П’ять творів, які допоможуть подолати осінню нудьгу від Ігоря Бондаря-Терещенка.

Ці книги в даній колекції присвячені темам, які важко віднести до конкретного жанру.

У цьому тексті історія перетворюється на захопливий детектив, де рукопис мандрує крізь віки, а звичайна шкільна чверть стає страшним випробуванням. Дискусія про гендерну рівність починається з провокуючої репліки про суницю на кактусі. П'ять унікальних книжок, кожна з яких розгортає незвичайні сюжети, порушують цілком реальні питання: що ми успадковуємо, чого боїмося, у що віримо та як справляємося зі світом, що постійно змінюється.

Аліна Мілсент. Клейноди часу. - К.: Книголав, 2026

А що, якби один єдиний рукопис здатен був змінити хід історії? Саме на цій інтригуючій ідеї побудована історична сага Аліни Мілсент "Клейноди часу", яка охоплює більше ніж чотири століття українського минулого. Все розпочинається в 1615 році, під час козацького походу на Стамбул, коли головний герой знаходить таємничий візантійський манускрипт. За легендою, цей рукопис містить знання, здатні перевернути світ, і він мандрує через століття, потрапляючи до рук людей, які не завжди усвідомлюють цінність своєї знахідки. Авторка запрошує читачів у незвичайну подорож, де українська історія переплітається з європейською, а реальні історичні постаті зливаються з вигаданими персонажами та фантастичними елементами. Тут ми зустрічаємо козацькі походи, Запорозьку Січ, розкішні палаци родини Медічі у Флоренції, таємні архіви Ватикану, Сагайдачного, який намагається звільнити полонених із Замку семи веж, а також Тараса Шевченка, що ховає ще один "Заповіт" у підземеллях Переяслава. В іншій часовій реальності, десятирічний Адольф Гітлер знаходить картину, яка згодом вплине на глобальні події. Усі ці епізоди не є просто окремими замальовками, а складовими великої оповіді про рукопис, що з'єднує різні епохи та долі людей. Це амбіційна спроба поєднати історичну сагу, магічний реалізм і альтернативну історію, де численні персонажі, часові пересування та родинні зв’язки вимагають від читача уважності, але водночас відкривають можливість сприймати історію як безперервний процес, де минуле ніколи не зникає безслідно.

Олексій Жупанський. «Сірі обійми Міжсезоння». - Київ: Видавництво Жупанського, 2026.

У цьому романі з погодою незвична зміна пір року - коли на місце зими, весни, літа й осені приходить щось невизначене, застигле й чуже - стає не просто погодною аномалією, а повноцінною загрозою реальності. І ці самі "Сірі обійми Міжсезоння" Олексія Жупанського поступово обплутують вулиці й будинки, людські думки та сни, зупиняючи звичний перебіг життя і навіть сам час. Здавалося б, ідеться про чергову історію карантину, проте досить швидко звичайні побутові обставини перетворюються на щось незрозуміле й моторошне. Першими небезпеку помічають діти, бо дорослі, зазвичай зайняті власними проблемами, не звертають уваги на тривожні знаки. У центрі подій опиняється 8-Б клас, для якого найдовша навчальна чверть починається з низки дивних прикмет. Морозна свіжість змінюється хворобливою відлигою, вулицями повзуть зловісні грейдери, більшість учителів загадково зникає, а їхні пояснення щодо хвороб і життєвих негараздів не викликають довіри. Замість звичайних уроків залишається фізкультура, яку проводить новий учитель, зовсім не схожий на людину, що мала б навчати дітей фізичних вправ. Школа поступово порожніє, заняття припиняються, і невдовзі стає зрозуміло, що карантин буде лише початком чогось значно страшнішого. Загалом цей роман - частина циклу сучасного урбаністичного міфотворення "Колесо року", до якого також належать "Осіннє заціпеніння", "Серце весни" та "Палаюче око літа", і в цій історії автор продовжує працювати з мотивами сезонності, міських легенд, дитячого сприйняття світу й прихованих сил, які можуть втручатися у звичний порядок речей. Звісно, роман можна читати окремо від інших частин циклу, хоча знайомство з попередніми книжками, безперечно, допоможе краще відчути авторський всесвіт. В якому, додамо, створено не просто фантастичну історію про демонічну силу, а похмурий образ реальності, в якій звичайні речі поступово втрачають свою звичну природу.

