Школа на простих умовах. Поточний рівень заробітної плати змушує багатьох педагогів шукати додаткові джерела доходу, працюючи на кількох роботах одночасно.

#Технологія

Що кажуть офіційна статистика і життя

Юрій Сось розпочав свою кар'єру в освіті в 2014 році, зайнявши посаду вчителя історії. Магістерський диплом він здобув в Острозькій академії, після чого проводив гуртки та викладав кілька уроків на тиждень у школі. У наступні два роки він активно шукав можливість отримати повне навантаження, однак у своїй спеціалізації це виявилося складним завданням. Щоб забезпечити свою родину, Юрій додатково працював у центрі, що займався підключенням абонентів до інтернету. Цей досвід виявився несподівано корисним: в одному з навчальних закладів міста звільнилася посада вчителя інформатики.

Зображення: зі сторінки Юрія Сося у Facebook Юрій Сось під час заняття.

Оскільки я працював у інтернет-центрі та мав справжню пристрасть до комп'ютерних технологій, я вирішив подати свої документи. Директор навчального закладу погодився прийняти мене на роботу, але лише в разі, якщо я здобуду другу вищу освіту. Так я з історика перетворився на інформатика. "Діти кажуть, що все вийшло непогано", -- з посмішкою ділиться Юрій.

Він мешкає та працює в Дубні. Його зарплата, як і у будь-якого вчителя, складається з двох основних компонентів. Перш за все, це оклад, який визначається в залежності від рівня кваліфікації. Загалом існує чотири категорії: вища, друга, перша та спеціаліст без категорії. Наприклад, оклад вчителя без категорії наразі становить 5815 гривень, тоді як для вчителя з вищою категорією він дорівнює 7732 гривні. За постановою 2018 року, ці цифри були підвищені на 10%. На цю базу додаються різні надбавки та премії, які фінансуються як з державного, так і з місцевих бюджетів. Згідно з даними Інституту освітньої аналітики, ця складова становить практично половину загальної зарплати вчителя. Серед надбавок і доплат можна виділити: за стаж роботи, проходження сертифікації, педагогічні звання, виконання обов'язків класного керівника, перевірку учнівських робіт, керівництво майстернями, кабінетами інформатики, спортзалами, лабораторіями, обслуговування комп'ютерної техніки, роботу в інклюзивних класах, організацію позакласних заходів та за престижність професії.

По-перше, деякі з цих виплат є непостійними і можуть варіюватися. По-друге, громади з більш значними місцевими бюджетами, які цінують своїх працівників, надають, наприклад, надбавку за престижність праці в розмірі 30 %, -- зазначає Ольга Ензельт, вчителька математики, алгебри та геометрії. -- В той час як інші обмежуються лише 5 %. Деякі громади заохочують учителів преміями за участь у конкурсах, досягнення високих результатів НМТ або роботи в Малій академії наук. На жаль, є й такі, які скасували доплати за зошити чи за ведення кабінетів, або ж не виплачують зарплату за класне керівництво під час канікул. Це призводить до нерівностей у зарплатах вчителів, незважаючи на те, що всі ми працюємо в державних установах і підпорядковуємося Міністерству освіти і науки України, маючи єдину тарифну сітку.

Фото: з fb-сторінки Ольги Ензельт Ольга Ензельт

Інший фактор -- навантаження. Учительська ставка передбачає 18 урочних годин на тиждень. Але тут теж можуть бути варіанти.

Що ж про зарплати кажуть офіційні цифри? Державна служба статистики відзвітувала, що середня зарплата у сфері освіти у вересні 2025-го становила 16,9 тис. грн. Це найнижчий рівень з-поміж усіх видів діяльності і на 10 тис. грн менше за середню заробітну плату по Україні. За даними Інституту освітньої аналітики, у 2024-му зарплата педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти була 17,3 тис. грн. А тепер відмінусуємо податки й отримаємо ще менш оптимістичну цифру, яка трохи не дотягує до 14 тис. грн.

Наприклад, моя заробітна плата за цей листопад становить чистими 11 982 гривні, - ділиться Юрій Сось. - З цієї суми я отримую 20% надбавки за стаж та мінімальні 5% від Дубенської міської ради за престижність. Для того щоб виплатити надбавки в межах від 20% до 30% для всієї освітньої системи міста, включаючи дошкільні заклади, знадобилося б, за різними оцінками, від 2 до 5 млн грн — що є порівняно невеликою сумою на фоні залишку бюджету в 40 млн грн на 2024 рік. Подібні пропозиції обговорювалися на сесіях Дубенської міської ради, проте більшість депутатів не підтримала цю ініціативу. Саме тому я вважаю, що надбавки слід максимально інтегрувати в основну плату вчителя.

