Щодо політичних, освітніх та міжнародних аспектів: Сергій Ківалов надав відповіді на питання від аудиторії.

Народний депутат також висловив свою думку щодо закону "Про основи державної мовної політики".

Університети, засновані Сергієм Ківаловим, активно підтримують Збройні Сили України, зокрема з 2022 року вони вже перерахували понад 500 мільйонів гривень. Проте, незважаючи на цю значну допомогу, в засобах масової інформації іноді з'являються чутки про можливі зв'язки нардепа з Росією.

Сергій Ківалов, народний депутат України III -- VIII скликань, засновник і керівник низки університетів, академік НАПрН та НАПН України, доктор юридичних наук, професор, відповів на усі найпопулярніші питання в інтерв'ю.

Нещодавно опубліковане інтерв'ю на "OBOZ.UA" стало справжнім приводом для жвавих дискусій і обговорень. Читачі проявляють активний інтерес до різноманітних аспектів: від інформації про нові вітчизняні освітні ініціативи до нещодавно заснованого міжнародного коледжу. Крім цього, періодично виникають запитання щодо вашого політичного минулого. Це цілком зрозуміло, адже в рамках одного інтерв'ю неможливо охопити всі актуальні теми.

У ЗМІ часто згадується про підтримку ЗСУ, яку надають Ваші університети. Це реальна допомога чи радше іміджева історія?

Безумовно, це справжня підтримка, яку наш численний колектив надає захисникам щодня. По-перше, щороку згадані вами університети вносять значні суми до Державного бюджету України у вигляді податків і зборів, які складають сотні мільйонів гривень. За приблизними підрахунками, це більше ніж пів мільярда гривень протягом періоду повномасштабного конфлікту. Незважаючи на те, що більшість навчальних закладів мають корпоративну, недержавну форму власності, ми сплачуємо близько 45% фонду заробітної плати за кожного з тисяч наших співробітників у вигляді податків та єдиного соціального внеску. З цієї суми 18% складає податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), 22% — єдиний соціальний внесок (ЄСВ), а 5% — військовий збір. І це без врахування інших податків і зборів, таких як земельний та транспортний.

Подібним чином, я також сплачую значні суми податків, зборів та єдиного соціального внеску зі своєї зарплати як керівник приватних навчальних закладів. Варто зазначити, що завдяки цим внескам протягом багатьох років, я маю досить непогане пенсійне забезпечення, яке вже півтора року становить 51 тисячу гривень.

З метою підтримки ініціатив професорів та студентів, у Національному університеті "Одеська юридична академія" з початку повномасштабної війни було відкрито мобільний пункт для здачі донорської крові. Наша команда щомісяця передає близько 240 літрів крові до Одеської обласної станції переливання крові.

Не можу не поділитися новиною про те, що найближчим часом в Україні буде відкрито перший великий Меморіал на честь загиблих студентів-героїв Національного університету "Одеська юридична академія". Усі кошти на його створення були зібрані студентами шляхом організації волонтерських та благодійних акцій.

Попри патріотичне виховання молодого покоління та підтримку з боку держави під час війни, деякі журналісти все ще вказують на можливі зв'язки з Російською Федерацією, коли ви обіймали посаду народного депутата. Не можу не запитати: чи мали ви будь-яку співпрацю з фондами, які отримували фінансування від російського уряду, зокрема з "Правфондом"?

Я розумію, про кого йдеться – мова, вочевидь, про одного конкретного журналіста, Сергія Андрушка. Я ознайомився з його "роботою", де він, по суті, продовжує свою полювання на відьом: згадує про якісь загадкові зв’язки з проросійськими політиками та фондами, публікує безпідставні висновки незрозумілих експертів, а також мої старі фотографії, які не мають жодного відношення до теми його статті. У підсумку, він робить усе можливе, щоб виконати замовлення наших конкурентів, яких, на жаль, чимало.

У своїй останній статті Сергій Андрушко згадує про фінансування російським фондом коментаря до Закону "Про засади державної мовної політики". Однак, він не уточнює, яким чином я пов'язаний із цим коментарем, "Правфондом" або фінансуванням з боку РФ. Адже на цю тему немає сенсу дискутувати. Наприклад, стосовно Степана Черненка та Михайла Товта, журналіст чітко зазначає, що вони отримали по 5000 гривень від "Правфонду" за написання свого коментаря.

Складається враження, що перед Сергієм Андрушком було поставлено одне завдання - вставити у статтю побільше моїх фотографій та максимально часто згадувати прізвище Ківалов, вочевидь, для кращої індексації та поширення матеріалу в інтернеті.

В цілому, я приємно здивований тим, що моя парламентська діяльність, що мала місце 15 років тому, досі викликає таку пильну увагу в медіа. Як я вже зазначав у попередньому інтерв'ю, у моїй ролі співголови міжпарламентської групи не було жодних антидержавних чи незаконних дій. Це були зовсім інші часи, і сприйняття було інакшим. Згадайте, куди відбувся перший міжнародний візит новообраного Президента України Віктора Ющенка? Він вирушив до Москви.

Протягом свого депутатського служіння в парламенті з 1998 по 2019 рік, я, обіймаючи посади голови комітету з питань верховенства права та правосуддя, а також співголови депутатської групи з міжпарламентських зв'язків з Російською Федерацією, мав численні зустрічі з високими посадовими особами з США, країн Західної та Східної Європи, а також з представниками держав колишнього Радянського Союзу і Йорданії.

