Анна Яловенко, українка, після початку повномасштабного вторгнення переїхала до французького міста Шатору разом із трьома маленькими синами. Вона поділилася з OBOZ.UA своїми враженнями про місцеву освітню систему. Жінка розповіла, як трирічних дітей навчать суворо дотримуватися встановлених правил, чому середа вважається днем відпочинку та як батьки активно залучаються до шкільного життя своїх дітей.
Які ж правила французької школи спочатку здавалися їй дивними! Що таке "лавочка покарання", і хто змусив одного з її синів 40 разів переписувати в зошиті фразу "Я не сміюся на уроці"? Всі ці питання та багато іншого — в наступному оповіданні від першої особи.
Освіта у Франції є обов'язковою для дітей віком від 3 до 18 років, незалежно від статі, і включає в себе кілька ключових етапів:
* École maternelle - дошкільна освіта (3-6 років);
* École élémentaire - початкова освіта (6-11 років);
* Коледж і Ліцей (два етапи середньої освіти - 11-15 років та 15-18 років)
L'éducation supérieure - це вища форма навчання.
Що таке дитяча школа і які її основні відмінності від традиційного дитячого садка?
Наше знайомство з освітньою системою почалося в той момент, коли наш молодший син вперше увійшов до так званої дитячої школи (maternelle), де навчаються діти віком від 3 до 6 років. Це не звичайний садок і точно не просто "підготовка до школи". Це самостійний етап навчання з власною програмою та системою моніторингу розвитку дитини.
Діти тут, звичайно, багато граються, але водночас постійно чогось навчаються: бути самостійними, слухати одне одного, працювати в групі, висловлювати свої думки, розпізнавати та називати емоції. Поступово з'являються перші навички читання й письма, рахунок, пізнання навколишнього світу, розвиток моторики. Особливо мені запам'яталося, як на самому початку дітей вчили впізнавати власне ім'я, написане різними шрифтами, кольорами та способами. Для дорослого це здається дрібницею, а от для трирічної дитини - вже справжня інтелектуальна задача.
У нашій програмі присутні творчі заняття, музика та співи, а також безліч фізичних активностей і спостереження за навколишнім світом. Додатково, ми займаємося садівництвом: цього року діти висаджують та вирощують томати, а наступного - перець. Освіта не обмежується лише заняттями за столом; дітям важливо бачити, відчувати і брати участь у практичних активностях.
"Слово 'ні' повинно бути зрозумілим навіть для трирічної дитини."
Один із ключових принципів права стверджує, що незнання закону не є виправданням для уникнення відповідальності. Подібна ситуація спостерігається і в французьких навчальних закладах, де навіть маленькі діти, починаючи з трьох років, стикаються з цими нормами. У класах існують чітко визначені правила: під час занять заборонено спілкуватися, а за їх порушення встановлено конкретні санкції.
Для прикладу, на подвір'ї школи, де навчаються мої сини, є так звана лавочка дружби. Діти, які почуваються самотньо, будь-коли можуть на неї сісти, а інші школярі, якщо мають бажання подружитися, просто підсідають до них. Але! В якийсь момент ця лавочка перетворюється на... "лавочку покарань". Якщо діти на перерві голосно кричать, штовхають і не слухають вчителів, їм можуть сказати на неї сісти. Також пригадую покарання "голова на руках": дитина клала голову на руки, складені на парті, і мала замовкнути.
Тут відчувається значний вплив вчителя. Діти з малих років мають засвоювати поняття "ні" та поступово навчатися контролювати свою поведінку. Одного разу мене навіть запросили до школи через мого трирічного сина, який стрибав у калюжах, незважаючи на те, що вчителька вже двічі попереджала його про заборону. Для деяких це може здатися перебільшенням, але особисто мене вразило очікування, що трирічна дитина повинна вже розуміти правила колективу і дотримуватися їх.
Коли поведінка дитини стає проблематичною, школа зазвичай просить батьків зустрітися для обговорення ситуації та пропонує додаткову підтримку. Ми особисто пережили цю ситуацію, оскільки двоє з трьох моїх дітей важко адаптувалися до різкої зміни країни та нової мови, що призвело до порушення шкільних правил. Протягом року їм рекомендували відвідувати дитячого психолога раз на тиждень. Під час цих сеансів діти займалися творчістю: гралися з конструкторами, ліпили, малювали та будували різноманітні укриття.
