Чи може країна, яка щодня відбиває тисячі інформаційних атак, опинятися в нижній частині міжнародних рейтингів медіаграмотності? На перший погляд це виглядає парадоксом. Але саме так виглядає Україна у Media Literacy Index 2026.
Це питання стало центральним у розмові з фінським експертом Лаурі Палсою, співробітником Університету Ювяскюля. Ми спробували розібратися: що насправді вимірюють міжнародні індекси? І чому український досвід інформаційної стійкості не завжди відображається у статистичних показниках?
За даними індексу медіаграмотності 2026 року, Україна отримала 38 з 100 можливих балів, що ставить її в нижню частину рейтингу. У той же час, Фінляндія, як зазвичай, займає перше місце з 71 балом.
На перший погляд це може виглядати як суттєва різниця у рівні медіаграмотності соціуму. Але на думку фінського фахівця, цей індекс вимірює передусім структурні передумови, а не реальні навички людей.
"Media Literacy Index оцінює не лише навички людей, а насамперед середовище, у якому ці навички формуються -- освіту, свободу медіа та рівень довіри в суспільстві", -- пояснив Лаурі Палса.
Іншими словами, індекс більше відображає стан системи, ніж окремі навички та здібності особистостей.
Методологія індексу враховує насамперед три фактори:
Саме ці показники визначають підсумкову позицію країни.
У випадку України ситуацію значно ускладнює війна. Вона впливає і на показники свободи медіа, і на стан освітньої системи, яка працює в умовах постійного стресу.
Проте, в деяких аспектах Україна виявляє досить потужні позиції. Наприклад, згідно з даними Інституту V-Dem, рівень залученості громадян в Україні є надзвичайно високим.
І це теж важлива частина інформаційної стійкості суспільства.
Тоді виникає закономірне питання: чому Україна виглядає слабшою у міжнародній статистиці?
Глибоке дослідження складу Media Literacy Index 2026 демонструє, що акценти показників значно змістилися в напрямку основоположних чинників.
45% оцінок формуються на основі освіти і показників PISA.
40% — це частка свободи медіа.
Ось чому Данія та Фінляндія займають високі позиції: їхній успіх ґрунтується на синергії інституційної довіри, надійної освіти та комплексної державної політики в галузі медіаграмотності.
З показником у 38 балів Україна потрапила до четвертого кластеру рейтингу. Проте тут виникає цікава суперечність: офіційні академічні показники свідчать про нижчі результати, в той час як реальна спроможність суспільства протистояти пропаганді часто виявляється значно більшою.
Під час нашої бесіди з Лаурою Пальсою ми насправді аналізували дві альтернативні моделі еволюції медіаграмотності.
Фінська модель є комплексною та орієнтованою на майбутнє. У Фінляндії навички медіаграмотності впроваджені в різні аспекти життя, включаючи освіту, бібліотеки та державні ініціативи.
Лаурі повідомив, що з початку 2023 року країна проводить ревізію національної політики в цій області, прагнучи ще більш тісно впровадити медіаграмотність у різноманітні соціальні інституції.
"Це завдання для всієї системи, а не тільки для окремих індивідів," -- зазначає він. Українська модель має інший вигляд. В умовах війни вона функціонує більше в режимі реагування.
Фактично українці щодня проходять неформальний курс медіаграмотності. Кожна інформаційна атака, фейк або маніпуляція стають частиною постійного тренування.
Під час нашої розмови я звернула увагу Лаурі на те, що українці фактично живуть у режимі безперервного інформаційного "тренінгу". Він погодився з тим, що реактивна модель України демонструє світу, наскільки критично важливою може бути медіаграмотність у ситуації інформаційної війни.
"Якщо суспільство регулярно стикається з маніпуляціями, то воно швидко набуває умінь їх ідентифікувати", – зазначає Лаурі Палса. Цю думку також підтверджують українські дослідження.
Зокрема, індекс медіаграмотності серед українців, що регулярно оцінюється "Детектором медіа", свідчить про постійно високий рівень критичного аналізу інформації.
Згідно з результатами п'ятої хвилі дослідження, проведеного в період з 2020 по 2024 рік, відсоток населення з рівнем медіаграмотності "вище середнього" зріс з 55% у 2021 році до 81% у 2022 році, а в 2024 році залишився на позначці 72%. Додаткову інформацію про дослідження можна знайти тут.
Незважаючи на явище інформаційної втоми, основні показники продовжують залишатися на високому рівні:
62% українців вважають, що дезінформація є вагомою проблемою.
