SMK Group успішно адаптувалася до сучасних викликів і презентує нові формати, - зазначив Парамонов.

Денис Парамонов – відомий бізнесмен і меценат, який має понад два десятиліття досвіду у харчовій промисловості України. Свій шлях він розпочав у Харкові на Салтівському м'ясокомбінаті, а нині очолює SMK Group, одну з найбільших компаній у сфері виробництва продуктів харчування. Хоча Денис Юсупович рідко дає інтерв'ю, сьогодні ми обговорюємо важливі теми, пов'язані з бізнесом під час війни, благодійною діяльністю, економічними перспективами та виходом на європейський ринок.

Яка роль SMK Group у сучасному світі?

Сьогодні для мене це команда професіоналів з безцінним досвідом, об'єднаних спільними амбіціями, які ми реалізуємо вже два десятиліття. Розпочавши свою діяльність у Харкові з Салтівського м'ясокомбінату, ми змогли розширитися і в 2007 році створили SMK Group, до складу якої увійшли Салтівський і Богодухівський м'ясокомбінати, а також агрофірма "Світанок". Пізніше до нас приєднався Київський м'ясокомбінат, і ми відкрили регіональні філії SMK Distribution. Нам також вдалося запустити власну мережу роздрібної торгівлі під брендами Салтівський м'ясокомбінат, Київський м'ясокомбінат та магазин "Рулька". Наразі ми вже маємо понад 600 магазинів.

Чи розглядали ви можливість перенесення вашого бізнесу з Харківської області? Зважаючи на те, що численні підприємства з районів, де тривають бойові дії, вже обрали для себе Ужгород, Львів та інші більш безпечні регіони, це може бути варте уваги.

- Я був і залишаюсь категорично проти. Ми мали багато розмов з колективом про це, з органами влади на місцях, але я впевнений, що ми повинні залишатися там, з нашими людьми. Це не тільки навіть про робочі місця, яких потребують харків'яни та мешканці області, це насамперед взаємопідтримка, щоб люди не відчували, що перспектив немає, все виїжджає, роботи немає, магазини закриті тощо. У нас трапився приліт на територію Салтівського м'ясокомбінату, дякувати Богові, ніхто не постраждав, але роботу довелося зупинити, а колектив і вціліле обладнання перевести в Богодухів.

- А як зараз оцінюєте ситуацію на Харківщині для бізнесу?

Вона дійсно не з простих. Іноді це більше схоже на благодійність, аніж на бізнес. Але у 2023 і 2024 роках ми запускаємо нові магазини в цьому форматі - "Рулька". Вони швидко здобули популярність, тож ми плануємо їх подальший розвиток. Також у нас є задум розширення інших ритейлових форматів, але наразі це лише на стадії розробки.

Яким чином події в країні вплинули на діяльність SMK в інших регіонах?

- Я не акцентуватиму увагу на труднощах - у нас вони такі самі, як у всіх. Це і проблеми з енергетикою, кадрами, це і обстріли, і багато іншого.

Для нас був один найважливіший момент - це збереження кадрів. У нас два м'ясокомбінати працювали у 2022 році - Салтівський і Богодухівський, один у Білій Церкві (Київський м'ясокомбінат). Це величезні колективи, виробничий процес. Ми не могли допустити зупинки виробництва, тому що це, зокрема, важливий елемент харчової промисловості. Коли не працювали магазини у перші тижні після 24 лютого 2022 року, ми відкривали свої склади та роздавали продукти. Дуже багато було умовно "людських" питань, комусь треба було евакуювати родичів, сім'ю, потрібен був час. Це були складні для управління рішення, ми були на зв'язку постійно, вирішуючи кожне питання індивідуально.

Тоді я прийняв рішення, що наша компанія повинна активно долучитися до благодійних ініціатив. Ми змінили формат функціонування Благодійного фонду, засновником якого я є, і залучили більше професіоналів, щоб створити більш швидкі та ефективні механізми роботи.

