Трамп відчуває тиск з боку Зеленського та України.

24 лютого 2022 року Володимир Путін вчинив фатальну помилку, але тепер його політичне становище змушує його продовжувати військові дії, зазначає історик Олександр Мотиль.

Яким чином обрання Дональда Трампа на посаду президента США позначиться на глобальній ситуації?

- Почну з Америки. Трамп і трампісти, інтелектуальні сили, які його підтримують, вважають себе революціонерами. Ілон Маск навіть це слово вживав. Трамп планує повне переформатування держави, суспільства, культури, економіки. Можна сказати, хоче провести у США "спеціальну революційну операцію". Якщо в нього це вийде, Штати за чотири роки будуть іншою країною. Якою - сказати важко, бо буде формальний і неформальний спротив, а ймовірно, й заворушення. Що є певним - США стануть менш демократичною країною.

Дискурс Дональда Трампа та його підтримувачів вказує на прагнення зосередити значну частину влади у руках президента, зменшуючи вплив Конгресу, Верховного суду, медіа, університетів та інших інститутів. Іншими словами, існують спроби впровадження авторитарних тенденцій.

Я все ще залишаюся поміркованим оптимістом, адже Трамп та його прихильники, які займаються внутрішніми справами США, в основному не мають необхідних навичок. Такі особи не здатні втілити революційні зміни, замість цього ми можемо спостерігати лише хаос. Після цього вони почнуть шукати винних, що призведе до певних репресій і обмежень. Я не натякаю на щось таке, як сталінізм, але щось подібне до режиму Віктора Орбана в Угорщині.

У Сполучених Штатах існує потужне громадянське суспільство, розвинені медіа та судова система. Значна кількість осіб, зокрема заможні, вже виявляють підтримку Трампу, надаючи йому фінансову допомогу. Проте, сподіваюся, що опозиція знайде в собі сили протистояти цьому. Отже, ми можемо спостерігати за контролюваним хаосом.

У сфері зовнішньої політики існує ризик, що Дональд Трамп не приділяє уваги міжнародним законам, альянсам чи угодам. Для нього на першому місці стоять інтереси Сполучених Штатів, як він їх бачить. Здоровий глузд не дозволяє погодитися з думкою, що Гренландія чи Панамський канал є критично важливими для країни. Однак, Трамп вдався до таких екстравагантних ідей. На щастя, з досвіду його першого терміну видно, що він може висловлювати одне, а через тиждень – абсолютно протилежне. Іноді його висловлювання навіть самі собою суперечать у межах одного абзацу. Тому, сподіваюся, що замість агресивної імперіалістичної політики ми побачимо просто хаос.

Є надія на позитивні зміни. Під час першого терміну президентства він спробував вирішити питання Північної Кореї, проте без успіху. На Близькому Сході він виступав за "угоди Авраама", які передбачали нормалізацію відносин між Ізраїлем та найбагатшими арабськими державами в 2020-2021 роках. Трамп здатний досягати результатів, якщо вважає це важливим і отримує адекватні поради від своїх радників.

Проте, я все ж стурбований, що Гренландія, Канада, Мексика та Панамський канал можуть відволікати президента від справжніх глобальних викликів. Трамп вважає, що Китай є основною загрозою, але не враховує, що у нього є союзники в особі Росії та Північної Кореї. Ці три держави мають тісні зв'язки з Іраном, що й становить реальну загрозу для США.

Які перспективи чекають на Україну? Адже Трамп неодноразово згадував про російсько-українську війну під час своєї виборчої кампанії та після того, як його обрали на посаду.

- Йому діють на нерви Зеленський та Україна. Чому, не розумію.