Харчування в школі
У французьких школах не передбачено сніданків, тому діти зранку харчуються вдома. Обід оплачується окремо, а його вартість у державних навчальних закладах зазвичай варіюється залежно від доходу родини, згідно з таблицею тарифів.
Перша колонка - це дохід родини, поділений на кількість членів сім'ї. Виходить, що сім'я з невисоким доходом або його відсутністю взагалі платитиме за обід 1,31 євро (близько 66). Натомість цей же обід для родини з однією дитиною та гарним заробітком обох батьків обійдеться в 4,25 євро (трохи більше 213 грн).
Колонка праворуч - це вартість групи подовженого дня.
Щоранку батьки зобов'язані інформувати вчителя про те, чи залишиться їхня дитина на обід у їдальні та чи планує вона відвідувати групу подовженого дня після занять. Для тих, хто має ранні робочі графіки, в школі організована ранкова група, де діти можуть перебувати з 07:30 до початку уроків. Після завершення занять вони можуть залишатися до 18:30. Оплата за ранковий і вечірній догляд здійснюється окремо.
У початковій школі діти починають поступово здобувати навички організації власного часу. Наприклад, у першому класі вчитель запитує учнів, хто з них планує обідати в їдальні, а хто залишиться після уроків. Це може здаватися незначним, але саме з таких маленьких кроків розпочинається їхня самостійність.
Щодо харчування, ось приклад того, як може виглядати звичайний обід:
Овочеві страви: огірки в сметанному соусі / натерта морква / натертий буряк.
* Основна страва: бургери / картопля фрі/ спагеті болонʼєзє/ рис із мʼясом/ лосось і рис
* Сири: камамбер / брі
Десерт: крем-карамель, морозиво, йогурт або ванільні еклери.
Напій: H2O
На початку року батьки заповнюють багато документів, де вказують, чи є в дитини на щось алергія, чи їсть свинину тощо.
У перший рік нашого перебування у Франції мої діти завжди обідали вдома: я забирала їх близько 11:30, а потім повертала до школи о 13:45.
Початкова освіта (діти віком 6-11 років)
Після трьох років дитячої школи починається початкова школа - від першого класу (CP) до п'ятого (CM2), тобто загалом вона триває 5 років. У цей період дитина переважно навчається весь рік з одним основним учителем. Він викладає більшість предметів і сам організовує роботу класу в межах державної програми.
У початковій школі вводяться такі предмети, як граматика, орфографія, математика, геометрія, англійська мова, історія, географія, природознавство, мистецтво, а також громадянська та моральна освіта. Для батьків з країн, де навчальний план чітко регламентується, французька система може виглядати досить гнучкою. Хоча існують державні програми та визначені навчальні цілі, вчитель має значну свободу в організації навчального процесу. Він може вирішувати, коли вводити нові теми або повторювати вже вивчені, скільки часу присвятити математиці, коли займатися читанням, а також як інтегрувати різні предмети у спільну роботу класу.
Французька мова та математика є ключовими дисциплінами, заняття з яких тривають від півгодини до години, тоді як інші предмети займають від 30 до 45 хвилин.
Я швидко зрозуміла: якщо вам не пощастило з учителем, рік буде довгим. Торік учителька одного з моїх дітей постійно виривала листки з зошита за найменше виправлення, тож дитина відчувала стрес, бо треба було переписувати все заново. Часто мій син приходив додому без настрою і з додатковим завданням написати 40 разів "Я не сміюся на уроці" або "Я не розмовляю з сусідом під час уроків".
У початковій школі роль вчителя має величезне значення: один може бути надзвичайно організованим, інший — креативним, а третій — наполягати на більшій самостійності учнів. Це впливає не тільки на процес навчання, але й на загальну атмосферу в класі.
У школах приділяють значну увагу розвитку навичок активного слухання, висловлення власних думок, співпраці, взаємодопомоги, ввічливості та розуміння суспільних принципів. Однак водночас правила навчальних закладів стають дедалі жорсткішими: наприклад, відвідування туалету дозволено лише під час перерв. Адміністрація пояснює це необхідністю контролю за дітьми. Однак, утримуючи шестирічних малюків від самостійних виходів, вчителі іноді стикаються з необхідністю прибирати наслідки таких обмежень. На жаль, подібні ситуації трапляються досить часто.
