Різдво Христове наближається — це унікальний момент, що заповнює серця людей вірою, надією та теплом. Є ті, хто вже не вперше святкує це знамените свято на передовій. Навіть в екстремальних умовах, під інтенсивним ворожим вогнем, українські захисники зберігають традиції та знаходять час, щоб вшанувати Ісуса.
Як проходить святкування Різдва на фронті для військових? Це залежить від місця розташування та напруженості бойових дій, -- розповідає 46-річний Микола Голубко, головний сержант взводу охорони зенітно-ракетного дивізіону. -- Якщо наші бійці знаходяться в 10-20 кілометрах від лінії фронту, то зазвичай ми влаштовуємо святкову вечерю на Святвечір. Зазвичай приходять капелани, ми разом молимося, і це нагадує атмосферу домашнього свята. Волонтери часто приносять нам приготовані страви, але іноді ми самі готуємо кутю прямо на передовій. Як правило, вечеряємо приблизно о 18:00.
Під час вечері, за словами бійця, вони обов'язково колядують, наприклад, "Нова радість стала", "Бог предвічний народився". "Потім стараємося подзвонити додому, щоб з рідними також поколядувати хоча б телефоном. Але робимо це дуже обережно: телефонуємо по черзі та стараємося вкластися в 10 -- 15 хвилин, -- каже захисник. -- До речі, у багатьох бліндажах військові навіть ставлять ялинку, привозили нам на передову й дідухи. Тож святкова атмосфера тут є! Стараємося дотримувати традицій, але все залежить від ситуації. Бо москаль традицій не шанує -- б'є по нас і на Різдво, і на Великдень навіть ще сильніше, ніж в інший час".
Ореста Данилка минулого року святкував Різдво на фронті, перебуваючи у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. "Ми забезпечували оборону Харківського напрямку. Через активні бойові дії, відверто кажучи, свято майже не відчувалося, -- ділиться 52-річний військовий. -- Волонтери надіслали нам кутю та пампухи. Ми швидко їх з'їли і знову повернулися на свої позиції".
В'ячеслав Тітов із 146-го батальйону розповідає, що вже другий рік поспіль святкуватиме Різдво на фронті. "Наші святкування завжди дуже скромні: запарена мівіна, бутерброд, можливо, зможемо зварити трохи картоплі, якщо вдасться придбати її на нашій базі. Не завжди волонтери можуть до нас дістатися, особливо зараз, коли на всій лінії фронту – справжня напруга", – ділиться своїми думками боєць.
Архимандрит Нектарій цього року обміняв священничу рясу на військову форму та наразі служить у 13-й бригаді Національної гвардії "Хартія". Виконуючи обов'язки солдата, він займається різними завданнями на лінії відведення. Він вірить, що справжнє відчуття Різдва залежить від того, як людина налаштує своє серце, аби Христос міг народитися в ньому.
Волонтерка Оксана Скородинська, яка очолює групу громадської організації "Майдан", стверджує, що цього року їхні водії, так само як і в минулому, знову відправляться на передову, щоб доставити захисникам все необхідне до Святого вечора.
Ми забезпечимо військовослужбовців традиційними стравами: кутею, пампухами, різноманітними варениками, оселедцем та грибами. Крім того, наші кухарі випікають маківники — це обов'язковий елемент святкового столу. "У наших воїнів має бути все, як і на нашому святковому меню," — підкреслює пані Оксана. "Хлопці навіть надсилають нам фотографії зі Святвечора. Вони щасливі, що мають можливість відчути атмосферу свята." Додамо, що захисники із західних регіонів України навчають своїх товаришів колядкам та різдвяним звичаям з інших областей, адже в центральних і східних частинах країни традиції дещо відрізняються. Наприклад, в деяких місцях кутю готують з рису, а на Святвечір вживають м’ясні страви. Проте наші хлопці з Заходу вже активно запобігають цьому, наголошуючи, що вечеря напередодні Різдва повинна бути пісною, тоді як м'ясо вживається тільки в сам день Різдва. Ми також подбали про святкове меню.
Разом із святковими стравами волонтери неодмінно доставляють на передову різдвяно-новорічні елементи. "Учні заздалегідь створюють для наших захисників різдвяні свічки, ліхтарики, малюнки та прикраси для ялинки," — зазначає Оксана Скородинська.
Отець Валерій Купчак, капелан 103-ї бригади тероборони, яка носить ім'я Митрополита Андрея Шептицького, готується вирушити на фронт на Різдво. "Ми обов'язково відвідаємо наших військових, щоб разом відзначити ці святкові дні та дати їм можливість відчути радість від народження Христа," - розповідає отець Валерій. "Я облаштував невелику капличку в одному з приміщень, куди бійці можуть приходити для молитви та сповіді. Зазначу, що напередодні Різдва більше захисників бажають отримати сповідь і причастя. Завжди беру з собою валізу з усім необхідним для проведення літургії."
Архимандрит Даниїл Тарнавський, священник ПЦУ та військовий капелан, планує відвідати підрозділи, за які він відповідає, під час святкування Різдва. "Ми повинні обов'язково принести нашим захисникам радість Різдва," — зазначає архимандрит Даниїл. — "Звісно, ми не зможемо повністю насолодитися святковими богослужіннями та стравами, як це було б вдома чи в місцях постійного розташування. Проте навіть у цю темряву війни важливо знаходити світлі моменти! Тому ми маємо шукати сили, можливості та внутрішнє натхнення, щоб відзначити Різдво Христове та інші свята."
Капелан ділиться, що до цієї події вони завжди проводять ретельну підготовку. "Маємо вказівки від командира військової частини або накази, що стосуються місця, способу та підрозділу, де відбудеться богослужіння, а також пріоритетних напрямків для поїздок," - пояснює він. "З обережністю ставимося до скупчення людей, адже в умовах сьогодення ми не можемо зібрати, наприклад, увесь підрозділ через загрозу ракетних обстрілів або можливого скидання вибухових пристроїв з дронів. У минулі роки, навіть під час свят, ворог регулярно атакував нас. Якщо є можливість, ми проводимо святу літургію, а коли ні — лише молебень. А якщо ситуація зовсім не дозволяє, то організовуємо коротку надихаючу бесіду для наших захисників. Викликів багато, але навіть на фронті ми знайдемо час для молитви та святкування. Війна триває, проте життя також продовжується."
Супутник підкреслює, що в різних підрозділах можуть існувати свої власні звички та традиції.
"Хтось під кутю стелить сіно, хтось прикрашає ялинку або тільки гілку з дерева, -- розказує капелан. -- На фронті буває різне. Пригадую, як у 2019 році я перебував зі своїм підрозділом на Донецькому напрямку. В один зі святих вечорів -- напередодні Водохреща -- ми зібралися, щоб посвяткувати. Звернувся до начальника продовольчої служби, щоб зварити кутю. Коли поїхали по населених пунктах шукати інгредієнти, не могли знайти пшениці, бо традиційно кутю варять з пшениці, а не з рису. Довелося обійтися тим, що знайшли, але кутю таки зварили й навіть заправили маком, медом і горіхами... Різдво Христове -- це надія на краще майбутнє і заохочення до боротьби за свою свободу й незалежність".
#Євромайдан #Бойові дії #Ісусе. #Донецьк #Військовослужбовці #Лінія фронту #Христос (назва) #Ксьондз. #М'ясо #Різдво #Серце #Святвечір #Кутя #Архімандрит #Капелан. #Ялинка #Конвенція (норма) #Клупе. #Пельмені #Москаль #Конфесія (релігія) #Літургія #Андрей Шептицький