Кандидати в президенти висловлюють різноманітні думки та обіцянки щодо завершення війни всього за 24 години. Навіть прихильники Трампа почали говорити про терміни в чотири місяці або пів року. Це свідчить про те, що реальність може змусити їх по-іншому поглянути на ситуацію. Я не стверджую, що це обов'язково станеться, але вони можуть усвідомити, що конфлікт не обмежується лише Україною та Зеленським. Справжня загроза походить від імперіалістичної Росії, яка в союзі з Північною Кореєю, Іраном та Китаєм становить серйозну небезпеку для багатьох країн, а також для Європейського Союзу і НАТО. Сподіваюся, Трамп це зрозуміє. Коли читаєш коментарі деяких його радників, таких як Майкл Волц і Кіт Келлог, складається враження, що вони вже усвідомлюють цю реальність.

Ще один важливий аспект. Для Трампа передача України або її втрата означає початок його президентства з другого Афганістану, як це сталося з Байденом. Ганьба втечі – це неприпустимо. Не лише через шкоду для США, а й через загрозу для його іміджу як сильного та рішучого лідера. Ситуація в Україні не безнадійна. Це стане очевидним у найближчі кілька тижнів.

Як оточення Трампа бачить російсько-українську війну та її завершення?

В адміністрації президента існують різні точки зору та висловлювання. Держсекретар, сенатор від Флориди Марко Рубіо, а також радник з безпеки Майкл Волц усвідомлюють загрозу, що виходить від Москви. Так само, як і генерал Келлог, спеціальний представник з питань України та Росії. Ці троє, ймовірно, матимуть найбільший вплив на Трампа, що є позитивним моментом, оскільки вони, принаймні, серйозно ставитимуться до питань війни. З їхніх коментарів складається враження, що мова йде про можливе замороження конфлікту на нинішній лінії фронту. Проте у цьому контексті виникає питання щодо безпекових гарантій для України. Наразі ж питання її членства в НАТО залишається поза обговоренням. Водночас, подальше постачання зброї, можливо, навіть у більшому обсязі, не виключається.

Яким чином буде забезпечено фінансування потреб Збройних сил України?

Трамп у минулому висловлював думку про можливість закінчення війни за добу: якщо Україна оголосить, що не веде переговорів з Росією, слід зменшити обсяги постачання зброї. Натомість, якщо Кремль відмовиться від діалогу, необхідно посилити військову підтримку для Києва.

Цей момент викликає певний інтерес, адже Україна може розглянути можливість переговорів з Росією в обмін на продовження постачання військової техніки. Для Києва це не є значною втратою. Тим часом, для Путіна це може стати серйозним ударом, оскільки прийняття рішення про замороження конфлікту або укладення миру виглядає складно, адже Росія не змогла захопити анонсовані чотири області, а частина Курщини досі контролюється ЗСУ. Важко уявити, що він на це погодиться. Офіційно Росія оголосила про приєднання чотирьох областей. Якщо Трамп залишиться вірним своїй попередній позиції, а Москва відмовиться від ідеї замороження, тоді Україна може розраховувати на збільшення постачання зброї від США та інших західних країн. Проте залишається питання, чи дотримається Трамп своєї логіки — надія покладається на його радників, які можуть вплинути на ситуацію.

Ви зазначили, що ситуація стане зрозумілішою в найближчі тижні. Які події можуть вказувати на те, що нас чекає в майбутньому?

Було б добре, якби в Київ найближчим часом приїхав хтось із високопосадовців, наприклад, представник Трампа з питань України та Росії Келлог, радник з національної безпеки Волц або держсекретар Рубіо. Навіть якщо це були б складні переговори, такий візит став би потужним сигналом про серйозність намірів США щодо України, підкреслюючи, що справа не лише в зустрічі Трампа з Путіним. Або ж, якщо посол України в США Оксана Маркарова змогла б зустрітися з цими трьома особами, це також стало б позитивним кроком.

Було б недобре, якби Віктор Орбан відвідав Білий дім через тиждень-два. Хоча це і не має прямого відношення до України, він може підкреслити, що Трамп має намір наслідувати приклад Орбана.

Середній варіант не принесе нічого: ні негативних, ні позитивних сигналів чи рішень.