- За останні два роки з'явилися додаткові можливості для українських виробників за кордоном. Чи планує SMK Group експансію на європейський ринок?

- У травні 2023 року SMK Group запустила роботу м'ясокомбінату в Польщі - це бренд Saltowski. Там працюють як польські громадяни, так і наші українці, яким довелося виїхати з тих регіонів, де відбуваються бойові дії. Виробництво м'ясопродуктів там уже охоплює дві важливі цільові групи - для польського ринку та звичні для наших людей харчові продукти. Ми розуміємо, що понад 7 млн наших громадян виїхали з України за час війни, більша частина з них працює та проживає у Польщі.

Це теж цікавий досвід та нові виклики для компанії. Там уже йде зростання з продажу, за обсягом виробництва, у нас великий досвід та товар гідної якості для європейського ринку.

- Ви казали, що перебудували роботу Благодійного фонду, чи можете розповісти докладніше?

Перед початком масштабного вторгнення ми активно займалися підтримкою культури: надавали допомогу театрам, фінансували вистави та концерти, видавали книги і підтримували спортсменів. Проте 24 лютого 2022 року все кардинально змінилося. Люди, які стояли біля заводу, часто не мали чого їсти. Ми почали роздавати м'ясні продукти прямо з автомобілів і відкривали магазини для надання необхідної допомоги. Так виникла програма "Свої", яка була спрямована на підтримку жителів деокупованих територій та тих, хто мешкає поблизу лінії фронту. До Фонду надходили сотні заявок на отримання продуктових наборів, які ми систематизували та сортували, надаючи пріоритет пільговим категоріям населення. Щотижня наша команда вирушала туди, куди інші не могли дістатися. У селах, що залишилися без світла та газу, у будинках панував холод, а магазини не працювали – ніхто не хотів доставляти туди товари, та й самих споживачів залишалося небагато. Як бізнесмен, я розумів таку позицію – це невигідно, але як людина не міг залишитися осторонь: потрібно було робити все можливе, щоб допомогти. Повертаючись, ми завжди відчували важкість на душі. На ранок ми знову збиралися, аби продовжити роботу: складали списки, сортували пакунки та планували логістику. Загалом ми змогли допомогти понад 16 000 сімей.

- Програма працює і досі?

- У такому форматі вже ні - поки нема потреби. Поставки в деокуповані населені пункти швидко відновлюються державою, з небезпечних місць людей евакуюють. Водночас ми продовжуємо допомагати тим, хто потребує. Наприклад, ситуативно допомагаємо центрам допомоги вимушеним переселенцям. Під патронатом фонду і надалі залишаються підопічні психоневрологічного інтернату і не лише.

- Ваш Фонд входить у ТОП-5 наймасштабніших помічників лікарням України. Ви багато допомагаєте медзакладам. Інколи навіть у нестандартний спосіб - віддаючи на благодійність власні автівки. Як прийшли такі рішення?

- Медичні заклади потребували оснащення. У багатьох лікарнях воно було знищене, інші потерпали від напливу людей. Наші лікарі - справжні герої в білих халатах. Наприклад, у Харкові деякі працівники Медкомплексу вперше потрапили додому лише через кілька тижнів після повномасштабного вторгнення. Уявляєте цю відданість справі? І не лише в Харкові. Вони буквально жили в лікарні - надавали допомогу людям, це навіть не понаднормова робота, а цілодобова, за межами людських можливостей - навантаження шалене. Програму допомоги ми поширили на всю країну. Віддати автівки задля закупівлі сучасного оснащення - це мінімум, що я міг зробити: щоб їх підтримати - це насправді крапля в морі. Медоснащення коштує дуже дорого. Я вкладав і власні кошти, залучали партнерів, проводили багато різноманітних акцій - не тільки з розіграшу "Бентлі" і "Тесли". Ми робили благодійні вечори, проводили спортивні турніри. Заявки на допомогу лікарням надходять постійно.

