"Україна запроваджує реформи тільки в умовах фінансових труднощів." Павло Шеремета висловлює думки щодо західних побоювань, ефективності у збройних силах та цінності виживання - Новини Твоє місто.

#Політика #політика та державне управління #економіка, бізнес та фінанси

Ворог перевершує нас в чотири рази, європейці остерігаються радикальних дій, а державна скарбниця страждає від браку фінансів. Чи це звучить як безвихідь? Не для економіста. Павло Шеремета, колишній міністр, професор практики Київської школи економіки та старший офіцер штабу ІІ корпусу НГУ "Хартія", має ідеї, як перетворити ці труднощі на наші переваги. Чому російська армія насправді спонукає нас до самовдосконалення? Чому військові повинні вивчати стратегії Наполеона? Як залучити світ до інвестування в українську перемогу і стати дійсно ефективними? Відповіді на ці запитання ви знайдете в інтерв'ю, яке відбулося під час офлайн-зустрічі "Клубу експертів" Твого міста 1 жовтня.

Продуктивність замість міфів. Як перемогти, коли ворог учетверо більший

Павле, як Вас представити - пане професор, економіст, міністр, офіцер?

Все, про що йшлося, вже обговорено. До речі, під час нещодавньої зустрічі у Львівській політехніці ми отримали чудову новину: нашому командиру Ігорю Оболєнському присвоєно звання бригадного генерала. Це справді велика честь!

Сьогодні ми обговоримо зв'язок між економікою та обороною. Нещодавно один відомий підприємець зі Львова поділився зі мною інформацією про значні фінансові втрати, які його компанія зазнала внаслідок обстрілу складу. Проте, вже за кілька хвилин він згадав про зростаючі запити військових до бізнесу на підтримку, наголошуючи на тому, що підприємства повинні продовжувати працювати незважаючи на труднощі. Його син, Герой України, наразі на фронті. Водночас у кулуарах глобальної політики та навіть на київських кухнях ведуться розмови про можливість миру, адже ми значно менші за нашого супротивника. У одному з нещодавніх подкастів ви зазначили, що розмір країни не завжди є вирішальним фактором... Який же баланс варто знайти?

Перед початком повномасштабної війни, частка населення України у відношенні до ворога складала 30%, а в 2025 році зменшилася до 25%. Хоча це співвідношення є незадовільним, його не можна вважати критичним. Наприклад, населення Ізраїлю становить лише 11% від населення Ірану, але валовий внутрішній продукт (ВВП) не нафтового Ізраїлю перевищує 127% ВВП нафтового Ірану.

Інший приклад: населення Сінгапуру становить 17% від населення Малайзії, однак його безнафтовий ВВП перевищує малайзійський на 117%. Ізраїль і Сінгапур демонструють значно вищу продуктивність. Незважаючи на меншу чисельність населення, військовий бюджет Сінгапуру більший, ніж у Малайзії. З бюджетного профіциту країна інвестує не в застарілі винищувачі, а в сучасні F-35 та європейські системи протиповітряної оборони. Малайзії не вистачає ресурсів для ведення війни проти Сінгапуру, хоча колись вони вигнали його з федерації, сподіваючись, що той повернеться на колінах.

В даний момент ми маємо 25% населення і 8% ВВП у порівнянні з Росією (до війни ці показники становили 30% і 12%). Ворог має значну перевагу, але це не означає, що ситуація безнадійна. Досвід інших країн може стати джерелом натхнення для нашого інноваційного розвитку. Сьогодні Україна – це своєрідний "незавершений проект". Нам потрібно відмовитися від агроромантичних уявлень про "вишневий сад біля хати". Дехто скаржиться на те, що МВФ і Світовий банк занижують нашу продуктивність, але статистичні дані залишаються об'єктивними. Міф про нашу унікальність існує в багатьох, проте настав час відкласти його і шукати справді ефективні рішення в цих складних умовах.

"Ефект короткого повідка". Чому Захід фінансує нас лише під реформи

Ви стверджуєте, що продуктивність є вирішальним фактором. А як щодо ситуації з Росією та Європейським Союзом? Російська економіка досягає рівня ВВП Італії. Чому ж Європа все ще відчуває страх перед Росією, якщо вона є значно продуктивнішою?

