"Саме суть цього законопроєкту є негативною."

Верховна Рада ухвалила законопроєкт, що стосується укладення угод зі слідством у справах корупційного характеру, повідомляє ZAXID.NET.

Депутат від забороненої партії ОПЗЖ Григорій Мамка ініціював законопроєкт №10242 про кримінальну відповідальність за несанкціоноване розповсюдження інформації з публічних реєстрів. За проєктом закону, який мав би посилити кримінальну відповідальність за кіберзлочини, ховаються ризики для журналістів та викривачів корупції: розслідувачі можуть опинитися на лаві підсудних замість тих, хто скоював корупційні злочини.

Проти законопроєкту виступив голова комітету свободи слова Ярослав Юрчишин і закликав депутатів блокувати його під час розгляду у другому читанні. За словами Юрчишина, така ініціатива від "ексопезеже створює великі загрози для боротьби з корупцією". Крім цього, закликали нардепів відмовитися від підтримки законопроєкту й медійники та правозахисники, які опублікували спільну заяву.

ZAXID.NET поспілкувався з головою громадської ініціативи "Голка" Іриною Федорів та розповідає, чому законопроєкт №10242 прикриватиме корупціонерів та перешкоджатиме роботі розслідувачів.

Проект закону, що стосується несанкціонованого втручання в публічні електронні реєстри, ініціатори представляють як відповідь на вимоги Європейського Союзу. Чи дійсно це так?

Давайте розглянемо картку законопроєкту і звернемо увагу на першого автора. Це Григорій Мамка, який був обраний до Верховної Ради від ОПЗЖ. Його можна назвати "основним євроінтегратором національного масштабу". Серед підписантів також присутній Максим Бужанський, який є прихильником московських священників. Він також є, без сумніву, представником євроінтеграційних процесів. Тобто, навіть при простому перегляді сторінки законопроєкту виникає чимало важливих питань.

Ініціатори заявляють, що журналісти нібито зловживають даними, але насправді запропоновані ними механізми переслідуватимуть журналістів. Парламент зараз перебуває у теплій ванні: журналістів спочатку не пускали до Ради через коронавірус, а тепер через повномасштабне вторгнення. По суті, маємо скликання парламенту, за якого журналісти забули, як виглядає ложа преси. Ті, хто чотири роки тому закінчили університети, не мають можливості туди потрапити. І є отакі депутати як Мамка, які нафантазували, що журналістам можна заборонити висвітлювати все, що тільки можна. Зокрема, й розслідування корупційних злочинів. Тому нардеп Мамка і вимоги ЄС - це антоніми.

Швидше за все, європейські союзники висловлять занепокоєння щодо цього, вважаючи, що такі дії є загрозою для демократичних цінностей. Проте я дотримуюсь думки, що сама ініціатива щодо такого законопроєкту є контрпродуктивною. Дискусії про необхідність обмеження доступу до інформації та запровадження кримінальної відповідальності за це є надзвичайно проблематичними. Безумовно, у медіа-середовищі є випадки, коли журналістам погрожували, а автомобілі підпалювали, але це не характеризує всю спільноту. Деякі можуть почати сумніватися, чи варто їм займатися розслідуваннями. Це, в свою чергу, призводить до труднощів у пошуку журналістів-розслідувачів та їхньої мотивації. Вже зараз ми спостерігаємо негативні наслідки ініціатив цих депутатів, бо хтось міг задуматися про те, що робити далі.

На щастя, головою комітету свободи слова є не Нестор Шуфрич, а Ярослав Юрчишин. Він також написав, що не можемо допустити підписання цього законопроєкту.

Про які саме "електронні реєстри, що є публічними" йдеться?

У нас є дуже багато баз даних і ми позиціонуємось як країна в смартфоні. Це ж не питання, що заборонять користуватися конкретною базою даних. Це питання, що ця рамка накриє широкий пласт інформації, щоб ми не могли ним оперувати.

Пригадайте, як кілька років тому наша країна жила без декларування, і які величезні зусилля довелося докласти, щоб повернути цю практику. Скільки часу та ресурсів витратили громадський сектор і журналісти на відновлення цього процесу! Безумовно, за кожен набір даних розгорнеться боротьба. Коли журналісти працюють над розслідуваннями, їм потрібно використовувати інформацію з однієї бази даних, а частину отримувати з іншої. І за це їх збираються притягувати до кримінальної відповідальності? Це просто абсурд.

Розповім про свій досвід, коли я працювала на СТБ, то на знімальну групу напав забудовник. Не тому, що журналісти використовували цифрові дані, а просто, бо вони приїхали на забудову знімати. Забудовник вирвав об'єктив камери. Це зафіксували на відео. Потім почався суд і забудовник вимагав довести, що ми в штаті саме журналісти, а не кореспонденти. І такі справи можна програти, на жаль. Однак складно за кримінальним кодексом притягти до відповідальності тих, хто перешкоджає журналістам. Я більш ніж впевнена, що коли ініціатори законопроєкту хочуть запроваджувати отаку рамку, то вдало цим користуватимуться. Буде дуже легко обмежити доступ суспільства до інформації, бо журналіст точно зможе дізнатися інформацію, але чи він розкаже її суспільству, розуміючи, які ризики він отримує.

