Обирайте самі! Ребрендинг "Слуги", сумніви Зеленського, позиція Тимошенко та фінансування.

"Ви знаєте, всі заворушились. Ніхто нічого не знає, коли будуть вибори і чи будуть вони взагалі. Але що в Києві, що в регіонах, в тусовці тільки про це і розмов", - з неприхованим здивуванням розповідає в розмові з "Українською правдою" один із впливових депутатів "Слуги народу".

З моменту проведення виборів президента США в політичному середовищі почали активно обговорювати можливість перезавантаження влади в Україні, вважаючи це фактично вирішеним питанням. Політтехнологи тихо озвучують імена потенційних кандидатів на пост президента, а політики, жартуючи, формують "коаліції" для майбутнього парламенту. Тим часом у великих містах і регіонах поступово спостерігається, як хтось починає скуповувати рекламні площі, з оглядкою на прийдешню весну.

Власне, саме словосполучення "вибори на весну" УП доводилось чути чи не в кожній розмові з політиками чи соціологами впродовж останніх тижнів.

Редакція "Української правди" неодноразово висловлювала своє незадоволення щодо проведення виборів в умовах війни. Проте ми вирішили детально вивчити, звідки виникла ця наполеглива ідея провести вибори навесні, чи можливо їх організувати в зазначені терміни, хто займається підготовкою до них і які є шанси на перемогу.

"Ми от тільки зараз зрозуміли, для чого взагалі треба вибори. Якщо довго немає змін, система закривається як пароварка і починає нищити сама себе. Зараз от просто відчувається, наскільки нам треба випустити пар і в суспільстві, і в політикумі. Тому, я думаю, всі так вчепились у цю ідею весняних виборів", - розмірковує в розмові з УП один із владних депутатів.

Проте, в умовах війни, проведення виборів є забороненим відповідно до законодавства. Таким чином, для того щоб організувати голосування навесні або в інший період, необхідно або внести зміни в законодавство, або ж скасувати воєнний стан. Іншими словами, існує два варіанти: або прийняти ситуацію і спробувати провести вибори під час конфлікту, або знайти спосіб завершити війну.

За словами співрозмовників УП з різних політичних партій, ідея "виборів навесні" з'явилася не випадково саме в момент, коли Дональд Трамп був обраний на посаду.

"Люди думають так, що от Трамп стане президентом 20 січня, тоді якийсь час треба на те, щоб змусити нас і росіян на переговори, а тоді ще два - три місяці на проведення кампанії і вибори. Отак і виходить якийсь квітень - травень. І всі настільки уже хочуть цих змін, що їм неможливо донести якісь раціональні аргументи, що це нереально", - каже співрозмовник УП у президентській фракції в Раді.

Восени 2023 року керівники парламентських фракцій під час заходу, відомого як "Діалоги Жана Моне", досягли відкритої угоди, що перші вибори після війни будуть проведені не раніше ніж через шість місяців після скасування воєнного стану.

Влада вважає, що для того, щоб організувати процес голосування і внести необхідні зміни в законодавство, знадобиться щонайменше чотири місяці. Таким чином, якщо докласти максимальних зусиль, вибори можуть відбутися приблизно через чотири місяці після скасування воєнного стану. Проте це є досить оптимістичним варіантом розвитку подій.

Однак для політичного середовища є й інше, може навіть важливіше, питання. В якій черговості проводити вибори: спершу президентські, а тоді парламентські й місцеві чи навпаки.

За словами джерел УП в оточенні Зеленського, це питання спричиняє численні дискусії на Банковій та в середовищі "Слуги народу".

На початку вторгнення рейтинги довіри президента були настільки захмарними, що Зеленський без найменших сумнівів виграв би перевибори, найшвидше навіть у першому турі. Однак що довше триває війна, то більше втома від неї персоналізується саме на особистості верховного головнокомандувача.

На кінець 2024 року колектив Зеленського розділився на декілька груп: перші — це ті, хто має віру в перемогу президента, другі — скептики, які сумніваються в його здатності досягти успіху, а треті — прихильники ідеї, що Зеленський взагалі не повинен брати участь у виборах.

Перші, в свою чергу, виступають за те, щоб президент спочатку взяв участь у виборах, здобув перемогу та таким чином надав новий поштовх своїй політичній силі.

Другі - агітують за варіант, щоб спочатку переобиралась Рада і місцеві органи, бо після програшу президента у "Слуги" не залишиться шансів на пристойний результат.

Третя ж група послуговується логікою, що президент обіцяв прийти на один строк, вистояв у війні і йому не варто ризикувати своїм спадком, а краще відмовитись від балотування. І за це українські виборці, схильні до пошуку балансів, віддячать його партії на парламентських виборах.