Валовий внутрішній продукт Росії порівнянний з економікою одного з американських штатів, зокрема Техасу. Проте, будемо відвертими: Москва не оголосила війну Європі. Економічна потужність Європейського Союзу значно перевищує російську, але існує серйозна проблема з ядерною зброєю та настроями серед самих європейців. Наприклад, Мадрид зовсім не прагне виконувати зобов'язання щодо внесків у НАТО на рівні 2%, адже вважає, що загроза війни залишається далеким питанням, тоді як їх більше турбує ситуація в Північній Африці.

Щодо підтримки: наш офіційний ВВП - понад 200 мільярдів доларів. 45 мільярдів євро щорічної допомоги від ЄС - це понад 20% нашої економіки. Чверть усього, що нас оточує, нам подарували. Це допомога "біблійних масштабів" (для порівняння: до війни ми отримували 1-2 мільярди). Водночас шість країн ЄС уже вимагають радикально скоротити європейський бюджет, бо не витягують його. Марін Ле Пен обіцяє скоротити підтримку України в разі перемоги у Франції. 45 мільярдів для європейців - не копійки.

Проте є й позитивний момент: "Україна впроваджує реформи тільки в умовах фінансових труднощів". Саме в такій ситуації ми зараз перебуваємо.

Раджу державним організаціям і громадам використати доступні кошти цього року, бо наступного їх може не бути. Для того, щоб отримати нові транші ЄС, доведеться робити реальні реформи і непопулярні кроки.

Отже, Захід продовжить застосовувати "принцип тюбика"?

На жаль. Новини про українські "золоті унітази" читають і західні партнери. Це формує "ефект короткого повідка". Наступна зима може бути страшною, і нам треба продумати всі можливі бекапи.

Слід готуватися не до міфічного миру за "2-3 тижні", а діяти за натівською доктриною, яка розглядає найімовірніший та найгірший сценарій дій ворога. Ми з сім'єю теж відпрацьовуємо алгоритми "що якщо", щоб розуміти, де жити і які запаси робити. У лютому-березні 2022-го нація була монолітною - тоді, здається, навіть корупції не існувало. Золоті унітази з'явилися пізніше.

Децентралізація як шлях до виживання

Опишіть найнебезпечніший сценарій, який може нас чекати найближчим часом?

Не ставте мене в роль вісника найгірших новин! З небезпек - наприклад, удари по мостах через Дніпро. Їх частково замінять пороми, але це складно. Головна відповідь на всі інфраструктурні загрози - децентралізація. Як інтернет-провайдери: якби ринок тримали 2-3 монополісти, країну легко було б відключити двома-трьома ударами, але нас рятує децентралізована мережа.

Так само і з паливом: після руйнування великих нафтобаз у 2022 році мережі (WOG, OKKO) почали організовувати доставку пального бензовозами безпосередньо з Європи до своїх заправок. Хоча децентралізація знижує економічну ефективність, вона відкриває можливості для виживання. Всі процеси варто розподіляти.

Щодо ситуації на фронті: я перебуваю в штабі корпусу, який воює на Харківщині. Ворог майже не наступає на Донбасі, але ціна цього затишшя вражаюча (директор ЦРУ оцінив тривалість життя їхнього солдата в 35 хвилин). Ми ж намагаємося діяти обережно, зберігаючи життя наших бійців. Але через масове використання дронів і тепловізорів утворилася 30-кілометрова зона, де неможливо залишитися непоміченим. На екранах нашого штабу видно будь-яку теплову пляму - навіть косулю. Без належного маскування в цій зоні не може пересуватися ні одна зі сторін. Поки що такі умови.

Інновації в дії: Шляхи до зменшення армійської бюрократії.

Давайте обговоримо проблеми нашої економіки, без якої неможливо забезпечити належну оборону. Ворог намагається підірвати зв'язок між економічною стабільністю та військовими можливостями, внаслідок чого бізнес страждає, а логістичні ланцюги зазнають руйнувань. Ви стверджуєте, що наша успішність залежить від продуктивності. Тим часом, прем'єр оголосив про значний дефіцит у бюджеті. Пам'ятаю, як у Львівській бізнес-школі ви говорили: "У світі є достатньо грошей, вони поруч, потрібно лише навчитися їх знаходити". Де нам тепер шукати ці фінансові ресурси перед складною зимою?

Ресурс присутній. Існує два ключових аспекта внутрішніх ресурсів: продуктивність (наш "чисельник", що має великий потенціал для зростання) та оптимізація витрат (наш "знаменник").

