Снукер - це не просто шахи: Юліан Бойко ділиться своїм досвідом, розповідає про матч проти Трампа та свої амбіції на майбутнє.

Снукер володіє багатою історією, проте його популярність не згасає, захоплюючи мільйони шанувальників по всьому світу. З часом цей спорт продовжує еволюціонувати та охоплювати нові території. Змагання відбуваються на різних континентах, а мейн-тур все частіше поповнюється гравцями з нових країн.

Юліан Бойко - єдиний представник України серед професіоналів. Уперше він пробився до еліти ще в 2020 році, коли йому було всього 14.

"Чемпіон" поспілкувався з киянином про його шлях у снукері, дитячі спогади, улюблених гравців і плани на майбутнє.

- Якщо вірити наявній інформації, ти познайомився зі снукером у 4-річному віці, переглядаючи трансляції по телевізору. Це дійсно так? І чи пам'ятаєш, з якого саме матчу почалась твоя любов до цієї гри?

Так, я вперше познайомився зі снукером приблизно у чотирирічному або, можливо, п'ятирічному віці. Здається, у той момент щось пішло не так, або ми неправильно налаштували пакет каналів – на екрані був тільки "Eurosport" (посміхається - прим.).

Я переглядав матчі. Напевно, це був чемпіонат світу, бо пам'ятаю, що матчі тривали дуже довго - я буквально годинами дивився снукер. Конкретних гравців не пам'ятаю.

Але з дитинства найбільше запам'ятався Марк Селбі. Він завжди був моїм улюбленим гравцем.

- У 5-6 років діти мріють бігати на вулиці, бешкетувати, а снукер - це концентрація, витримка. Як тобі в такому віці вдавалося тренуватися й ставати кращим?

Перші 2-3 роки моєї тренувальної роботи з Петром Чіркіним були присвячені збереженню моєї пристрасті до гри. Його основним завданням було не дати мені втратити це бажання. Лише в 9-10 років ми почали зосереджуватися на технічних аспектах та більш професійних елементах тренування.

У віці 6-7 років мій зріст уже дозволяв мені займатися тренуваннями, але технічно було важко щось реалізувати. Проте я продовжував ходити на заняття, адже у такому віці вже не міг уявити своє життя без цієї гри. Мене неймовірно захоплювало спостерігати за снукером і стежити за виступами гравців.

На свій перший турнір я вирушив у віці 7 років. Перші роки були справжнім задоволенням від гри. Мій перший тренер зміг зберегти цю пристрасть до снукеру в моєму серці.

- У 7 років ти взяв участь у чемпіонаті Європи U-21. Як так сталося?

- Раніше на чемпіонатах Європи діяло правило, що гравці допускаються з 12 років або після досягнення певного зросту. Я був першим, для кого зробили виняток - допустили до участі у такому віці.

Пам'ятаю, це стало для нас справжнім шоком. Мені здається, я зміг виграти одну партію або навіть кілька фреймів. Тепер уже важко згадати, але, здається, я все ж добився перемоги в одній грі.

Це було спільне рішення з татом. Він завжди наполягав на важливості турнірної практики з раннього віку та участі в змаганнях. Коли багато знайомих у снукерному середовищі дізналися, що ми вирушаємо на чемпіонат Європи, вони заперечували, що це ще зарано, і вважали, що батько робить помилку. Проте я переконаний, що він був правий - цей досвід став для мене дуже корисним.

Чи пробував ти інші види спорту під час навчання в школі? Можливо, займався чимось у молодших або старших класах? Чи снукер займав весь твій вільний час?

Так, снукер дійсно потребував чимало часу. Проте теніс також був моєю пристрастю. Я відвідував його 2-3 рази на тиждень.

Однак у своїй кар'єрі я завжди уявляв себе саме у снукері. Теніс, з іншого боку, був більше способом всебічного розвитку та відмінною фізичною підготовкою.

Мені дуже подобається теніс - гадаю, на одному рівні зі снукером. Просто якось не бачив себе тенісистом. Та й у 12-13 років у снукері вже були певні успіхи, а от у тенісі навіть на турнірах не грав. Тож снукер - це основне, а теніс добре доповнював як допоміжний вид спорту.

Ти згадав Марка Селбі. А ким ти захоплювався в дитинстві, і чия гра найбільше привертає твою увагу сьогодні?

Я підтримував Марка Селбі, а також Ніла Робертсона. Наскільки пригадую, саме в той час вони були на вершинах рейтингових списків.

