Перший надріз скальпелем або перша пункція завжди є справжнім випробуванням для медичного працівника. Руки можуть тремтіти, а адреналін заважає зберігати спокій. Раніше молоді лікарі вимушені були долати цей страх у операційній, наражаючи на ризик не лише себе, а й пацієнта.
Сьогодні ж перші розріз, інтубація, катетер чи накладання швів відбуваються задовго до реальної лікарні з можливістю повторити ту чи іншу дію сотню разів -- із застосуванням симуляторів, тренажерів, віртуальної чи доповненої реальності.
Підготовка медичних працівників все більше починає нагадувати навчання пілотів винищувачів: спочатку вони проходять сотні годин на симуляторах, а вже потім переходять до практичних польотів.
"Сьогодні інновації в навчанні медиків -- це спосіб створити простір, де студент стає активним учасником клінічної ситуації, але без ризику для пацієнта. Ще під час навчання формується впевненість і автоматизм дій -- те, що раніше приходило тільки з роками роботи", -- каже Антон Смірнов, президент Університету медицини та соціальних наук, на базі якого працює симуляційний центр з інноваційним обладнанням.
Згідно з дослідженням, проведеним вченими Єльського університету і опублікованим у журналі Annals of Surgery, хірурги, які проходять підготовку за допомогою віртуальної реальності, виконують операції майже на 30% швидше та в шість разів рідше припускаються помилок у порівнянні з тими, хто навчався традиційними методами.
В кінцевому підсумку, для того щоб сучасні технології стали корисними у лікарняному середовищі, необхідно освоїти їх використання ще під час навчання в університеті.
Знати анатомію за допомогою атласу — це одне, а усвідомлювати, як саме розташовані органи в обсязі живої людини — зовсім інша справа. Власне, VR та 3D-технології заповнюють ту прогалину, якої не вистачає в підручниках чи атласах, і це є критично важливим, зокрема в хірургії. Мова йде про просторове сприйняття. Саме воно надає лікарю цілісне уявлення про систему: як виглядає пухлина, де саме вона розташована, які структури її оточують, а також як до неї добратися, не завдаючи шкоди навколишнім тканинам, — розповідає Павло Плавський, дитячий нейрохірург та керівник відділення нейрохірургії Охматдиту.
У цій статті ви дізнаєтеся про вісім основних технологій, які вже змінюють українську медичну освіту. Обговоримо, які інновації впроваджуються в реальних лікарнях та чому важливо бути готовим до цих змін ще зі студентських років.
8 допоміжних інноваційних технологій, які дають змогу відточити навички
Високореалістичні симулятори пацієнтів, відомі як High-Fidelity Manikins, є складними роботизованими системами, які здатні відтворювати широкий спектр людських фізіологічних процесів. Вони можуть дихати, їхній серцевий ритм змінюється, зіниці реагують на світло, а тиск може різко коливатися. Завдяки спеціалізованому програмному забезпеченню можливо моделювати різноманітні сценарії, починаючи з раптових алергічних реакцій і закінчуючи тяжкими травмами, отриманими внаслідок автомобільних аварій.
Основна вигода полягає в здатності безпечно оперувати з критичними ситуаціями в умовах, максимально наближених до реальних. У такому контексті помилка стає не лише досвідом, а й шансом врятувати життя в майбутньому.
За даними згаданого вище дослідження, лікарі, які пройшли тренування на високореалістичних симуляторах із неонатальної реанімації (порятунок новонароджених), діяли значно ефективніше в реальних ситуаціях. Це призвело до покращення виживаності немовлят.
2. Віртуальна реальність (VR-симуляції). З допомогою VR-системи створюється тривимірне інтерактивне середовище, як-от операційна, приймальне відділення, реанімаційна палата. Студент може виконувати втручання, аналізувати стан пацієнта, працювати в складі "команди".
