Від вугілля до урядових кабінетів: український інженер, що назвав Донбасом і проклав шлях для Шевченка.

Як Євграф Ковалевський без гучних заяв та скандалів створював українську історію, розповідає РБК-Україна.

На початку 19 століття Євграф Ковалевський провів серію геологічних експедицій на схід України. Тоді це були степи, де вугілля ще не стало символом індустріального прориву.

Учений уперше описав вугільні пласти, склав стратиграфічні карти, систематизував дані про підземні поклади та використав у своїх звітах поняття "Донецький кам'яновугільний басейн".

З цих технічних документів виник термін, який через кілька десятиліть набув значення не лише географічного, а й політичного та культурного символу. Науковий дискурс перетворився на назву цього регіону - "Донбас".

Саме тому Ковалевського можна вважати "батьком" поняття, яке й сьогодні визначає частину українського ландшафту.

Слід зазначити, що у 1820-х роках Ковалевський висловив припущення про можливість наявності запасів кам'яної солі в околицях міста Бахмута.

Після досягнення значних успіхів у галузі геології Ковалевський продовжив свою кар'єру на державній службі, займаючи посади від директора Гірничого департаменту до міністра народної освіти в період з 1858 по 1861 рік. Він активно працював у системі, в якій імперія прагнула модернізувати освітню сферу, не втрачаючи при цьому контролю над ідеологічними процесами.

Саме тому діяльність Ковалевського на посаді міністра - подвійна. З одного боку, він підтримував розвиток університетів і технічних училищ, сприяв створенню нових навчальних програм. З іншого - опинився в епіцентрі конфліктів навколо цензури, зокрема й щодо українських авторів.

Євграф Петрович Ковалевський походить із української козацької аристократії. Як дворянин, він володів 180 душами в Харківській губернії, що були його родинною власністю, а також 75 душами в Петербурзькій губернії, які він здобув пізніше. Саме так характеризують цього науковця в різних енциклопедичних виданнях.

Євграф Ковалевський (зображення: zabytki.in.ua)

У деяких джерелах - переважно в локальних історичних нарисах та родинних хроніках з'являється твердження, що Євграф Ковалевський нібито "сприяв" або "дозволив" друк першого "Кобзаря" Тараса Шевченка 1840 року. Звучить гарно - інженер, який відкрив Донбас, ще й допоміг вивести українське слово з-під цензури.

Проте, якщо зануритися в архівні матеріали, ситуація виглядає дещо інакше. Офіційним цензором видання "Кобзаря" виступав Петро Корсаков, а рішення щодо друку приймалося в Петербурзькому цензурному комітеті. В жодному з документів не міститься згадок про Ковалевського у контексті цього дозволу.

Проте, відомо, що в період його управління Міністерством народної освіти Російської імперії (між 1858 і 1861 роками) активно обговорювалися можливості пом'якшення цензурних обмежень. Тому є ймовірність, що його адміністративний та практичний стиль керівництва сприяв формуванню сприятливих умов для більш ліберальної політики стосовно публікації українських текстів.

В 1856-1858 роках Ковалевський став головою Московського цензурного комітету (26 травня 1856 вступив на посаду), а ще віцеголовою Товариства історії та старожитностей російських (1857-1858).

Ковалевський увійшов в історію не стільки як політик чи реформатор в традиційному розумінні, скільки як технократ, який визначив напрямок індустріального розвитку Східної України. Він став піонером, виявивши в безкраїх степах потенціал для створення енергетичного центру, а також першим, хто окреслив вугілля як ресурс, здатний трансформувати економічну ситуацію.

Його "Донецький басейн" став базою для розбудови інфраструктури, шахт, заводів і міст. І хоч сам він помер задовго до того, як слово "Донбас" стало брендом важкої промисловості, саме його наукові звіти запустили цей процес.