Сприяння розвитку читання є важливим завданням для держави.

"Ринок книгопостачання в нашій країні абсолютно не розвинений," - зазначає політик та фахівець з маркетингових комунікацій Артем БІДЕНКО.

Чому видання книг та їх розповсюдження мають значення для України?

- Я люблю наводити простий приклад. На книжкові ярмарки або виставки обов'язково приїжджає українська еліта - найвище політичне керівництво, актори, співаки. Президент і перша леді приходять на Книжковий арсенал, Форум видавців і показують, що вони читають. Цього не відбувається практично в жодних інших сферах. Коли виходить новий фільм, президент зазвичай не приїжджає на прем'єру. Це свідчить про те, що в людській свідомості читання асоціюється з чимось правильним, інтелектуальним, таким, що розвиває і підвищує тебе. Якщо ж говорити мовою наукових фактів, читання розвиває мозок, робота з текстом сприяє тому, як людина володіє асоціативним мисленням, наскільки в неї розвинене абстрактне, наскільки може відчувати себе в цьому світі. Популяризація читання - це обов'язок держави в багатьох країнах. Освітні дослідження вивчають, як читають учні та студенти. Якщо читання або розуміння тексту падає, одразу б'ють на сполох - щось не так із нашими навчальними програмами. Сьогодні, попри розвиток інноваційних комп'ютерних технологій, читання все одно перебуває в основі людського світосприйняття. В епоху цифровізації ми все одно читаємо з екранів, слухаємо аудіокниги й оперуємо певними текстами. А якщо піти ще глибше, в семіотику, то тексти - основа нашого буття. Те, якими ми є в житті, визначається тим, як ми говоримо й читаємо.

Ви зазначили, що одним із завдань держави є сприяння популяризації читання. Чи справляється з цим завданням наша країна?

Наші лідери виявляють значну прихильність до літератури та читання. На іміджевому рівні це абсолютно виправдано: еліта повинна демонструвати свої пріоритети та вказувати на важливі напрямки розвитку. Хоча на практиці часто звучать критичні оцінки, давайте будемо чесними: навіть у нашій державі, де потреби ще далеко не всі задоволені, і всі сфери вимагають фінансування, питання читання не залишається поза увагою. Існує державна програма, що підтримує видання книг і їх закупівлю для бібліотек, проблема постійно обговорюється. Є група народних депутатів, які вважають цю тему важливою, і ми вдячні їм за це. Однак ми стикаємося з серйозною проблемою, що торкається багатьох галузей – недостатньою кваліфікацією кадрів. Особливо це стосується державних установ, які управляють цими процесами. Їхня здатність оцінювати ризики та використовувати доступні інструменти часто недостатня для того, щоб піднятися на новий рівень та співпрацювати з індустрією. Для багатьох ця сфера все ще асоціюється з радянським минулим, де є бібліотеки та видавці, які постійно звертаються за фінансуванням, але при цьому забувають, що вони також є бізнесменами, які мають заробляти. Нажаль, мало хто усвідомлює, що ця індустрія не тільки отримує ресурси, але й створює готовий продукт, який можна використовувати. Ставлення до необхідності інвестувати в цю сферу та отримувати з цього кращі результати також відсутнє. І це є суттєвою проблемою – проблемою менеджменту, застарілих ціннісних орієнтирів та адвокації індустрії. Адвокація повинна відбуватися централізовано і перш за все акцентувати увагу на популяризації читання, а вже потім – на формуванні фондів та закупівлі книг. Зрушення в бік "Давайте просто купимо книги" призвело до ставлення "Чому ж вони завжди просять?" Я постійно підкреслюю, що основне завдання нашої асоціації (Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів) – це озвучувати і відстоювати перед державою важливість кампаній з популяризації читання, залучаючи пресу та відомі особистості, аж до президента. Нам потрібно демонструвати, що читання – це цікаво і модно, особливо для молоді, яка нині проводить багато часу у TikTok. До того ж, там існує потужна спільнота блогерів, які активно популяризують читання.

Ще один важливий аспект, який у нас залишається недостатньо розвиненим, - це вплив великого бізнесу. За кордоном, зокрема в США, великі корпорації та заможні особи вже понад століття активно підтримують бібліотеки. Вони фінансують бібліотеки своїх університетів та навчальних закладів. На жаль, в нашій країні цього немає. Бізнесу слід донести, що їхні очікування щодо кадрової політики та формування якісних менеджерів повинні реалізовуватись через інвестиції в їхнє навчання, а книги є основою цього процесу.

