Протягом останнього тижня шанувальники снукеру мали змогу насолодитися змаганням видатних гравців сучасності на турнірі Masters 2026.
Хоча цей турнір є запрошувальним і не відображається на рейтингах, його якість не викликає жодних сумнівів. По-перше, за ігрові столи вийдуть 16 найкращих гравців світу на даний момент (Ронні О'Салліван вирішив не брати участі, і його місце зайняв Кріс Вейклін, який займає 17-у позицію в рейтингу). По-друге, історія цього турніру почалася ще в 1975 році.
Легендарний "Александра Пелас" вражав глядачів заповненими трибунами та практично завжди вражаючою грою артистів на зеленому сукні. Усе це формувало унікальну атмосферу справжнього свята снукеру.
Про це, цікаві факти та, головне, фінал між легендарним Джоном Хіггінсом і Кайреном Вілсоном - в огляді від "Чемпіона".
Masters — це турнір серії Triple Crown, поряд з UK Championship і чемпіонатом світу. Кайрен Вілсон до цього моменту мав лише один трофей з цієї престижної колекції — чемпіонат світу 2024 року. Джон Хіггінс володіє повним набором, але востаннє оновлював свою колекцію ще в 2011 році, коли вчетверте здобув титул чемпіона світу.
І, мабуть, фінал за участі саме цих двох снукеристів передбачити було складно. Але він став реальністю.
Кожен з фіналістів заслуговував на підтримку. "Воїн" втретє вийшов у фінал Masters: минулого року він поступився Шону Мерфі з рахунком 7:10, а в 2018-му за аналогічним результатом програв Марку Аллену. Джон же святкував перемогу двічі, проте це сталося ще в 1999 і 2006 роках.
Цього разу перевага молодості виявилася більшою за досвід. Вілсон показав вищі результати, набравши більше очок та продемонструвавши кращий відсоток влучень. Він виконував удари швидше — 26,6 секунди, тоді як Хіггінс витрачав на це 31,7 секунди. Крім того, у неділю у "Чарівника з Вішоу" виникли значні труднощі з дальніми кулями.
Визначальний момент гри настав при рахунку 3:3. Кайрен реалізував дві "сотні" підряд, що дозволило йому створити перевагу в два фрейми. Після цього він відчув себе набагато впевненіше, ніж його суперник, який опинився в ролі того, хто наздоганяє.
Зважаючи на те, що 34-річний англієць вилетів у першому раунді World Snooker Championship 2025 і UK Championship, ця перемога набуває ще більшої ваги.
"У 2018 році, коли я зазнав поразки у фіналі, я плакав, як дитина. Тепер намагаюся стримувати сльози, адже це має для мене величезне значення", - поділився своїми переживаннями Вілсон після матчу.
У знаменитій стрічці "День бабака" персонаж Білла Мюррея щоразу переживав один і той же день — 2 лютого. Схоже, що аналогічна "часова петля" також торкнулася Masters.
Якщо в перший день рахунки 6:2 в обох зустрічах можна було вважати випадковістю, а на другий - закономірністю, і на третій - тенденцією, то як це пояснити на четвертий день? Усі 8 матчів закінчилися з однаковим рахунком - 6:2.
Хтось із вас пам'ятає, щоб, наприклад, усі вісім матчів туру УПЛ завершувалися з рахунком 2:1? Можливо, такого й не було в історії.
Зазвичай подібні однотипні явища називають "флешмобом". Звісно, гравці не змовлялися між собою і ніхто не казав: "Я передаю естафету", але 1/8 фіналу цьогорічного турніру точно запам'ятається надовго.
Ймовірність того, що всі вісім матчів першого раунду завершаться з рахунком 6:2, становила 220 000 до 1. У жодному з попередніх турнірів не було зафіксовано, щоб більше чотирьох поєдинків першого раунду закінчилися саме таким чином.
Коментуючи події для BBC, Стівен Хендрі зазначив:
"Це феноменально. Зазвичай на такому турнірі ви маєте щонайменше три матчі з рахунком 6:5".
Не без підстав Хендрі здобув титул семиразового чемпіона світу — в наступних шести поєдинках чвертьфіналів та півфіналів рахунок 6:5 фіксувався аж чотири рази. "Зачаровані" 6:2 продемонстрували лише Джадд Трамп та Марк Аллен.
А ще одна гра вразила нас безгольовим рахунком 6:0.
Автором цього твору виступив У Іцзе.
Попри те, що у фіналі 22-річному У Іцзе не вистачило зовсім небагато (у поєдинку з Вілсоном він вів 5:4), він ще раз підкреслив, що китайський снукер швидко набирає обертів на світовій арені.
У цьому сезоні він тріумфував на International Championship, здобув кілька гучних перемог над топами, але й оступався там, де мало хто цього очікував. Молодість, нестабільність і водночас шалений потенціал - класичний коктейль для гравця, який тільки починає свій великий шлях.
На старті Masters У вибив чинного чемпіона Шона Мерфі з рахунком 6:2, демонструючи холоднокровну й упевнену гру. Але це був лише початок.
Наступним на черзі стало китайське дербі, де Іцзе зустрівся з Сяо Годуном, який старший за нього на 14 років. Іцзе не лише здобув перемогу, а й вразив всіх своєю грою, продемонструвавши вражаючі серії високих брейків: 112, 93, 84 та 97.