Я завжди прагнув наслідувати найкращих. На сьогоднішній день для мене такими є Джадд Трамп та Кайрен Вілсон. Вони показують вражаючі результати і демонструють стабільність у своїй грі. Це спортсмени високого класу, тому я намагаюсь орієнтуватись саме на них.

Важко обійти увагою постать Ронні О'Саллівана. На мою думку, він є найвидатнішим снукеристом за всю історію цього виду спорту. Я регулярно переглядаю його матчі, звертаючи увагу на те, як він створює брейки і аналізує позиції. У цьому аспекті він дійсно неперевершений.

У 14-річному віці ти вже опинився в центрі уваги, ставши наймолодшим гравцем на професійному турнірі. Один із таких моментів познайомив тебе з Джаддом Трампом. Як ти почувався перед матчем і під час самої гри?

- Якщо чесно, оглядаючись назад, у 14 років я навіть не розумів, що відбувається (посміхається - прим.). Це було трохи як сон.

Я потрапив у мейн-тур таким молодим. Тоді не відчував жодного тиску чи страху. Мої емоції були зовсім іншими у порівнянні з теперішніми, коли змагаюся на турнірах.

Я просто хотів отримати задоволення від гри. Звичайно, була якась наївність - здавалося, що є шанси виграти, але ж я явно ще не був готовий до такого рівня. З радістю зіграв би зараз з Джаддом чи Кайреном - щоб на нинішньому рівні спробувати нав'язати конкуренцію, виграти кілька фреймів, показати себе краще. Адже тоді я програв 0:5 чи 0:6.

У стартовому раунді Wuhan Open тобі доведеться зустрітися з Чжао Сіньтуном, який є чинним чемпіоном світу. Як ти оцінюєш його гру і чи вже розпочав підготовку до цього поєдинку?

- Наприкінці серпня ми зустрінемося з Чжао. Його тріумф на чемпіонаті світу став значним досягненням для китайського снукеру. Вважаю, що це відкриє нові можливості для проведення турнірів у Китаї, адже гра там досягла нового рівня розвитку.

Він дійсно вражаючий гравець. Я знайомий з ним вже досить давно — ми часто тренувалися разом у Академії Вікторія в Шеффілді. Вважаю, що це надає мені певну перевагу — адже я не відчуваю тиску, оскільки добре бачу його стиль гри.

На тренуваннях у нас була рівна гра. Звичайно, турнір - це інше, особливо коли йдеться про виступи Чжао. На турнірах він може показати щось особливе. Я намагатимусь нав'язати боротьбу, показати якісний матч.

Конкретно під нього не готуюся. До старту сезону я вже готувався - їздив до Англії, проводив спаринги. Зараз я у Варшаві, трохи проводжу час із рідними. Скоро знову вирушу до Англії - там знову спарингуватимуся з сильними гравцями. Вірю, що це додасть упевненості й піде на користь.

- Снукер в Україні поступово набирає обертів. Але досі для багатьох залишається загадкою - як проходить день професійного гравця? Розкажи, скільки часу ти проводиш за столом, і які ще методи використовуєш, щоб ставати кращим.

- Зазвичай мій тренувальний день виглядає так: прокидаюсь близько восьмої ранку й іду до академії. Взагалі, багато залежить від того, у якій країні я перебуваю.

Коли я перебуваю в Англії, направляюся до академії. Тренування стартує о 10:00. Спочатку я присвячую 2-3 години індивідуальній практиці. Наприклад, займаюся з тренером брейк-білдінгом, відпрацьовую дальні удари, відіграші, удари з ресту, а також з борту – тобто все те, що потребує вдосконалення. Мій акцент зосереджений на покращенні своїх слабких сторін.

Після обіду я зазвичай проводжу один або кілька спарингів. Завжди прагну знайти найсильнішого суперника. Часто тренуюсь в академії Діня Чжуньху, і коли помічаю гравця з топ-16 або топ-32, відразу пропоную зіграти. Іноді ми граємо один-два матчі.

Після цього нас чекає півгодинний або трішки довший розбір: ми детально аналізуємо гру, виявляємо помилки та акцентуємо увагу на сильних сторонах.

Двічі-тричі на тиждень після тренування - біг. Стараюся підтримувати гарну форму, бо витривалість дуже важлива на турнірах.

А потім настає час вечері, розслаблення та вільного проведення часу. Ось так, приблизно, виглядає мій день тренувань.

Ти ще в юному віці, проте вже маєш значний досвід. Які особисті амбіції ти плануєш реалізувати в найближчі 3-5 років?