Наприклад, у кав'ярнях біля наших локацій у Києві й Харкові на барі поставили mono QR-коди. Тепер бариста не просто називає ціну, а просить зчитати код, де одразу пропонують залишити чайові. Не залишиш - не любитимуть (а купувати їжу там, де тебе не люблять, - погана ідея). Обираю 10%. Частина йде Monobank. Нічого не змінилося: та сама кава, яка коштувала 60 гривень, а з чайовими вже 66 на рівному місці! Ти почуваєшся добре, бариста усміхається. Це елемент стратегії Блакитного океану: зняти болі й додати сервіси, щоб отримати більше грошей (це наш "чисельник"). Отже: оптимізація в знаменнику, інновації в чисельнику.

Одночасно ми спостерігаємо значні витрати, які можна вважати зайвими. Михайло Винницький намагався об'єднати державні університети — це складний, але вкрай важливий крок. У Львові існують цілі "ректорські поверхи" з позолоченими табличками "РЕКТОР", щоб навіть сліпий помітив. А в Українському католицькому університеті все виглядає скромніше — лише невеличкий куточок.

У військовій сфері також існує чимало шляхів для оптимізації витрат. Я вдячний "Хартії" за те, що вони запитали, як я можу бути корисним – таке ставлення трапляється нечасто. Коли я чекав переведення в інше місто України, один старший лейтенант звернувся до мене з проханням: "Павле Михайловичу, не могли б ви заповнити журнал обліку особового складу? Просто перепишіть вчорашню сторінку на сьогоднішню дату". Ми звертаємося по фінансову підтримку до Європи, а Шеремета тим часом займається переписуванням інформації про тих, хто у відпустці чи на службі! І єдина вимога – використовувати лише чорну ручку. Один з колег навіть порадив: "Навіщо вам їхати до Харкова? Залишайтеся в тилу і спокійно ведіть журнал".

Прийняття стандартів НАТО — це не лише питання процедур, а й справжня культура та філософія. У нашій службі G1 ми говоримо про управління персоналом, а не про "особовий склад". Чому ж командири часто уникають дотримання процедур НАТО? Це вимагає від них готовності нести відповідальність. На жаль, навчальні заклади не готують нас до цього. На День вчителя ми співаємо "Вчителько моя, зоре світова", але яке тут може бути критичне мислення, якщо вчитель вважається беззаперечним носієм істини? Проте на полі бою критичне мислення є необхідним, адже потрібно вміти оцінювати не лише виконання наказу командира, а й прораховувати можливі дії противника.

Школа формує конвергентне мислення, зосереджуючись на тому, щоб знаходити одну правильну відповідь на ЗНО серед чотирьох можливих. Натомість НАТО заохочує дивергентний підхід, що передбачає розробку кількох альтернативних шляхів досягнення цілей. Хоча конвергентне мислення також важливе — адже 2х2=4 — варто пам'ятати слова професора Гарварду, які він висловив в подкасті Джордана Пітерсона: "Дві плюс дві хмарки не завжди дорівнюють чотирьом. Іноді їх може залишитися дві, залежно від того, як вони з'єдналися". Я пригадую свою вчительку математики, яка наполягала на тому, щоб я перемалював правильний малюнок на два сантиметри вправо, оскільки він "не відповідав стандартам". Це виховує точність, але здатність до дивергентного мислення при цьому страждає.

Радує, що Департамент освіти ЛМР запустив у 45 школах курс підприємництва за посібниками Миколи Вікнянського. Це прорив! Вчителі спочатку питали: "А яка правильна відповідь у кейсі?". А її нема, є різні варіанти дій!

Проте, говорячи відверто, найзначніше підвищення продуктивності забезпечує потужний суперник. Наша ефективність отримує імпульс від "другої армії світу". Останні шість місяців вони продемонстрували вражаючі результати у використанні реактивних безпілотників. Щоб протистояти такому противнику, ми змушені максимально мобілізувати свої сили: "Ні, я більше не буду переписувати той журнал".

Синґапурська модель: тотальна оборона, конкуренція та азійська працьовитість

Хто, на вашу думку, повинен виступати конкурентом для держави, спонукаючи нас до підвищення продуктивності?

