Психологи, які працюють на користь Кремля: Як в Росії маніпулюють свідомістю під прикриттям психологічної підтримки.

Учасники Російського психологічного товариства розробляють навчальні матеріали для засобів масової інформації, надають консультації російському уряду та займаються роботою з дітьми в Україні, які проживають на територіях, що були окуповані.

У січні Київська школа економіки (KSE) представила новий звіт, присвячений роботі Російського психологічного товариства (РПТ) -- найбільшої професійної організації психологів у Росії. Дослідження, підготовлене психологом Іллею Полудьонним та експертами KSE Валерією Палій і Оленою Гапак, розглядає, як із початку повномасштабної війни у 2022 році РПТ активно просуває наративи, що виправдовують війну, видаючи її за "справедливу" та "необхідну". Водночас організація поширює провоєнну риторику серед молоді, зокрема і на окупованих українських територіях, формуючи у її свідомості спотворену картину подій. У звіті також розглянута тісна співпраця РПТ з організаціями під міжнародними санкціями, а також із російською владою, якій РПТ допомагає маніпулювати настроями суспільства.

"Детектор медіа" провів інтерв'ю з Валерією Палій та Іллею Полудьонним, щоб дізнатися про результати їхнього дослідження і можливі стратегії для зменшення впливу РПТ у глобальному науковому просторі.

Яким чином ви отримали інформацію про діяльність цього товариства, і хто став ініціатором проведення даного дослідження?

Ілля: Я вже кілька років знайомий з Валерією, яка обіймає посаду віцепрезидента Національної психологічної асоціації. Одного разу вона надіслала мені статтю про РПТ. Я почав досліджувати це питання і зрозумів, що це всього лише частина великої картини. Виявилося, що існує ціла мережа різних організацій, в яких задіяні психологи.

Я висловив ідею створити більш детальний аналітичний матеріал. В результаті я підготував файл обсягом 400 сторінок, в якому зібрано дані, над якими працював протягом кількох місяців. Далі ми запросили Олену Гапак, з якою співпрацюємо вже багато років. Вона відмінна редакторка та перекладачка.

Так у нас і вийшов аналітичний звіт, де ми описали основні вектори роботи РПТ. Очевидно, що на психологів зараз ставка в Росії.

Валерія: Національна психологічна асоціація є найбільшим професійним об'єднанням психологів в Україні. Ми маємо членство в Європейській федерації психологічних асоціацій. Раніше Росія також була частиною цієї організації.

Наша організація була заснована у 2017 році, коли ми ще не мали чіткого уявлення про взаємини РПТ з урядовими структурами. Проте приблизно у 2019 році почали надходити перші повідомлення від наших європейських партнерів. Виявилося, що серед співробітників РПТ працює донька Шойгу, Юлія, про що ми дізналися зовсім випадково.

Коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, я питала себе, що я можу зробити на своєму "фронті", щоб вдарити по одній із голів цієї гідри. Тому ми з колегами написали лист до Європейської федерації. Буквально декількох аргументів було достатньо -- і Росію виключили з цього об'єднання. Але, на жаль, організація продовжує існувати в інших міжнародних об'єднаннях, де позиція щодо війни в Україні не завжди є такою ж чіткою.

Стаття, про яку згадував Ілля, стала для мене значущим етапом у науковій сфері — я прагнула висловити свої думки максимально формально, без особистих емоційних забарвлень. Я дуже рада, що ми з Іллею поділяли одне й те саме бажання досягти справедливості. Чим глибше ми занурювалися в цю тему, тим більше нових фактів виявлялося.

У вашому дослідженні зазначається, що РПТ була заснована в 1885 році. Це свідчить про те, що сучасна організація продовжує традиції співпраці з державними структурами, які мають свої корені ще в епоху Російської імперії та СРСР? Чи є серед психологів також особи, які працюють у ФСБ?

Валерія: Росія насправді дуже любить привласнювати права на наступність, зокрема, на міжнародному рівні. Однак важливо розуміти, що психологія як наука може використовуватися не тільки для підтримки психічного здоров'я.

Якщо вивчити етапи розвитку психології, зокрема в контексті Радянського Союзу, можна помітити, що наукові знання в цій галузі часто використовувалися для формування концепції "радянської людини". Це слугувало виправданням жорстоких дій, вчинених проти інших народів. Відомі психологи також брали участь у цій практиці, що стало інструментом підтримки тоталітарного режиму.

