Трамп 2.0: Осмислення Трампа та налагодження співпраці з ним

Зображення: EPA/UPG Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп Нова політична стратегія: основні принципи

Від моменту інавгурації Президента Трампа на другий термін 20 січня 2025 року минув практично рік. За цей час можна з упевненістю стверджувати, що зовнішня політика 47-го президента США являє собою не просто низку нестандартних рішень, а радше зовсім нову модель підходу до міжнародних відносин.

Вона не є кращою чи гіршою, а просто виникла з іншої логіки, яка з часом виявилася і стала зрозумілою для тих, хто уважно спостерігає.

Гренландія (так, це питання обговорювалося ще до інавгурації), конфлікт з Канадою, скасування USAID, переосмислення політики американських університетів, тарифні заходи, зустріч із Путіним в Алясці, дискусії про "томагавки", успішна операція США у Венесуелі, і тепер знову виникає тема Гренландії.

Дехто досі емоційно характеризує все це як хаос, але таке сприйняття корениться у старих, звичних уявленнях про події. Я ж закликаю поглянути на ситуацію з іншої перспективи і спробувати виявити спільну логіку в цих діях, яка формує чітку послідовність кроків.

Щоб краще зрозуміти контекст, давайте детально розглянемо ключові моменти першого року другого терміну Президента Трампа. Ці приклади стануть основою для виявлення спільних рис та певних тенденцій, які проявляються у зовнішній політиці нової адміністрації.

Почнемо, як і минулого разу з політики "America First", бо це - наріжний камінь зовнішньополітичного світогляду нової адміністрації, який часто диктує логіку багатьох рішень.

America First: не ізоляціонізм, а рекалібрування

2024 рік: "Принцип 'Америка спершу' в першу чергу стосується зменшення впливу Сполучених Штатів на підтримку існуючого ліберального світового порядку. [...] Трамп заперечує актуальні міжнародні ліберальні структури, оскільки вважає, що в рамках теперішньої системи США отримують несправедливі умови не лише від своїх опонентів, але, і що найважливіше, і від своїх союзників. [...] Насправді, мова йде про а) вимогу більшої відповідальності з боку партнерів та б) спрямування державного управління на досягнення конкретних результатів замість безкінечних обговорень [...]".

Навесні 2025 року ми стали свідками реалізації цієї формули на практиці. Після короткочасної перерви у військовій підтримці України, США відновили її тільки після того, як Європейський Союз і НАТО домовилися про збільшення своїх оборонних витрат. В Азії Японія та Південна Корея уклали угоди, що передбачають повну компенсацію витрат на утримання американських військових баз.

Тож Трамп не ізолює США - він перераховує рахунок. І тепер кожен союзник знає: "Америка" у словосполученні "американський захист" більше не означає "безкоштовно". Трамп не відходить від світу. Він лише змінює контракт: він більше не ідеалістичний благодійник, а прагматичний бухгалтер. Це - один великий disruption, який він довів до зміни реальності, яку сьогодні вже всі сприймають як належне. Спитайте у союзників по НАТО та членів ЄС.

Кінець місії: "Нести демократію"

2024: "Трамп відкидає концепцію 'закордонного державотворення' як примху невеликої групи осіб, що відволікає ресурси від економічного відновлення США [...] Його світогляд [...] акцентує увагу на практичних результатах, а не на ціннісних чи ідеологічних ідеях [...] Небагато президентів США були настільки відкритими у своїх заявах про те, що цінності американської нації матимуть обмежене значення в зовнішній політиці його уряду [...] Роль світового охоронця та поліцейського є витратною і неефективною".

Така зміна підходу до зовнішньої політики остаточно закриває сторінку Америки як вісниці демократії і прав людини. Це не означає, що це перестало мати для неї значення, це лише про те, що так зване "закордонне державотворення" за певним лекалом - більше не пріоритет і не інструмент для США.