Інші 199 держав. Польща, Румунія, Сінгапур або Німеччина – їхня висока продуктивність є наслідком сильної конкуренції. Україні необхідно залучити більше іноземних компаній. Пригадайте опір таких брендів, як IKEA, Ryanair, Wizz Air – чутно голоси, що потрібно "захищати локальних виробників". Власники заводу холодильників Nord, які також є депутатами, неодноразово приходили до мене на прийом і заявляли, що я руйную їхню промисловість. На місцевому рівні ситуація схожа: великі роздрібні мережі скаржаться, що їм забороняють відкриватися в деяких районах, оскільки місцевий продовольчий магазин належить дружині голови районної адміністрації. Конкуренція з міжнародними компаніями не викликає прихильності у багатьох.

Це питання стосується економічної свободи. Перед війною Україна займала 130-те місце, тоді як Росія була трохи вище, але її економіка не відзначалася інноваційністю. Справді прикро програвати навіть їм.

Звідки беруться інвестиції? Міністр фінансів стверджує: "Це підтримка з боку Заходу". Але насправді, інвестиції формуються з внутрішніх заощаджень. Іноземні вливання в світовій економіці складають лише 1-3% від загального обсягу інвестицій. Норма заощаджень у світі коливається в межах 25-27% від ВВП. Наприклад, Німеччина і Чехія заощаджують близько 30%, Польща - 22%, а Китай - 45%. У 2024 році Україна заощадила лише 11%, тоді як Сінгапур - 35-37% (саме з цього профіциту вони купують літаки F-35). Коли делегації обговорюють створення індустріальних парків, вони не усвідомлюють, що найважливішим є наявність цих трильйонів заощаджень. Не має значення, куди вони підуть: в індустріальні зони чи в МАФи.

Чому нам не вдається накопичувати кошти? Тому що ми переконані, що "уряд забезпечить нас пенсією", а також вважаємо, що освіта та медичні послуги "безкоштовні".

Згадайте плачі 2022-го: "В нас не було заощаджень!". Бо ми все одразу витрачали. А чия це вина? Німців, які роками економили? Якось ШІ-аудит моєї репутації показав піки хейту. Виявилося, це реакція на мої слова, що українцям треба самостійно відкладати на пенсію. Мені писали: "Ми платимо нинішнім пенсіонерам, то чому нам пенсій не буде? Це несправедливо!". Але хто вам сказав, що світ справедливий?

Ми провели 23 роки в комфортній атмосфері правил, які забезпечували Сполучені Штати. Колишній прем'єр Польщі Ян Кшиштоф Бєлєцький був здивований, що у нас досі функціонує інтернет. Я пояснив: "Це завдяки його децентралізованій структурі". Він відповів: "Я завжди кажу своїм — дайте можливість децентралізувати все!". Коли у 2014 році ми з Гройсманом працювали над децентралізацією, прем'єр Арсеній Яценюк висловлював побоювання, що "все можуть вкрасти".

Слабка Росія — це явище, яке, на жаль, є винятком; вона завжди знову вдається до агресивних дій. Як зазначив Радослав Сікорський: "Поляки були готові їсти траву, адже їхня мета — вступ до ЄС і НАТО була настільки сильною". Наразі ми також прагнемо до НАТО, проте наш інтерес до Європейського Союзу дещо менший. Є поширений міф, що нас приймуть до ЄС тільки за те, що ми захищаємо інших. Це не так! Євросоюз вже накладав мільярдні штрафи на Польщу та Угорщину за невиконання умов угод. Якщо ми не відповідатимемо вимогам, західні популісти, такі як Ле Пен, можуть просто зупинити фінансування.

Деякі наші економісти лякають, що через вимоги ЄС ми мірятимемо розмір огірків. Це російська пропаганда. Найгірша в ЄС за економічною свободою - орбанівська Угорщина (79-те місце). Якщо ми приймемо правила ЄС навіть так паскудно, як вони, то піднімемося на 79-те місце з нашого 130-го! Звісно, хотілося б бути в десятці, як Естонія.

Цей випадок яскраво демонструє, як економічні фактори впливають на політичні рішення та питання безпеки. Під час обговорення проблем Карпат у рамках проекту "Твого міста", голова відповідного комітету Верховної Ради зауважив: "Це результат децентралізації – громадам надали занадто багато повноважень, і тепер вони самостійно вирішують питання, пов'язані з національними парками, не зважаючи на вирубку лісів". В обласній адміністрації пояснюють ситуацію так: "Люди живуть у бідності, а джипери звикли до свого способу життя, їм більше нічого робити". На це наш французький друг-архітектор висловлює подив: "У Франції з 1980 року діє єдиний закон, який регулює гірські території, і за дотриманням його вимог слідкують кілька агентств". Як нам вирішити цю проблему безкінечного перекладання відповідальності?