Таким чином, класний керівник дев'ятого класу, який має вищу категорію, 12-річний досвід роботи та навантаження в 21 годину на тиждень, отримує приблизно 12 тисяч гривень.

Плюс до цієї суми окремим платежем іде так звана президентська тисяча -- доплата, яку запровадили з початку року за роботу в несприятливих умовах, а з вересня її підняли ще на тисячу. І хоча її збережуть у 2026-му, вона глобально не вирішує питання низьких зарплат учителів.

Зображення: EPA/UPG Учні вітають свою вчительку на святкуванні "Дня знань" у Слов'янську, 1 вересня 2014 року.

Ольга Ензельт зазначає, що нинішній рівень життя змушує багатьох людей працювати на кількох роботах — іноді навіть на трьох. Наприклад, вчителі часто беруть на себе додаткові обов'язки, такі як проведення уроків з різних предметів, робота у групах продовженого дня або ведення гуртків. Деякі з них також працюють репетиторами чи в приватних навчальних закладах, які пропонують освітні послуги після обіду.

-- Ось тоді він стає більш-менш, не скажу, матеріально успішним, але його зарплата дотягує до рівня трошки нижче від середнього. Знаю випадок, коли вчитель має 35 годин навантаження. За таких умов його зарплата наближається до 25 тис. грн. Але що на противагу цьому? Здоров'я в першу чергу, родина, стосунки і час на саморозвиток, який важливий в умовах активної фази реформ.

Оксен Лісовий зазначив: "Вчителі становлять значну соціальну групу, щоб вдаватися до необдуманих рішень, вносячи зміни до державного бюджету без попереднього аналізу".

Додаткові години можна перефразувати як "додатковий час" або "додаткові години роботи".

Ольга Федотова почала працювати в школі ще на останньому курсі Харківського педагогічного інституту.

Коли я була молодою, мені було важко. Як належить проводити заняття? Університет не дає таких знань. Ніхто не навчає, як створювати календарі та плани уроків. І навіть у школі не було підтримки в цьому питанні.

Отже, через два роки вона вирушила в декретну відпустку, вирішивши ніколи не повертатися до викладання. І вона майже виконала цю обіцянку: працювала в кількох приватних компаніях. Проте завжди залишалася активною у шкільному житті своїх дітей.

Коли я входила до школи, мене охоплювала атмосфера метушні та шуму — це приносило мені велике задоволення.

Фото: fb-сторінки Ольги Федотової Ольга Федотова

Все змінилося завдяки випадковій зустрічі з першою вчителькою її дітей. Вона порадила Ользі спробувати себе на позиції вчительки початкових класів. До початку нового навчального року залишалося всього кілька днів, а знайти кандидатуру так і не вдалося. На той момент Ольга щойно звільнилася і планувала почати пошуки нової роботи після невеличкої перерви. Тож вона вирішила ризикнути і вже наступного дня завітала до директора школи. І ось, 1 вересня 2014 року, Ольга почала свою нову кар'єру.

-- Фактично я була тоді таким абсолютним нулем, -- усміхається вона. -- Але якось з перших днів відчувала себе на своєму місці. Зараз у мене вже третій випуск. За ці 12 років я отримала вищу категорію, нещодавно пройшла другу сертифікацію. Постійно навчаюсь і поки що не відчуваю вигоряння. Може, тому що не так довго працюю. І стільки ще є нового, чого можна вчитися і що дізнаватися. Плюс такий мій характер, діти вже дорослі, а в 50 років я вийшла заміж і в мене з'явився тил, скажімо так.

Багато років, крім основної роботи, Ольга займалась репетиторством. Зараз у своєму класі вона викладає всі предмети, крім англійської мови. Щоб вести інформатику, пройшла курси. А коли навчання було очним, то брала ще групу продовженого дня. Щоб отримати вищу зарплату, пояснює вона. Нині в неї 22 урочні години на тиждень.