Таким чином, можна стверджувати, що Російське психологічне товариство продовжує спадщину не лише цієї жорстокої логіки, а й концепції застосування науки не з метою прогресу, а для творення зла.

Ілля: Я би сказав, що такий зв'язок із владою в Росії має не лише РПТ. Будь-яка організація, в якій є потенціал впливу на людей, буде там підпорядкована державі. Тут виникає певний оксюморон, адже професія психолога передбачає незалежність.

Психологія, як наукова дисципліна, вимагає від спеціалістів перебування в метапозиції, дотримання нейтральності, етичності та суб'єктності. Ці принципи становлять основу професії, яка має бути спрямована на підтримку людей. Однак, коли психологи, особливо ті, хто займається терапією, опиняються під впливом владних структур, що завдають шкоди душам, це викликає серйозні сумніви.

Міжнародники часто проєктують на такі організації своє уявлення про добру справу, вважаючи, що "якщо я роблю щось хороше, то, мабуть, психологи в Росії теж займаються чимось хорошим". Але насправді ситуація є зовсім іншою.

Президент РПТ Юрій Зінченко взяв участь у робочій групі, що займалася розробкою поправок до Конституції Російської Федерації. Психологи з відмінною академічною підготовкою, як-от цей пан, який вже тривалий час обіймає посаду декана Московського державного університету, дійсно мають високу кваліфікацію та інтелектуальний потенціал. Вони вміють вести діалог, розуміють, в якому напрямку його слід спрямовувати, а куди не варто. Однак, у руках нечесних осіб ця професія може стати надзвичайно небезпечною.

У своєму інтерв'ю для "Росії 24" він майстерно маніпулює: підкреслює, як зміни до Конституції поліпшать науку, як підтримають зубожіле населення, науковців, але дуже обережно оминає те, що їхній президент може правити вічно. Це робиться дуже тонко, і тому такі люди як Зінченко використовуються для таких маніпуляцій. До речі, в одному з матеріалів BBC його називають "маленьким Путіним".

Валерія: Коли мова йде про великі організації, вони неминуче залучені до різних процесів, що відбуваються в країні. Це може бути, наприклад, участь у консультаціях або робочих групах. Національна психологічна асоціація активно долучається до обговорення законодавчих ініціатив, спрямованих на забезпечення психічного здоров'я. Наші експерти виконують роль консультантів у розробці політик для реабілітації військовослужбовців і не лише. Це питання не лише окремих психологів, а діяльність цілої інституції, яка володіє експертним досвідом. Проте важливо усвідомлювати межі свого впливу, що уже стосується етичних норм.

У нас існує ясний етичний кодекс. Я не впевнена, що, якщо до Національної психологічної асоціації звернеться представник Офісу президента з пропозицією змінити Конституцію, ми погодимося на це. Це не відповідає нашим обов'язкам, адже йдеться про порушення етичних норм. Аналогічна ситуація виникає і з питаннями пропаганди, такими як індоктринація дітей.

Світові організації часто не усвідомлюють, наскільки психологи можуть бути залучені в середовище, де відсутні демократичні принципи. Вони не в змозі побачити всю корупційну структуру, що маніпулює цими процесами. Є також держави, які вважають за краще ігнорувати ці питання, заявляючи: "Не слід змішувати психологію з політичною ситуацією в Україні, ми не будемо втручатися в цей конфлікт".

Яким чином РПТ функціонує на територіях України, що знаходяться під окупацією? Який рівень їхнього впливу, особливо на молодше покоління?

Ілля: Одним із донорів РПТ є фонд "Захисники Вітчизни". Під егідою цього фонду проводяться майстер-класи й інші заходи. Вони говорять українцям на окупованих територіях: "Ось нарешті ви з нами, ви частина нашої держави". За інформацією медіа, керує цим фондом племінниця Путіна Анна Цивільова, в нього вливають сотні мільйонів доларів, і РПТ цей же фонд консультує.

Вони намагаються створити реальність, у якій Росія захищається від нацистів, фашистів, бандерівців, НАТО тощо. Вони співпрацюють із психологами, які або бачать реальність так само, або готові бачити її так через гроші чи через страх. Ці психологи виступають ретрансляторами цієї ідеї.

