Сокіл піднявся вгору, а Кременчук втрачає свої позиції: що запам'яталося в регулярному сезоні чемпіонату України.

Здавалося, що 8 жовтня, коли відбувся перший матч чемпіонату України з хокею сезону-2025/26, було не так уже й давно. Але ось на календарі - 4 березня.

Весна - це не лише прекрасний сезон, а й піковий момент для хокейних змагань у європейських країнах. Україна також активно долучається до цього процесу.

Кожна з п'яти команд, які розпочали змагання, відіграла визначені 28 матчів у регулярному чемпіонаті. Тепер настав час плейофу. Це етап, коли кожна зміна, кожен кидок і кожен промах можуть вирішити долю матчу.

Розповідаємо, чим запам'яталися виступи клубів, які події визначили перебіг сезону і чого очікувати від нокаут-раунду національної першості.

Старт сезону для київської команди виявився вкрай невдалим. "Соколята" зазнали поразок у обох матчах з Кременчуком в рамках Кубка України – 0:5 на груповому етапі та 0:6 у фінальній грі. У подальшому команда змогла набрати лише 7 очок у перших чотирьох турах регулярного чемпіонату, включаючи безгольову поразку від Кременчука - 0:2, а також драматичну поразку від Шторму - 2:3 в овертаймі.

Утім, після турбулентного старту почався справжній зліт. Команда поступово вийшла на пік форми, а Олег Шафаренко знайшов оптимальний баланс у ланках і спецбригадах. Сокіл додав у швидкості, агресії в пресингу та дисципліні в обороні.

У наступних 24 поєдинках команда з Києва поступилася лише один раз — чинний чемпіон України обіграв столичний клуб з рахунком 4:1 за тиждень до настання нового року.

У 2026 році команда Сокіл не відчула на собі смаку поразок – 14 перемог у 14 іграх з різницею шайб 77:20. Цей результат свідчить не лише про їхній атакувальний потенціал, а й про злагодженість та системність гри.

Успіх команди був закладений на міцності виступів воротарів та організованій обороні. Ветерани українського хокею, Олексій Янішевський (6+20 у 27 матчах) та Всеволод Толстушко (2+10 у 25 поєдинках), виконували ключові лідерські ролі в захисті. Їхня взаємодія створила гармонійний баланс між творчим підходом та холоднокровністю в оборонних діях.

21-річний Микита Полоницький продемонстрував, що готовий грати в першій парі, але з прибуттям Євгена Ратушного (1+7 за Сокіл) в кінці сезону саме він утворив дует із Янішевським. Тренерський штаб вирішив зробити акцент на досвіді в критично важливий період чемпіонату.

Воротарський дует також працював стабільно. 32-річний Олег Петров і 24-річний Данило Макаренко отримали майже однакове навантаження - 883 проти 814 хвилин відповідно. Показники сейвів - 92,1% у Петрова та 90,9% у Макаренка - підтверджують високий рівень конкуренції та надійності останнього рубежу.

У атакуючій лінії основними гравцями виявилися Вадим Мазур з 28 голами та Віктор Захаров, який відзначився 22 разами. Лише Гліб Кривошапкін з інших команд зміг перевищити позначку у 20 забитих м'ячів. Це тріо не дивно, що постійно отримує запрошення до національної збірної, навіть з огляду на те, що їхня ліга явно поступається іншим країнам за рівнем конкуренції, де також грають збірники.

Серед плеймейкерів окремо варто відзначити Микиту Олійника - 32 результативні передачі. Його бачення майданчика та вміння працювати в більшості залишаються однією з ключових опцій киян. За два попередні сезони у складі Київ Кепіталз Олійник віддав 60 асистів у 55 матчах - стабільність найвищого рівня.

У розпорядженні Шафаренка також Денис Бородай, Святослав Тимченко, Денис Жеребко. Яскраво влився в команду Ілля Крикля - 1+9 у п'яти матчах. Тож за всіх компліментів обороні не варто забувати - варіативність і глибина атаки роблять Сокіл найбільш збалансованою командою регулярного чемпіонату.

Попри війну, ХК Кременчук упродовж останніх років успішно змагався з командами Сокол і Київ Кепіталз. Два титули чемпіонів та один фінал за три минулі сезони свідчать про стабільність і відданість команди в ці складні часи.