Я завжди готова приймати на себе додаткові обов'язки. Якби я володіла англійською, напевно, намагалася б викладати й її. Однак у кожній школі питання про це вирішується через переговори. Можливо, до мене ставляться більше з розумінням, оскільки я активно беру участь у конкурсах та пройшла сертифікацію. Я завжди реагую на запити адміністрації. Тобто я не просто приходжу, проводжу уроки й йду, а активно залучена до шкільного життя, особливо в педагогічному аспекті. Водночас знаю, що у багатьох школах за такі ставки часто йдуть боротьби, і навіть трапляються випадки, коли директорам пропонують хабарі за додаткові години.

Зображення: Дмитро Єршов Урок англійської мови для учнів третього класу в ЗОШ №12, місто Ірпінь.

"Певної миті стало зрозуміло, що ми заходимо в інший політичний цикл, в якому реформування системи освіти не в пріоритеті"

Малі школи

Ще влітку ліцей № 5 у Балаклії, що функціонує в режимі онлайн, опинився під загрозою закриття через нові вимоги до організації дистанційного навчання.

-- Але оскільки ті накази Міносвіти зрештою відмінили, то наш заклад, як і багато інших шкіл у місті, збереглися, -- каже директорка ліцею Яна Глушко.

Але на нього чекають нові зміни через реформу старшої школи, що є продовженням більшої реформи "Нова українська школа" -- у 2027-му вона має стати профільною. Зараз формують мережу академічних ліцеїв.

У той же час, балаклійський ліцей перейде в статус гімназії, що означає, що в ньому не буде класів 10-12. Тож 18 годин навантаження залишаться лише мрією для всіх педагогів, зазначає Яна.

-- Наразі в ліцеї з цим усе нормально, але щойно ми перетворимось на гімназію, то кількість годин викладання для вчителів зменшиться. Оскільки цього року 10 клас уже пішов від нас, а 11-й ми випускаємо, то наступного року, наприклад, у вчителя української мови буде відразу мінус вісім годин, у вчителя фізкультури -- мінус п'ять. Вони дуже постраждають, і повних ставок не буде майже ні в кого. Це відповідно несе скорочення заробітної плати. За цих обставин середнє навантаження вчителів ліцею вийде 12-15 годин. А нинішнє обіцяне підвищення окладу вполовину до кінця наступного року хіба компенсує втрати по годинах.

Фото: balakliya-school5.edu.kh.ua Яна Глушко

Нагадуємо, що з 1 січня зарплати вчителів повинні зрости на 30 %, а з 1 вересня – ще на 20 %. Цю схему підвищення окладів було закладено в бюджет на 2026 рік.

Яна Глушко, яка обіймає посаду директора школи, в даний час отримує заробітну плату в розмірі 16 тисяч гривень. Окрім своїх обов'язків директора, вона також викладає мистецтво та трудове навчання, що становить 9 годин її робочого навантаження.

Зарплата досвідчених вчителів, які мають вищу категорію та значний стаж, коливається в межах 12-13 тисяч гривень. Наприклад, одна молода вчителька, якій лише 30 років, отримує таку ж суму – 12 тисяч гривень. Проте це стало можливим завдяки її зусиллям: вона двічі успішно пройшла сертифікацію та підвищила свою категорію. Таким чином, вона показала, що для отримання гідної зарплати потрібно багато працювати.

Оксана Рудя, керівниця школи в Кудрівці, маленькому селі Чернігівської області, нарешті може зітхнути з полегшенням. Цього року загроза закриття навчального закладу минула. Враховуючи можливу кризу через невелику кількість учнів, громада активно залучає сім'ї з дітьми, які вимушено покинули свої домівки. У селі є меценат, який купує пустуючі будинки і безкоштовно надає їх для проживання. Незважаючи на близькість до російського кордону, родини, які вже побували в різних куточках України, обирають оселитися тут. За останні два роки кількість учнів у школі зросла на 30, нині тут навчаються 73 дитини.

Зображення: з Facebook-сторінки Оксани Руді Оксана Рудя.

Цей процес є досить динамічним і нелегким. Люди не завжди переїжджають за власним бажанням; для когось це виявляється прийнятним, а для когось – ні. Наприклад, минулого року в нашу громаду приїхали сім родин, але з різних причин деякі з них вирішили виїхати. На їхнє місце прибули нові люди.

Школа в Кудрівці мала дев'ятирічний статус, але нещодавно тут запровадили 10-ті та 11-ті класи, оскільки вдалося зібрати необхідну кількість учнів. Це призвело до збільшення навантаження, і, враховуючи, що педагогічний колектив складається всього з 14 вчителів, розширення штату не було здійснено.

