Ваші шанси на виживання безпосередньо пов'язані з рівнем підготовки вашого лікаря. Які проблеми існують в системі медичної освіти в Україні та які зусилля вживаються для їх вирішення?

Виклики медичної освіти в Україні: дисонанс між теоретичними знаннями та практичними навичками.

"Ми дійсно просідаємо в базовій медичній освіті, -- розповідає анестезіологиня, проректорка з лікувальної роботи Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Наталія Матолінець. -- Просідаємо тому, що не має можливості сучасний студент, і я не мала, коли була студенткою, накласти знання з книжок на практику. Ти реально бачив пацієнта у кращому разі на 4-5-му курсі здалека, а реально працював з пацієнтом під час інтернатури".

На початку інтернатури спостереження залишалося основним методом, адже лікар-куратор усвідомлював, що цей студент не мав досвіду роботи з пацієнтами. Також з цим погоджується Марія Кукушкіна, онкологиня та деканка нової Медичної школи, яку Києво-Могилянська академія створює спільно з українсько-швейцарським проектом "Розвиток медичної освіти" і медичною мережею "Добробут".

За її словами, студент-медик 6-го курсу має непогані фундаментальні і клінічні знання, але вони теоретичні, а практичних бракує: "Перші курси -- це, як правило, природничі фундаментальні науки, тільки з 4-го курсу з'являється практика. Нічого не помінялося за 30 років після того, як навчалася я. Фундаментальні науки не стають гачком зацікавленості, який має привести студента до клінічних дисциплін. У студента виникає розрив: отут учив фундаментальне, і це було одне, а тут починаються клінічні дисципліни -- і це щось абсолютно інше".

Зображення: mphu.edu.ua Практика лікарів у сфері дитячої стоматології для студентів Запорізького державного медико-фармацевтичного університету за спеціальністю "Стоматологія". Як якість підготовки медичних працівників відображається на стані здоров'я пацієнтів.

Яка різниця для пацієнта між лікарями, які мають певний розрив у знаннях, і тими, хто його не має? Перш за все, це стосується вміння ефективно спілкуватися з пацієнтом. Марія Кукушкіна пояснює: "У минулому році я попросила свого колегу-інтерна провести опитування пацієнта. За півгодини лікар не зміг адекватно зібрати анамнез, не отримав необхідної інформації й не зумів виявити важливі деталі". На відміну від нього, лікар, який не має такого розриву, буде знати, які питання слід задати, які обстеження провести, в якій послідовності, і що найголовніше – чому це важливо.

Наука підтверджує: наші шанси вижити напряму залежать від того, як наш лікар вчився. Дослідження 2024 року з Academic Medicine каже: чим кращі бали лікар мав на ліцензійному іспиті, то менша смертність серед його пацієнтів. Кожне збільшення балу у тесті асоціювалося зі зниженням імовірності внутрішньолікарняної смертності пацієнтів на 5,5% та скороченням часу їхнього перебування в стаціонарі.

Тут важливо уточнити: мова не про будь-яку освіту, а про якісну. Бо єдиний раз, коли Україна пробувала перевірити знання студентів медвишів за незалежним американським тестом IFOM, показав, що лікар в Україні знає третину того, що треба. А який рівень зараз середній по країні? Правда в тому, що ми не знаємо. МОЗ переформатував Центр тестування в Центр якості освіти, тому, сподіваємося, будемо незабаром мати якісь конкретніші дані.

Зображення: кадр з відео, на якому зображена Олена Никончук, генеральна директорка Центру якості освіти Міністерства охорони здоров'я.

Що можна сказати про ситуацію на сьогодні? Рівень медичної освіти в Україні вкрай різноманітний. Міністерство охорони здоров'я контролює 15 закладів вищої освіти, але в країні є 145 навчальних закладів різного підпорядкування, які готують фахівців у сфері охорони здоров'я, а також близько 100 коледжів. Як зазначає генеральна директорка Центру якості освіти МОЗ Олена Никончук, "хоча ці 145 закладів можуть щорічно готувати 2-5 студентів, така ситуація призводить до розпорошення контингенту, що ускладнює забезпечення якісної підготовки. Це стосується не лише практичної бази та обладнання, а також кваліфікації викладацького складу. Першочергово ми намагаємося вирішити питання нормативного регулювання".

