилися публікації, що висвітлюють його значні академічні досягнення. Ці успіхи забезпечили йому широку популярність, включаючи одну з найпрестижніших нагород для вчених за межами України — членство в Національній академії наук України.
До наукового світу Леонід Рудницький увійшов майже 60 років тому, захистивши докторську дисертацію в Українському Вільному Університеті (УВУ) в Мюнхені, і залишався вірним своєму академічному покликанню протягом усього життя. Його лідерство проявлялося в багатьох ролях: він брав участь у діяльності Наукового товариства імені Шевченка, в тому числі, як Президент Світової Ради НТШ, був одним із засновників і довголітнім головою Товариства "Свята Софія", активно долучався до діяльності Української Вільної Академії Наук, очолював філадельфійську філію Українського католицького університету. Викладав у численних університетах, керував установами в кількох країнах і був ректором своєї alma mater УВУ.
Найяскравішим доказом здібностей викладача є його учні. Поганих викладачів студенти швидко викидають з пам'яті, добрих - згадують з теплом, а найкращих - з вдячністю протягом всього життя. Хоча я не був повноцінним студентом професора Рудницького, я усвідомлюю, який значний вплив він справляв на своїх вихованців.
На курсі з німецької мови в Гарвардському університеті мій викладач, дізнавшись про моє українське походження, запитав, чи я знайомий з Леонідом Рудницьким. Він зазначив: "Мій найулюбленіший професор у університеті — це Леонід Рудницький". Виявилося, що саме професор Рудницький навчав його німецької мови в університеті La Salle, де український літературознавець протягом тривалого часу викладав і був співзасновником, а також директором Програми Центрально-і Східно-Європейських Студій.
Академічна та суспільна діяльність академіка Рудницького була пронизана глибокою вірою, непохитною відданістю Українській Церкві та її культурному спадку, а також духом служіння. Як мирянин, християнський інтелектуал і організатор, він належав до найактивніших представників "патріархальників", які співпрацювали з Патріархом Йосифом Сліпим та піднімали важливі питання, що турбували як ієрархію, так і клір. Сьогодні цей мирянський рух потребує нової інтерпретації в сучасних умовах.
Студентська молодь зібралася навколо професора Рудницького, який вирізнявся своєю гостинністю та легкістю в спілкуванні. Його грайлива усмішка і характерний шляхетний гумор професора завжди створювали приємну атмосферу. Він із задоволенням ділився кумедними історіями, що траплялися з видатними особистостями, зокрема з Йосифом Сліпим, який справив на нього значний вплив.
Більше ніж чотири десятиліття тому професор Рудницький став на захист моєї репутації.
Ось як все сталося. На літніх курсах Українського католицького університету в Римі, що проходили під наглядом Патріарха Йосифа, професор Рудницький щороку проводив лекції. У цих курсах діяли доволі строгі правила. Студенти проживали в пансіонаті на площі Madonna dei Monti, де існував чіткий розпорядок, розроблений для підтримання моральних норм. Одне з правил забороняло виходити з приміщення після 22:00. Уявіть лише: літо, Рим, серце італійської столиці. З вікна відкривається вид на Колізей, а на вулицях кипить життя. І вам всього 20 років! Звісно, я не зміг встояти й вирушив досліджувати місто.
Однак повернутися вчасно не вдалося — двері виявилися зачиненими на міцний, майже середньовічний засув. Відсутність семінариста вночі могла призвести до серйозних дисциплінарних наслідків. Тож я вирішив на відчайдушний крок: заліз до кімнати професора Рудницького і почав тихенько стукати у вікно. На щастя, він виявився вдома. Людина з великим серцем і добрим гумором, професор спустився вниз, тихо відкрив двері й впустив мене всередину. Таким чином, моя репутація старанного студента була врятована.
Я щиро вдячний йому і його дружині Ірині та дітям, що вони відчинили двері свого дому 22 листопада цього року, коли професор Рудницький вже був досить кволим. У цей день ми вручили йому та дружині -- професорці Ірині Рудницькій -- митрополичу нагороду за "віддане християнське свідчення у шлюбі та родинному житті, за багатогранну суспільну діяльність, працю у ділянці освіти і науки, мирянське служіння та лідерство в Українській Греко-Католицькій Церкві". Ми встигли поговорити і випити по гальбі пива. Вечір був родинним і громадським, з молитвою, співом і сміхом. Теплими і вдячними лишаються спомини.
#Університет #Студент #Учитель #Президент (державна посада) #Християнство #Українці #Ректор (академії) #Національна академія наук України #Докторська дисертація #Український католицький університет #Софія #Українська Греко-Католицька Церква #Рим #Пиво. #Академік #Італійська мова #Німецька мова #Український вільний університет #Наукове товариство імені Шевченка #Літературознавство #Йосип Сліпий #Центральна Європа #Мюнхен #Інтелектуальний #Середньовіччя