Середа - це день, який проходить спокійно.
Хоча у Франції середа не є загальнонаціональним вихідним для школярів, у багатьох школах діти не навчаються весь день або мають заняття лише вранці - до 11:30-12:00. Організація шкільного тижня залежить від конкретної території: школи можуть працювати чотири дні на тиждень або за графіком із заняттями в середу вранці. Загальне правило передбачає 24 години навчання на тиждень, а розклад визначається місцевою організацією.
У нашій школі середа - це день, коли учні можуть відступити від звичних уроків. У цей час діти мають можливість проводити час із родичами, відвідувати денні табори, займатися спортом, музикою, лікуватися або просто розслабитися. Це створює зручність для сімей, але також потребує від батьків певної організації.
На моєму місці роботи спостерігається цікава тенденція: жінки, які є матерями, працюють на 80% зайнятості та мають вихідний кожної середи. Це стало настільки звичним, що нікого не дивує. Деякі з них, навіть коли їхні діти вже підросли, продовжують працювати на 80% і з задоволенням користуються вільною середи.
Колледж в возрасте 11 лет.
Після завершення початкової освіти (CM2) діти переходять до коледжу, зазвичай в межах свого району. Це шостий клас (6e), де навчаються, як правило, учні віком близько 11 років. Французька система нумерації може бути дещо заплутаною: після 6e йдуть 5e, 4e та 3e, при цьому номери зменшуються. Освіта в коледжі триває чотири роки, і саме тут починається абсолютно новий етап життя.
З'являється новий порядок: чіткий розклад, різні навчальні кабінети та вчителі, більше предметів і зростаюча відповідальність. Тепер дитина повинна самостійно стежити за своїм розкладом, необхідними зошитами, виконувати домашні завдання та бути в курсі повідомлень від школи. Іноді потрібно навіть встигнути перейти з одного будинку школи в інший. Учень разом із батьками ознайомлюється з правилами навчального закладу, внутрішніми нормами та навіть підписує відповідні документи.
З'являється автономний сектор шкільної адміністрації - vie scolaire. Це спеціалізована служба, покликана забезпечувати організацію повсякденного життя учнів, стежити за відвідуванням, запізненнями та дисципліною, а також оголошувати важливу інформацію через гучномовець. Наприклад, якщо у учня виникають питання, йому можуть оголосити: "Такий-то такий-то, будь ласка, завітайте до vie scolaire".
На перервах за порядком стежать наглядачі. Син розповідає, що якщо наглядачі швидко біжать у якомусь напрямку - найімовірніше, там почалася сутичка (привіт, підлітковий вік).
Оцінки, запізнення і відповідальність
Оцінювання в коледжі теж стає набагато помітнішим. У нашому коледжі середній бал змінюється після нових оцінок, тому дитина буквально в реальному часі бачить, як чергова домашка впливає на її результат. З'являються й дисциплінарні наслідки: зауваження, додаткові години перебування в школі та інші санкції залежно від ситуації. Забув зошит, не зробив домашнє завдання, запізнився, порушив правила - тепер коледж уже не просто передає повідомлення батькам. Дитина сама поступово вчиться розуміти: мої дії мають наслідки.
У коледжі також надають підтримку в навчанні. Для студентів першого курсу встановлено спеціальний час для виконання домашніх завдань, де вони можуть отримати необхідну допомогу. Ця ініціатива спрямована на те, щоб полегшити адаптацію від середньої школи до коледжу та навчити учнів самостійності. Значна увага приділяється й етичним нормам поведінки, взаємоповазі та запобіганню булінгу.
Дитина набуває навичок прийняття рішень щодо своїх подальших кроків.
Коледж триває чотири роки, охоплюючи рівні від 6e до 3e, після чого 15-річні учні переходять до ліцею. На цьому етапі система освіти починає диверсифікуватись: пропонуються загальний, технологічний та професійний напрямки. Вибір подальшого шляху залежить від академічних досягнень, інтересів та майбутніх планів дитини, а також від побажань сім'ї та рішень шкільної ради щодо спеціалізації. Завершивши ліцей, учні отримують відповідний атестат - baccalauréat (bac), що підтверджує їхню повну загальну середню освіту.