"VR дає нам можливість змоделювати найкритичніші сценарії -- масивні кровотечі чи складні операції -- які студент може не бачити в клініці роками. Але коли це станеться в реальності, часу на роздуми і пригадування механізму буде обмаль. Власне, ефект повного занурення тут працює краще за будь-яку теорію. Підготовлений лікар значно швидше орієнтується в невідкладній ситуації, що впливає на тривалість реагування та зменшує ймовірність клінічних помилок. У результаті, університети, які впровадили VR-тренінги, вказують на зменшення кількості технічних помилок під час перших клінічних маніпуляцій до 30-40%", -- пояснює Антон Смірнов.
3. Доповнена реальність (AR) у навчанні анатомії та хірургії. AR дозволяє взаємодіяти з тривимірними голографічними моделями органів, судин і нервових структур. Користувачі можуть візуально аналізувати ці моделі, змінювати їх розмір, "розбирати" на шари та досліджувати з різних ракурсів.
"Цей підхід дозволяє подолати труднощі в сприйнятті складних просторових взаємозв'язків, які важко усвідомити через статичні моделі. Студент починає усвідомлювати організм як тривимірну структуру. Така навчальна методика має безпосередній вплив на точність майбутніх хірургічних операцій," — зазначає Антон Смірнов.
4. Навчальні симулятори для розвитку практичних навичок (Skills Labs) точно відтворюють людські тканини та органи. У цьому середовищі студенти мають можливість відпрацювати основи медичної практики: від накладення швів та пов'язок до більш складних маніпуляцій, таких як інтубація, катетеризація та плевральна пункція.
"Практичні навички наших студентів розвиваються не тільки в медичних закладах. В імітаційному центрі вони вдосконалюють свої уміння, виконуючи інструментальні процедури на сучасних симуляторах. Нещодавно ми організували тренінг на тему "Менеджмент венозного доступу", під час якого студенти детально ознайомилися з усіма етапами цієї важливої маніпуляції. Наша мета полягає в тому, щоб студенти не лише навчалися, але й почувалися впевнено при роботі з пацієнтами, успішно виконуючи основні медичні втручання," — ділиться Орест Чемерис, ректор Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Головною перевагою цього інструмента є можливість багаторазового використання. У реальних умовах лікарні інтерн зазвичай має лише одну спробу, щоб ввести голку у вену. Натомість, у цьому навчальному середовищі студент може практикувати одну й ту ж процедуру багаторазово – десятки та сотні разів – до тих пір, поки його навички не досягнуть досконалості.
"Навіть найглибші теоретичні знання не забезпечать якісної клінічної практики без належної мануальної підготовки. Використання навчальних тренажерів для відпрацювання практичних навичок сприяє формуванню 'м'язової пам'яті' та значно підвищує точність виконання процедур ще до першого безпосереднього контакту з пацієнтом. Це також допомагає вирішити важливу етичну проблему, адже зменшує кількість невдалих спроб на живих людях. У результаті, знижується рівень стресу у лікаря та мінімізуються ризики ускладнень для пацієнтів", -- зазначає Антон Смірнов.
5. Сценарії екстрених ситуацій з використанням реального медичного обладнання та Wet Labs. У цьому типі симуляції застосовуються не тренувальні, а справжні дефібрилятори, монітори для спостереження за пацієнтами та апарати для штучної вентиляції легенів. Сценарій охоплює весь процес надання медичної допомоги — від первинної оцінки до стабілізації пацієнта.
"Це місце не лише навчає лікуванню, а й акцентує увагу на взаємодії. У критичних обставинах результат залежить від злагодженої роботи команди. Подібні тренінги сприяють розвитку комунікаційних навичок і здатності приймати рішення в умовах стресу. Це безпосередньо скорочує час до початку рятувальних операцій і підвищує ймовірність виживання," -- зазначає Антон Смірнов.
Деякі університети йдуть далі роботи з манекенами і впроваджують навчання на біологічному матеріалі (Wet Labs). Це дає змогу хірургам відчути реальний опір тканин і працювати в умовах, ідентичних до справжньої операції, але без ризику для людини.
