Сьогодні Кремль в Україні здійснює тиранію та масові катування, застосовуючи систематичні обстріли шахедами та ракетами по цивільних об'єктах, що призводять до загибелі некомбатантів, викрадення людей, культурних цінностей та руйнування екосистем, фактично знищуючи життя і пам'ять на наших теренах. Проте це далеко не всі засоби, які використовуються для знищення українців. В умовах виснаження та глибокої втоми наших громадян будь-яка чутлива тема стає додатковою мішенню для ворога. Влучення інформаційних атак у ці вразливі місця підриває нашу єдність і руйнує, а точніше, підточує нашу ідентичність. Маніпулятивні повідомлення про теперішнє та спотворення історії нашого минулого — це їхня інформаційна війна, що розгортається на всіх доступних платформах, ресурсах і континентах. Російська пропаганда не знає меж ні в ресурсах, ні в географії. У свою чергу, ми маємо лише наше критичне мислення та силу знань як зброю у цій боротьбі.
В Українському кризовому медіа-центрі відбулося публічне обговорення "Як Росія міфологізує минуле й маніпулює сьогоденням: кейс Харків". До нього долучилися експерти УКМЦ, харківські історики, журналісти, які обговорили довоєнну та сучасну інтелектуальну та медійну ситуацію в Харкові, та зʼясували наскільки є позитивною динаміка усвідомлення проукраїнського минулого. Поряд із цим відзначено наскільки потужно діяла московська пропаганда у попередні десятиліття та як варто протидіяти подібним наративам сьогодні.
В рамках дискусії було показано відеоролик "Харків - українське місто. Завжди", який був створений у процесі спеціального дослідження "Міфи та наративи російської пропаганди, що руйнують українську ідентичність на півдні та сході України. Спростування та викриття". Це дослідження виконали експерти УКМЦ, спираючись на думки істориків, краєзнавців, журналістів та громадських активістів з дев'яти областей.
Модератором зустрічі виступив кандидат історичних наук Ігор Стамбол, який підкреслив, що ця бесіда вже стала звичною складовою досліджень, що виконуються Українським кризовим медіа-центром. У рамках проєкту було проаналізовано наративи, які поширюються на Півдні та Сході України, виявлено найпоширеніші історичні кліше, що використовуються проросійською пропагандою, а також проведено детальний аналіз і спростування цих міфів. Харків у цьому контексті демонструє як власні унікальні особливості, так і певні загальні тенденції.
У дослідженні було виявлено низку ключових проросійських міфів, які формують частину інформаційної картини Харкова. Один із найпоширеніших -- віра в те, що з приходом Росії в місті "все налагодиться" -- від економіки до соціального забезпечення. Також побутує уявлення про нездоланну військову перевагу Росії, яка нібито гарантує її перемогу. До цього додається міф про Харків як "російське" місто, що мовляв завжди було російськомовним і процвітало в радянські часи. Такі наративи активно підтримувалися й через офіційну політику пам'яті, зокрема через збереження символів радянської епохи, як-от пам'ятник совєцькому маршалу, відомому своєю жорстокістю до своїх підлеглих - Гєоргію Жукову. Крім того, великий проспект у місті, який на зміну Жукову було вирішено перейменувати на честь відомого дисидента Петра Григоренка, довго залишався зі старою назвою, у тому числі за ініціативи місцевої влади.
Окрему категорію становлять пострадянські концепції ідентичності. Наприклад, міф про Харків як "перша столиця" України, хоча й не є прямо промосковським, все ж таки базується на радянському минулому і використовується для знецінення сучасного українського державного контексту. Загалом, уявлення про "неукраїнськість" Харкова та звернення до радянських часів залишаються культурною інерцією, хоча з початком активних бойових дій їхня впливовість поступово зменшується.
Дискусія почалася з розгляду міжнародних аспектів гібридної експансії Росії, яку представив Володимир Солов'ян, керівник Групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру. Він акцентував увагу на тому, що Москва активно використовує історичні наративи для маніпуляцій не тільки в Україні, але й на світовій арені. Серед основних інструментів цієї стратегії є міф про "визвольну" роль Радянського Союзу у Другій світовій війні, який Кремль подає як підтвердження своєї цивілізаційної унікальності. Цей міф знаходить відгук у ряді авторитарних держав, таких як Китай, Північна Корея та окремі арабські режими, де навіть на академічному рівні поширюються ревізіоністські тенденції, включаючи заперечення Голокосту.
