Закон може визначити, що дитину було депортовано, примусово переміщено або що вона втратила батьків через збройний конфлікт. Проте, чи справді це свідчить про те, що вся шкода, яку зазнала дитина, є очевидною?
На наше переконання, не означає.
Війна між Росією та Україною трансформує не лише умови життя дітей, але й саму динаміку їхнього розвитку. Вплив пережитих подій може накопичуватися та проявлятися протягом багатьох років, навіть після того, як безпосередня небезпека вже минула.
З цієї причини ми рекомендуємо вивчити можливість юридичного закріплення комплексної шкоди, завданої війною, у контексті дитинства, як окремої категорії шкоди.
Мова йде не лише про введення нового терміна, а скоріше про потребу в покращенні вже наявних методів аналізу, фіксації та оцінки впливу війни на дітей в Україні.
Комплексна шкода дитинству внаслідок війни
Ми дійшли до цього висновку завдяки діяльності громадської організації "Gen.Ukrainian", яка працює з дітьми, що зазнали окупації, депортації або примусового переміщення, втрати рідних, незаконного обмеження особистої свободи, розлуки з сім'єю та процесу російської індокринації. Останній термін, що походить від латинського "indoctrinare", означає свідоме і систематичне впровадження в уми людей чи дітей певних ідеологічних, політичних, релігійних або світоглядних концепцій без критичного осмислення.
Дитина може вийти з окупованої території, але відновити відчуття безпеки їй буде нелегко. Батьки, які повернуться з полону, зіткнуться з викликами у відновленні сімейних зв'язків, що вимагатиме часу, зусиль і належної підтримки.
Війна впливає на дитинство не лише через безпосереднє насильство над дитиною, а й через досвід її близьких.
Тортури, сексуальне насильство, яке виникає внаслідок військових дій, а також насильницьке зникнення або незаконне утримання батьків можуть мати серйозний вплив на сімейну атмосферу, в якій виховується дитина.
Право здатне визначати правопорушення і наслідки, які з ними пов'язані.
Варто усвідомлювати, що дитинство – це унікальна стадія фізичного, соціального та психологічного розвитку особистості. Події, які відбуваються в цей час, можуть суттєво вплинути на здоров'я, навчальні досягнення, сімейні зв'язки, відчуття безпеки, а також на перспективи майбутнього життя дитини і, в загальному, на її ідентичність.
Отже, виявлення окремих юридичних фактів, що свідчать про порушення її прав, не завжди дає можливість адекватно оцінити всі наслідки, що з цього випливають.
Міжнародне право вже враховує особливості шкоди, завданої дітям внаслідок міжнародних злочинів. Наприклад, у рішенні справи "Лубанга" Міжнародний кримінальний суд у 2012 році підкреслив важливість врахування віку, розвитку та найкращих інтересів дитини під час визначення принципів відшкодування.
Реєстр збитків в Україні дозволяє подавати заяви про різноманітні порушення, включаючи випадки смерті або зникнення безвісти родичів, катування, тяжкі тілесні ушкодження, сексуальне насильство, насильницьке переміщення осіб та депортацію дітей. Існують також спеціальні категорії для заяв, що стосуються втрати доступу до освіти та медичних послуг. Додатково, реєстр містить категорію для повідомлень про інші порушення міжнародних прав людини та норм міжнародного гуманітарного права.
Ці механізми, без сумніву, є необхідними та грають ключову роль у гарантуванні права потерпілих на компенсацію за завдану шкоду.
Водночас, з точки зору підходів, орієнтованих на постраждалих, і холістичного (цілісного) підходу, виникає питання, наскільки ефективні існуючі механізми у врахуванні не лише наслідків окремих порушень, але й їхнього комплексного та тривалого впливу на розвиток дитини. Наприклад, дитина зазнала окупації і тривалої розлуки з одним із батьків, який опинився у полоні.
Після повернення з полону сім'я стикається з викликами відновлення своїх зв'язків, тоді як дитина має впоратися з наслідками пережитого досвіду.
Кожна з цих обставин може бути предметом окремого оцінювання.
Проте їхній взаємозв'язок у формуванні дитини може виходити за межі простого набору визначених результатів.
На нашу думку, саме ця ситуація підтверджує необхідність подальшого удосконалення правових механізмів для визнання шкоди, яку отримують діти внаслідок збройних конфліктів.
Комплексну шкоду дитинству внаслідок війни пропонуємо розглядати як сукупний, довготривалий та багатовимірний вплив повʼязаних із війною подій та обставин на розвиток дитини, її добробут та життєву траєкторію й можливості.