Завдяки цій технології хірурги можуть тренуватися у максимально наближених до реальних умовах. Наприклад, на біологічному матеріалі проводяться курси з Damage Control Surgery (хірургія контролю пошкоджень). Молоді фахівці вчаться надавати допомогу при найскладніших травмах: військових (від вибухів та куль) і цивільних (як, наприклад, після дорожньо-транспортних пригод). Це надзвичайно важливо, адже хірурги отримують можливість практикувати зупинку реальної кровотечі та шиття справжніх тканин ще до того, як опиняться у лікувальному закладі під час бойових дій чи цивільних операцій, -- пояснює Орест Чемерис.
6. Симулятори "віртуальних пацієнтів". Це інтерактивні сценарії, в яких студент виконує роль лікаря-діагноста: збирає медичну історію, призначає дослідження, аналізує отримані результати та має визначити правильний діагноз.
Таким чином, клінічне мислення стає більш досконалим. Ця система дозволяє студентам ознайомитися з величезною кількістю різних клінічних ситуацій, які важко було б вивчити під час короткочасного стажування в лікарні. Вона сприяє формуванню чітких алгоритмів дій і значно знижує ризик виникнення діагностичних помилок у подальшій практиці.
7. Використовуючи 3D-принтери, виготовляються детальні репліки анатомічних елементів або патологічних змін — від моделей кісток до відтворення судин і пухлин.
Тут можна відтворити унікальні клінічні випадки. Наприклад, хірурги можуть провести "репетицію" складної операції на надрукованій моделі ще до того, як візьмуть скальпель у руки в операційній. Це суттєво покращує точність планування і якість прогнозування можливих ускладнень.
"Наприклад, на 3D-принтерах можна виготовляти основи для протезів. І це є прекрасною навчальною базою для протезистів-ортезистів", -- каже Орест Чемерис.
8. Віртуальна лікарня для підтримки ментального здоров'я. Цей гуманітарний стартап об'єднує медичну практику, сучасні цифрові технології та досвід міжнародного співробітництва. Оскільки тисячі українських дітей, які зазнали травм через війну, потребують психологічної реабілітації, але не завжди мають можливість звернутися до лікаря, розробляється віртуальна екосистема для ментального здоров'я. Вона функціонуватиме на основі телемедичних платформ, що дозволяє надавати професійну допомогу дистанційно, незалежно від місця перебування дитини.
Проєкт ламає бар'єри доступності. Це перша спроба створити системну цифрову реабілітацію національного масштабу, яка залучає найкращий європейський досвід та українську академічну базу. Науково-дослідний центр уже працює на базі ЛНМУ. Тут вивчають ментальне здоров'я дітей та розробляють сучасні методики реабілітації.
Експерти переконані, що інноваційні технології не просто витісняють лікарні в процесі підготовки нових медичних спеціалістів, а радше змінюють їх. Сучасний університет перетворюється на інтегровану платформу, де освіта, наукові дослідження та клінічна практика тісно взаємопов'язані.
"Синергія між освітою, науковими дослідженнями та клінічною практикою є основою успіху. Сучасні технології передусім дають впевненість у собі під час роботи з пацієнтами -- лікарі не бояться робити обстеження чи маніпуляції, бо вже відпрацьовували це неодноразово в імітаційному центрі чи на симуляторах. Це, своєю чергою, дає змогу випускникам відчувати себе конкурентоздатними на ринку праці. Наприклад, вони мають можливість опанувати найновіше обладнання, як-от інтраоральні сканери та цифрова лицева дуга в стоматології, яке може дозволити собі не кожен приватний стоматологічний центр", -- підсумовує Орест Чемерис.
Як сучасні технології допомагають у щоденній роботі лікаря
Нейрохірург Павло Плавський розповідає, що за кілька останніх років сучасні технології буквально перевернули парадигму роботи лікаря:
Раніше в нейрохірургії основним питанням було, чи зможе пацієнт вижити після операції. Сьогодні акцент змістився на поліпшення якості життя. На сьогоднішній день летальність у лікарні Охматдит під час нейрохірургічних процедур становить менше 1%. Це значна статистика, коли мова йде про 500 врятованих життів щороку.