Коли мова заходить про викладання української мови та літератури, це справжнє навантаження. Наприклад, у мене є 12 годин англійської, але в початкових класах цей предмет викладають новачки. Якщо мова йде про вчителя історії, то він може також викладати географію. Вчителі-предметники мають можливість пройти спеціалізовані курси, щоб навчати ще один предмет, збільшуючи таким чином свою зарплату. Математики можуть також викладати фізику та астрономію.

На старті минулого навчального року в Україні, згідно з даними Інституту освітньої політики, більше 27 тисяч педагогів викладали три і більше дисципліни. Більшість з них зайнята в сільських школах.

Вчителі кудрівської школи, завдяки активному залученню учнів та невеликій кількості учасників, отримують свої півтори ставки.

Проте це лише на даний момент. Всі ми усвідомлюємо, що через рік-два кількість учнів може зменшитися, -- зазначає Оксана Рудя.

Зображення: facebook/Освітній Простір Урок української мови для учнів молодших класів у київській гімназії Консул

З наступного року ситуація істотно зміниться не на краще і в Юрія Сося. Частково з тих самих причин.

Не всі навчальні заклади зможуть запропонувати 10-12 класи. Наприклад, наш заклад планує відкриття десятих класів лише наступного року. Для мене це означає, що я автоматично втратю три години викладання. Після цього ми випустимо 11 клас, і це ще забере півтори години. В результаті я залишуся з неповною ставкою у 16,5 години.

До цього варто враховувати й те, що змінами до навчальних планів НУШ прибрали фіксовану кількість годин на більшість предметів, зауважує Юрій.

Зараз я навчаюся в 9 класі, останньому, який проходить за старою навчальною програмою. Вона передбачає дві години інформатики на тиждень. В новій програмі НУШ є можливість вибору від однієї до двох годин, залежно від рішення школи. Директор визначатиме, як ці години будуть розподілені між вчителями. Можлива ситуація, коли, наприклад, вчителю фізики, який не користується популярністю, можуть залишити мінімальну кількість годин, тоді як вчителю географії, з яким у директора хороші стосунки, нададуть максимальну кількість. Або, якщо клас більше схиляється до гуманітарних предметів, щоб не втратити учнів і не спровокувати їхній перехід до інших навчальних закладів із більш вигідними програмами, адміністрація може змінити навчальні плани. Це питання буде обговорено на педраді, і на цьому все. Загалом, ситуація з моїм предметом виглядає критично. Після введення профільної старшої школи інформатика залишиться обов'язковою лише в 10 класі, з однією годиною на тиждень. У 11 та 12 класах її викладатимуть тільки для тих, хто обере STEM-профіль.

Фото: Тетяна Терещук Урок хімії в Славутському ліцеї, Славутської громади Шепетівського району Хмельницької області.

Ці корективи є одним з факторів, чому ідея Комітету освіти і науки про підвищення мінімального окладу до трьох мінімальних зарплат в обмін на збільшення робочого навантаження не отримала широкої підтримки.

"Зараз багато шкіл переназивають ліцеями. Хоча річ не у вивісці"

Неприйнятна оферта.

Під час голосування за бюджет на наступний рік Комітет запропонував відійти від моделі тарифної сітки та запровадити єдину ставку для всіх педагогів у розмірі трьох мінімальних зарплат, як того вимагає закон про освіту. Це було б майже 26 тис. грн.

Одночасно надбавки слід систематизувати, зберігаючи ті, що стосуються стажу, сертифікації, типу навчального закладу, а також коефіцієнти для адміністративних посад і мотиваційну надбавку до 20 % (за класне керівництво, перевірку зошитів, звання та підготовку учасників олімпіад). Додатково, громади можуть самостійно встановлювати місцеву надбавку, що залишиться без змін. Водночас це вимагатиме переходу з навантаження в 18 годин на ставку до 22 годин.

"Значна частина вчителів вже має навантаження в 20-30 годин, а молоді спеціалісти іноді працюють і більше 30 годин", — зазначив народний депутат Роман Грищук у своєму дописі на Facebook.