Володимир Солов'ян також зазначив, що ці наративи не нові, ще з часів Холодної війни Москва формувала власну "інформаційну блокаду", а тепер адаптує її до умов сучасного інформаційного протистояння. Крім історичних тем, РФ активно експлуатує свій наратив про "велику космічну державу", поширюючи ідеї про технологічну перевагу СРСР і РФ серед країн "Глобального Півдня". Через дипломатичні канали, культурні інститути й медіа-агенції, Кремль формує позитивне сприйняття себе як опонента Заходу, нібито носія "альтернативної історичної правди", що є важливою складовою сучасної гібридної агресії.
Однією з найбільш поширених легенд, які Москва роками розповсюджувала про Харків, була ідея його "первинної столичності". Згідно з цим міфом, саме цей аспект надає місту особливе значення, нібито пов'язуючи його з радянським минулим та Росією. Пропагандисти активно використовували цю історичну деталь як інструмент психологічного впливу, акцентуючи на тому, що Харків був першою столицею радянської України, і, отже, є невід’ємною частиною російсько-радянського культурного контексту. Таким чином, міф про "першу столицю" слугував не лише символом колишньої "величі", але й намагався підірвати українську ідентичність цього міста.
Однак, за словами завідувачки кафедри українознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, кандидата історичних наук Наталії Аксьонової, цей міф нині практично вичерпав себе. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало потужним каталізатором для зміни ідентичності багатьох мешканців Харкова. Патріотичне піднесення, масове волонтерство, захист міста від агресора та переосмислення місцевої історії призвели до зростання самоусвідомлення харків'ян як громадян саме української держави. Міф про "першу столицю" втрачає свій вплив, поступаючись місцем реальній історії та цінностям сучасного українського спротиву.
"У Харкові ці елементи вже не мають популярності. Навіть побутові маркери, такі як назви цукерок, алкогольних напоїв і вулиць, що апелювали до статусу 'першої столиці', були усунуті. Молодь також не підтримує наративи, пов'язані з радянським трактуванням історії, наприклад, через постать Жукова", - зазначила Аксьонова. Зміни почалися навесні 2014 року, коли Харків протистояв спробам реалізації "Харківської народної республіки".
Викладач університету зазначила, що залучити старше покоління харків'ян до проукраїнських ідей значно складніше, ніж молодь. У вишах, попри дистанційне навчання через постійні обстріли з боку Москви, студенти Харкова виявляють вражаючу єдність та повну підтримку українського порядку денного і Збройних сил України.
Мешканці міста виявилися не прихильниками проросійських ідей, а скоріше об'єднаною спільнотою, яка виступає проти окупації. З того часу вплив пропагандистських стереотипів значно зменшився. Проте інші наративи все ще залишаються актуальними. Одним із таких є мовне питання. Як зазначає редакторка газети "Вісті Зміївщини" Тетяна Логвіна, російська мова в цьому регіоні досі є важливим символом, на який спирається російська пропаганда.
"У Харкові все ще існує значна присутність російської мови. Ми докладаємо зусиль, щоб цьому протистояти; журналістика в регіоні переважно ведеться українською, проте ця проблема залишається актуальною. Перед початком повномасштабного вторгнення українську ідентичність Харкова часто недооцінювали, як в Україні, так і в Росії", - підкреслила вона.
Журналістка акцентувала увагу на ще одній важливій проблемі — нестача українських історичних наративів про Харківщину в національному медіапейзаже. Зокрема, в літературі недостатньо висвітлені місцеві події, а також етапи козацької та докозацької епохи. Це призводить до формування інформаційного вакууму, який заповнюється чужими міфами.
"Ми маємо безліч тем для обговорення — як про легендарних героїв, так і про місцевих особистостей. Наприклад, історія Альоші Поповича, який, згідно з дослідженнями, мешкав на Харківщині. Це наша земля, наша історія, і її потрібно розповідати своїми власними словами," — підкреслила Тетяна Логвіна.
