Високі національні інвестиції фінансуються на понад на 90% внутрішніми заощадженнями, а не іноземними інвестиціями
Розмірковуючи над рішенням Європейського Союзу виділити Україні 90 мільярдів євро на найближчі два роки (53 мільярди доларів щорічно), варто запитати себе, що є ключовою умовою для ефективного національного зростання. Українці знають відповідь — це значні національні інвестиції, які повинні перевищувати 25% від ВВП, тоді як у Китаї цей показник сягає 42%.
На жаль, українці не завжди усвідомлюють, що понад 90% високих національних інвестицій покриваються саме внутрішніми заощадженнями, а не за рахунок іноземних вкладень.
Цитую з Financial Times Майкла Петтіса, старшого наукового співробітника Фонду Карнегі, давнього професора Пекінського та інших провідних китайських університетів, автора кількох книг:
Китайська модель економіки характеризується високими показниками заощаджень та інвестицій. Основним результатом цієї системи є те, що чистий профіцит, при якому заощадження перевищують інвестиції, став глибоко інтегрованим елементом розвитку країни. Відновлюючись з дуже низького стартового рівня, Китай зміг вирішити проблему, зменшуючи споживання. Споживання та доходи домогосподарств зростають, проте темп їхнього зростання повільніший, ніж темпи зростання валового внутрішнього продукту. Таким чином, Китай є яскравим прикладом успішної реалізації такої моделі.
У 1990-х і 2000-х роках, коли валовий внутрішній продукт Китаю збільшувався приблизно на 10-11%, доходи домогосподарств піднімалися лише на 6-7%. Тому, якщо ви були звичайним працівником у Китаї, ваші доходи росли досить швидко, але не так швидко, як ВВП країни. Якщо ВВП зростає швидше, ніж споживання, це означає, що норми заощаджень автоматично зростають.
Отже, Китай досягнув такого рівня заощаджень, який, ймовірно, не мав аналогів в минулому. У 1980-х роках ця країна була схожа на звичайну державу в контексті заощаджень: вона відкладала трохи більше, ніж середній показник по світу, але залишалася на рівні з багатьма іншими країнами, що розвиваються. Проте до 2000 року Китай опинився в числі країн з найвищими показниками заощаджень у світі. А вже до 2010-2011 років, коли частка споживання у ВВП досягла свого найнижчого рівня, обсяги заощаджень стали настільки значними, що навряд чи ми коли-небудь спостерігали щось подібне в історії.
Чимало українських фахівців стверджують, що ключ до успіху Китаю криється в розвинених індустріальних зонах.
Я скажу таке: якщо ти заощаджуєш (і потім інвестуєш) половину свого ВВП (а це, про всяк випадок, 19 трильйонів доларів), то як ти інвестуєш ці свої (не запозичені ззовні) 8 трлн доларів -- через індустріальні парки чи через вуличні МАФи -- насправді, далеко не так важливо.
А тепер зробимо маленькі підрахунки.
ВВП України у 2024 році складав 190 млрд доларів. Заощаджено з цього, за статистикою World Bank, було лише 23 млрд доларів (украй низькі 12% ВВП).
А наразі з нетерпінням чекаємо нових відомостей про торговельний дефіцит України за грудень, а згодом, звісно, і на настійливі "рекомендації" МВФ щодо девальвації гривні.
Джерело можна перефразувати як "початкове джерело" або "основне походження".
Про автора. Павло Шеремета — колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України, професор практики в Київській школі економіки, засновник кількох сучасних українських економічних шкіл, а також офіцер Збройних Сил України.
Редакція не завжди згодна з точкою зору, яку висловлюють автори блогів.
#Університет #Блог #Модель #Українці #Інвестиції #Дефіцитні видатки #Європейський Союз #Валовий внутрішній продукт #Українська гривня #Євро #Китай (регіон) #Financial Times #Павло Шеремета #Парк #Київська школа економіки #Міжнародний валютний фонд #Світовий банк #Країна, що розвивається #Заощадження #Девальвація