"Існує ще одна досить ризикована пропозиція – провести всі три вибори одночасно. Проте навіть Конституція ставиться до цього з великим скептицизмом. Якщо говорити відверто, то складається враження, що наші партнери можуть на нас тиснути, і першими все ж таки відбудуться президентські вибори," – зізнається один із керівників "Слуги народу".

Непрозорість у питанні організації виборів не зменшує необхідності бути до них підготовленими. Принаймні, здається, що саме за таким принципом діє українська влада, а також українська опозиція.

У ході обговорення своїх "ініціатив" у Верховній Раді, президент Зеленський різко висловився проти тих, хто нині піднімає питання про вибори.

В Україні існують особи, які, можливо, настільки прагнуть виборів, що готові змагатися всередині нашої країни більше, ніж за її інтереси. Вони жадають політичних баталій у "окопах", подібно до телевізійних студій. Це може мати руйнівні наслідки для нашої держави.

"Україна насамперед потребує справедливого миру, а потім українці зможуть організувати чесні вибори", - впевнено зазначив Зеленський з парламентської трибуни.

Однак з самого початку року його команда активно займається усуненням політичних суперників у своїй частині електорального простору. Все почалося з резонансної відставки головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного на початку року, а весною продовжилося відставками в уряді, зокрема звільненням міністра відновлення Олександра Кубракова.

Процес "очищення" триває й досі, наприклад, через спроби "загасити зірку" глави Головного управління розвідки Кирила Буданова чи мінусувати вплив віцепрем'єра з цифровізації Михайла Федорова, проти якого в анонімних Telegram-каналах розгорілось було ціле полювання на відьом.

У кожної з цих історій була своя фабула взаємостосунків із президентом, але кожна з них мала і спільну рису: всі згадані діячі нарощували підтримку і публічну присутність. І в ОП бачили в цьому загрозу, що підтримка трансформується в політичні бали.

Слід визнати, що технологи з Банкової мають вражаючу здатність передбачати появу конкурентів. Як одностайно зазначають співрозмовники УП, як в урядових колах, так і в опозиції, основна інтрига наступного виборчого циклу, ймовірно, розгортатиметься навколо протистояння звільненого генерала Залужного та чинного президента Зеленського. Звісно, це стосується лише в тому випадку, якщо обидва кандидати ухвалять рішення балотуватись, що наразі залишається під питанням для кожного з них.

Всі інші учасники політичного процесу та можливі фінансисти будуть змушені формувати своє стратегічне становище, спираючись на усвідомлення цієї основи політичних конфліктів.

Наразі єдине доступне соціологічне дослідження президентських рейтингів демонструє значну перевагу дуету Залужний - Зеленський над іншими учасниками політичного процесу. Виникнення третього кандидата в цій комбінації поки виглядає малореальним.

На відміну від виборів до парламенту, ситуація виглядає інакше. Відкриті соціологічні дослідження, а також закриті аналітичні дані, які вдалося ознайомитися УП, дозволяють зробити важливий висновок: у наступному складі Ради не буде монолітної більшості. Ключову роль відіграватимуть "малі" політичні сили, які можуть стати складовими частинами коаліції. Особливо варто звернути увагу на нові проєкти, відомі як "партії військових" чи "волонтерські сили".

Прагнення не пропустити свою можливість може слугувати причиною активізації численних політичних сил, які в останні тижні розпочали перевірки свого партійного активу або аудит місцевих осередків. Водночас, влада вперто заперечує свою готовність до виборів.

Проте існує один важливий момент. Чим більше ми віддаляємось від виборів, тим більше у людей виникає думка, що ми активно їх плануємо.

Опозиція активно піднімає питання виборів, оскільки це вигідно для них. Вони намагаються залучити фінансування від спонсорів, заохочують людей до дій, підтримують загальний настрій, нагадуючи, що вибори вже близько і всім потрібно зібратися. Особливо помітно діє Тимошенко, яка активно шукає кошти та місця для нових спонсорів, і так далі", - скаржиться один із провідних членів президентської партії.

Діяльність Тимошенко дійсно важко залишити поза увагою, адже Юлія Володимирівна в останні тижні активно ініціювала "колективний вихід" на вибори і пропонувала місця у своїх списках. Вона зверталася по підтримку та пропонувала послуги своїх осередків і членів дільниць такій великій кількості людей, що це вже починає набувати характеру мемів.

