Росія залучає дітей до мілітаризації вже з раннього віку, починаючи з дитячих садків. Правозахисниця висловлює занепокоєння щодо освітньої ситуації на тимчасово окупованих територіях.

"У Російській Федерації освіта слугує засобом для індоктринації та військової підготовки молодого покоління."

Яким чином сьогодні отримують освіту діти на тимчасово окупованих територіях? Яка насправді ситуація з навчанням та чи збереглася вона в тому вигляді, в якому була до початку війни?

Коли ми обговорюємо систему освіти в окупованих регіонах, важливо усвідомлювати, що для Російської Федерації освіта перетворилася на інструмент індоктринації та мілітаризації дітей. Таким чином, традиційна роль освіти була змінена. Тепер вона служить для перепрограмування молодого покоління, щоб виховати в них лояльність до Росії та готовність брати участь у військових діях на її стороні. Ми спостерігаємо, як щороку Росія вдосконалює навчальні програми, посилюючи мілітаристські елементи та вносячи зміни в ідеологічну складову.

Наприклад, якщо говорити про поточний рік, Росія розпочала процес, який має завершитися наступного року, переходячи на єдині підручники для учнів 5-9 класів. Раніше цей крок був здійснений для 10-11 класів. Ці підручники, хоча й називаються "історичними", насправді не виконують свою основну функцію. Вони слугують інструментом для формування постправди, створюючи альтернативне бачення світу, де Росія виступає "центром всесвіту", а інші країни зображуються як вороги, що намагаються порушити мир. Це уявлення активно нав'язується дітям. Ми спостерігаємо це не лише у зміненому контенті підручників, які, по суті, є пропагандистськими матеріалами, а й в збільшенні годин, відведених на вивчення "історії". З цього року уроки "історії" проводитимуться три години на тиждень, що свідчить про важливість, яку Росія надає цьому предмету як інструменту для перепрограмування молоді. Також активно впроваджуються уроки, що містять мілітаристські елементи, такі як "Розмова про важливе" та "Захист батьківщини", де старшокласники отримують не лише ідеологічні знання, а й практичні навички ведення бою. Особливу увагу надається викладанню цих предметів колишніми військовими, які брали участь у конфліктах проти України.

"Росія починає обробку дітей з дуже маленького віку"

Проте чимало з нас отримали освіту в радянській школі, коли Україна перебувала під фактичною радянською окупацією, і пережили цю пропаганду на власному досвіді. Було справжнім щастям, якщо вдома були батьки, які могли пояснити, що реальність є зовсім іншою. Однак дитині було потрібно бути стійкою до цієї пропаганди і не ділитися в школі тим, що їй розповідали батьки. Це була дуже складна ситуація.

Саме через це Росія починає впроваджувати свої ідеї не лише в школах, а й у дитячих садочках. Хоча ми зазвичай згадуємо про школу, адже вона є обов'язковою, і діти не можуть уникнути відвідування, варто зауважити, що вплив Росії поширюється і на найменших. У дитячих садках також активно присутня мілітаристська пропаганда. Наприклад, представники "Юнармії" приходять до дітей і одягають їх у військову форму. Таким чином, Росія свідомо знижує вікову планку, щоб почати формувати свідомість дітей, коли вони ще не здатні усвідомлювати, як поводитися в безпечному середовищі поза домом. Батькам важче пояснити малечі, що можна і чого не можна говорити за межами родини. Тому Росія починає впливати на дітей з раннього віку, аби до моменту, коли вони стануть підлітками, вже сформувати в них певні переконання, які буде складно змінити або спростувати.

В анексованому Криму налічується приблизно 22 тисячі педагогів.

Наскільки багато завезли педагогів на ТОТ і наскільки багато там педагогів, які пішли на співпрацю з окупантами?

У нас немає достовірної інформації, скільки вчителів завезено з Російської Федерації. Там є програма "Земський вчитель", по якій ми можемо приблизно подивитися, скільки вчителів перемістилося з РФ на окуповані території. Але не всі вчителі переміщалися в рамках цієї програми. Тому, якщо ми говоримо про програму "Земський вчитель" і Крим, то по цій програмі заїхало більше 100 вчителів. А кількість вчителів в окупованому Криму, за останніми даними тамтешньої "влади", близько 22 тисяч. Але ми розуміємо, що частина людей просто переїжджали поза цією програмою і влаштовувалися вчителями. Тому в нас немає повної картини. У той же час ми розуміємо, що скоріш за все більшість вчителів - це або вчителі, які викладали до окупації, або ті, хто закінчили університети і пішли викладати на окупованих територіях.

"Ми бачимо дуже сильний тиск на вчителів"

І працюють за російськими програмами, так?

Дійсно, в навчальних закладах на окупованих територіях застосовують російські стандарти, оскільки впровадження інших програм є неможливим. Водночас ми спостерігаємо значний тиск на педагогів. Вчителі, які намагаються викладати предмети без упереджень і уникати пропаганди, стикаються з доносами, зверненнями до ФСБ і навіть вимушеними публічними вибаченнями. Маємо зафіксовані випадки, коли вчителі висловлюють підтримку Україні, називають війну війною і агресора агресором. За такі висловлювання учні інформують ФСБ, і вчителів звільняють, змушуючи їх записувати відео з "вибаченнями" та "підтримкою" політики путінського режиму. Цей тиск є справжнім викликом для тих, хто прагне розвивати критичне мислення у дітей. З одного боку, їх дії можуть бути кваліфіковані як порушення законодавства України про колабораційну діяльність, а з іншого - будь-яке слово може стати приводом для доносу в РФ. Проте деякі вчителі, які залишаються проукраїнськими, намагаються адаптувати свій підхід: частину тем вони пропонують учням для самостійного вивчення, намагаючись уникнути пропагандистських матеріалів. Однак відомі випадки, коли батьки учнів, які підтримують проросійські погляди, або навіть росіяни, що переїхали на ці території, задають питання про відсутність певних тем на уроках, що створює додатковий тиск на вчителів.

