Давні цивілізації нерідко ховали своїх покійників прямо у своїх оселях. Що ж стало причиною відмови від цієї практики?

На протязі віків межа між життям і смертю була значно менш виразною, ніж сучасна. У стародавні часи люди часто ховали своїх рідних прямо під підлогою своїх домівок, у внутрішніх дворах або ж поруч із входом.

Проте нове масштабне дослідження науковців із Музею Філда в Чикаго проливає світло на те, чому ця древня традиція, колись поширена на всіх континентах, майже повністю зникла з нашого життя і як на це вплинули глобальні історичні зміни, пише Earth.com.

Що відомо про поховання померлих вдома

Керівниця дослідження Сабіна Цвечек зазначила, що в давнину живі й мертві співіснували в спільних поселеннях. Хоча сьогодні поховання в оселях трапляються вкрай рідко, етнографи й надалі фіксували таку традицію у різних куточках планети.

Спрямовуючи свої зусилля на вивчення особливостей цього звичаю, вчені провели аналіз інформації про 60 різних суспільств, зібраної з архівів Єльського університету. Висновки виявилися несподіваними для дослідників: всього 12% з цих культур здійснювали поховання померлих у домашніх умовах.

Для того щоб встановити причину цієї низької статистики, Сабіна Цвечек разом із своїми колегами з Єльського та Північно-Західного університетів провела детальний аналіз додаткової інформації з 49 археологічних об'єктів по всьому світу.

Отримані результати вразили: археологічні відкриття засвідчили, що близько третини вивчених спільнот ховали своїх близьких безпосередньо у житлах або в їхньому оточенні. Яскравим прикладом цього є мексиканське поселення Ель-Пальмільо, що існувало в період з 700 по 850 рік нашої ери, де родичі мали можливість спускатися до підземних поховань прямо з внутрішнього двору своїх домівок.

Чому померлих могли поховати в житлових приміщеннях?

Довгий час існувала теорія, що бажання ховати померлих поблизу житла пов’язане з переходом до осілого способу життя. Вважалося, що таким чином родини намагалися закріпити свої права на землю в постійних спільнотах. Однак фактичні дані спростували це припущення: осілі громади здійснювали такі поховання не частіше, ніж кочові племена.

"Ми з'ясували, що немає значного зв'язку між тим, чи було суспільство тимчасовим чи постійним, і ймовірністю його практики поховання в житлових приміщеннях," – підкреслила Цвечек.

Чому ця практика зникла?

Основною причиною, чому ця традиція зникла в наступних джерелах, став зовнішній вплив. Як свідчать етнографічні дослідження, багато спільнот почали відмовлятися від проведення поховань у своїх оселях під тиском колонізаційних процесів та поширення глобальних релігій.

У етнографічних дослідженнях, які я ознайомилася, антропологи часто зазначають, що в описуваних культурах колись мали місце традиції житлових поховань. Однак ця практика зникла з приходом основних організованих релігій та в умовах колонізації, – поділилася Цвечек. Деякі громади почали ховати своїх померлих на християнських кладовищах, розташованих за межами населених пунктів, тоді як інші обрали кремацію внаслідок поширення індуїзму.

"Схоже, що колонізація справді вплинула на поховальну практику в глобальному масштабі протягом останніх чотирьох століть і пізніше, і саме тому житлові поховання набагато рідше зустрічаються в етнографічних записах", -- підсумувала дослідниця.

Проте, Гері Файнман, співавтор даного дослідження та куратор Музею Філда, підкреслює, що глобальна колонізація не є єдиною причиною всіх змін, адже в багатьох регіонах традиції зазнали трансформацій ще до її початку.

Раніше, пацієнт, який пережив клінічну смерть, поділився моторошними подробицями свого досвіду, пов'язаного з поверненням до життя під час реанімації, зокрема відчуттями, які виникли в момент повернення до власного тіла.

Приєднуйтесь до наших каналів у Telegram та Viber!