"Юлія стикається з труднощами, адже її виборці поступово зменшуються, а на горизонті з'явився Діма Разумков, який систематично підриває позиції 'Батьківщини' на її традиційному електоральному полі. Однак найсуттєвіша проблема для Тимошенко полягає в тому, що люди вже не пам'ятають, коли вона обіймала владу і дійсно вжила якихось дій", - зазначає в розмові з УП один із соціологів, просячи не вказувати його ім'я.

Ситуація в політичній силі Петра Порошенка виглядає зовсім інакше. Завдяки стратегічним зусиллям у своїй ніші та зосередженню власних медіа-ресурсів, колишній президент стабільно підтримує рейтинг партії на рівні близько 10%. Це настільки самодостатній харизматичний феномен, що його практично не впливають навіть різкі коливання популярності Залужного.

Безумовно, Порошенку довелося прийняти реальність, що його мрії про повернення на президентський пост в найближчому часі навряд чи здійсняться. Проте можливість зайняти активну позицію в майбутній політичній коаліції може стати для п'ятого президента своєрідною компенсацією за ці невдачі.

Зі старих проєктів інтригуючою залишається доля чергової реінкарнації "Партії регіонів" у проєкті Фірташа - Льовочкіна - Бойка.

Назва нового політичного утворення та склад його першої двадцятки наразі не є головними питаннями. Згідно з соціологічними дослідженнями, після трьох років повномасштабної війни нова політична сила може отримати підтримку на рівні 20-30%. Йдеться про людей, які виступають проти війни та демонтажу пам'ятників Пушкіну. Це вже викликає відчуття дежавю, нагадуючи події 2007 і 2014 років.

Будь-яка виборча кампанія має дві взаємопов'язані складові. Перша - це, умовно кажучи, ідеологічне наповнення, тобто навколо чого відбувається політична конкуренція тих, хто має право висуватись. Друга - це інфраструктура голосування, тобто порядок визначення того, хто, де і як може реалізувати своє право голосувати.

Обидві ці обов'язкові складові виборчого процесу станом на кінець 2024 року неможливо точно окреслити.

Ідеологічні контури майбутніх виборів залишаються вельми неясними, оскільки орієнтація кандидатів і політичних партій цілком залежить від обставин, термінів і меж завершення конфлікту. І ніхто, ані в Україні, ані за її межами, не має чіткого уявлення про це.

Як повідомляла УП, українські урядовці активно розглядають різні способи налагодження співпраці з новим адміністративним складом у США. Результати зустрічі в Парижі між Макроном, Зеленським та Трампом свідчать про те, що новообраний президент США "готовий уважно вислухати", однак наразі не має чіткої стратегії для "швидкого завершення війни протягом доби".

Отже, у багатьох політичних штабах України сьогодні існує атмосфера абсолютної невизначеності, оскільки жоден з учасників не може сформувати виборчу стратегію без ясного розуміння ключового питання: як завершиться війна?

Ситуація з другою складовою виборчого процесу — інфраструктурою для голосування — є ще більш непередбачуваною.

Спочатку неясно, хто має право голосувати. На самому початку повномасштабної агресії Центральна виборча комісія обмежила доступ до реєстру виборців, щоб не дати загарбникам можливість отримати цю інформацію.

Протягом трирічного конфлікту загинуло десятки тисяч людей, щонайменше 8 мільйонів осіб залишили країну, а ще близько 4-5 мільйонів стали внутрішніми переселенцями, змінивши місце проживання. Для організації виборів відповідно до законодавства Центральна виборча комісія повинна оновити інформацію про цих мільйони виборців. Це вимагатиме значних зусиль, часу та фінансів.

Відповідно до результатів конфіденційного дослідження Ради Європи, з якими ознайомилася УП, лише один з шістнадцяти громадян України, що проживають за межами країни, зареєстрований на консульському обліку. Це означає, що лише в нього є офіційні підстави для участі у голосуванні на виборах.

Як достукатись і дістати дані про фактичне перебування решти 15-ти, які на обліку не стоять - загадка із розряду надскладних.

А як партіям і кандидатам проводити агітацію серед цих мільйонів емігрантів? А як таку ж агітацію чи зустрічі з виборцями проводити серед мільйона мобілізованих і кадрових військових у ЗСУ? Їм дозволено голосувати, але прямо заборонено брати участь у політичному житті.

Інше запитання, на яке відсутня відповідь: де ж можна здійснити голосування?

У багатьох прифронтових зонах, а також у тилових регіонах, приміщення, які зазвичай використовувалися як виборчі дільниці — школи, університети, дитячі садки, лікарні, бібліотеки та інші, — виявилися фізично знищеними. А нові об'єкти, здатні відповідати вимогам виборчого законодавства щодо безпеки та інших критерієв, до дня виборів не будуть зведені.