На старті нинішнього чемпіонату здавалося, що команда Андрія Срюбка проведе один із найпереконливіших сезонів. У жовтні спрогнозувати дев'ять поразок протягом регулярки було практично неможливо. Але ресурс команди виявився обмеженим - і насамперед через кадрову структуру.

У складі команди близько 50% гравців – це хокейсти, які народилися в 2005 році та пізніше. Деякі з них також активно виступають за основну команду та в МХЛ. Це вплинуло на гру в захисті, адже Денис Матусевич набрав практично стільки ж очок, скільки всі інші захисники разом узяті.

Молодість приносить з собою енергію та адреналін, але також і ймовірність помилок. Невдалі передачі в середній зоні та втрата позицій на п'ятаку коштували команді важливих очок. Едуард Захарченко неодноразово ставав героєм у складних ситуаціях. Його 91,1% відбитих кидків та 501 сейв у 22 матчах свідчать про величезну роботу та високий рівень майстерності воротаря.

Після раптового виходу Кирила Кучера на його місце став 16-річний Федір Колповський. Цікаво, що статистика виглядає навіть парадоксально: він пропускає в середньому 2,13 шайби за шість матчів в чемпіонаті України, тоді як у молодіжній лізі цей показник становить 3,5. В МХЛ загальна результативність вища, а конкуренцію, окрім Сокола, становить потужний херсонський Дніпро.

Колповський видав чудову гру в поєдинку з Одещиною, здобувши перемогу з рахунком 3:0, здійснивши 42 сейви. Проте згодом, в матчі проти тієї ж команди, він пропустив вісім шайб, отримавши 39 кидків. Ця непостійність є звичайним етапом на шляху до зрілості.

В нападі команда традиційно покладається на капітана Віталія Ляльку та Гліба Кривошапкіна. Михайло Геворкян переживає найуспішніший сезон у своїй кар'єрі, досягнувши показників 15+20. Владислав Брага, Борис та В'ячеслав Андрущенки, Дмитро Попережай і Євгор Безуглий продемонстрували свою майстерність. А далі в команді знову молоді гравці.

Артем Целогородцев у чемпіонському плейоф-2025 став найкращим бомбардиром команди - 7 шайб у 13 матчах. Цього сезону він майже не грав за представника Полтавщини, а на початку лютого перейшов на Одещину, де одразу став одним із лідерів - 3+3 у шести поєдинках.

Школа функціонує, і це безперечно є позитивним аспектом. Молоді таланти поступово знаходять своє місце в основному складі, заміщаючи досвідчених гравців. Проте, цей процес виявився занадто різким і часом непродуманим. Будь-яка травма чи дискваліфікація одного з ключових гравців – і Кременчук миттєво стає уразливим.

Зокрема, вже мали місце дискваліфікації лідерів. Наприклад, Віталій Лялька у матчі проти Шторму дуже агресивно атакував молодого захисника команди суперника.

Одещина починала сезон повною протилежністю Кременчуку. Невдалі виступи проти грандів у Кубку України, змазаний старт у чемпіонаті. Причини були об'єктивні - колектив фактично формувався в останні дні перед початком офіційних матчів.

Протягом сезону одесити не боялися експериментувати - підписували новачків, розривали контракти з легіонерами, активно варіювали поєднання в п'ятірках. Загалом у складі команди на лід виходили 35 хокеїстів - найбільший показник серед усіх клубів ліги. Це свідчить про постійний пошук оптимального балансу, але водночас - про відсутність стабільного кістяка на старті.

Лідером команди став Сергій Бабинець, колишній форвард збірної України, який успішно поєднує на полі функції гравця та менеджера. Хоча він не виступав протягом року, його форма вразила - 32 очки (10 голів та 22 передачі) свідчать про його важливість на льоду. Лише два гравці, Микола Дворник (8 голів та 14 передач) і Расім Абдулаєв (10 голів та 10 передач), змогли досягти позначки у 20 очок за системою "гол+пас".

Особливо варто відзначити Абдулаєва. Цей захисник здійснив 93 постріли по воротах за сезон — результат, що відповідає найкращим атакуючим оборонцям. Він активно залучається до атак, ефективно виконує функції в спеціальних командах і суттєво сприяє швидкому переходу з захисту в атаку.

І при цьому - перебуває в оренді з Кременчука. Можливо, на старті сезону чинний чемпіон не розраховував на нього як на ключову фігуру, але з огляду на нинішній розвиток подій він точно не був би зайвим у складі полтавців.

