Три роки збройного конфлікту, а в міжнародних наукових базах досі можна натрапити на "спільні роботи" українських та російських авторів.

Результати діяльності робочої групи Міністерства освіти і науки.

У міжнародних наукових базах даних все ще реєструються сотні спільних публікацій українських та російських дослідників, зокрема після 2022 року. Цю ситуацію ретельно проаналізувала робоча група при Міністерстві освіти і науки України. Результати цього дослідження висвітлює науковець Олексій Пластун у своїй статті "Співпраця українських вчених з росіянами: фейк, зрада чи недогляд?".

На середину 2025 року в редакційних колегіях російських наукових журналів числилося приблизно 90 українських науковців. Водночас, з початку повномасштабного вторгнення спостерігалося, що кількість спільних публікацій, в яких брали участь як українські, так і російські автори, перевищила 1800. Цю інформацію навів науковець, посилаючись на дані бази Scopus станом на 14 серпня 2025 року.

Водночас він зазначив, що деякі публікації не відображають справжню співпрацю між українськими та російськими науковцями. Частина з них є плодом зусиль великих міжнародних проєктів, у яких також беруть участь дослідники з Росії.

Крім того, велика частина "спільних матеріалів" виникає внаслідок маніпуляцій або фальсифікацій, оскільки науковці з Росії часто зазначають українські установи на анексованих територіях або приписують роботи іноземних колег без їхньої згоди, таким чином формуючи хибне враження про співпрацю.

Існують також технічні аспекти, які впливають на ситуацію. Серед них – затримки у публікаціях (дослідження були завершені до початку війни, але статті були опубліковані пізніше), подвійні афіліації (коли автор вже не працює в Росії, але вказує її як свою другу інституцію), а також випадки фальсифікацій, коли українські вчені нерідко включаються до списку авторів без їхньої згоди. Однак варто відзначити і реальні приклади співпраці між українськими науковими установами та російськими колегами.

"З близько 500 офіційних спільних публікацій, запланованих на 2024-2025 роки, насправді лише 92 можна вважати свідомою співпрацею. Серед авторів є як науковці з Росії, так і українські дослідники з територій, які не підлягають окупації," -- підкреслив Пластун.

Для того щоб проаналізувати ці ситуації, Міністерство освіти і науки надіслало запити до організацій, де працюють зазначені науковці. У відповідь було отримано 69 офіційних листів, що становить близько 75% від загальної кількості дійсних спільних публікацій. На основі цієї вибірки можна зробити висновки щодо характеру співпраці з російськими колегами та різноманітності реакцій роботодавців, відзначає автор.

Зокрема, деякі роботодавці надіслали формальні відписки, але частина зробила попередження або догани. Проте у більшості випадків реальних санкцій (звільнення, пониження у посадах) щодо тих науковців, які співпрацюють з росіянами, не застосували.

"На справді, організація ухиляється від санкцій, підтримуючи працівника та приймаючи його пояснення, навіть якщо вони не відповідають дійсності," -- підкреслив Пластун.

Однак деякі організації вжили більш суворих заходів. Зокрема, вони анулювали публікації або розірвали угоди.

Автор підкреслює, що питання співпраці між науковцями з України та Росії залишається важливим навіть через 3,5 роки після початку повномасштабної війни. Хоча це здебільшого є наслідком маніпуляцій, помилок або свідомого спотворення фактів, "зовнішній спостерігач, не вникаючи в деталі та нюанси, може спостерігати зовсім іншу картину: тисячі спільних наукових публікацій, десятки українських дослідників, які працюють у російських виданнях, серед них -- академіки, керівники та директори установ," зазначає Пластун.

"Усе це працює на користь російської пропаганди про "братні народи", про те, що все не так однозначно, що Україна сама охоче співпрацює з Росією тощо", -- додав він.

Він зазначив, що головною метою повинно стати усунення ілюзії співпраці в тих випадках, де вона має місце, а також зупинка реальної співпраці там, де вона відбувається.

Експерти T-invariant нещодавно виявили значний випадок плагіату українських досліджень у російських наукових виданнях. Вони охарактеризували це явище як "академічне мародерство", яке стає все більш поширеним явищем.