Це пояснює, зокрема, закриття USAID у березні-квітні 2025 року. Таким чином, йдеться не лише про реформування агентства, а про повний демонтаж старої концепції. США більше не будуть навчати інших способам життя, а зосередяться на тому, як перетворити життя інших у капітал.

Отже, в цьому контексті доцільно згадати наш "mineral deal" як інструмент для монетизації власної підтримки, в умовах зменшення гуманітарних програм та скорочення ініціатив, спрямованих на підтримку громадянського суспільства на глобальному рівні.

Американська допомога - більше не місія. Це - контракт. І ми всі памʼятаємо як цей контракт у нас реалізувався. Спочатку порушення усталених очікувань, бо з моральної точки зору ніхто не вірив що так взагалі можна. Потім стадія спостереження за реакцією Києва і ЄС. Далі - візити американських чиновників в Україну, а українських - в Америку, де за зачиненими дверима і Вашингтона і Києва мав місце грубий і агресивний торг. І нарешті - підписання і подальша реалізація, нова реальність, яка виключає повернення до status quo.

Отже, у ситуаціях, коли переважає прагматичний підхід, цілком природно, що перегляду підлягають не лише міжнародні стосунки, а й внутрішня політика. Це можна спостерігати, наприклад, у концепції DEI (різноманіття, справедливість і інклюзія) як у збройних силах США, так і в провідних американських університетах.

Фото: EPA/UPG

Усе особисте, лише справа.

У 2024 році: "Міжособистісні зв’язки Трампа не вимагають спільних цінностей [...] Перспективи, через які можна розглядати його взаємодію з іншими лідерами, — це їхня конкуренція зі США в одній і тій же економіці [...] Питання економічних інтересів США постійно впливає на зовнішньополітичні рішення Трампа [...] Він підтримує ідею не міжнародного, а національного капіталізму, що базується переважно на внутрішньому розвитку і виробництві, а не на міжнародній торгівлі та фінансах".

Якщо існує можливість укласти угоду, відмінності у цінностях між сторонами не повинні бути перешкодою. Переговори з Путіним заплановані у Ер-Ріяді в лютому 2025 року та на Алясці в серпні 2025 року. Обидві зустрічі відбудуться без заздалегідь визначених умов і гарантій, але в рамках процесу досягнення угоди.

В цьому році запланована паралельна зустріч із Сі, а також відбулася зустріч з Моді минулого року, обережно відновлюються контакти з Північною Кореєю, і навіть з'явилися ознаки можливих переговорів з талібами стосовно спільної боротьби з тероризмом. Президент Трамп не злякається заборон, адже не вважає їх дієвими в політичному контексті.

У сфері політики існують тільки вигоди і втрати. Під новою адміністрацією США зовнішньополітичні рішення все більше опираються на особисті зв'язки, а не на ідеологічні принципи. Цінності перестали бути головним активом у міжнародних відносинах. Натомість, на перший план знову виходять фінансові інтереси. Конкретніше, мова йде про ті ресурси, які державний бюджет США зможе отримати внаслідок різних зовнішньополітичних дій. Це нова модель політики, вільна від моральних зобов’язань, де зобов’язання залишаються лише в рамках контрактів.

Цікаво, що в рамках такої політики може виникнути щось подібне до процедури банкрутства, яка неодноразово допомагала Трампу в бізнесі. Наразі ж ми спостерігаємо за характерним ризик-менеджментом Трампа в ролі президента, що виявляється у виході США з 66 міжнародних організацій, більшість з яких пов'язана з структурою ООН і може перешкоджати економічним інтересам Вашингтона.

Світ напередодні шторму

Від MAGA до DOHA

У цьому контексті можна продовжувати ще досить довго, проте, мабуть, вже наведених прикладів вистачає, щоб виокремити кілька спільних ознак у зовнішньополітичних (а іноді й внутрішньополітичних) кроках нової адміністрації.