У нейрохірургічному відділенні Охматдиту інноваційні технології відіграють ключову роль вже на етапі підготовки до операції. На сучасній платформі для планування нейрохірургічних втручань інтегруються всі важливі дані про пацієнта. Наприклад, при наявності пухлини аналізуються зображення МРТ, результати трактографії та 3D-візуалізації самої пухлини, що демонструє її взаємозв'язок із судинами. Лише після всебічного аналізу цих даних можна визначити оптимальний доступ до пухлини. Після цього технології стають "очима" та "високоточними інструментами" хірурга.
"Нейронавігація функціонує як сучасний GPS-навігатор. Вона не лише вказує на розташування пухлини, а й об'єднує всі медичні дані пацієнта в єдину інтегровану систему. Це дозволяє лікарю спостерігати за інструментом у реальному часі, наче він "пересувається" всередині мозку, накладаючись на зображення МРТ. Завдяки цій технології, спеціаліст може, спостерігаючи за монітором, прокласти найбільш безпечний маршрут до мети, уникаючи судин і нервових шляхів, що відповідають за рух або мовлення. Точність роботи цієї системи досягає міліметрових значень", -- розповідає Павло Плавський.
У нашому відділенні впроваджено унікальний краніальний робот, який є першим в Україні. Цей робот слугує високоточним асистентом, здатним виконувати завдання в тих випадках, де людська рука може втратити стабільність. Завдяки сучасному програмному забезпеченню, він виконує глибинну біопсію та інші складні маніпуляції з похибкою менше ніж 0,5 мм.
Відділення нейрохірургії отримало новітній мікроскоп, оснащений 3D-моніторами та 3D-шоломами. Це дозволяє здійснювати інтраопераційний моніторинг, який забезпечує реальний контроль функцій нервів і мозку під час хірургічного втручання, запобігаючи можливим ушкодженням нервових шляхів. Також у відділенні використовується інтраопераційне УЗД, яке застосовується на відкритих органах, таких як мозок або печінка, і надає хірургові динамічну візуалізацію. Крім того, впроваджена інтраопераційна електрокортикографія для точного виявлення зон, що відповідають за епілептичні напади.
"Під час операції ми виконуємо електроенцефалографію (ЕЕГ), щоб не тільки ідентифікувати вогнище епілепсії за допомогою МРТ, але й підтвердити його наявність, розміщуючи електроди на відкритому мозку та визначаючи точні межі для хірургічного видалення. Крім того, ми застосовуємо картування мозку (brain mapping), яке дозволяє нам виявити й зафіксувати критично важливі зони, такі як моторна область, відповідальна за рухи, щоб уникнути їх ушкодження", – ділиться Павло Плавський.
Павло вважає, що вживати термін "майбутнє" стосовно таких технологій є помилковим. На його думку, в глобальному контексті це вже становить сучасність, золотий стандарт, який повинен бути звичним. Ознайомлення зі сучасними технологіями, за його словами, повинно починатися ще в університетах.
До того ж VR- і 3D-технології дають змогу компенсувати неможливість працювати з трупним матеріалом. За словами Павла, відчуття тканин можна набути під час роботи. А от просторове відчуття має бути засадничим і відточеним.
Існують навіть дослідження, які свідчать, що молоді люди, які виросли з PlayStation, мають відмінні моторні навички та сприйняття світу. Такі лікарі легше справляються з операціями, коли дивляться на екран монітора, а не на власні руки, адже вони звикли до віртуального середовища. Загалом, було б чудово, якби студентам вже на перших курсах демонстрували та пояснювали, якою високоточна і якісна може бути медицина за умови поєднання знань та інновацій, -- зазначає Павло Плавський.
#Університет #Лікар #Дорожньо-транспортна пригода #Медицина #Хірургія #Пацієнт #Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького #Кровоносна судина #Мозок #Магнітно-резонансна томографія #Кровотеча #Навчання #Тканина (біологія) #Новоутворення #Монітор комп'ютера #Нейрохірургія #Доповнена реальність #Анатомія #Тренажер #Єльський університет #Парацентез #Хірург.
