Що робити з "хрущовками" та "чешками"?
За словами експертки, питання радянської типової забудови варто розглядати у двох основних вимірах: якість самого житла та інтеграція таких районів у загальний міський контекст.
Щодо рівня якості житла, все залежить від конкретного будинку — його віку, первісного стану та ступеня зносу. Внаслідок цього підходи до оцінки житлових умов у різних країнах можуть суттєво відрізнятися.
"У пострадянських країнах можна побачити як програми знесення й переселення, так і комплексної реновації", - зазначає Анастасія.
Архітекторка акцентує, що коли будівля все ще придатна для експлуатації, її відновлення, як правило, є оптимальнішим вибором.
Вона аргументує це економічними та екологічними перевагами.
"Воно і дешевше, і екологічніше, ніж нове будівництво", - каже співзасновниця Urban Reform School.
Цей підхід дозволяє зберегти ресурси та швидше забезпечити людей якісним житлом.
Якщо аналізувати ці "радянські" райони з перспективи міського простору, Палій стверджує без сумнівів: їх слід "вивчати заново та переосмислювати".
Яке майбутнє чекає на українські "хрущовки" (зображення: Віталій Носач, РБК-Україна)
Вона вважає, що досвід європейських держав свідчить про те, що навіть застарілі "панельні" будівлі можуть бути перетворені на привабливі та зручні для проживання райони.
У цьому контексті фахівець наводить приклади, які продемонстрували свою ефективність.
"Приклади Мустамяє у Таллінні чи модернізованих кварталів у східній Німеччині, Польщі, Чехії та інших балтійських країн доводять, що навіть зі старих "панельок" можна створити затишні, людиноцентричні квартали з якісними громадськими просторами", - каже вона.
Отже, відродження таких районів може стати реальністю, але тільки за умови застосування всебічного підходу. Це включає не лише термомодернізацію та реконструкцію житлових будівель, а й розвиток комфортних парків, скверів та інфраструктури, орієнтованої на потреби мешканців.
Панельні "хрущовки" варто зносити? (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Більшість радянських п'ятиповерхівок проєктувалися як тимчасове житло терміном на 25-50 років (особливо перші, недовговічні серії, такі як 1-335, 1-447). Сьогодні багатьом із них уже понад 60-70 років.
Протягом цього періоду бетон і арматура знизили свою міцність, шви між панелями стали непридатними, а несучі елементи вже не відповідають сучасним стандартам безпеки та енергоефективності.
Фахівці підкреслюють, що такі споруди часто наближаються до критичного стану, тому проблема їхньої реновації або демонтажу має не лише архітектурне, а й соціальне значення.
Проблема "хрущовок", яких до початку повномасштабного вторгнення в Україні налічувалось близько 10 тисяч, активно порушується з середини 2000-х, однак тоді обговорювали не знесення, а оновлення будівель.
Сьогодні цей метод набуває ще більшої значущості, враховуючи наслідки масштабного конфлікту, який знищив численні квадратні метри житлових приміщень.
"Хрущовки" в Україні можуть отримати новий шанс на існування (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Декілька років тому Верховна Рада прийняла законопроєкт №6458, який стосується всебічної реконструкції житлових кварталів. Цей документ передбачає оновлення застарілих будівель, включаючи їх перепланування, модернізацію інженерних систем, надбудову поверхів або утеплення зовнішніх стін. Знесення будівель допускається лише у випадках, коли технічна експертиза підтверджує неможливість їх відновлення іншими способами.
До речі, поширений міф про "силове виселення" не відповідає дійсності, оскільки міжнародна практика передбачає згоду більшості мешканців (орієнтовно від 75% і вище) для початку робіт.
#Чеська Республіка #РБК-Україна #Польща #Німеччина #Інфраструктура #Парламент #Парк #Фасад #Садова площа #Країни Балтії #Міф. #Пострадянські країни #Бетон #Таллінн #Хрущовка