Перетворення медичної освіти в Україні: чому це є викликом

Якісна медична освіта - база всієї медичної системи. Але що потрібно для змін? Просто спустити правила згори - не спрацює. Тому мають бути агенти змін. І вони уже з'являються.

"В Україні існує велика кількість медичних установ та освітян, які є двигунами змін, але трансформація системи, що роками залишалася незмінною, є надзвичайно складним завданням," - зазначила Марія Кукушкіна. У зв'язку з цим, Києво-Могилянська академія спільно з Україно-Швейцарським проєктом розвитку медичної освіти та мережею "Добробут" відкривають нову Медичну школу. У цій школі майбутні медики зможуть отримувати практичний досвід, працюючи з пацієнтами вже з першого курсу на клінічній базі. При створенні програми враховували досвід колег з Нідерландів і Канади, де медична освіта має потужний гуманітарний аспект. Ключовим елементом їхньої системи є розвиток критичного мислення, що спонукає студентів постійно задавати собі питання: чому?

Зображення: кадр з відео Марії Кукушкіної.

Львівський національний медичний університет став піонером в Україні у розробці нової концепції університетської лікарні. Основна мета цієї ініціативи - надати студентам можливість працювати в справжніх клінічних умовах, починаючи з першого курсу навчання.

"Коли студент першого курсу ще не бере участі в лікарських маніпуляціях, але споглядає реальний шлях пацієнта в клініку, його діагностичного процесу, лікувального процесу, і найголовніше - результату лікування", - пояснює Наталія Матолінець.

Мешканці Львова разом із Міністерством охорони здоров'я досліджували практики декількох університетських клінік у світі. Найбільш підходящою для їхнього університету виявилася модель берлінської клініки Шаріте. Це велика дослідницька установа з численними корпусами, відома на міжнародному рівні. ЛНМУ співпрацював із фахівцями клініки Шаріте, щоб адаптувати їхні методики, але не обмежувались лише ними.

У Львові реалізують нові процеси, спираючись на три основні складові, кожна з яких має однакову важливість: мова йде про інтеграцію освітнього елементу, клінічної практики та наукових досліджень.

Зміни є невід'ємною складовою експериментального проєкту, який триває вже другий рік: "Наша мета – створити модель, що стане основою для розвитку інших університетських клінік. У нас є 15 вищих навчальних закладів, і щонайменше третина з них повинна стати платформою для університетських клінік", - зазначила Наталія Матолінець.

Фото: скрин відео Наталія Матолінець

Однак це не так просто, як може звучати. Система як така завжди прагне себе зберегти, закапсулювати. А тут хтось пробує все перевернути: "Інтегрувати наші бажання в діючу, закостенілу систему - нереально складне завдання. Але почати треба кожному з себе. Студент готовий. Спочатку треба переконати викладацький склад, і переконати заклад медичний охорони здоров'я, на базі якого створена університетська лікарня".

Олена Никончук зазначає, що включення іншого навчального закладу медичної освіти до списку нових учасників експериментального проєкту — це не найскладніше завдання: "Головне питання полягає в готовності. Дуже важко просувати будь-яку ініціативу, якщо з іншого боку не буде підтримки".

Які зміни відзначають студенти вже через рік?

Більшість студентів-медиків із задоволенням використовують можливість практикуватися з різними маніпуляціями, зазначає Наталія Матолінець: "Коли демонструють на зображенні, як працювати з периферичним катетером чи шлунковим зондом, а також іншими базовими процедурами, студенти мають можливість відпрацьовувати ці навички під контролем УЗД на спеціально придбаних манекенах. Після отримання офіційного дозволу після 3-го курсу вони можуть встановлювати катетери для пацієнтів, що приносить їм неймовірне задоволення. Це ще більше мотивує їх заглиблюватися у навчання. Важливим аспектом тут є розвиток особистої відповідальності."

Зображення: medinstytut.lviv.ua Студенти медичного факультету отримують досвід практичної роботи.

Три наші співрозмовниці підкреслюють важливість забезпечення доступу як до пацієнтів, так і до симуляційних центрів. Виявляється, що наявність лише стін, підручників і викладачів не є достатньою. Історично це ніколи не було достатнім. Необхідно створювати сучасно оснащені бази. Хоча це вимагає фінансових витрат, результати виправдовують їх. У Львові вже розпочато будівництво такої бази.