- Що з медоснащення було важче знайти, яке було найдорожчим?

- Все важливо. Наприклад, Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології у Києві за понад пів мільйона гривень отримав довгоочікувану систему моніторингу, що одночасно допоможе спостерігати за станом здоров'я 16 пацієнтів. Отже, медперсоналу вже набагато легше дивитися за важкохворими. Водночас ця система допомагає швидко виявити проблеми зі здоров'ям пацієнта, відреагувати на них. Лікування стає якіснішим, шанси на швидке одужання - більшими. Чекали на поставку цього оснащення майже пів року.

Найбільш цінне обладнання, ймовірно, було передано в Інститут серця, його вартість становила приблизно 5 мільйонів гривень. Ще мільйон гривень було виділено на відновлення київського "Охматдиту". Львівському медичному закладу передали ендоскопічні монітори та камери, загальна вартість яких перевищує пів мільйона гривень — це, якщо пам'ять не підводить. Наразі ми працюємо над запитом від Інституту медичної радіології та онкології імені Сергія Григор'єва Національної академії медичних наук України в Харкові. Для їх операційних необхідні апарати штучної вентиляції легень та комплектуючі для лапароскопів, загальні витрати складають близько 1,5 мільйона гривень.

Ваш Фонд активно займається підтримкою спорту. Чи є це актуальним на сьогодні?

Я вважаю, що це дійсно так. Тема еміграції молоді сьогодні є надзвичайно актуальною. Це питання вже неодноразово піднімали керівники навчальних закладів та інші фахівці. Молоді люди не бачать для себе перспектив і підтримки, відчувають втому та не прагнуть реалізувати свій потенціал в Україні. Необхідно змінювати цю ситуацію. Від державних рішень залежить багато: чи зіштовхнемося ми з демографічною чи соціальною кризою, або ж нас чекають ще серйозніші виклики, якщо нічого не змінити. Ми, у свою чергу, намагаємось зацікавити молодь у розвитку та реалізації своїх можливостей.

Ми започатковуємо безкоштовні спортивні секції та клуби, сприяючи розвитку різних видів спорту: від греблі до футболу та боксу. Нещодавно харківський атлет Артем Бранцира, під опікою нашого Фонду, здобув для України золоту, срібну медалі та дві бронзові з Кубку світу з козацького двобою. А у жовтні він зайняв два перших місця на Чемпіонаті світу з кікбоксингу, змагаючись із найсильнішими бійцями з інших країн! Вражаючими результатами може похвалитися і школа греблі в Білій Церкві, де провідні тренери неодноразово здобували нагороди на міжнародних змаганнях. Також багато успіхів приносить Україні сумчанка Крістіна Ющук. Таку молодь – наше майбутнє. Саме тому ми сьогодні так активно займаємося реконструкцією та ремонтом спортивних залів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також забезпечуємо дітей формою та спортивним обладнанням. Україні потрібно звучати на міжнародній арені, а українська молодь має відчувати свою важливість і підтримку.

Навіщо ви публікуєте книги?

Наші публікації присвячені видатним історичним особистостям – філософу Григорію Сковороді та письменнику Григорію Квітці-Основ'яненку. Обидва вони є українцями, чиї імена відомі далеко за межами нашої країни. Історики та краєзнавці з великим інтересом продовжують досліджувати нові аспекти їхніх біографій і життєвих шляхів. Саме такими виданнями ми поповнюємо бібліотечні колекції, особливо в деокупованих регіонах. Ми також перекладаємо ці тексти і передаємо їх за кордон, щоб всі бажаючі могли ознайомитися з видатними українцями. Вважаю, що в сучасних умовах чим частіше звучатиме ім'я нашої країни та популяризуватиметься її культурний спадок, тим краще це вплине на наше майбутнє.