До моменту інавгурації можна було висловлювати будь-які думки. Проте тепер, після заяви Кіта Келлога про 100 днів для досягнення мирних угод, йому слід розробити конкретний план дій. Необхідно, щоб хтось вирушив до Києва, а інший – до Москви. Наступним етапом має стати зустріч у нейтральній країні. Якщо ми побачимо такі дії, це не означатиме, що Україна досягла перемоги, але свідчитиме про серйозність намірів з боку США.

Чи може так бути, що анонсована Трампом зустріч із Путіним нічим не закінчиться?

- Важко уявити позитивні наслідки такої зустрічі. Зазвичай такі зустрічі відбуваються після того, як чиновники нижчих рівнів уже опрацювали варіанти домовленостей. Тоді президенти зустрічаються підписати документи під фанфари й усі їдуть щасливі додому. А зустрітися, не знаючи, чого Москва хоче, наскільки міцні позиції Путіна в російській еліті, - не очікую найближчим часом такої зустрічі.

Трамп має свої власні амбіції - він мріє про завоювання Гренландії та боротьбу з нелегальною імміграцією в Америці. Для його виборців питання Росії та України не є пріоритетними. Йому необхідно втілювати свої обіцянки: закрити кордони та депортувати нелегалів.

Яким чином еволюціонували погляди американського суспільства на російсько-український конфлікт, і які основні тенденції виокремлюються?

Дослідження свідчать, що більшість американців продовжують висловлювати підтримку Україні та вважають за доцільне надавати військову допомогу. Загалом, ставлення до цього питання є позитивним, хоча існує невелика група, що має негативну позицію, зокрема представники крайнього правого руху, такі як журналіст Такер Карлсон.

Загальний стан справ в Україні виглядає досить позитивно, проте це не обов'язково відобразиться на політичних рішеннях. Трамп буде діяти відповідно до своїх намірів, незалежно від громадської думки.

Так, нині не такий позитив, як після початку широкомасштабної війни. Тоді півтора-два роки Україна була темою номер один у США на рівні еліти й народу. Потім вибухнула ізраїльсько-палестинська війна - й вона стала першою темою. Відтоді вже стільки подій було: горить Лос-Анджелес, відбулися вибори. Україна залишилася темою, але вже для третьої-­четвертої шпальти.

Чи доцільно продовжувати дискусії щодо вступу до НАТО під час президентства Трампа? Чи здатне НАТО до ефективної відповіді у випадку конфлікту?

Україна повинна розглянути всі доступні варіанти. По-перше, необхідно наполягати на прискореному вступі до НАТО або отримати запрошення до альянсу. Це має велике символічне значення, оскільки Україна прагне бути частиною Європи, а не під впливом Росії. Але виникає питання: чи здатен Альянс захистити Україну? Я не зовсім впевнений у цьому. Існують дискусії щодо реакції НАТО на можливу агресію Росії в Естонії. Яка буде реакція Німеччини і з якою швидкістю? Чи можна вважати НАТО гарантією абсолютного захисту? Це не означає, що Україні не слід прагнути до членства в Альянсі, але важливо також мати озброєння, відповідне стандартам НАТО, інтегруватися у західні інституції та, в першу чергу, покладатися на власні сили. Стаття 5 Північноатлантичного договору не зобов'язує союзників до масштабного військового втручання проти агресора, а лише до певної дії. Кожна країна сама вирішує, яку саме. Тобто говорити про НАТО важливо, але не слід сприймати його як автоматичну гарантію захисту.

Другий підхід полягає у створенні різноманітних альянсів. Угода про столітнє партнерство між Великою Британією та Україною є позитивним кроком. Чи готовий Лондон надати Києву конкретні гарантії? Це непросте питання, але, принаймні, він готовий надавати підтримку в різних аспектах.

Третій, і найважливіший, варіант: Україна повинна мати можливість незалежно протистояти агресору.

Чи можливо Україні в нинішніх умовах отримати від Сполучених Штатів статус союзника, не будучи членом НАТО?