Символічно, що напередодні матчу пресслужба WST продемонструвала, як представники Китаю готувалися до дербі спільно, причому Сяо навіть приготував сніданок для свого молодшого партнера.
Що ж, і він, і Сяо дебютували на Masters. Так, без трофею, але шороху навели знатно. Годун, зокрема, ще раніше вибив Марка Селбі. "Бешкетник" із Лестера після "ударних" листопада-грудня багатьма вважався головним фаворитом легендарного турніру.
Мерфі та Селбі не демонстрували своїх найкращих результатів, а от 50-річний Марк Вільямс зовсім не справився з матчем проти свого тезки Аллена.
"Я завжди належним чином готуюся до важливих подій, але цього разу не зміг підготуватися зовсім - увесь тиждень пролежав у ліжку з харчовим отруєнням. Тому я просто сказав собі: 'Вийди туди й викладись на повну'", - зізнавався північноірландець після перемоги.
Втім, Аллену викладатися на повну навіть не довелося. Найвищий брейк Вільямса склав лише 36 очок, а його pot success - 71%. З такою грою валлієць навряд чи був би серед лідерів навіть на Q-School.
Водночас Марк Вільямс відомий своїм легким і веселим характером. З-поміж легендарного "Класу 92" саме його роками вважають тим, хто найменше переймається поразками - і саме це дозволяє йому досі отримувати задоволення від гри.
У своєму звичному, прямолінійному стилі Вільямс визнав, що провів один із найневдаліших матчів у своїй кар'єрі. Проте, цей тиждень приніс йому і хороші новини: його 12-річний син Джоел здобув право участі в чемпіонаті Європи в категоріях U-16 та U-18. Якщо все складеться вдало, він може потрапити до мейн-туру, а це відкриває можливість для потенційної зустрічі з батьком. Це було б приголомшливо, хоча до цього ще далеко.
Легендарний шотландець Джон Хіггінс у свої 50 років продемонстрував неймовірний бойовий дух. У півфіналі проти першої ракетки світу Джадда Трампа він двічі опинявся в ролі наздоганяючого - спочатку програвав 0:3, а згодом 3:5.
Хіггінс не піддався паніці, не зламався і залишився вірним собі. Навпаки, під тиском він активізував свій характерний стиль гри, зрівняв рахунок і здобув перемогу 6:5 у вирішальному фреймі. Це стало однією з найяскравіших камбек-перемог останніх років.
Особливо вражає ситуація: перед цим "Туз" досягнув семи поспіль перемог над Хіггінсом, а в 13 з 14 останніх зустрічей саме Джадд виявився сильнішим.
На попередньому етапі турніру Джон вже проявив свій характер, повернувшись з рахунком 3:5 у поєдинку з Чжао Сіньтуном. Дві окремі гри, дві унікальні наративи – проте об'єднує їх одна спільна риса: наполегливість і впевненість у власних силах.
Ці камбеки ще раз підкреслили, що навіть найстарші ветерани туру здатні диктувати темп і надихати - особливо коли на кону місце в історичному фіналі.
Після матчу Джон жартував, що чинному чемпіону світу було "просто шкода старого".
Цього року Masters порадував нас багатьма вражаючими брейками. Проте, обійшлося без рекордів.
Найвищий брейк на турнірі - 137 очок - був зроблений молодим У Іцзе і довго тримався як турнірний максимум у супроводі сильних серій.
Одним із найбільш історичних фактів Masters 2026 стало те, що Джон Хіггінс у 50 років та 8 місяців став найстарішим фіналістом у історії Triple Crown, перевершивши рекорд Рея Реардона, який був трохи молодшим у 1983 році. Такий собі потужний меседж про довговічність рівня гри найвищої майстерності.
Отже, Ронні О'Салліван здобув перемогу у 2024 році, досягнувши 48-річчя. Шотландець був на межі встановлення нового рекорду, але, на жаль, його прихильники залишилися розчарованими, адже сил йому не вистачило.
Хіггінс, що здобував свої перші титули ще в 90-х роках, продовжує змагатися за провідні нагороди з молодими суперниками. Це вже його шостий фінал на турнірах Masters. Вік не став для нього перешкодою, а навпаки, підкреслив його професіоналізм, здатність адаптуватися та психологічну стійкість у найважливіших поєдинках сезону.
Журналісти TNT Sports звернули увагу на... муху, яка, на їхню думку, обрала найвдалішу позицію для спостереження.
Також варто відзначити 102-річну Флоррі Едмундс. Ця жіночка прийшла дивитися матч Вілсон - Робертсон разом із 82-річним сином.
Вона засмутилася поразці Ніла, але відзначила, що все інше було на найвищому рівні.
Матчі запрошувальної Ліги чемпіонів тривають, і тепер на черзі група №5.
А вже за тиждень, 26 січня, розпочнеться German Masters, яке відбудеться в Берліні.
#Дональд Трамп #Історія #Шотландія #Берлін #Уельс #Китай (регіон) #Чемпіонат світу з футболу #Ударний інструмент #Чемпіонат Європи з футболу #Снукер #Лестер #Ронні О'Салліван #Брейк (снукер) #Англійці #Ліга чемпіонів УЄФА #Марк Вільямс (актор) #Велика Британія #Британська телерадіомовна корпорація #Джон Хіггінс #Стівен Хендрі #Марк Аллен (гравець у снукер) #Білл Мюррей #День бабака (фільм) #Шон Мерфі (художник) #Шотландці #Все
