Необхідність miltech-інфраструктури: чому без технопарків реалізація інновацій в Україні стає неможливою.

Ідеалізований образ Кремнієвої долини як центру цивільних стартапів -- лише частина історії. Насправді її зростання значною мірою забезпечили державні оборонні замовлення. Контракти DARPA, дослідження для Пентагону, технопарки навколо MIT, Стенфорду, Caltech - усе це сформувало техноекосистему США, з якої з'явились мікросхеми, GPS, інтернет і багато іншого.

У блозі DOU Day Picnic Ярослав Гришин, співзасновник miltech-компанії "Генерал Черешня", зазначає, що в Україні ситуація кардинально відрізняється: війна стала потужним каталізатором для розвитку miltech-сфери, проте інституційні умови для цього ще не сформовані. Хоча в країні є кваліфіковані спеціалісти, команди та попит з фронту, відсутня ключова умова для масштабування розробок — належна інфраструктура.

Компанія здійснила вражаючий шлях від концепції до готового бойового дрона всього за кілька місяців. Однак цей процес міг би бути ще більш продуктивним, якби команда мала доступ до сучасного технопарку, що включає лабораторії, випробувальні майданчики та можливості для швидкого прототипування, замість роботи в умовах, що нагадують імпровізацію.

Гришин вважає, що miltech являє собою конкуренцію між інженерними навчальними закладами, темпами впровадження новаторських рішень та ефективністю постачальних мереж. Успішні інновації виникають у середовищі, де постійно обмінюються ідеями, досвідом та технологічними напрацюваннями. Саме таку екосистему здатні створити технопарки.

Сьогодні Україна -- це полігон у буквальному сенсі. Тут технології одразу потрапляють у реальні бойові умови. Західні союзники поступово визнають це й починають активніше інвестувати у вітчизняний miltech-сектор, передавати технології й досвід.

У США, Ізраїлі та Південній Кореї -- країнах, які живуть у стані постійної війни або загрози -- оборонні технології стали драйвером розвитку економіки та інновацій. Усі вони мають державну підтримку технопарків, що працюють як на армію, так і на цивільний ринок.

У Сполучених Штатах кампус Массачусетського технологічного інституту (MIT) тісно пов'язаний з численними компаніями, що займаються дослідженнями та розробками поруч із його лабораторіями. Технопарк Стенфорда став відправною точкою для таких великих компаній, як Google, HP та Cisco.

Ізраїль десятиліттями інвестує до 30% ВВП в армію, а також створює економічні зони та технопарки, де розробляються інноваційні технології.

Південна Корея, як і Україна, має ворожого сусіда. Сеул забезпечує власну армію майже повністю, зокрема безпілотними авіаційними та космічними комплексами. Для їх розробки створено спеціалізований центр при DAPA (Агентстві оборонних закупівель), який об'єднує 14 університетів і провідні компанії, зокрема Hanwha Aerospace.

Ключовим у всіх цих прикладах є активна роль держави: прямі інвестиції, оборонні контракти, податкові пільги й стратегічне бачення.

Війна -- трагедія, але водночас -- точка неповернення. Україна отримала шанс створити нову індустріальну модель: не відбудову старого, а розбудову нового. І якщо ми хочемо бути не просто споживачами технологій, а їх розробниками, то інфраструктура -- критично важлива, запевняє фахівець.