Олена Стрельник. Суниця на кактусі: 45 питань про гендерну (не)рівність і фемінізм. - К.: Creative Women Publishing, 2026

"Ви ж не очікуєте, що на кактусі вродить суниця" - саме така репліка з коментаря в соціальній мережі стала відправною точкою для цієї книжки. У цій фразі, на перший погляд, кумедній, насправді приховано цілий світ уявлень про нібито природну нерівність жінок і чоловіків, про різні здібності, призначення та можливості. Загалом "Суниця на кактусі" Олени Стрельник побудована як 45 запитань і відповідей, що охоплюють найрізноманітніші аспекти гендерної (не)рівності. Чому ми так легко погоджуємося з тим, що одні професії "чоловічі", а інші "жіночі"? Чи справді біологічні відмінності визначають інтелектуальні здібності, кар'єрні перспективи й соціальну роль людини? І чому навіть у суспільстві, яке декларує рівність, старі стереотипи продовжують працювати? Авторка розглядає материнство й доглядову працю, професійну реалізацію жінок, гендерні стереотипи в різних професійних середовищах, становище жінок у медіа та публічному просторі. Окремо йдеться про те, як повномасштабна війна змінила гендерні ролі, загострила старі проблеми й водночас відкрила нові можливості для переосмислення суспільних відносин. При цьому книжка не перетворюється на набір ідеологічних декларацій: авторка залучає національну статистику, соціологічні опитування, міжнародні дослідження та власний багаторічний науковий досвід. В одному з розділів вона звертається до відомого експерименту "Намалюй вченого", проведеного Девідом Чемберзом 1983 року. Із 4807 дітей, які взяли участь у дослідженні, лише 28 зобразили жінку-вчену, причому всі ці малюнки належали дівчаткам. Чи означає це, що дівчата від природи рідше уявляють себе в науці? Чи, можливо, вони просто змалку засвоюють суспільні очікування, які підказують їм, ким можна й ким не можна стати?

Аліна Борисова. Мистецтво під вогнем. - К.: КіТ, 2025

25 березня 2024 року уламок російської ракети, яка була знищена українською протиповітряною обороною, впав на територію Київської академії мистецтв імені Михайла Бойчука. Внаслідок цього інциденту частина навчального корпусу отримала значні пошкодження: вибиті вікна та зруйновані приміщення, де ще нещодавно студенти здобували навички малювання, роботи з різними матеріалами та інших мистецьких професій. Хоча в новинах цю подію висвітлили лише коротким репортажем, за нею стоять численні людські історії, які не вмістилися б у стандартний звіт про обстріли. Саме ці історії відтворені в документальному коміксі "Мистецтво під вогнем" авторства Аліни Борисової. Вона сама є випускницею Академії Бойчука, підтримує зв’язок з викладачами та знайомими, тому її розповідь про наслідки ракетного удару є більш особистою, ніж просто спостереження стороннього свідка. Книга містить три реальні історії: викладача і двох студенток, які стали свідками ракетного попадання. Кожен із них опинився в своєму місці, мав власні обставини та пережив цю трагічну подію по-своєму. Однак це не узагальнене зображення постраждалих, а три індивідуальні перспективи, які формують більш цілісну картину того дня. Таким чином, книга виступає в ролі моста між тими, хто переживає війну безпосередньо, і тими, хто отримує інформацію про неї з коротких новин. Це документування події, яку хочеться забути, але яка має залишитися в пам’яті.

Таня Єрмак. В її думках, в його тілі. - Х.: Vivat, 2026.

У дев'яти оповіданнях цієї збірки тіло виступає як своєрідний архів індивідуальної історії, в якому зберігаються не лише особисті емоції, а й значущі події світового масштабу. Нью-Йорк напередодні терористичного акту 11 вересня, Київ під час Майдану, мистецькі студії, материнство, близькість і війна формують унікальну мапу пам'яті, що базується не на географічних координатах, а на відчуттях. Проте, де закінчується пам'ять і де починається тіло? Чи можливо зберегти досвід не в цифрах і документах, а в ароматах, дотиках, голосах і раптових сплесках страху? Таким чином, ця книга розповідає про жінку, яка прагне зберегти право бути собою в умовах чужих поглядів, очікувань і вимог до її тіла. Наприклад, в одному з оповідань студентка не може впоратися з принизливими словами викладача, в іншому ж героїня, позуючи художникові, усвідомлює, що стає матеріалом для чужого мистецтва. Це не лише про вразливість, а й про межі, які кожен повинен навчитися встановлювати самостійно, а назва книги натякає на розділеність досвіду, на те, що чоловічий погляд і жіноче тіло можуть співіснувати в одній історії, але зовсім не завжди належать до одного й того ж сприйняття світу.

#

Читайте також

Найпопулярніше
Древко на гербі
У бібліотеку Ірландії повернули книгу, яка була втраченя більш ніж 50 років.
Акторку з популярного серіалу "Сексуальне виховання" викликали до суду у справі про сексуальне насильство: деталі ситуації.
Актуальне
Персональний менеджер у казино: які питання він зазвичай вирішує
У Канаді також розгорілися масштабні протести: тисячі студентів вийшли на вулиці. Усі подробиці.
Двадцять студентів представили три концепції проектів, спрямованих на покращення громади - 20 хвилин.
Теги