Напередодні завершення регулярного чемпіонату команда з Одещини знову підсилилася. Окрім Артема Целогородцева, до складу приєдналися кілька гравців зі Шторму. Особливо слід виділити Микиту Сидоренка та його однофамільця Гордюшина. Перший вніс свіжі ідеї в позиційну атаку та забезпечив різноманітність у розіграші більшості, тоді як другий створив серйозну конкуренцію Радеку Хаасу за воротарське місце.

Одещина в перші тижні та Одещина навесні - це справді дві різні команди. Сьогодні це організований та глибокий колектив, готовий скласти конкуренцію фаворитам, хоча останній матч сезону проти Крижинки залишив неоднозначні враження.

Шторм розпочав свій шлях ще 2020 року, утім, тривалий час виступав на обласному та всеукраїнському аматорському рівнях.

У 2024-му клуб набув професійного статусу і вже в дебютному сезоні був близький до фіналу. Здавалося, що й цього року команда залишатиметься стабільною бойовою одиницею з чіткою ігровою ідентичністю.

Отже, команду залишив гравець Гліб Варава, проте основний склад залишився незмінним. Проблеми виникли ще до початку чемпіонату — багато вболівальників важко сприйняли переїзд команди з Одеси до Вінниці.

По ходу сезону ситуація ускладнилася. Один із букмекерських партнерів спочатку припинив співпрацю з клубом, а потім узагалі зник із ринку. Це спричинило фінансову турбулентність. Частина гравців публічно натякала на затримки виплат і в підсумку змінила клубну прописку. Деякі пішли в Сокіл у рамках обміну, деякі - на інших умовах. Особливо скандально вийшло з Сергієм Стецюрою і Микитою Гордюшиним, яких звинувачували в привласненні/крадіжці майна клубу.

Шторм на початку сезону та Шторм навесні — це зовсім різні команди. Проте, на відміну від Одещини, зміни не призвели до покращення. Колектив втратив глибину складу, різноманітність в атаці та стабільність у воротарській лінії.

Особливо слід відзначити інформаційний контекст – численні запити та скарги до ФХУ створили додаткову медійну напругу навколо чемпіонату. Ситуація дійшла до того, що виступи у змаганні були тимчасово призупинені. Проте, одне залишається безсумнівним: для команди Шторм цей сезон виявився надто складним, навіть для клубу з таким відомим ім'ям.

Сезон Крижинки-Кепіталз теж виявився непростим і в певному сенсі символічним. "Старший брат" остаточно перебрався до Латвії, а захищати бренд залишилися ті, хто не виїхав за кордон, разом із молодими талантами.

Було таке, що команда вирішила вийти з чемпіонату на знак незгоди, але їхня відмова тривала всього кілька днів – Крижинка знову повернулася до змагань.

За результатами регулярного сезону цей колектив виявився найменш результативним у атаці, водночас пропускаючи найбільше шайб. З десятьма очками команда отримала досить скромний підсумковий бал. Однак, варто зазначити, що результат міг бути і кращим. Безумовно, були й серйозні невдачі, проте не раз траплялися матчі, в яких команді бракувало глибини складу або ж просто удачі.

У цьому плейофі не буде Ярослава Панченка та Сергія Черненка. Сергій, у свої 42 роки, довів, що навіть у такому віці можна залишатися продуктивним гравцем для амбітних команд — його 7 голів і 17 асистів говорять про його високий рівень гри.

Водночас, очевидні позитивні аспекти – молоді гравці віком 18-20 років здобули безцінний досвід стабільної гри на професійному рівні. У нинішніх умовах для українського хокею це має стратегічне значення. Лід не розтанув – і, можливо, саме ця зима стала для нього відправною точкою для розвитку.

Півфінальні матчі чемпіонату України

У стартовій парі фаворит виглядає досить очевидно, тому важко уявити, що Сокіл не потрапить до фінальної серії. Враховуючи поточну форму команди з Києва та численні проблеми їхніх суперників, навіть "свіп" не стане несподіванкою.

Діюча команда-чемпіон наприкінці сезону дещо втратила форму, тоді як одесити, навпаки, показали зростання і зміцнилися. Проте, високий рівень гри та злагодженість основної п'ятірки Кременчука, а також перевага домашнього майданчика, дозволять їм втретє поспіль потрапити до фіналу. Хоча, можна припустити, що суперники зможуть вирвати хоча б одну перемогу для себе.