Вийдемо, бо жити хочеться. Сили оборони в нас міцні, та треба ще навчитися не красти, не брехати й переймати досвід суперпросунених країн на кшталт Сінгапуру.

Навіть 6% дефіциту бюджету в США - це погано, і ринок облігацій уже реагує зростанням ставок. Політрадник Клінтона Джеймс Карвілл колись казав: "Раніше я хотів реінкарнуватися в Папу Римського чи президента США, а тепер - у ринок облігацій, бо він може збити що завгодно". Цей ринок зупинив дикі тарифи Трампа і за 49 дні збив британську прем'єрку Ліз Трасс, яка скоротила податки, але не пояснила, хто покриє дефіцит. Прогресивісти обурюються, що ринок капіталу диктує політичну систему, але якщо вам бракує цінностей тримати бюджет збалансованим, вас неминуче дисциплінують фондові ринки.

Пропоную спробувати заспокійливу практику: о 21:00 переглядайте програму "Singapore Tonight". Після всього безглуздя, яке ви могли зустріти протягом дня, ці півгодини англомовної інформації стануть справжнім порятунком. Щоразу 10 хвилин присвячені темі штучного інтелекту. Тут не обговорюють, чи можна користуватися телефонами в школах (це, безумовно, безглуздо), а навпаки, демонструють, як використовувати ШІ для підвищення ефективності.

Ще одна важлива сфера їхнього розвитку - це залученість працівників. У Сінгапурі виявили, що цей показник становить лише 14%, що значно нижче світового середнього рівня для розвинутих країн, який дорівнює 20%. Причини цього явища можна знайти в традиційній ієрархічній культурі Китаю, де рішення зазвичай приймаються старшими без врахування думки молодшого покоління. Однак дослідження показують, що продуктивність тісно пов'язана із залученістю співробітників. Рекомендуємо провести оцінку цього показника у вашій компанії за методикою Gallup. Сінгапур настільки стурбований цією ситуацією, що активно шукає рішення і піднімає це питання на рівень національних новин.

Запитаю також про Сінгапур, Total Defense і вовків. Нещодавно ви зазначили: "Якщо ми стикаємося з набагато сильнішим вовком, нам потрібна зграя: вона забезпечить захист, а він буде її остерігатися". Чи стали ми вже достатньо потужним вовком, і хто може бути іншими вовками в нашій зграї?

Це дотичні речі. На Euronews була новина: європейці так дозахищалися вовків, що ті почали нападати на людей в Італії. Це чудова ілюстрація ідеї Роберта Кагана про те, що джунглі наступають (навіть колишнє білоруське посольство в Києві вже заросло хащами!).

У поемі Кіплінга "Закон джунглів" є слова: "Сила Вовка - у Зграї, а сила Зграї - у Вовкові". Наша зграя зараз - це Little West (Західна Європа та Канада). Big West (США) поки експериментує. Американці мусять раз на 100 років перевірити на собі, що тарифи й протекціонізм не працюють. Це гарно продається електорату, який не вчив економіку, але проти арифметики не попреш. Поки Little West не захопився праворадикальним популізмом, ми для них сильні, і вони нас люблять.

Дякую "Хартії" за те, що навчає мене так активно: під час мого навчання в Командно-штабній академії Бундесверу (кампус Клаузевіца) німецькі викладачі та офіцери запитували нас: "Розкажіть про дрони, адже у наших доктринах це ще не розглядається". І ми охоче ділилися своїм досвідом! Це і є наша сила, поряд з громадянським суспільством та антикорупційними інституціями, які поступово набирають обертів. Проте в нас є слабкі місця — такі як економічна свобода, конкуренція, продуктивність і заощадження — які потребують термінового покращення.

Чи зможемо ми коли-небудь реалізувати концепцію Total Defense, подібну до тієї, що існує в Сінгапурі?

Нам це необхідно, і ми вже це робимо. Сінгапур затиснутий між 35-мільйонною Малайзією та 250-мільйонною Індонезією. 42 роки тому, готуючись до найгіршого сценарію, вони мілітаризували суспільство, створивши доктрину Total Defense - від дитсадка до цвинтаря.