Проте, якщо викладачі математики, фізики чи географії все ще можуть знайти способи адаптуватися до цих умов, то як же українському вчителю історії, який опинився в окупації і вимушений вчити за російськими програмами, пояснити дітям предмет, що вимагає свідомого підходу?

Це питання стосується інструментів, які використовує педагог. На жаль, з міркувань безпеки, ми не можемо розкривати назви міст і особисті дані цих людей, але є ситуації, коли вчителя звільняли тричі, і він змінював навчальні заклади саме через те, що в його уроках історії викладання проводилось у спосіб, який спонукає до критичного мислення. Це не просто читання параграфів і їх переказ учням; йдеться про роботу в групах, аргументацію різних точок зору, коли вчитель заохочує учнів самостійно ставити під сумнів матеріал, викладений у підручниках. Деякі складні теми, такі як "неонацизм" в Україні, пропонуються для самостійного дослідження. На жаль, часто після цього вчителю стає важко знайти нову роботу, оскільки його не допускають до навчання, аби не заважати розвитку критичного мислення у дітей.

Марія Суляліна. Зображення: facebook/masha.sulialina

Спостерігаємо за виникненням нової "залізної завіси", яку Росія прагне встановити між нами та нашими громадянами, що перебувають під окупацією.

Чи лишаються для наших дітей в окупації, для їхніх батьків, які бажають продовжити навчання в українських вишах, хоч мінімальні можливості вчитися онлайн за українськими програмами? І чи реально зараз це втримати у таємниці?

Україна робить кроки для того, щоб адаптувати програми, забезпечити онлайн-навчання. Тобто зі свого боку ми реформуємось і робимо такі кроки. Інше питання - що Росія це все блокує і в деяких місцевостях це фізично стає неможливе. Дитина може підключитися, почати процес навчання, а потім втратити зв'язок через те, що VPN (віртуальна приватна мережа - ред.) постійно блокують і треба постійно знаходити нові. Багато сайтів на окупованих територіях заблоковано, тому це дуже динамічна історія. І, на жаль, останнім часом ми бачимо, як Росія все сильніше і сильніше закриває цей зв'язок. І це не лише ті перевірки, які були раніше, коли у дітей перевірялись телефони, ноутбуки. Зараз просто блокуються різні сервіси, різні VPN, і цей зв'язок ще більше ускладнюється. І якщо ми вже проводили паралелі з Радянським Союзом, то по суті ми зараз бачимо нову "залізну завісу", яку Росія намагається створити між нами і нашими людьми в окупації.

"Це шанс для подальшого навчання в Україні."

Якщо дитина якимось чином виїхала з окупованої території, маючи на руках російський документ про освіту, то як вона може вступити до ЗВО в Україні?

Вступна процедура стала більш спрощеною. Існує список освітніх центрів, таких як "Крим-Україна" та "Донбас-Україна", які наразі охоплюють всі окуповані регіони, що включає велику кількість навчальних закладів. Хоча я не зможу детально пояснити алгоритм за 5 хвилин, ви можете знайти його на сайті нашої організації або на ресурсах наших партнерів - "Схід-SOS" та "Донбас-SOS", де він описаний покроково. Це спрощує можливість вступу до вищих навчальних закладів і отримання бюджетного місця. Ми завжди рекомендуємо скористатися цим алгоритмом, адже це шанс продовжити освіту в Україні. З нашого досвіду, більшість тих, хто звертається до нас, успішно вступають на бюджетні місця.

"У нас є представники на цьому місці."

На основі ваших спостережень, чи залишилося ще багато родин на ТОТ, які бажають, щоб їхня дитина завершила навчання в окупаційній школі, але все ж прагнуть, щоб вона змогла вирватися звідти і продовжити освіту в Україні?

Щомісяця ми проводимо консультації не тільки щодо вступу до навчальних закладів, але й стосовно можливостей отримання української середньої освіти, навіть у умовах окупації. Безперечно, наші співгромадяни залишаються на цих територіях. Визначити їх точну кількість складно, адже статистичних даних на цю тему немає, і, напевно, ніхто ними не володіє. Ми спостерігаємо, що з часом зменшується число дітей, які продовжують навчання в українській освітній системі. Проте ми також усвідомлюємо, що на це впливають різні фактори, зокрема блокування інтернету та залякування людей, які перебувають там. Коли ми спілкуємося з абітурієнтами, вони часто згадують своїх однокласників або знайомих, які також планували вступати в Україні, але не всі мають можливість це зробити, зокрема через фінансові труднощі. Насправді, ми стикаємося з серйозними труднощами при перетині кордону. Дітям доводиться подорожувати через Росію чи Білорусь, що, на жаль, не всі родини можуть собі дозволити. Часто діти змушені їхати самостійно, оскільки, якщо й є кошти, то їх вистачає лише на одну особу. Це справді великий виклик для тих, хто залишився в окупації. Вони, по суті, потрапляють у пастку. І якщо Росія блокує всю інформацію, то ці люди фактично їдуть в невідомість. Вони не знають, що на них чекає, оскільки їм бракує інформації про системи підтримки, які розвиває Україна, про можливості та про те, хто може їм допомогти.