Фото: Олександр Ратушняк Нардеп Роман Грищук

-- Можливо, ці цифри актуальні для великих міст. Але ми не можемо орієнтуватися виключно на них, -- каже Юрій Сось. -- У нас по місту є проблема з недобором дітей у класах. Середній показник по місту -- 24-25 учнів. Відповідно маємо по одній-дві паралелі на кожен рік навчання. У київських же школах йдеться про чотири, а іноді і п'ять паралелей з класами по 30 учнів. У такому разі години для вчителя дійсно наберуться. Загалом, якщо все ж підуть шляхом збільшення навантаження, то зарплата за годину зросте. Але хто її отримуватиме і скільки буде таких учителів? Люди на повному навантаженні залишаться лише в популярних навчальних закладах і в закладах великих містах. У нас, приміром, з 35 вчителів 22 години наберуть 25. Але це за умови мультипредметності, коли, скажімо, вчитель фізкультури, можливо, отримає малювання, вчитель інформатики -- історію. І головне питання: а за якими критеріями вирішуватимуть, кого лишати?

Про аналогічні ризики згадує також Яна Глушко.

-- Учителька початкових класів у нашій школі матиме ці 22 години, якщо вестиме у своїх дітей і фізкультуру, і англійську мову, і інформатику. Але куди ми подінемо цих профільних спеціалістів, якщо заберемо в них години? Тобто ми когось рятуємо, а когось топимо, інакше не вийде. Такою буде ситуація в школах на 200-300 дітей. Їх і малокомплектними не назвеш, але і забезпечити всім повну ставку нереально. Як директор я в цій ситуації мало що можу зробити. Якби не війна, то допомогла б міська рада. Але саме в цей момент рятувати вчителів буде нікому. А втримає їх у школі тільки безвихідь. Ми живемо в маленькому місті, і тут немає роботи, щоб людина покинула хоча б цю.

"Навіть у разі, якщо у когось є 18 годин, і він вирішить їх зберегти, витрати в новій системі виявляться значно більшими," - підкреслив Роман Грищук.

Проте, на думку Юрія Сося, неповне тижневе навантаження дає великий простір для маніпуляції на місцях з кількістю годин.

Фото: facebook/Міністерство освіти і науки України Урок у підземній школі у Балабине, 15 км від Запоріжжя, де навчаються понад 1000 дітей у дві зміни.

-- Людина, яка переходить на трудовий договір з неповним тижневим навантаженням, матиме фіксовану кількість годин лише на один навчальний рік. І вона може суттєво відрізнятися з різних причин, включно з настроєм директора. Зрештою, у вчителя може бути і 17 годин, і одна. І жоден закон не зобов'язує керівника дати йому по максимуму. Умовно, в школі працюють математик і фізик. Але математик має право за дипломом викладати фізику, а фізик ні. Тоді директор довантажує математика до 22 годин, залишає йому повну ставку, а людині, яка не має права вести суміжний предмет, сповіщає про те, що від сьогодні в неї 16, 12 годин або менше. А якщо вже оголосять процедуру скорочення, то залишатимуть людей, які мають більший досвід, а більший досвід має покоління 50+.

Іванна Коберник висловила занепокоєння, зазначивши: "Мене турбує, що деякі освітні рішення, які приймає держава, виглядають так, наче вони були створені для мирних обставин."

Молоде покоління рухається вперед.

Одним з ключових доводів на користь реформування моделі оплати праці є потреба залучити молодих спеціалістів до професії. У рамках чинної системи, молодим фахівцям, які не мають досвіду, категорій чи звань, а отже, і більшості надбавок, доводиться починати з дуже низького рівня зарплати. Це може відштовхувати нових кадрів.

Наприклад, коли Юрій Сось розпочав свою кар'єру у 2014 році, він належав до тих майже 18 % молодих педагогів (віком до 30 років), які працювали в школах України. Згідно з даними Інституту освітньої аналітики, з того часу їхня кількість зменшилася з 52 тисяч до 22 тисяч на початок навчального року 2024/2025. При цьому викладацький склад продовжує старіти.

Катерина Дубова вчилася на четвертому курсі педагогічного коледжу, коли знайшла вакансію вихователя початкових класів для групи подовженого дня. 19-річну студентку тоді, у 2018-му, прийняли на пів ставки в київський ліцей, де вона отримувала свої перші самостійно зароблені три з половиною тисячі гривень. Катерина усвідомлювала, на що підписується, обираючи фах учителя.

Фото: EPA/UPG

-- Я знала, що буде невисока зарплата, але по-справжньому відчула це не відразу. Бо тоді була ще доволі мала, жила з батьками, і для мене це були як додаткові гроші на власні потреби.