Отже, до підліткового віку французька школа поступово формує в дитини усвідомлення важливої істини: вона сама несе відповідальність за свій подальший шлях. Якщо проаналізувати весь шлях, починаючи з трьох років, можна побачити, що це своєрідна тривала практика самостійності.
У три роки ключовим питанням є, чи може малюк самостійно одягнути куртку, прибрати за собою речі та зрозуміти, чому не слід стрибати в калюжі після двох попереджень. У шість років важливо, чи здатна дитина усвідомлювати завдання та виконувати його. У одинадцять - чи пам’ятає, до якого кабінету їй потрібно йти, чи взяла необхідний зошит і чи не забула про домашнє завдання. Згодом школа починає трансформуватися: вона вже не є лише місцем, де дорослі організовують день дитини, а перетворюється на простір, де дитина навчається самостійно планувати своє життя.
Напевно, саме це найбільше вражає мене у французькій системі освіти: незалежність не виникає раптово в підлітковому віці, а формується вже з трирічного віку.
Батьки також залучаються до шкільної діяльності.
Французька школа активно залучає батьків у навчальний процес. Іноді складається враження, що щотижня є нові документи для підписання, підтвердження або вибору. На початку навчального року потрібно заповнити безліч форм, оформити страховку, слідкувати за повідомленнями від школи, підписувати контрольні роботи та результати оцінювання, а також підтверджувати участь дитини в різних заходах. Батьків можуть попросити супроводжувати клас під час відвідування спортзалу, басейну чи бібліотеки. Крім того, регулярно проводяться зустрічі з вчителями, де обговорюються успіхи та проблеми дитини.
Батьки також мають можливість активно брати участь у шкільному житті. Наприклад, вони можуть разом із дітьми готувати млинці або пироги, а потім продавати їх під час шкільного свята для збору коштів на потреби навчального закладу.
Як мати трьох дітей, я часто відвідую школу, буваю там кілька разів на тиждень: беру участь у батьківських зборах і спілкуюсь з вчителями, щоб дізнатися про результати першого оцінювання. Коли я запитала, навіщо проводити оцінювання знань дітей після канікул, мені пояснили, що таке оцінювання на початку навчального року допомагає зрозуміти загальний рівень учнів у класі та адаптувати програму відповідно до потреб конкретної групи. Під час наступного оцінювання можна буде також оцінити ефективність навчального процесу.
Школа функціонує не лише через навчальні години. Учні активно залучені до екологічних ініціатив, музичних концертів, танцювальних шоу, а також творчих і філософських проєктів. Деякі з цих робіт мають можливість бути представленими на великих екранах під час міських свят. Таким чином, діти поступово усвідомлюють, що школа - це не лише зошити, оцінки та домашнє завдання. Це також простір для творчості, можливість виступати, ділитися своїми досягненнями з іншими та відчувати себе частиною великої спільноти.
Ставлення до громадян України
В Україні дітей тут приймають дуже добре: я жодного разу не відчувала зверхності чи несправедливого ставлення. Коли ми вперше приїхали до Франції у 2022 році, мій старший син опинився у класі, де учні були на рік молодші, оскільки не знав французької мови. Проте вже наступного року йому вдалося перейти в клас до своїх однолітків.
Ставлення французів до українців дуже позитивне й людяне. Вони нам співчувають і намагаються підтримати.
Коли мова йде про дітей, вони користуються тими ж правами та обов'язками, що й їхні ровесники у Франції. Це відображає основні цінності Французької Республіки: liberté, égalité, fraternité, що перекладається як свобода, рівність і братерство.
Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з українкою - про дитсадки в Південній Кореї, виховання дітей та найскладніший іспит у світі: "На мого чоловіка дивляться зі співчуттям"
На OBOZ.UA – інтерв’ю з українською жінкою, яка поділилася досвідом освіти та виховання в Індії та Омані: немовля за кермом, дитячі садки за 70 тисяч гривень, і ніхто не говорить: "Я тебе заберу!"
#