Яким чином це може вплинути на роботу журналістів, активістів громадського сектору та тих, хто викриває корупційні схеми?

Розгляньмо ситуації, пов'язані з виїздом чоловіків за межі країни. Дослідження подібних випадків стає все більш актуальним. Аналогічно, необхідно приділити увагу розслідуванню випадків нелегального збагачення. Законодавство слід удосконалити, щоб воно відповідало потребам суспільства.

Основним комітетом, що підтримав цей законопроект, є комітет Верховної Ради, відповідальний за питання правоохоронної діяльності. Це означає, що в разі набуття чинності закону, ми не мали б можливості розслідувати, наприклад, втечу депутата Артема Дмитрука, який нещодавно входив до складу цього комітету.

Отже, нагадайте, як виїхали Дмитрук та інші: у цій схемі були залучені депутати, включаючи представників "Слуги народу". Вони брали участь у організації виїзду, і розслідування досі тривають.

Що таке зловживання даними, про яке говорять творці закону?

Я не можу стверджувати, що законотворці мають чітке уявлення про те, що вони вносять. Проте ви повинні усвідомлювати, що існує багато недостовірної інформації. Але як можна говорити про зловживання даними, якщо це не є державною таємницею, а суспільно важливою інформацією, яку ви передали громадськості? Якщо виявиться, що ці відомості були хибними, то, звичайно, доведеться нести відповідальність. Проте концепція недостовірної та неправдивої інформації вже закріплена в законодавстві. Що ж насправді означає зловживання? Чи це лише означає, що ви мали певну інформацію і скористалися нею? І через це хтось міг зазнати шкоди, оскільки стало відомо про зловживання?

Закон повинен протистояти колаборантам і зрадникам, які передають інформацію російській стороні. Чи дійсно це відповідає дійсності?

У нас є Telegram, і всі знають, що його засновником є росіянин Павєл Дуров. Протягом кількох років повномасштабної війни ця платформа залишалась без жодного контролю. Проте останнім часом увага почала зосереджуватись на журналістах. У Telegram існує не лише безліч фейкових новин, а й величезний ринок тіньової реклами, з якої держава не отримує жодних доходів. Вся реклама повинна підлягати оподаткуванню. Журналісти потерпають, адже раніше рекламний ринок був у їхніх руках, але зараз він став чорним і перемістився до Telegram. Тож якщо законотворці, такі як Григорій Мамка з ОПЗЖ, справді прагнуть боротися з дезінформацією, нехай почнуть з Telegram.

У низці проєктів законотворці почали писати, що саме їхні пропозиції потрібні в умовах повномасштабної війни. Вони можуть все під це підписати. Законотворча діяльність дійсно відбувається в умовах повномасштабної війни, але якщо законопроєкт про розповсюдження інформації подає не комітет з питань свободи слова, а медіаспільнота виступає проти, то чи справді законопроєкт спрямований на держзрадників? Я не бачила, щоб була критика від ватних каналів. Водночас є крик про те, що це шкодить роботі журналістів.

Розслідувач Михайло Ткач писав, що збільшуючи покарання за поширення інформації з публічних реєстрів до восьми років позбавлення волі. Тому парламент автоматично перетворює цей злочин на тяжкий й дозволить стежити за журналістами.

Згадайте історію зі стеженням за Bihus.info, вона ж хрестоматійна. У мене постає питання, що є асоціація адвокатів, якою керує подруга Медведчука Лідія Ізовітова. І в неї все нормально, за нею ніхто не стежив. Є Ростислав Кравець, адвокат-ватник, і в нього все гаразд. Але в нардепів з'являються ресурси, щоб пресувати журналістів. Це б'є по всьому сектору, бо вони хочуть виховати в нас такий тип мислення, що краще не розслідувати й не писати. Це майже як в Росії.

Цей законопроєкт охоплює не лише представників медіа, а також осіб, які викривають корупційні дії. Виникає запитання: чи дійсно він передбачає їх захист?

Автори цього законопроєкту не врахували інтереси журналістів та викривачів. Ініціатор Григорій Мамка демонструє застаріле радянське мислення. Він не зосереджується на розвитку демократії, а намагається підірвати існуючі механізми. Якщо зовнішній агресор загрожує нашій країні, то корупція роз'їдає її зсередини. Якщо дозволити корупції розквітати, це лише полегшить завдання ворога — зв'язок між цими явищами є надзвичайно очевидним.

Чи існують у закону які-небудь позитивні аспекти?

Я не спостерігаю жодних вигод. Щойно номер законопроєкту отримує негативний знак, він не повинен просуватися далі.