43% людей зазначають, що перевіряють інформацію, користуючись іншими джерелами.
Інакше кажучи, міжнародні індекси вимірюють передусім інституційні передумови, тоді як внутрішні дослідження фіксують реальні поведінкові практики аудиторії.
Іншим аспектом, про який ми згадували, є освіта. Вона складає 45% загального значення Media Literacy Index, тому результати PISA також мають значення в цьому контексті.
За словами Лаурі Палси, у Фінляндії 79% учнів досягають рівня 2 або вище у читанні, що означає здатність розпізнавати головну ідею тексту та відрізняти факти від суджень. В Україні цей показник нижчий, що створює ризик більшої вразливості до складних інформаційних маніпуляцій.
У той же час в Україні активно розвивається медіаосвіта для дорослих. Значну роль у цьому процесі відіграють програми та тренінги, організовані Академією української преси, які стартували з початку широкомасштабної війни.
Існує ще один вражаючий факт: у 2025 році 47,6% осіб, які проходили національний тест з медіаграмотності, були старшими за 36 років. На мою думку, це вказує на те, що віковий розрив у цифрових навичках поступово зменшується.
Ще один фактор, який впливає на індекс -- це, безумовно, свобода медіа.
У 2025 році Україна зайняла 62-гу позицію в рейтингу "Reporters Without Borders", що стало наслідком війни. Директор організації RSF, Тібо Брюттен, зазначив, що основним фактором, який підриває свободу слова, є агресія з боку Росії.
Проте існує ще одна складність. Це фінансова невизначеність у сфері медіа.
Сьогодні близько 90% регіональних видань залежать від міжнародних грантів, а доходи від реклами становлять лише 3 -- 10%. Без фінансової незалежності журналістика стає більш вразливою до політичного або економічного тиску.
Не можна не зважати на ще один виклик для медіаграмотності. Це розвиток генеративного штучного інтелекту.
Звіт 2026 року містить інформацію, що розвиток ШІ спричинив новий етап розвитку дезінформації: такий контент стає дедалі переконливішим і складнішим для виявлення.
Згідно з думкою Лаурі Палса, Фінляндія реагує на це зростанням психологічної свідомості. Громадян навчають ідентифікувати емоційні тригери, що можуть бути використані для маніпуляцій.
Україна ж фактично стала полігоном для тестування нових методів розпізнавання дипфейків.
Ще один важливий висновок, до якого доходить Лаурі Палса, стосується впливу соціального оточення.
За словами фінського експерта, школа є лише одним з елементів системи медіаграмотності. Не менш значущими є також родина, друзі та соціальні зв'язки. У країнах, де міжособистісна довіра висока, дезінформація розповсюджується повільніше. Люди більше схильні довіряти надійним джерелам та офіційним організаціям.
В Україні традиційно спостерігався нижчий рівень довіри до інституцій. Однак війна спричинила виникнення нового явища — горизонтальної довіри. Волонтерські та військові мережі створили соціальний капітал, який може залишатися непоміченим у міжнародних оцінках, але саме він є основою справжньої стійкості суспільства.
Таким чином, вивчення Media Literacy Index та фінського досвіду дало змогу сформулювати ряд висновків.
По-перше, міжнародні індекси не дають повної картини розвитку медіаграмотності. Україна виглядає слабшою через інституційні фактори, але на практиці демонструє високу здатність протидіяти дезінформації.
По-друге, наступним кроком має стати інституціоналізація медіаграмотності. Досвід Фінляндії показує, що ця тема має бути інтегрована у державну політику: від освіти до медіаекономіки.
І, по-третє, впевнена, що український досвід сам по собі стає важливим міжнародним взірцем. Суспільство, яке живе в умовах когнітивної війни, формує нові моделі інформаційної стійкості.
Тому медіаграмотність у сучасному світі — це вже не лише вміння критично сприймати новини. Вона виступає основою, своєрідним "гартом" інформаційної стійкості суспільства, що підтверджує здатність нації залишатися resilient на інформаційній арені, навіть при середніх статистичних показниках.
#Бібліотека #Україна #Суспільство #Модель #Українці #Фінляндія #Тренінг #Штучний інтелект #Фінська мова #Медіаграмотність #Дезінформація #Компетентність #Данія #Парадокс #Інформаційна війна #Установа #Державна політика #Статистика #Соціум #Ювяскюля #Реклама #ЗМІ (комунікація) #Програма міжнародного оцінювання учнів #«Репортери без кордонів»