Бажання отримати максимум є природним, проте важливо вміло використовувати всі можливості. Чи готовий Трамп надати Україні цей статус — питання відкрите, але з огляду на його непередбачувану політику, я б не став заперечувати такій можливості.

Обговорюється присутність європейських миротворців в Україні. Чи здатні французькі та британські сили забезпечити стабільне перемир'я в Україні без підтримки Сполучених Штатів?

Присутність американських військових на кордоні з Росією сприймається як провокація. У той же час, наявність солдатів з Німеччини, Італії, Франції та Великої Британії розглядається як менш загрозлива. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров підкреслив, що для Росії неприпустимо мати будь-які західні війська на своїй території. Він також зазначив, що для вирішення цієї ситуації необхідні серйозні переговори, і якщо вони відбудуться, це може стати реалістичним шляхом до розв'язання конфлікту.

Інше питання полягає в кількості необхідних військових. Це також привертає увагу в сучасних умовах. Адже корейська демілітаризована зона простягається на близько 250 кілометрів. У той же час, український фронт є значно ширшим. Йдеться про тисячі військовослужбовців, що ставить під сумнів фінансові ресурси та політичну готовність.

Це може бути один із способів тимчасово призупинити конфлікт. У такому випадку це могло б допомогти стримати агресію з боку Росії, проте немає гарантії, що це дійсно спрацює.

Чому Росія та Путін, можливо, всупереч власним інтересам, так настирливо прагнуть контролювати Україну?

Путін, розв'язуючи війну, засуджує Росію до нестабільності, економічної стагнації та підпорядкованості Китаю. З усіх стратегічних аспектів це вважається поразкою.

Тут є два питання. Перше: чому відбулося вторгнення 24 лютого 2022 року? Це пов'язано з переконанням Путіна, що українці та росіяни - один народ. І з переконанням, що за кілька днів війна закінчиться. Думаю, він щиро вірив у розвал України. Якби знав, що втягується у тривалу війну, можливо, не зробив би такого кроку.

Друге питання полягає в тому, що існування України підриває панівний міф виникнення та існування Росії. Коли є Україна, то Київська Русь не є російською, Росія - не Русь. Тоді початки Росії треба шукати у Великому князівстві Московському, яке було в зоні впливу монголів і значно мірою є фіно-угорським за населенням. Тому претендувати на якусь особливу роль у Європі, говорити про християнство від часів князя Володимира, стає все більш сумнівним. Україна - і досі загроза для російського міфу про ідентичність росіян.

24 лютого 2022 року Путін здійснив фатальну помилку, але тепер він політично засуджений до тривання конфлікту. Це питання настільки переплетене з його особистістю та авторитетом, що вихід з війни за будь-яких умов стане для нього колосальною поразкою.

Пропагандистський механізм Кремля вдасться переконати звичайних росіян у тому, що будь-який підсумок є успіхом. Проте політичні, економічні та військові еліти Росії усвідомлюватимуть, що цілі не досягнуті, а втрачені життя та поранення солдатів перевищують мільйон. Хоча вони і захоплюють частини української території, цього недостатньо для створення образу перемоги.

Ваш прогноз на наступні пів року - рік, яка буде війна?

Вона триватиме ще принаймні півроку. Величезні економічні труднощі в Росії, такі як нестача робочої сили, втрати на фронті, зниження виробництва та гіперінфляція, підвищують ймовірність державного перевороту. Пригожин намагався це реалізувати, але в елітах є й інші подібні фігури, які також чекають на зручний момент. Якщо внутрішня боротьба за владу загостриться, продовжувати війну буде важко, незалежно від того, хто стане наступником Путіна — яструб чи голуб. Тому я сподіваюся, що Росія наблизиться до певного краху, адже умови для цього вже існують. Одночасно буде тиск з боку Трампа та України, і за таких обставин це може призвести до завершення або замороження війни, а також до хаосу в Москві. Рік 2025 стане вирішальним.