В Європі виникають "умовні" українські письменники, які підтримують російські наративи.

Гуманітарні факультети університетів по всьому світу продовжують демонструвати орієнтацію на російську культуру та традиції.

Кремлівські структури вкладують мільйони доларів у ведення гібридної війни через інформаційні ресурси. Водночас в Україні досі не розроблена чітка стратегія для протидії цій загрозі. Таку думку висловив військовий, український есеїст, прозаїк, поет і філософ Анатолій Дністровий під час панельної дискусії на тему "Деколонізація Росії як ключовий аспект стратегії оборонної демократії для України", що відбулася в п'ятницю, 4 липня. Про це повідомляють журналісти "Телеграфу".

Він зазначає, що російська медійна система має значну силу, оскільки поступово проникає в основні медіа як в Україні, так і в Європі. У цьому контексті йдеться про RT (Russia Today) — міжнародний новинний телеканал з фінансуванням з боку російського уряду, який націлений на закордонну аудиторію, а також про численні дочірні структури, фейкові видання та інші медійні формати. Ці медіа здатні навести ганьбу на уряд і спричинити його відставку всього за рік. На його думку, саме так Кремль ефективно підриває репутацію колишнього прем'єр-міністра Бориса Джонсона у Великій Британії.

"Газета The Independent, зазнавши певних інформаційних атак, фактично підрила його політичну репутацію. Його рейтинг знизився, і це дало результати. А що ж ми? У нас є деякі ініціативи, але вони розпорошені і їх надто мало," -- зазначив автор.

Дністровий також звернув увагу на те, що Україна наразі програє в інформаційному просторі Європи.

"Зараз у кожній європейській країні відкриваються видавництва, які позиціюють себе як "російськомовні". Що вони роблять? Вони видають книжки не лише російських авторів, а й шукають російськомовних авторів з України", -- сказав Дністровий.

Він зазначив, що ці "фантомні автори" не мають жодного сліду в українській літературі, проте активно презентуються за межами країни як "альтернативний український голос".

"Ми всі знаємо, хто такі Сергій Жадан та Андрій Хливнюк. Ми можемо простежити їхній шлях, знаємо, чим вони займались у 90-х, і як їхні творчі шляхи змінювались з часом. Але нові постаті, які виникають, здаються абсолютно випадковими. Вони просто вигадуються. Ці книги подаються як "голос України", отримують рецензії, і таким чином виникають медійні явища. Я просто хочу поділитися своїми спостереженнями про те, що відбувається нині. Схоже, що за цим ніхто не спостерігає. На щастя, я займаюсь літературною діяльністю, і в нашому середовищі це добре усвідомлюється," -- зазначив поет.

Він відзначив, що численні українські викладачі, які працюють за кордоном, висловлюють занепокоєння. Вони підкреслюють, що гуманітарні факультети в багатьох університетах світу все ще орієнтовані на російську культуру, віддаючи перевагу російськомовним інтерв'ю та авторам.

"Отже, в їхньому розумінні Україна сприймається як складова Росії. Це дійсно катастрофічна ситуація і стратегічний програш у нашій зовнішній комунікації," -- зазначив він. Філософ підкреслив, що ця проблема охоплює не лише Європу, а й глобальний контекст, зокрема Латинську Америку, де Україна фактично відсутня на культурній арені.

За його словами, йому невідомо, чи хтось в Україні серйозно працює з таким великим організмом, як Російська Федерація, а також з пострадянськими державами -- з погляду планових, системних наративів, які потрібно прицільно качати.

"Це дійсно дуже непросте завдання, оскільки організаційно воно вимагало б створення цілого департаменту в певних структурах. В ідеальному варіанті варто було б мати окремі відділи, які б працювали з конкретними етнічними групами, пострадянськими країнами або навіть окремими інтелектуальними чи культурними колами. І ця діяльність повинна бути безперервною, з акцентом на довгострокову перспективу," — зазначив він.