До психолога звертається особа, наприклад, біженець із захопленої території. Які слова почує ця людина від спеціаліста? Що вони в безпеці, що їх врятували, що це позитивний досвід, що їм забезпечили захист. Ці ж повідомлення також доходять до дітей. Внаслідок цього формується реальність, яка має шизофренічний характер, але саме так функціонує цей вплив.

Володимир Путін і голова фонду "Захисники Вітчизни" Анна Цивільова. Скрин зі звіту КШЕ

Валерія: Я була вражена обсягом та охопленням взаємодії з умовним реципієнтом усіх їхніх інформаційних ініціатив. Одне діло — коли ветеран СВО відвідує школу для проведення уроку, це, безумовно, простіше організувати з точки зору інституційних процесів. Але є також ці "гастролі" по санаторіях і дитячих таборах, де, в принципі, не повинно бути жодних підводних каменів — це справжнє враження, яке можливе лише завдяки наявності потужного адміністративного ресурсу.

Вони готують наступне покоління до війни, і це дуже серйозні й страшні речі. Коли діти перебувають на відпочинку два або три тижні, батьки фактично не мають жодного впливу на те, що з ними відбувається. Вони віддають психіку дитини, її свідомість у чужі руки.

-- А щодо впливу на освіту та науку загалом? Ще одним донором РПТ, згідно з дослідженням, є Російське товариство "Знання", яке серед іншого, друкує пропагандистські підручники для окупованих територій.

Ілля: У складі координаційної ради цього "Обществе "Знание"" знаходиться президент РПТ Юрій Зінченко. Це має своє пояснення.

Наприклад, психологи мають глибоке розуміння того, як функціонує психіка дитини. Вони знають, як відбувається інтроєкція і яким чином можна впровадити в дитячу свідомість певні знання та емоції. Ці процеси є для них предметом детального вивчення. У медіа це часто представляється у привабливому світлі, мовляв, це частина "Общества "Знание"", де зібралися освічені особистості, філософи та психологи для просвітницької діяльності. Але насправді реальність виявляється зовсім іншою.

Валерія: Кожен дослідник складає звіт в кінці року, і часто в університетах зазначають кількість монографій, публікацій та інших видів діяльності. Ми відвідали сайт МДУ, де працює більшість науковців з РПТ, і ознайомилися з їхніми звітами за останні кілька років. Виявилося, що є колекція публікацій, яка демонструє, що більшість з них так чи інакше стосується мілітаризації. Це зокрема інформаційні операції та боротьба з тероризмом — все це пов'язано з ІПСО. Насправді, це стосується придушення різних протестних настроїв і незгод у суспільстві. Усі ці напрацювання є результатом наукової роботи цих фахівців. Якщо їм потрібно адаптувати свої дослідження до практики, вони реалізують це саме таким чином.

Юнацька армія. Фрагмент з доповіді КШЕ.

Отже, це саме ті особи, які займаються створенням тих методичних матеріалів, що, зокрема, потрапляють до медіа?

Ілля: Вони є професіоналами в психологічних операціях, або принаймні в теорії таких схем та інструментів. Це буквально власники технологій -- ті, хто їх розробляє. У 2022 році у них була спільна конференція, і Зінченко сказав, що у них багато експертизи, пов'язаної з афганською кампанією. Звучить це так, ніби вони знають, як давати раду з кризовими ситуаціями, консультувати поранених тощо. Але насправді це не зовсім так.

На даний момент у мене немає чітких доказів, але мої відчуття підказують, що вони намагаються врахувати контекст війни в Афганістані. Тисячі людей вирушають на фронт, де деякі втрачають життя, а інші повертаються з травмами та запитаннями: "Для чого я це робив?". І ось їх зустрічають численні психологи, які запевняють: "Ти герой, ти молодець, ти захистив свою країну". У часи афганської війни не було такого широкого застосування психологічної підтримки та консультування. Нині ж вони фактично створюють цю систему. Якщо ця модель стане стандартом, то в наступних конфліктах можуть відправити, скажімо, 500 тисяч людей, з яких 100 тисяч повернуться з інвалідністю; їх направлять до психологів, які "перетворять" їх мислення. Це дозволить їм відчувати, що вони зробили важливий внесок у захист держави, підтримуючи таким чином своє почуття значущості.

Це стосується, по суті, кожного бійця, який бере участь у несправедливій агресивній війні. Рано чи пізно він починає відчувати себе лише інструментом для захоплення нових земель. Щоб уникнути проблем у майбутньому, необхідно розробити системи контролю за такими наслідками.

