Щоб зменшити "відтік мізків" серед молоді в Україні, слід врахувати три важливі кроки. По-перше, необхідно істотно спростити регуляторні вимоги, зокрема, припинити створення численних норм і правил, які стримують розвиток вишів. По-друге, державні службовці повинні активніше інформувати суспільство про зміни в освітній сфері, зосереджуючи зусилля на комунікації, а не на надмірному контролі.
У своєму інтерв'ю для Вчися. Медіа викладач і екс-заступник міністра освіти та науки Єгор Стадний підкреслює, що "універсальне рішення" не може бути дієвим в Україні через різноманітність умов у різних регіонах. Він вважає, що освітнім керівникам слід уникати спроби контролювати всі процеси.
Ось простий приклад: Міністерство вимагає від університетів надавати студентам можливість перескладати іспити, навіть кілька разів. Але чому це потрібно? Якщо студент не вчився протягом семестру і не показував жодної активності, навіщо давати йому шанси "виправитися" за одну ніч перед іспитом? Це знецінює працю викладачів і демотивує тих, хто дійсно старався. Викладачі мають право виставляти двійки — це частина їхньої роботи та принципів академічної доброчесності, - зазначає Стадний.
Він акцентує увагу на тому, що процес вступу настільки регламентований, що абітурієнтам важко будувати плани на майбутнє. Наприклад, вага предметів на національному мультипредметному тесті зазвичай оголошується лише за три місяці до самого іспиту. Через це випускникам складно визначитися з вибором предметів, оскільки вони не мають змоги знати, яку вагу матиме той чи інший предмет під час вступу.
Крім того, варто переглянути традиційні моделі освіти, які поділяють її на етапи, такі як дошкільна, шкільна, позашкільна, професійна та вища. Як зазначає Стадний, "освітня система вже давно зазнала змін, і діти часто не отримують необхідних знань у школі, а потім намагаються компенсувати це під час навчання в університеті".
"Уявімо, що в місті Х бракує обладнання для природничих класів у школах. Водночас у місцевому університеті є порожні лабораторії з відповідною технікою. Студентство там не навчається очно. Виходить парадокс: у місті одночасно маємо і дефіцит, і надлишок певного ресурсу. Чому так відбувається? Кожна ланка освіти живе у своєму світі, має свої повноваження, своїх керівників - і між ними немає зв'язку", - зазначає освітянин.
Він зазначає, що важливо підходити до освіти не з точки зору її рівнів, а через призму ресурсів і завдань. Наприклад, якщо в школі відчувається нестача вчителя з хімії, а поблизу в університеті є фахівець у цій галузі, доцільно надати йому можливість викладати шкільну програму. Водночас, більшість студентів, за винятком першокурсників, у Києві продовжують навчання в онлайн-форматі. Це призводить до нестачі практичної освіти, а участь учнів у навчальному процесі залишається дуже обмеженою.
Стадний підкреслює важливість активного впровадження штучного інтелекту в усі аспекти освіти. Інтелектуальні помічники мають потенціал стати корисними інструментами для науки, професійної діяльності та навчання. При мудрому використанні вони здатні значно підвищити рівень знань і вмінь студентів, а також стати надійною підтримкою для всіх учасників навчального процесу.
Раніше OBOZ.UA повідомляв про держави, в яких здобувають освіту найбільша кількість українських студентів.
#Університет #Київ #Студент #Учитель #Знання #Абітурієнт #Хімія #Штучний інтелект #Функція (математика) #Студентство #Парадокс