Моя мета - досягти потрапляння до топ-64 світового рейтингу до 25 років. Не впевнений, чи зможу реалізувати це за наступні два роки, чи, можливо, трохи пізніше. Але однозначно прагну поступово підніматися в рейтингу.

Для досягнення цієї мети необхідно пройти хоча б до стадії чвертьфіналу або півфіналу в рейтинговому турнірі.

Ти вже мав можливість взяти участь у численних турнірах. Який із залів чи турнірів справив на тебе найбільше враження?

- Назву три. Скоро буде Wuhan Open - я виступав там і минулого року, грав проти Джека Лісовського. Турніри в Китаї проходять на зовсім іншому рівні, ніж в Англії. Чудова церемонія відкриття, чудове ставлення до гравців. Такої атмосфери я більше ніде не бачив. Грати в Китаї - це щось особливе.

Саудівська Аравія також залишила яскраві враження: все виконано на бездоганному рівні – від залу та готелю до організації заходів і ставлення до гостей.

В Англії мені ще не випало можливості зіграти в Йорку на UK Championship або в "Крусіблі" на світовому чемпіонаті в основній сітці, тому поки що не можу зробити об'єктивну оцінку.

З англійських турнірів мені подобається грати в Челтенемі - там проводиться British Open. Місто має особливий вайб, турнір проходить поруч зі стадіоном, де проводять змагання з кінного спорту. Така особлива атмосфера - мені дуже до вподоби.

Ти згадав Джека Лісовського. На початку великої війни він висловив свою підтримку Україні і навіть підкреслив своє українське походження. Ти мав можливість поговорити з ним?

Джек - надзвичайно добра людина. Він був моєю опорою на початку війни, активно підтримуючи Україну та її народ.

Він навіть роздавав безкоштовні квитки на свої матчі чемпіонату світу в "Крусіблі". Це сталося в 2022 році. Це було справді приємно.

Іноді на турнірах спілкуємося. Приємно, що він не лише підтримував, а й пам'ятає про своє українське коріння.

- Тобі 19 років. Звісно, попереду ще більша частина кар'єри. Але який момент станом на зараз - найулюбленіший у ній?

- Напевно, це перемога на чемпіонаті Європи U-21, яка дозволила повернутися до мейн-туру. Це був дуже важливий турнір для мене.

Були перемоги й на чемпіонаті Європи у форматі шатаут, і на командному Євро - але ця перемога була першою особистою. Ще й у дисципліні з 15 червоними.

Не передати словами, що я тоді відчував. Це була ейфорія. Матч був складний - рахунок 4:4, і все вирішувала контра (вирішальний, останній фрейм у матчі, коли рахунок рівний і переможець визначається саме в цьому фреймі - прим.).

Хочеться знову пережити ті ж емоції. Сподіваюся, що в майбутньому мені вдасться відчути їх знову після здобуття перемоги на престижному турнірі.

У фінальному поєдинку вашим суперником став англієць Олівер Сайкс. Чи були ви раніше з ним знайомі?

- Так, ми вже грали з ним кілька разів на Q-school. Знайомі. Він чудовий гравець. Гадаю, що вже незабаром він теж буде в мейн-турі.

Снукер нерідко охарактеризовують як "шахи на зеленому покритті". Як би ти сам пояснив цю гру комусь, хто ніколи не стикався з нею?

На мою думку, проводити аналогії з шахами не зовсім коректно. Безумовно, є певний сенс у такому порівнянні, але в шахах відсутній елемент реалізації атак.

У снукері можна продумати 5-10 ходів наперед, але все залежить від того, як ти виконаєш удар. Треба не просто подумати, а ще й поставити биток у правильне місце, інакше весь твій план руйнується. Один сантиметр вбік - і вже нічого не працює.

Отже, у цьому полягає суть: хоча існує певна стратегія, для мене снукер насамперед пов'язаний із вмінням і точністю управління білою кулею, а не лише з логічними аспектами гри.

- Якщо не помиляюся, твій найкращий брейк в офіційному матчі - 137 очок. Максимум - 147, і він траплявся трохи більше ніж 200 разів в історії гри. Може, вже й тобі вдавалося зробити його хоча б у неофіційній грі?

- Якщо чесно, у тебе трохи неправильна інформація (посміхається - прим). Я зробив брейк 147 на етапі Q-туру. Це офіційно зафіксований результат, але він не йде в загальну статистику, бо турнір не під егідою WST.