Владислав Яценко, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, а також засновник популярного YouTube-каналу "Історичний вебінар", акцентував увагу на помітній демографічній зміні, що сталася в Харкові внаслідок повномасштабної війни. За його словами, сучасний Харків значно відрізняється від довоєнного як за складом населення, так і за рівнем громадянської активності. Також Владислав Яценко визнав, що, попри загалом індиферентну позицію міської влади у попередні роки, вона все ж сприяла процесам декомунізації, особливо у символічному просторі -- перейменуванні вулиць, демонтажі пам'ятників, зміні публічної риторики.
Водночас історик підкреслив, що серед старшого покоління харків'ян все ще існують стійкі просовєцькі погляди, які важко подолати. Ці переконання, що сформувалися за роки життя в радянській системі, часто передаються у побуті та впливають на родинні наративи. Владислав Яценко зазначив, що навіть після початку російської агресії деякі представники старшого віку продовжують ностальгувати за часами СРСР або повторювати прокремлівські тези, інколи не усвідомлюючи цього. Тому він вважає надзвичайно важливим продовжувати просвітницьку діяльність, яка допоможе більш глибоко зрозуміти історію міста та роль кожного покоління у її переосмисленні.
Володимир Солов'ян, керівник Групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ, підкреслює, що одна з ключових проблем полягає в тому, що Україна досі не має достатньої здатності інтерпретувати свою історію — ані для внутрішнього споживання, ані для міжнародної спільноти.
"Для багатьох аудиторій за межами України ми досі виглядаємо як частина колишньої колонії Росії. І якщо ми не транслюємо свою візію історії, то за нас це роблять інші -- агресор в першу чергу", -- наголосив він.
У рамках Харкова це вимагає нового осмислення історії Слобожанщини, детального аналізу процесу формування полків та етнічного складу регіону на різних етапах. Найважливішим є усвідомлення того, чому Росія продовжує пред'являти претензії на Харківську область, спираючись на історичні "аргументи".
Завершуючи обговорення, Ігор Стамбол підкреслив: у громадах є величезний потенціал для того, щоб формувати українську ідентичність через правдиву історію. Має значення і козацьке минуле Необхідно лише мати ресурси і підтримку для реалізації відповідних ініціатив.
"У нас є безліч практичних аргументів, які можуть сприяти зміцненню української ідентичності в різних регіонах. Головне — це мати можливість їх реалізувати. Саме в цьому контексті слід оцінювати дослідження, проведені Українським кризовим медіацентром у регіонах. Я впевнений, що місцеві активісти, журналісти та історики також працюють над цими питаннями", - підкреслив історик.
Тож публічне обговорення в Українському кризовому медіа-центрі засвідчило, що Харків поступово звільняється від радянсько-імперських наративів, які десятиліттями формували його інформаційне, культурне та символічне середовище. Повномасштабне вторгнення РФ-ї стало точкою зламу, після якої в місті активізувалося переосмислення історії, зміцнення української ідентичності та проводиться повільна деконструкція проросійських міфів. Попри те, що деякі пострадянські уявлення, зокрема серед старшого покоління, залишаються стійкими, молодь, академічна спільнота та журналісти демонструють високу здатність до опору дезінформації, підтримують україномовну журналістику та шукають власні історичні наративи.
Подія була організована в рамках ініціативи "Підвищення інформаційної стійкості в Україні" у співпраці з Міжнародною мережею практиків (Естонія) за фінансової підтримки Європейського Союзу.
#Росія #Журналіст #Україна #Радянський Союз #Реклама #Українська мова #Харківський національний університет #Харків #Історія #Українці #Європейський Союз #Москва #Дисидент. #Кремль (фортифікаційна споруда) #Харківська область #Китай (регіон) #Михайло Грушевський #Ідентичність (соціальні науки) #Північна Корея #Державна пропаганда в Російській Федерації #Кандидат історичних наук #Естонія #Араби #Міф. #Пам'ятник #Розповідь #Георгій Жуков #Експансія #Свобода Україна #Голокост #Соціальне забезпечення #Український кризовий медіа-центр #Брошура (вулична) #Петро Григоренко #Краєзнавець