Ця концепція охоплює шість ключових вимірів: військовий, цивільний, економічний, ментальний, соціальний (згуртованість) та кібербезпеку. Євген Уткін слушно зазначає, що варто також врахувати культурний вимір, який важливий і для нас, так само як і для китайців. Найбільше мене привертає увага економічний аспект: акцент на безперервному навчанні та вдосконаленні навичок (зокрема, у сфері ШІ та активного залучення). Це робить націю більш конкурентоспроможною та продуктивною, причому для цього не потрібно втручання держави. Той факт, що ви сьогодні відвідали цю дискусію, є яскравим підтвердженням того, що ми вже на правильному шляху.

Кейс Наполеона та джаз: як принципи НАТО впроваджуються в Національній гвардії.

Чим Ви займаєтеся в "Хартії" (тут і далі запитання аудиторії)?

Я служу в управлінні підготовки G7 штабу корпусу (Training Department, частина HR). Займаюся навчанням офіцерів за натівськими програмами: TLP (Troops Leading Procedures) для командирів взводів і рот та MDMP (Military Decision Making Process) для командування і штабів батальйонів та бригад. Остання має 7 етапів планування операцій. Заняття викладають побратими з бойовим досвідом, а я привношу інше: працюю з культурою. Чому командири вчаться стандартів НАТО, але не завжди їх застосовують? Бо наша управлінська культура цьому противиться.

Випускники Львівської бізнес-школи добре пам'ятають про кейс Нью-Йоркського університету, присвячений Робіну Гуду. Цей приклад також викликає інтерес у бійців "Хартії", адже він демонструє ідеальні аспекти військового лідерства і управління. Нещодавно один з командирів поділився зі мною своїм переконанням, що Наполеон був найвидатнішим полководцем в історії. Тим часом мої наставники, Чан Кім і Рене Моборн, автори "Стратегії блакитного океану", завершили написання вражаючого кейсу про нього для Гарварду та INSEAD. Ми в КШЕ адаптували цей матеріал, і я тепер викладаю його військовим. Традиційні лекції не є ефективними для управлінців — знання краще засвоюються через активні методи навчання та використання кейсів.

Коли я займався копанням окопів на БЗВП, мені здавалося, що це буде кінцевою метою. Тому я щиро вдячний "Хартії" за те, що вони запитують людей про їхні здібності і намагаються знайти оптимальні способи їх використання. Нас менше, ніж наших противників, тож ми повинні діяти максимально ефективно.

Скільки часу зайняло перейти від копання окопу до ефективного використання Павла Шеремети в Нацгвардії?

Пройшов приблизно рік. Перші шість місяців я присвятив вивченню військової абетки: тактичним знакам, координатам та аналізу території. Велике спасибі нашому командиру за його терпіння. Між нами відбувалася певна притирка: хоча він навчався у Франції та вільно спілкується кількома мовами, в нього було менше знань про навчальні кейси. Я надіслав йому статтю Джона Коттера "What leaders really do" з Harvard Business Review. Він був в захваті і попросив провести лекцію, а я запропонував розглянути це на практиці.

Півроку тому ми впровадили концепцію командування місією (прусський принцип Auftragstaktik, що відповідає загальним стандартам НАТО). Суть цього підходу полягає в тому, що бойовий наказ чітко відповідає на п’ять ключових запитань: хто, що, де, коли і чому, залишаючи при цьому відкритим питання "як". Це рішення приймає компетентний командир на місці. Такий підхід ґрунтується на дисциплінованій ініціативі та абсолютній довірі, що є повною антитезою до російського принципу "инициатива наказуема".

Я раптово занурився в тему "Командування місією та джаз". У джазовій музиці є певна тональність і ритм, після чого починається імпровізація. Це схоже на принципи натівського командування. А якщо врахувати, що "Summertime" - це українська народна мелодія, а теорія інновацій має українське коріння, командири запитують: "Отже, ми на висоті?". Я відповідаю: "Абсолютно!" І вони додають: "Все, час вирушати в бій".

На прикладі автопрому: чи Європа справляється з викликами від експансії, конкуренції Китаю?