Мова йде не про заміну існуючих видів шкоди чи введення нових бар'єрів для постраждалих, а про потребу розширення існуючих правових методів, не обмежуючи доступ до національних та міжнародних механізмів захисту і відшкодування.
Методика оцінювання загальної шкоди
Для реалізації цього підходу на практиці важливо розробити адекватну методологію, яка дозволить документувати та оцінювати комплексні втрати, пов'язані з дитинством.
На нашу думку, її основу можуть становити такі взаємоповʼязані аспекти як: кумулятивність, вікова чутливість, тривалість та багатовимірність.
Кумулятивний аспект допоможе вивчити, як пережиті дитиною події, пов'язані з війною, накопичуються, взаємодіють і можуть підсилювати негативні наслідки одна одної.
Вікова чутливість допоможе врахувати вік та індивідуальні особливості розвитку дитини при оцінці наслідків пережитого досвіду.
* Тривалість допоможе врахувати наслідки, які можуть залишатися чи виявлятися на подальших етапах розвитку дитини.
Багатовимірний підхід дозволить проаналізувати, як пережитий досвід впливає на здоров'я, сімейні взаємини, освіту, соціалізацію, формування ідентичності та майбутні перспективи дитини.
У процесі документування та оцінки шкоди, заподіяної дитинству, необхідно керуватися принципами, що забезпечують найкращі інтереси дитини, а також дотримуватися добровільності, конфіденційності та уникати повторного травмування.
Також важливо гарантувати, щоб дитина мала можливість висловити свою думку, враховуючи її вік і рівень розвитку, відповідно до міжнародних стандартів захисту прав дітей. Необхідно забезпечити належні умови для її безпеки під час участі в цьому процесі.
Створення подібної методології викликає ряд складних питань.
Першочергово ідеться про встановлення причинно-наслідкового зв'язку між пережитими подіями та їхнім впливом на розвиток дитини, визначення належних способів документування шкоди та забезпечення дружнього до дитини підходу до її оцінювання.
Вказане вимагає спільних зусиль з різних галузей та інтеграції різноманітних методів — від правових до соціальних.
Саме з цієї причини Gen.Ukrainian та Gen.Hope розпочали розробку відповідної методології, грунтуючись на практичному досвіді психологічної реабілітації дітей, а також на основі наукових досліджень, правозахисної роботи та міжнародних правових норм.
Для нас є надзвичайно важливим, щоб кінцевим результатом цієї роботи стало концептуальне обґрунтування комплексної шкоди, завданої дитинству, а також розробка практичних методів для більш детального документування наслідків війни. Це також включає належне врахування цих наслідків при визначенні форм репарацій та створення довгострокових програм підтримки і відновлення українських дітей, які зазнали травм.
За роки повномасштабної війни Україна напрацьовує досвід документування міжнародних злочинів, захисту прав постраждалих та розвитку репараційних механізмів.
І він без перебільшень впливає на підходи до оцінювання шкоди, завданої дітям під час збройних конфліктів, та втілення нових форм невідкладних проміжних репарацій.
В кінцевому підсумку, забезпечення справедливості для дитини, яка зазнала шкоди, не повинно зводитися до простої правової оцінки порушення її прав. Це також повинно включати глибоке усвідомлення наслідків, які вона пережила, та створення відповідних умов для відновлення її прав і можливостей для подальшого розвитку.
20 листопада, в рамках Всесвітнього дня дитини, Gen.Hope — Центр передового досвіду у сфері психічного здоров'я дітей та підлітків в умовах війни, заснований громадською організацією Gen.Ukrainian, організовує свою першу міжнародну конференцію на тему "АРХІТЕКТУРА ДИТИНСТВА: Як забезпечити розвиток та майбутнє дітей в умовах війни та криз". Ця подія об'єднає українських та світових дослідників і практиків, а також представників державних інституцій та громадянського суспільства. Учасники зможуть послухати доповіді експертів із Стенфордського, Єльського університетів, Університету Джонса Гопкінса та Каліфорнійського університету в Берклі.
Оксана Лебедєва є ініціаторкою створення громадської організації "Gen.Ukrainian" та Центру провідного досвіду "Gen.Hope".
Альбіна Басиста - юристка-міжнародниця, правозахисниця, залучена фахівчиня громадської організації "Gen.Ukrainian"
#Росія #Насильство #Україна #Свідомість #Військова окупація #Російська мова #Документ #Світогляд #Міжнародний кримінальний суд #Депортація #Доктрина #Міжнародне право #Збройний конфлікт #Військові репарації #Університет Джона Хопкінса #Міжнародне гуманітарне право #Дитина #Позбавлення волі #Тортури #латинська #Злочинність #Каліфорнійський університет у Берклі #Сексуальне насильство #Збитки