Вони формують яскраву та зрозумілу структуру, що містить власну логіку, послідовність і стратегію.

Дії, які варто виконувати: порушити, спостерігати, старатися, змінювати.

Відповідно, схему можна назвати DOHA.

В українській мові мені не вдалось знайти точного перекладу цих слів, який би мав настільки ж відповідне емоційно-змістовне навантаження. Можна спробувати перекласти цю послідовність дій як:

Неправомірність -- Нагляд -- Напруга -- Перетворення

Але це - доволі умовний переклад, тому надалі я спробую описати цей modus operandi та уточнити кожен із чотирьох кроків.

Disrupt: це свідоме втручання в усталену гармонію, руйнування звичного порядку подій, оскарження традиційних норм або звичаїв, виведення супротивника з його зони комфорту. Це викликає стан крайнього напруження або шоку.

Спостерігайте: аналізуйте відповідь суперника на перший крок, вивчайте його готовність до компромісів та виявляйте вразливі місця. Це змушує супротивника відкривати свої найвигідніші пропозиції.

Hustle: агресивний торг за результатами попереднього кроку, навʼязування власного темпу, витискання з опонента у максимальні поступки на свою користь. Це переведення реакції опонента у готовність до угоди на невигідних для себе умовах.

Alter: фінальна трансформація статусу кво на користь однієї сторони та його закріплення. У суті, це коригування актуальної ситуації або формування нової реальності співіснування з США відповідно до їхніх умов. Altera realitas, так би мовити.

Символічна сила американського політичного слогана MAGA втілюється у практичних кроках, що їх реалізує Вашингтон, згідно з моделлю DOHA. Нова адміністрація Білого дому змінює усталені концепції, правила та звичаї, уважно спостерігаючи за реакцією суспільства. В результаті вона поступово трансформує статус-кво на свою користь.

Та ця стратегія не взялась нізвідки. Вона є абсолютно природнім продовженням заявлених вище поглядів і концепцій. Втім, що цікаво, проявляється вона не лише в діях, але і в образах. Президент Трамп знає ще зі свого бізнес-життя: перемога починається не з аргументів, а з атмосфери.

Перша стадія стратегії DOHA - disrupt - виявляється не лише у словах, а й у візуальних образах. Після ремонту у 2025 році оновлений Білий дім більше нагадує розкішний палац, аніж резиденцію демократично обраного президента. Золоті стіни, позолочені перила, барокові дзеркала та картини в стилі Людовика XIV - це не просто прояв екстравагантності. Це послання: "Ти - гість у моїй імперії". І цей гість має відчути не затишок, а власну непомітність.

Зображення: EPA/UPG Генеральний секретар НАТО Марк Рютте вітає президента США Дональда Трампа під час зустрічі в Овальному кабінеті Білого дому в Вашингтоні, що відбулася 14 липня 2025 року.

Все те ж саме відбувається і в соціальних мережах. Зображення Президента Трампа на горі Рашмор, поруч із Вашингтоном і Лінкольном, в короні імператора та у військовій формі виглядає для деяких як тролінг, але насправді це форма психологічної підготовки для аудиторії.

Він промовляє до світу: "Ви маєте справу не з простою людиною, а з живою легендою". І коли ти сідаєш за стіл переговорів з такою особистістю, вже не йдеться про дискусії — ти міркуєш, як задовольнити. Це той самий розрив, але в естетичному вимірі. Він формує атмосферу, в якій опонент не лише слухає, а й підкоряється. Його витончені деталі та постмодерні імперські символи — це не просто кітч, а потужна зброя.

На завершення: Гренландія

Історія з Гренландією з самого початку була невірно інтерпретована. Її сприйняли як дивний вчинок або жарт, внаслідок чого основна суть залишилася поза увагою. Це не була просто гра слів, а один із перших відкритих сигналів DOHA, і, що ще важливіше, ознака повернення територіального мислення у зовнішню політику США.