-- Тобто російські психологи применшують, якщо зовсім не відкидають посттравматичний стресовий розлад?

Валерія: Це абсолютно вірно. Психологічний стан солдата, який обороняє свою родину, дітей, майбутнє, рідне село чи країну, суттєво відрізняється від стану солдата, що вторгається на територію іншого.

Проте те, що вони знижують вплив на психічне здоров'я, є серйозним порушенням етичних норм.

Численні дослідники обговорюють посттравматичний стресовий розлад, а також наслідки конфліктів і війн, особливо з метою запобігання виникненню подібних проблем у майбутньому та підкреслення того, наскільки руйнівною може бути війна для суспільства. Проте, на жаль, деякі з них спотворюють це питання, стверджуючи, що психологічний стан російського солдата є особливим і що він не піддається ризику виникнення ПТСР.

Вони навіть наводять цифри, які не підтверджуються жодними міжнародними дослідженнями. І понад те, вони намагаються посилатися на американську статистику, надаючи її так, як це робив Задорнов, що "американці трошки того". А ось російські солдати -- міцні, морально стійкі, тому жоден ПТСР їх не торкнеться, і психологічних проблем у них не буде.

Вони підштовхують солдатів, які можуть мати сумніви щодо того, чи не повернуться вони каліками, чи не матимуть проблем з алкоголем після війни, чи не стануть вони соціально ізольованими. Вони з експертної точки зору транслюють посил: "Ні, йди й воюй". І це є найбільшим порушенням етики, перекручуванням наукових фактів, яким вони займаються. Вони таким чином рекрутують нових військових.

Психологи, які за допомогою медіа спонукають до участі у бойових діях. Скріншот з доповіді КШЕ.

-- Виходить, що у російського суспільства через комплексний підхід до пропаганди в освіті, медіа, терапії тощо питання про справжні причини війни може і не виникнути?

Ілля: На певному рівні, так, але на більш глибокому це питання і відчуття використання людини залишаються. Коли психолог починає нав'язувати думку, що ти гарний, що ти нас захищав, це порушує саму суть психологічної допомоги, оскільки не враховує внутрішні переживання клієнта. Це є неетично. Особисто я не вважаю, що цю проблему можна повністю вирішити, і, можливо, це навіть позитивна новина.

Однак можливо частково контролювати це, змішувати, створювати психологічну реальність, руйнувати психіку. Ймовірно, це вже територія для істориків, але тому час від часу Московія руйнується. На глибокому рівні зупинити відчуття використаності неможливо, але можна продовжувати, контролювати, десятиріччями маніпулювати, передаючи владу від одного психопата до іншого. Травмоване суспільство, яке постійно переживає цю травму знову і знову, обирає собі лідера, який вчиняє жорстокі дії, й не чинить спротиву. Вони залишаються травмованими людьми.

Які міжнародні ініціативи наразі реалізує РПТ? У вашому звіті згадується їхня активна співпраця з Російським Червоним Хрестом та спільні проєкти з Білоруссю. А як йдуть справи з країнами-партнерами України?

Співпраця Російського Червоного Хреста та фонду "Захисники Батьківщини". Фрагмент з звіту КШЕ.

Валерія: Ця організація в Європі втратила підтримку. Однак існують країни, які на політичному рівні виступають стратегічними партнерами, такі як Індія, держави Африки, Латинська Америка та Китай. РПТ активно взаємодіє з цими регіонами.

Якщо подивитися на сторінку цієї організації у фейсбуці, можна побачити, що їхні представники їздили до Латинської Америки, зокрема до Колумбії та Чилі, де проводили велику конференцію. Також в МДУ приїжджав президент китайського об'єднання з відкритою лекцією. Тобто це фактично геополітика, яку вони намагаються впровадити в різних частинах світу. Однак глобальна наука все ж таки зосереджена в Європі та США. Там публікують наукові статті, проводять важливі конференції та є можливості для обміну досвідом.

Ми абсолютно не здатні спровокувати конфлікти між Індією та Росією, або ж між Китаєм і Росією. Більше того, ці держави не зацікавлені в жодних аргументах. Нещодавно ми провели ще один раунд обговорень із міжнародними партнерами, але вони навіть не бажають заглиблюватися в суть проблеми. У них є свій політичний порядок, і коли мова йде про тоталітарні режими, вони просто прагнуть дотримуватися цього порядку.