"Ведемо перемовини зараз щодо складного обладнання, - розповідає Наталія Матолінець. - А базова симуляційна медицина, яка стосується невідкладних станів -- критичної медицини, зупинки серця, кровотеч, ендоскопічні втручання, акушерство, - те, що базово має бути для студента, у нас уже працює".

Симуляційне навчання в медицині: як це працює у Львові Другокурсник, який ще не має клінічних знань, вчиться там домедичній допомозі - на рівні втрати свідомості, епілептичного нападу, анафілактичної реакції, у різних місцях: на вулциці, біля метро, на вокзалі... На 3-му курсі включається зупинка кровотечі, враховуючи військовий стан, базові та просунуті реанімаційні заходи, первинна техніка хірургічної обробки ран, робота з апаратурою, підключення моніторингових систем, УЗД тощо. З 4-го курсу студенти вже є повноцінними учасниками надання медичної допомоги. І працюють у кімнаті, де формується лінійний сценарій. Умовно, падає жінка, наступила тромболія, їй треба ввести тромболітик: хтось виконує функцію лідера команди, хтось медсестри і так далі.

Таким чином, ми розробляємо сценарії, які відображають реальні ситуації з практики. Коли наш молодий лікар пройде навчання в симуляційному центрі, а потім вийде на чергування і зустрінеться з реальністю, він зможе об'єднати ці два досвіди. Коли він отримає можливість працювати з пацієнтами, то відчуватиме менший стрес і матиме структуровані знання, - зазначає проректорка. - Це дуже важливо, оскільки ми не ставимо під загрозу здоров'я наших пацієнтів. Адже раніше, хоча і під наглядом лікаря, ми навчалися безпосередньо на пацієнтах, і це було неприйнятно. Так у світі не працює.

Зображення: facebook/Клінічна мамологія Практичний курс для студентів Національного медичного університету імені Богомольця в Київському міському клінічному онкологічному центрі.

Ось іще одне дослідження. Вчені вивчали, як фінансування програм післядипломної медичної освіти (резидентури) впливає на якість роботи лікарень. Проаналізували дані майже 1300 академічних клінік США, порівнявши обсяги інвестицій у навчання молодих лікарів із клінічними результатами їхніх пацієнтів. І виявили: кожен додатковий мільйон доларів, вкладений у медичну освіту на базі клініки, був пов'язаний зі зниженням 30-денної смертності від інфаркту на 2,34%, серцевої недостатності - на 2,59% та інсульту - на 3,4%.

Роль держави у якості медичної освіти: стандарти та автономія вишів

Університети можуть старатися скільки завгодно, але правила гри встановлює держава. Наприклад, дослідження 2018 року по США не виявило суттєвої різниці у показниках здоров'я пацієнтів залежно від рейтингу навчального закладу, де вчився лікар, тобто зірковий це навчальний заклад чи звичайний. Що це означає? Що ключовим фактором для здоров'я пацієнта є єдина стандартизована якість медичної освіти та суворий контроль знань.

Однак тут ще є над чим працювати. Зокрема, у пошуку балансу між правилами держави та автономією навчальних закладів.

Автономія вищих навчальних закладів закріплена законодавством, зокрема законом "Про вищу освіту". Однак, як зазначає Олена Никончук, реалізація цієї автономії не завжди відбувається ефективно: "В одних ситуаціях навчальні заклади стверджують, що мають право самостійно організовувати навчальний процес, а коли ми намагаємося надати рекомендації, відповідають, що є автономними. І в тих випадках, коли можна покращити якість освіти та залучити міжнародних партнерів, заклади не проявляють ініціативи".

Зображення: facebook/V.N. Karazin Kharkiv National University Очні лекції з фізіології для студентів другого курсу медичного факультету Каразінського університету, 23 квітня 2024 року.

Щоб забезпечити якісне лікування, необхідно розмістити якісну медичну освіту в центрі всієї системи охорони здоров'я. Як стверджує Никончук, медична освіта є фундаментом змін у цій сфері: "Будь-яка реформа врешті-решт зводиться до того, яких спеціалістів ми готуємо і яку медичну допомогу вони зможуть надати".

Це не швидкі рішення, а стратегічна гра на довгий термін. Проте результати виявляться не лише на красивих документах. Наталія Матолінець впевнена, що університетські клініки є майбутнім: "Вони повинні стати центрами досконалості або референтними пунктами для надання медичної допомоги в інших установах. Це має бути клініка, до якої звертаються в найскладніших випадках, яка задає тренди, впроваджує новітні медичні технології та інновації".