Після завершення Холодної Війни американська дипломатична стратегія перестала акцентувати увагу на територіальних питаннях, віддаючи пріоритет правилам, інституціям, процедурам і цінностям. Однак для Дональда Трампа географічні аспекти знову виходять на перший план, ставши важливими чинниками сили, контролю та стримування. Це свідчить про новий погляд на доктрину Монро.

Гренландія - це не просто "віддалений острів". Вона є важливим стратегічним пунктом для Арктики. Цей регіон стає місцем зустрічі нових торгових шляхів, військових стратегій, змін клімату та глобальної конкуренції між США, Китаєм і Росією. Внаслідок танення льодовиків Північний морський шлях перетворюється на реальність, а не лише на теоретичну концепцію. Контроль над цими маршрутами відкриває можливості для управління майбутніми потоками товарів, енергії та військової потужності.

Гренландія також відіграє роль у ядерному стримуванні Сполучених Штатів. Інфраструктура, що існує на цьому острові, слугує не лише знаком американської присутності, а й важливим інструментом для раннього виявлення загроз і забезпечення стратегічної безпеки. Трамп не покладається на абстрактні запевнення, а віддає перевагу конкретним факторам, таким як географічне розташування, матеріальні ресурси та контроль над територією.

Ще один вимір - Китай. Пекін методично намагався зайти в Гренландію через інвестиції, інфраструктурні проєкти і наукову співпрацю. Так само як Піднебесна заходила в Венесуелу і всю Латинську Америку. Для всіх це виглядало як бізнес. Для Трампа - як повзуче стратегічне проникнення, яке загрожує перш за все інтересам США.

Саме з цієї причини ситуація з Гренландією стала втіленням концепції DOHA ще до того, як цей підхід став зрозумілим для широкої аудиторії.

Disrupt - офіційне повідомлення, яке вразило та вивело з рівноваги партнерів.

Спостереження - уважно слідкуйте за реакцією Європейського Союзу, НАТО та, звісно, Данії. Дії - все, що ви чуєте в медіа, від можливого купівлі до законодавчої ініціативи в Конгресі США щодо анексії Гренландії - є елементами торгівлі. Цікаво, що навіть військова операція у Венесуелі може бути розглянута з цієї точки зору, враховуючи її психологічний вплив на союзників. Зміна - розв'язка, ймовірно, призведе до фактичного блокування китайських інвестицій на острові і встановлення де-факто контролю США, навіть якщо угода не буде підписана. Головне - змінити існуючий статус-кво.

Підсумок

Гренландія, Аляска, Венесуела, а також торговельні конфлікти і внутрішні атрибути влади складають єдину картину. Ці складові відображають іншу форму політики: не моральну, а геопросторову. Не випадково, що Президент Трамп має досвід у сфері девелопменту, який зосереджений на управлінні простором для досягнення максимальної вигоди.

Та особливо в девелопменті фінальний результат неможливий без долучення до проекту третіх осіб, які виконують найрізноманітніші ролі - від проектантів до будівельників. Не менш важливу роль у девелопменті грають і фінансові партнери та співінвестори. Саме тому Президент Трамп, при всьому враженні його ігнорування інших субʼєктів, насправді чудово розуміє, що самотужки Trump Tower не побудуєш. Звісно, можна спробувати, та навряд це закінчиться успіхом. Особливо в політиці, в якій теж існує своя процедура банкрутства. Та на відміну від бізнесу, вона не дозволяє тобі спробувати ще раз, наче нічого і не було.

Політичне банкрутство ставить хрест на політичному спадку. А в силу різних факторів саме "політичний спадок", є, напевне, одним з визначальних факторів у логіці і діях нинішнього хазяїна Білого Дому на цьому етапі. Тож справжня задача тут - зрозуміти свою роль у можливому партнерстві з Президентом Трампом та запропонувати йому такий компонент у побудові спадку, відмова від якого нашкодить більше, ніж згода.