Коли Катерина закінчила навчання в коледжі і вступила до університету, щоб отримати ступінь бакалавра, почала самостійне життя, то зрозуміла, як сильно не вистачає зарплати. Тому шукала інші підробітки.

"Я була задоволена тим, що маю трудову книжку і офіційне працевлаштування, а ще підробляла в магазині," - ділиться вона. "На мою думку, багато молодих людей не обирають свою професію в першу чергу через фінансові труднощі. Жити самостійно і все це витримувати – справжнє випробування. Без додаткової роботи не вдасться впоратися."

Коли почалася велика війна, Катерину перевели на посаду асистента вчителя і наступні два роки вона працювала з дітьми з особливими освітніми потребами. Поки не знайшла позицію вчительки початкової школи й отримала у класне керівництво перший клас.

Окрім цього, я працювала на пів ставки в групі подовженого дня та брала участь у заняттях з живопису і музики. В результаті мій загальний заробіток становив приблизно 15 тисяч гривень. Якщо говорити про робоче навантаження, то це було близько 25 годин на тиждень.

-- Я майже цілий день проводила в школі, іноді доводилось затримуватися. Приміром, група подовженого дня до шостої, а я йшла додому тільки о восьмій. Бо це перший клас, багато документів. Плюс ти весь час із малими дітьми. До цього теж треба було адаптуватися, як і до комунікації з батьками. Чесно, 15 тис. грн воно не вартувало. Та й гроші доволі швидко закінчувалися, потрібно було шукати ще одну роботу. А з таким графіком це проблематично.

Фото: EPA/UPG "День знань" у Києві, 1 вересня 2025 року

Наразі Катерина знову виконує обов'язки вихователя в групі подовженого дня та одночасно завершує магістерське навчання. Вона також працює з дітьми, які виїхали за кордон і прагнуть отримати український атестат. Весь цей досвід дозволяє їй заробляти до 20 тисяч гривень, тоді як як вихователька вона отримує близько шести тисяч гривень.

Вона розповідає, що серед її колег на кафедрі початкової школі багато молоді. Це і вчителі англійської мови, учителі-вихователі ГПД, асистенти вчителів, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами. У старшій картина протилежна. Якщо подивитися на статистику Інституту освітньої політики, то молодих найбільше серед викладачів англійської мови (майже 18 % з 22 тис. учителів), фізкультури (близько 16 %), інформатики та математики. Найменше у природничому блоці.

Вважаю, що існує два основних пояснення цієї ситуації. По-перше, останнім часом ми спостерігаємо зростання числа гуманітаріїв, які не мають особливої прихильності до математики. Це, здається, стало загальною тенденцією: якщо відсутнє захоплення предметом, то й викладати його важко. По-друге, багато моїх знайомих, які вступили до коледжу в 2018 році, обрали шлях вчителів природничих і точних наук. Вони здобули освіту з відмінними результатами та знайшли роботу, але з низькою зарплатою. В результаті, багато з них залишили цю професію, пояснюючи, що така винагорода для чоловіків і майбутніх батьків є недостатньою.

На думку Катерини, початкова школа пропонує безліч можливостей.

Ми навчаємося для викладання одного предмета, але під час нашого навчання отримуємо знання з педагогіки, англійської мови, фізичного виховання та інформатики. Кожен учитель початкових класів має можливість додатково освоїти певний предмет, щоб вести його окремо, що дає змогу заробити більше. Наприклад, якщо ми спеціалізуємося на викладанні біології, то можемо викладати лише цей предмет. Для того, щоб змінити напрямок, потрібен час на навчання та фінансові витрати. Тому, на мою думку, це не є особливо популярним. Я ж особисто обирала спеціальність вчителя початкових класів з урахуванням того, що завжди зможу швидко переорієнтуватися і викладати інші предмети.