Навіть якщо будуть відкриті тисячі консульств по всьому Європейському Союзу та в інших куточках світу, де проживають численні українські виборці, ситуація залишається складною. Зараз зрозуміло, що в рамках чинного порядку, коли виборці змушені особисто відвідувати посольства в день голосування для отримання бюлетенів і здійснення голосування, мільйони людей просто не матимуть можливості це зробити.

Таким чином, виникає ще одне, не менш важливе питання: яким чином здійснювати голосування в умовах таких масштабних змін у складі населення та розподілі виборців?

Очевидних сценаріїв є кілька, але всі вони дуже і дуже проблематичні.

Час голосування можна подовжити: замість проведення виборів в один день, їх можна розтягнути на тиждень. Це дозволить, як в Україні, де ситуація з безпекою залишається складною, так і за кордоном, де кількість виборчих дільниць обмежена, дати більшості виборців можливість реалізувати своє право голосу.

Проте цей варіант стикається з проблемою фінансування, адже всі учасники процесу, зокрема члени дільниці, охоронці, конвоїри, а також власники приміщень, потребуватимуть оплати за кожен додатковий день. І це призведе до значних витрат.

У такій ситуації можна розглянути альтернативні способи голосування: наприклад, запровадити можливість голосувати поштою або ж через певну цифрову платформу, як-от "Дія".

Однак і в такому варіанті запитань більше, ніж відповідей. Ціна пересилки мільйонів бюлетенів з України та в Україну буде просто космічною. Ба більше, у згаданому дослідженні Ради Європи українці висловили тотальну недовіру до такої форми голосування. "Поштовому" варіанту волевиявлення довіряло менше 10% опитаних.

Впровадження голосування через "Дію", про яке активно дискутують у політичних середовищах, наразі також суперечить чинному законодавству.

"Дія" належить уряду, а виборчий сервіс мусить належати ЦВК і тільки їй. Щоб у Центрвиборчкому з'явився власний цифровий сервіс, треба бюджет, тендер, гроші і час. Купити у когось готове рішення для голосування онлайн теж неможливо, бо ніхто у світі не проводив настільки масштабних виборів у цифрі.

Ця форма голосування може не лише стати рішенням, а й призвести до нових проблем: вона значно спрощує можливість "контролю" за підкупленими виборцями, а в віддалених закордонних районах або прифронтових зонах може бути використана для примусу виборців.

Це ми ще не говоримо про чисто безпекові речі. Або ще одна тема, яка стане перед виборами дуже гостро - висування за кордоном.

Особи, які покинули країну після початку вторгнення, за чинним законодавством позбавлені права висувати свою кандидатуру. Закон передбачає, що претенденти на депутатські посади повинні проживати в Україні протягом останніх 5 років перед виборами, а ті, хто бажає стати президентом, - протягом 10 років. Таким чином, умовний Арестович, а також інші можуть зіткнутися з відмовою у реєстрації їх кандидатур від Центральної виборчої комісії з цієї причини. Це торкається мільйонів людей, які можуть бути обмежені в своїх правах на участь у виборах.

Учасники бесіди з УП в спеціалізованому комітеті Верховної Ради стверджують, що серед депутатського корпусу існує одностайність - заборонити тим, хто залишив країну, брати участь у виборах до Ради.

Іншими словами, існує безліч практично невирішених проблем, з якими необхідно впоратися до старту виборчого процесу.

* * *

"Як на мене, в нас, як у правлячої партії, доволі складна ситуація. Залужному зрозуміло, як діяти, інші теж знають, в якому напрямку йти – або обирай сторону, або знайди свою нішу. А що робити нам? Це поки що залишається невизначеним," - висловлює занепокоєння представник команди Зеленського.

В адміністрації президента розглядають можливість вирішення ситуації через ребрендинг своїх політичних структур та оновлення кандидатів у списках. Перетворення бренду "Слуга народу" на "Команду Зеленського", як наразі попередньо називають майбутній проєкт, ймовірно, знову ляже на плечі Федорова з Міністерства цифрової трансформації.

"Згадайте про весь досвід минулого. Жоден ребрендинг не призводив до успіху. Люди вже мають уявлення про цю 'нову' партію та її членів. Тож навряд чи це створить якийсь значний ефект," - зазначає співрозмовник УП з керівництва "Слуги народу".

"Ясно, що всіх нинішніх керівників "Слуги", типу Арахамії і інших, попросять на вихід. Мабуть, додадуть якихось урядовців активних, когось із Офісу, когось із фронту і ЗСУ. А весь негатив заберуть з собою нинішні "лідери" фракції", - додає інший "слуга", якому теж може випасти саме така доля.