Це не лише економічний, а й соціальний та культурний виклик, із яким Європа поки не справляється. Азія заполоняє світ електромобілями не лише через урядову підтримку. Жорстока внутрішня конкуренція серед 200 китайських виробників вивела в глобальні лідери BYD, Geely та Zeekr, які витримали битву з Tesla.

Основною причиною успіху є їхня невтомна праця та економність. Провівши 3,5 року в Азії, я усвідомив, про що говорив Джек Ма, коли згадував про режим "9-9-6" (робота з 9:00 до 21:00 шість днів на тиждень). Проте в Нацгвардії ми працюємо навіть більше - у нас "8-8-7". Нещодавно я отримав три вихідні на місяць, і останній справжній відпочинок був ще в серпні, але я все ще відчуваю себе щасливим.

Ось ще один приклад: ми пишаємося такими компаніями, як "Нова пошта" та "Розетка". Проте в Південній Кореї, якщо ти зробиш замовлення до півночі, то вже о 7-й ранку воно буде у тебе під дверима, незалежно від того, в якому регіоні ти знаходишся. Чи є хоч одна країна в Європі, здатна на таке? Європейцям знадобиться адаптуватися, адже Китай та Індія – це 3 мільярди людей, які вже давно працюють у такому режимі. Європа може відчути серйозний дискомфорт. Наприклад, цього травня у Франції збіглися декілька свят, внаслідок чого півмісяця виявилися вихідними. Коли прем'єр спробував скасувати один із вихідних, французи вибухнули протестами. Я більше впевнений у німцях, але інші європейські країни можуть пережити справжній шок. Їм доведеться пройти через експерименти з новими підходами та зрозуміти: щоб вижити, потрібно працювати більше та впроваджувати інновації.

Щоправда, самі азіати вже розуміють, що перепрацьовують: у них падає народжуваність, бо немає часу на сім'ю. Можливо, вони перейдуть на "9-6-5", але свій важкий шлях Захід усе одно мусить пройти.

Існує думка, що військовим способом росію не перемогти. Як Ви оцінюєте зараз стан економіки росії і чи є шанс, що вони війну надовго не витримають?

Економісти аналізують ситуацію через призму ймовірностей. Існує суттєва ймовірність, що Росія не зможе витримати поточний темп: їхні резерви скорочуються, податки зростають, а інфляція підвищується. Проте для них це питання виживання – програш Україні для них є неприпустимим (США можуть дозволити собі таку можливість, а от нам – ні). Тому вони докладатимуть всіх зусиль до останнього.

У нас іще є простір закручувати санкційні гайки, хоча Європа часом дає задню (як-от зняття санкцій із Алішера Усманова і Михайла Фрідмана). Але кілька російських дронів, що вибухнуть десь у Лейпцизькому аеропорту, швидко всіх протверезять. Якщо Захід не хоче воювати своїми солдатами, йому доведеться тиснути економічно.

Одна з Ваших цитат: "Женіть армію на острів і спаліть міст. Або запхайте її на дах і заберіть драбину". Та хто має спалити міст? Ми кажемо, що це має зробити Європа або ми, але суспільство досі в теплій ванні. Влада комунікує з нами, як із дітьми, а монобільшість рятуватиме свою шкуру, а не державу. Хто стане архітектором змін, який хоче перемогти у війні, а не на виборах?

Київ уже не в теплій ванні. Якщо інші міста ще там, то реалії їх швидко дістануть. Завжди є причини для песимізму й оптимізму, але треба бути реалістом. Білл Клінтон колись сказав: "Немає нічого неправильного з Америкою, чого не можна було б виправити тим правильним, що в ній є". Ця формула ідеально підходить для України.

Досі нам вдавалося підтримувати цей позитивний баланс, і я впевнений, що так буде й у майбутньому. Крім того, існує наукове підтвердження: оптимісти в середньому живуть на вісім років довше. Скаржитися протягом усього життя і ще й скорочувати його - це справжній абсурд! Значно краще насолоджуватися сонячними днями, займатися улюбленою справою та проживати довге життя. Це справжня вигода для всіх!

Розмова відбулася на офлайн-зустрічі "Клубу експертів" Твого міста у межах Ukrainian Resilient Week у львівському LEM Station. Подія відбулася за підтримки Фонду Роберта Боша та компанії blago.

Модерацію вів Тарас Яценко.

Повне або часткове копіювання даного тексту без отримання письмового дозволу редакції є забороненим і розглядається як порушення авторських прав.