Наша задача -- це, напевно, не просто пояснити, але й зробити так, щоб наші європейські й американські колеги зрозуміли: підтримка будь-яких зв'язків із Росією, з їхніми психологами, науковцями, практиками, грантами, фандрейзерами й так далі -- це соромно. Це соромно, тому що ці люди порушують етику, і співпраця з ними підтримує ці порушення.

Ілля: Одним з найважливіших аспектів є передача технологій. Якщо ви ведете співпрацю з Росією, важливо усвідомлювати, що насправді надаєте їй технології, які можуть бути використані проти вас. Більш того, російська сторона може передавати ці технології іншим країнам, які підтримують подібні режими, що дозволяє їхнім фахівцям використовувати ці знання у своїй діяльності. Багато з цих методик, методологій та технологій були розроблені в розвинених демократичних країнах, таких як Німеччина, Франція, Італія та США.

Валерія: Сьогодні наукові дослідження реалізуються великими командами, що складаються з 10 до 20 фахівців з різних країн. Важливим аспектом є активне вивчення мозку, яке вимагає доступу до лабораторій, різноманітних вимірювань та великих вибірок даних. Багато з цих проектів реалізуються за підтримки різних університетів.

Для нас надзвичайно важливо, щоб громадяни Росії не брали участі в цих дослідженнях, оскільки саме ці технології викликають у них особливий інтерес. Вони, зокрема, намагаються вникнути в механізми роботи психіки, зрозуміти, як її можна "порушити", які методи використовувати для пропаганди, впливу на поведінку та зміни в переконаннях людей.

Хоча соціально-психологічні дослідження можуть не мати на меті ці конкретні цілі, все ж таки деякі з отриманих результатів можуть бути застосовані у цьому напрямі. Важливо, щоб російські фахівці не входили до складу цих експертних груп і були максимально ізольовані від найсучасніших наукових знань, наскільки це реально.

Вони розповсюджують свої наукові дослідження для глобальної аудиторії та мають офіційний статус. Наприклад, вони заявляють, що українські діти виявляють підвищену агресивність, і їх необхідно "денацифікувати" або піддавати реабілітації. Звичайно, коли дитина відокремлена від своїх батьків і переміщена в іншу країну, це може спричинити у неї негативні переживання. Проте, висновки, до яких вони приходять, є маніпулятивними.

Чи отримали ви якісь відгуки від міжнародної наукової спільноти на ваш звіт?

Валерія: Я намагалася розмістити наш матеріал у науковому виданні, але отримала відмову з аргументом, що вони бояться можливих судових позовів. Це зовсім інша реальність — тут за кожне слово можна отримати серйозні наслідки. Також вплинув фактор виборів Трампа та загальна інформаційна напруженість навколо цієї теми.

З професійних спільнот отримали лише кілька відповідей. На мою думку, це пов'язано з певним зобов'язанням: навіть якщо ти просто ознайомився з інформацією і висловив свою підтримку, це може спонукати до дій. Багато людей з острахом ставляться до активних кроків, сподіваючись, що ситуація може змінитися, розпочнуться мирні переговори, і їм доведеться якось змінювати свою позицію. Це характерно для дипломатичного підходу. Саме тому просування цієї теми відбувається дуже повільно і нелегко.

Можна ставитися до Росії як завгодно, але психологи точно не мають підтримувати порушення професійної етики. Психологи не повинні бути залучені до індоктринації дітей або до поширення наукових фейків. Вони не мають брати участь у переписуванні Конституції.

Наша мета полягає в тому, щоб зберігати спокій, проявляти об'єктивність та наводити безліч аргументів у своїй комунікації щодо порушень професійної етики, пояснюючи це всім охочим. Цей процес відбувається переважно в неформальному форматі: я регулярно відвідую конференції, де маю можливість обговорювати ці питання. Проте, на жаль, відгуки не завжди відповідають нашим сподіванням, якщо бути відвертими.

Ілля: Це гра вдовгу. Очевидно, якщо цього не будуть робити психологи, то цього ніхто не зробить. Ми мріємо, щоб про нас написав умовний New York Times, тоді вже зможемо звернутися до західних колег і сказати: "Дивіться, ось ваші медіа, ваше суспільство вважають це зашкваром".

Головне -- віддзеркалити цю проблему тим колегам на Заході, які хочуть її ігнорувати.