Створюючи власний ідеальний всесвіт.

У Шишаків відійшов у вічність художник Михайло Онацько.

16 січня, на 85-му році свого життя, пішов з цього світу видатний український художник з Полтавщини, майстер народного малярства та яскравий представник наївного мистецтва — Михайло Онацько.

Він з'явився на світ у хуторі Хоменки, розташованому неподалік Диканьки, і його дитинство пройшло в атмосфері пісенних традицій, ремесел та фольклору. Це глибоке коріння відображається в кожному штриху його творчості. Його картини є живою енциклопедією українських традицій: від колядок на Різдво до гаївок, Великодня, купальських свят, народних обрядів, весіль і обжинків. Художник черпає натхнення для своїх творів з життя та історії рідного краю.

Його народні мотиви несподівано відкрили глядачам світ райської, ідилічної України, що, як здавалося багатьом, зникла назавжди. Це та Україна святковості, лагідності, добра і мудрої простоти, що жила в дитинстві художника, який творив свій ідеальний світ. Світ, у якому дійсність, очищена від буденності та життєвих негараздів, переноситься в інший позачасовий вимір, де панує те прекрасне й добре, що складалося віками в народній уяві. Де на горі - церква, а під горою - зелений гай. Де біля кожної хати - квіти, а в кожному домі - діти. Де всі люди - добрі сусіди, а зло існує хіба у вигляді маленького чудернацького чорта з гоголівських "Вечорів на хуторі поблизу Диканьки"...

Найулюбленішою темою художника було Різдво. Різдвяний цикл картин художника налічує понад 100 полотен.

Художник застосовував образотворче мистецтво як інструмент для збереження і відтворення в пам'яті українського народу звичаїв та традицій минулих епох. "Унікальність Михайла Онацька полягає в його генетично закладеному знанні, яке виявляється на його картинах завдяки інтуїції та родинній пам'яті", - зазначали експерти в галузі мистецтва.

Всі сюжети та постаті з картин Михайла Олександровича зрозумілі та близькі людям. Недарма уже давно його шанувальники вважали народним художником України! Бо він і справді таким є - за своїм могутнім талантом, за кількістю написаних народних картин, за взаємною любов'ю майстра та його пошановувачів.

- Якщо у когось є бажання співати, він просто співає... А я мріяв малювати – і саме цим займаюся, - ділився своїми думками художник.

За освітою Михайло Онацько був педагогом, закінчив історичний факультет Полтавського педінституту. У його родині ніхто не мав художнього таланту. Та й сам він узявся за пензель доволі пізно - в 46 років. Він був самоуком у малярстві. Не закінчував ні художніх шкіл, ні університетів. Це було ніби його друге народження. Творче. "Коли я захопився народним побутом, звичаями, картинами, я ніби повернувся до тих джерел, у яких купався в дитинстві", - говорив майстер.

Лише через рік після початку свого художнього шляху, а згодом і протягом десятиліть, твори Михайла Онацька стали окрасою Сорочинського ярмарку.

Дебютна виставка картин художника в стилі наївного мистецтва відбулася через два роки після початку його творчого шляху. Через п’ять років він приєднався до Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 1995 році йому було надано почесне звання заслуженого майстра народної творчості України.

Михайло Олександрович залишив після себе багатий спадок високохудожніх творів народного мистецтва, які отримали численні державні нагороди та премії. Серед його досягнень — статус лауреата мистецьких премій імені Данила Щербаківського, Олени Пчілки, Марії Приймаченко та Григорія Сковороди.

Останніми роками виставки творів митця найчастіше відбувалися у великих містах, музеях, бібліотеках, творчих спілках, офіційних установах, університетах. Загалом - понад 20 персональних виставок.

На честь свого 81-річчя, художник пожертвував 43 своїх картини до фондів Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) ім. М. Ярошенка.

Його творчі роботи можна знайти в музеях та приватних збірках шанувальників народного мистецтва в Європі, Азії та Америці. Вони присутні в Полтаві, Києві, Ужгороді, Диканьці, Шишаках, Великих Сорочинцях... Ці картини вирізняються своєю впізнаваністю, теплом та наївною щирістю.