Чи є участь у шкільних олімпіадах лише даремним витрачанням часу?
Учнівські олімпіади завжди вважалися еталоном змагання серед обдарованих дітей. Однак чи справді вони мають сенс у сучасній школі?
Колишній очільник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук вважає, що у нинішньому форматі вони перетворилися на беззмістовну традицію, яка більше шкодить, ніж приносить користь.
Лікарчук підкреслює, що учнівські олімпіади є надбанням радянської системи освіти. У 70-ті роки минулого століття їх впровадили як елемент соціалістичного змагання, де акцент ставився не на справжньому рівні знань, а на кількості здобутих нагород. Хоча з того часу багато чого змінилося, основна ідея залишилася незмінною: школи та вчителі змушені брати участь у цій "гонці за рейтингами".
"Суперечка про те, хто володіє знаннями математики чи історії краще, виглядає безглуздо. Визначати ефективність школи або вчителя за кількістю учасників, які здобули нагороди на олімпіадах, - це безперспективний підхід", - підкреслює Лікарчук.
Експерт висловлює пропозицію передати організацію предметних конкурсів в руки закладів вищої освіти, оскільки саме ці установи мають зацікавленість у відборі найталановитіших абітурієнтів. Було б доцільно, щоб переможці олімпіад отримували справжні переваги під час вступу, замість того щоб обмежуватися лише грамотами та дипломами, які не мають практичного значення.
Також до університетів слід передати і керівництво Малою академією наук (МАН), адже саме виші та наукові установи здатні ефективно розвивати потенціал майбутніх дослідників.
Ще один значущий аспект - діяльність педагогів. Підготовка учнів до олімпіад потребує величезної кількості часу та зусиль, але вчителі часто виконують цю роботу без додаткової винагороди. Лікарчук підкреслює, що якщо навчальні заклади й надалі братимуть участь у подібних змаганнях, то педагогам слід забезпечити адекватну фінансову компенсацію.
Учнівські олімпіади традиційно вважалися вищим змаганням для талановитих учнів. Проте, чи дійсно вони актуальні в сучасній освітній системі? Ігор Лікарчук, колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти, переконаний, що в їхньому нинішньому вигляді ці олімпіади стали беззмістовною традицією, яка, скоріше, завдає шкоди, аніж приносить користь.
Лікарчук підкреслює, що учнівські олімпіади є надбанням радянської системи освіти. У 70-ті роки минулого століття їх впровадили як елемент соціалістичного змагання, де акцент ставився не на справжньому рівні знань, а на кількості здобутих нагород. Хоча з того часу багато чого змінилося, основна ідея залишилася незмінною: школи та вчителі змушені брати участь у цій "гонці за рейтингами".
"Суперечка про те, хто володіє знаннями математики чи історії краще, виглядає безглуздо. Визначати ефективність школи або вчителя за кількістю учасників, які здобули нагороди на олімпіадах, - це безперспективний підхід", - підкреслює Лікарчук.
Експерт висловлює пропозицію передати організацію предметних конкурсів в руки закладів вищої освіти, оскільки саме ці установи мають зацікавленість у відборі найталановитіших абітурієнтів. Було б доцільно, щоб переможці олімпіад отримували справжні переваги під час вступу, замість того щоб обмежуватися лише грамотами та дипломами, які не мають практичного значення.
Також до університетів слід передати і керівництво Малою академією наук, адже саме виші та наукові установи здатні ефективно розвивати потенціал майбутніх дослідників.
Нагадуємо, що у 2025 році НМТ за межами країни: чи зможуть усі вступники знайти місця - рекомендується не зволікати.
Раніше ми повідомляли про скасування золотих медалей: теперішні способи вшанування видатних випускників.
#Університет #Учитель #Український центр оцінювання якості освіти #Математика #Вищий навчальний заклад #Абітурієнт #Соціалізм #Мала академія наук України #Лікарчук Ігор Леонідович