"Випускник не знає, як підійти до завдання з математики, яке відповідає рівню сьомого класу, і ситуація тільки погіршується"

Фото: EPA/UPG Урок в підземній школі в перший день нового навчального року в Харкові, 1 вересня 2025 року. Не самими грошима

Обговорення підвищення зарплат для вчителів, безумовно, виглядає позитивно. Однак те, що паралельно йдеться про збільшення навантаження, не викликає подиву, вважає Катерина Дубова. Вона згадує свою прабабусю, яка викладала українську мову та літературу і завжди гордо ходила по селу. Усі знали, що це Ніна Анатоліївна, справжній педагог. Її поважали за професіоналізм. Натомість сьогодні, коли люди чують слово "вчитель", часто реагують з недовірою: "А що вона насправді робить? Лише каву п'є" або "Чому вона отримує так багато?" Навіть якщо вчителю нададуть надбавку в 500 гривень, деякі батьки починають обурюватися, вважаючи це занадто. Крім того, є й ті, хто любить контролювати витрати вчителя та втручатися в особисте життя. Це, безумовно, є недоліками цієї професії.

80 % опитаних педагогів під час дослідження "Освіторії" низько оцінили те, наскільки суспільство поважає їхню роботу.

Важливо розуміти, що йдуть зі школи не лише через гроші, каже Катерина.

Стикаються з труднощами, які виникають від бюрократії, а також від учнів і батьків, які не виявляють бажання співпрацювати. Часто вони не усвідомлюють тієї величезної відповідальності, що лежить на вчителеві. Адже справа не лише в навчанні, а й у підтримці дітей, їх вихованні та адаптації до суспільства. Це доволі складно, оскільки в класі є ще 30 інших учнів. Потрібно зацікавити кожну дитину, знайти до неї підхід, адже не всі з них мають бажання вчитися. Коли ж твою працю не оцінюють, це викликає неприємні відчуття. Вранці ти йдеш на роботу з надією, що сьогодні зможеш навчити дітей бодай чогось корисного. Але заходиш у клас, а їм все одно — це найприкріше. Ти намагаєшся достукатися до них, а тут ще й байдужість батьків: "Якщо не хоче, то хай не вчить. Йому це не потрібно. Гроші заробить, замість того, щоб бути відмінником".

Всі ці аспекти взаємодіють один з одним. Катерина вважає, що до питання мотивації молодих педагогів слід підходити з комплексної точки зору.

Штучний інтелект стане потужним інструментом для педагогів. "Впровадження ШІ вимагатиме від викладачів значно більших зусиль, щоб впровадити нові методи навчання."

Що утримує

Хоча від реалізації моделі, запропонованої Комітетом, відмовилися, проте не від самої ідеї реформувати систему оплати праці педагогів. У Міносвіти, як розповів в інтерв'ю LB.ua профільний міністр Оксен Лісовий, розробили чотири можливі сценарії. Вони передбачають варіанти рівномірного підняття зарплат, нерівномірного, стимулювання, наприклад, молодих учителів. Зі збільшенням навантаження, без збільшення навантаження. Кожен вимагає додаткового фінансування і передбачає певні наслідки. Обговорювати зі спільнотою це питання планують у першому кварталі 2026-го.

Знімок: EPA/UPG Учні в підземному навчальному закладі на початку нового навчального року в Харкові, 1 вересня 2025 року.

Я маю реалістичний погляд на ситуацію і усвідомлюю, що знайти ідеальну систему оплати праці неможливо. Декому вона може подобатися, а іншим — ні. Хтось швидко адаптується, а комусь важко. Універсального рішення, яке всіх задовольнило б одночасно, не існує. Будь-які зміни — це складний процес, а реформа оплати праці — особливо. Ольга Ензельт зазначає: "У цьому контексті мені імпонує система KPI, розроблена у Львові для оцінювання роботи директорів шкіл, адже їхня зарплата залежить від результатів. Цей підхід можна адаптувати і для вчителів. В окремих громадах існують схеми доплат, які більше орієнтовані на досягнення конкретних результатів, а не лише на стаж чи кваліфікацію. Це те, чого бракує сучасній системі."

Сьогодні вчителям необхідно щорічно вдосконалювати свої навички, і впродовж п'яти років перед наступною атестацією вони зобов'язані пройти 150 годин курсів підвищення кваліфікації. Таким чином, існує певна мотивація для розвитку професійних здібностей.

– З іншого боку, не слід забувати про суб'єктивні стосунки, – зазначає Ольга Ензельт. – Коли настає момент засідання атестаційної комісії, іноді можна почути: "Ця людина вже 20 років працює в школі, може, варто надати їй вищу категорію або звання старшого вчителя". При цьому професійні компетенції педагога не завжди оцінюються належним чином. Я, наприклад, маю звання методиста, але не можу стверджувати, що досягла цього рано. Є молоді спеціалісти, які вже заслуговують на таке звання, адже вони багато вчаться, подорожують, активно впроваджують нові ідеї, демонструють високі результати у своїй діяльності та отримують відмінні відгуки від батьків і учнів. Існують сучасні директори, які надають молодим вчителям вищу категорію та сертифікацію, і це чудово, але такі випадки, на жаль, є скоріше винятком, ніж правилом. Нам ще потрібно працювати над цим.