Проте, з абсолютною впевненістю хочу підкреслити, що ніколи не брав участі і не співпрацював із жодним закордонним фондом чи іншою міжнародною комерційною організацією, тим більше з тими, що вели чи ведуть справи з Російською Федерацією. Зокрема і з "Правфондом", про який писав Сергій Андрушко.

Я завжди підтримував і продовжую підтримувати незалежність України та її перспективи. Разом з колегами ми маємо чітке уявлення про те, як створювати і зміцнювати українську державність, виховувати молодь, відновлювати зруйноване і відновлювати країну.

Ми, як і раніше, залишаємося в Україні. Ми не покинули нашу землю. Працюємо, сплачуємо податки, виховуємо дітей і захищаємо нашу Батьківщину. Деякі з моїх колишніх колег мають зовсім інші погляди на сучасні події. Але я не маю наміру їх повчати чи змінювати їхню думку. Кожен несе відповідальність за свої дії.

У засобах масової інформації знову піднімається тема Закону "Про засади державної мовної політики", який Ви створили у співпраці з Вадимом Колесніченком. Існує думка, що цей закон мав на меті надати російській мові статус другої державної та знизити значення української мови. Чи є це правдою?

Знову підкреслю, що це одна з найбільш міфічних заяв моїх критиків. Щоб спростувати цей міф, достатньо ознайомитися із самим законом та звернути увагу на статтю 6, де чітко зазначено, що державною мовою України є українська. У тексті закону немає жодної частини чи положення, яке б проголошувало "другу державну мову" або надавало відповідний статус російській чи будь-якій іншій мові.

Крім того, цей закон був схвалений міжнародними організаціями, зокрема Венеціанською комісією. Усі інші трактування є, по суті, питанням політичних дискусій, а не юридичної сутності самого документа.

Бажаю також розвіяти деякі маніпулятивні заяви та підкреслити, що Конституційний Суд України визнав Закон "Про засади державної мовної політики" неконституційним не через його зміст чи "антиукраїнську природу", а винятково через порушення конституційних процедур під час його прийняття.

Ось чому основним аспектом навчання майбутніх спеціалістів у наших навчальних закладах, особливо юристів та журналістів, є вміння працювати з первинними джерелами.

Чи є дійсно вірним те, що Міжнародний гуманітарний коледж у Лондоні, який ви нещодавно створили у Великій Британії, знаходиться під керівництвом вашого онука?

- Правильніше казати, він входить до керівного складу українсько-британського Коледжу. Зокрема в управлінні закладом освіти бере участь відомий в освітній сфері британський викладач і досвідчений менеджер, доктор Род Брейзіер. Він обіймає посаду ректора. Своєю чергою, мій онук, Сергій Косʼяненко, займається питаннями координації освітніх проєктів, налагодження партнерських звʼязків із українськими та британськими інституціями, акредитацією освітніх програм.

Я дійсно пишаюся тим, наскільки відповідальним та компетентним менеджером став мій онук. Він здобув середню освіту у британському Рендкомб-коледж, навчався та здобув диплом бакалавра в Ессекському університеті, магістра - у Королівському коледжі Лондона, є доктором філософії у галузі права (PhD). А тому впевнений, Міжнародний гуманітарний коледж Лондон неодмінно матиме успіх.

- У ЗМІ також писали про те, що він досі продовжує керувати Міжнародним університетом. Чи це відповідає дійсності?

Від моменту свого заснування у Лондоні, Коледж активно концентрується на вдосконаленні освітнього процесу. Створення університету в Великій Британії, де освітня система є однією з найбільш традиційних у світі, є величезним викликом.

Ось чому на сьогоднішній день Сергій Кос'яненко не займає жодної управлінської або іншої посади в Одеському міжнародному університеті.

Яка ваша думка щодо того, що ваш онук, разом із російським бізнесменом Сергієм Нестеренком, який знаходиться під санкціями, є частиною Ради директорів компанії "Голланд Парк Віллас Менеджмент"? Є підозри, що він міг отримувати винагороду за свою участь в управлінні компанією. Цю інформацію також згадував Сергій Андрушко.

- Мені телефонував Сергій декілька тижнів тому і розповідав, що видання "Радіо Свобода" питали у нього про цю організацію. Я знаю, що конкретно він їм відповів, і можу з точністю передати його слова та розставити усі крапки над "і" у цій ситуації.

Рада директорів організації "Holland Park Villas Management Limited" (надалі - Компанія) є неприбутковою установою, яка не переслідує мету отримання прибутку. Це означає, що виведення, розподіл або перерахування будь-яких фінансових коштів з рахунків Компанії на рахунки її засновників чи кінцевих бенефіціарів є виключеною можливістю.

Отже, Сергій не отримував жодних дивідендів, гонорарів чи інших фінансових винагород від компанії "Holland Park Villas Management Limited".

На даний момент він не є учасником Ради директорів компанії чи інших управлінських структур цієї організації. Як він зазначав, участь у Раді директорів носить волонтерський характер, а діяльність цього управлінського органу є здебільшого формальною, з постійно змінюваним складом.

Крім того, під час мого перебування у складі Ради директорів Компанії, мій онук жодного разу не зустрічався особисто з Сергієм Нестеренком на засіданнях управлінського органу. Він також не був у курсі про членство Нестеренка у Раді директорів. Інші ділові чи особисті зв'язки з Сергієм Нестеренком у нього також не існували.