Зворотний аспект атестації – це захоплення сертифікатами.

На думку Ольги Ензельт, важливу роль у цьому процесі відіграв ковід, оскільки саме тоді розпочалася ера навчання в дистанційному форматі.

Не завжди наявність сертифікату свідчить про підвищення кваліфікації особи. Якщо навчання передбачає фізичну присутність, це потребує значних витрат часу. У випадку онлайн-курсів достатньо просто підключитися, вимкнути камеру і займатися своїми справами. Тому ми можемо спостерігати, як вчителі проходять усі доступні курси та вебінари. Сучасні сертифікати видаються практично кожним. Мені подобаються ті програми, які надають сертифікат лише після виконання підсумкових завдань, і це не завжди лише тестування. Якщо ми говоримо про вчителя, який прагне до розвитку, можливостей для цього більш ніж достатньо. Головне — визначити мету. Чи ви хочете мати сертифікати, які лише прикрашають стіни, чи справді прагнете підвищити свою кваліфікацію та освоїти нові навички? Для цього необхідно чітко уявити, яким учителем ви хочете стати.

Ольга Ензельт, яка раніше викладала у школах Тернополя, у 2023 році приєдналася до команди Покровської школи № 9. З серпня 2025 року вона займає посаду методистки в освітньому центрі "Школа супергероїв". Вибір професії вона зробила, надихнувшись прикладом своєї першої вчительки.

Зображення: Львівська міська рада. Освіта в "Академії супергероїв".

Цей момент залишився зі мною на протязі всього життя. А також важливими для мене були мої вчительки з фізики та математики. Спочатку я мріяла стати вчителькою початкових класів, але одна з викладачок фізики запитала: "Олю, ти хочеш усе життя навчати дітей буквам? А ось фізика і математика — це справжні виклики, які не можна вирішити раз і назавжди." Незважаючи на труднощі 1990-х і на те, що в 2000-х зарплату могли не платити місяцями, я жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Адже педагогіка — це особлива магія. Коли я повертаюся до класу після канікул або після тривалого часу пояснюю тему, і потім чую правильну відповідь від учня, це приносить неймовірне задоволення. Якщо я змогла навчити хоча б одну дитину, значить, мій час не був витрачений даремно. Незважаючи на невисокі зарплати та недостатню повагу до професії, жодного року не було, щоб на педагогічні спеціальності не подали жодної заяви. Це свідчить про те, що молодь все ж таки відчуває покликання до цієї професії.

Більшість свій вибір пояснюють саме бажанням навчати, любов'ю до дітей, як свідчить дослідження "Освіторії". Звісно, є й ті, хто пішов, бо більше нікуди. За місця на педагогічні спеціальності немає високої конкуренції, відповідно і шанси потрапити туди високі. А прохідний бал з року в рік знижується.

Знаєте, вже не можу пригадати, хто саме це сказав, але на зустрічі вчителів хтось відзначив: "Існують педагоги, які віддані своїй справі і продовжуватимуть працювати, незважаючи на розмір заробітної плати. Вони прийшли в цю професію не заради грошей, а заради ідеї, заради майбутнього, тому що їхнє покликання приносить їм задоволення. Натомість є й такі, на жаль, це теж потрібно визнати, хто працює випадково, просто тому, що потрібно мати роботу. І як би ми не підвищували їхні зарплати, вони не стануть більш старанними. Але в нашій діяльності ми все ж таки орієнтуємось на тих, хто справді любить свою професію."

***

Цього року Катерина Дубова успішно пройшла сертифікацію на підвищення до другої категорії вчителя. Вона також мріє стати класним керівником у першому класі. Щодо магістратури, то це її інвестиція у власне майбутнє, оскільки один із критеріїв для атестації педагогів вищої категорії – наявність диплома магістра.

Я все ще сподіваюся, що професія вчителя отримає новий рівень престижності. В будь-якому випадку, без цієї ролі я не уявляю своє життя. Навчати дітей — це те, що у мене виходить найкраще. До того ж, я ніколи не звикла здаватися.