Як би ви охарактеризували український книжковий ринок? Яка взаємозалежність між пропозицією та попитом на книги в українському суспільстві?

Минулого року спостерігалося певне підвищення обсягів продажів: нові магазини відкривалися, книжки активно купувалися. Здавалося, що є підстави для оптимізму, але це виявилося лише ілюзією. Наразі продажі різко знизилися. Багато надрукованих книг залишаються на складах, а книжкові магазини ледве зводять кінці з кінцями. На мою думку, пропозиція перевищує попит у кілька разів. Сьогодні попит формується в основному сталими читачами, які вже мають своїх улюбленців. Привернення нових аудиторій відбувається дуже повільно. Тому ринку необхідно знайти ефективні механізми та отримати підтримку з боку держави для змін. Крім того, у нас недостатньо розвинута сфера послуг у книговиданні, що включає авторів, перекладачів, оформлювачів і дизайнерів. Низькі гонорари роблять професію письменника вкрай невигідною. Це ненормально, адже авторство повинно бути справжньою індустрією. Українці мають знати, що якщо вони талановиті, то можуть стати новими Джоан Роулінг, принаймні в межах країни, заробляючи на життя. У нас лише одиниці можуть заробляти на літературі, і то лише для виживання. Письменники, такі як Курков та Жадан, не можуть зрівнятися з багатством Стівена Кінга. В Україні також відсутні літературні агенти, що є серйозною проблемою. Коли індустрія починає оформлюватися, з'являються елементи, які її підживлюють: юристи, що займаються правами, перекладачі зі своїми навчальними закладами, дизайнери, які вивчають нові технології. Все це в тісній взаємодії з авторами створює активний організм. У нас же це проявляється лише в окремих випадках — ми знаємо, можливо, до десяти дизайнерів. Видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га" реалізувало обкладинку, створену за допомогою штучного інтелекту, але це не призвело до розвитку дизайнерів, яких у нас і так обмаль. Індустрія потребує нового підходу, їй потрібні інвестиції від бізнесу та держави. Інакше, коли в Україні розпочнеться відновлення, сюди обов'язково прийдуть великі компанії, які скуплять більшість видавництв і переформатують їх під свої вимоги.

П’ять років тому Research&Branding Group оприлюднила результати дослідження, згідно з якими 57% українців не прочитали жодної книги за рік. Ця інформація викликала широкий резонанс у соціальних мережах. Пізніше, коли ці дані порівняли з показниками інших країн, стало відомо, що в Польщі ситуація ще гірша — лише 38% населення займається читанням.

У мене є сумніви щодо точності інформації про рівень читання в Україні. Наразі це лише стандартні опитування, які відображають лише те, що люди готові заявити. Коли їх запитують про читання, вони часто відповідають: "Звичайно, я читаю - щомісяця три книжки". Щоб отримати справжнє уявлення про рівень читання, необхідно проводити комплексні дослідження, які включають опитування, аналіз продажів, а також шелфтести в книгарнях (шелфтест - це тестування товарів через онлайн-опитування, де демонструються віртуальні моделі магазинних полиць - Країна). Цей метод є складним і використовується великими дослідницькими компаніями. Наша асоціація також планує подати заявку на грант для реалізації такого дослідження в Україні, адже я не впевнений, що дійсно 40% українців читають.

Маючи дітей, які здобувають освіту в Україні, і спостерігаючи за навчальними процесами в інших країнах, можу з упевненістю стверджувати, що рівень читання в українських школах помітно нижчий. Лише невелика кількість педагогів володіє ефективними методами викладання, часто обмежуючи навчання факультативами або поверхневим аналізом змісту творів. Це, безперечно, пов'язано з проблемами підготовки вчителів, а також із нестачею книг у шкільних бібліотеках.

Яким чином заохотити молодь та підлітків до читання? Які способи можуть допомогти викликати в українців справжню пристрасть до книжок?

Будь-яка форма стимулювання вимагає комплексного підходу. По-перше, необхідно забезпечити наявність різноманітних продуктів – важливо, щоб на ринку були цікаві та доступні книги для всіх категорій читачів. Це означає, що не лише заможні люди мають мати можливість насолоджуватися літературою, але й діти в віддалених селах повинні мати шанс знайти останні твори популярних авторів, таких як Жадан, у своїх бібліотеках. Жадан тут виступає як приклад, але можуть бути й інші іноземні автори. По-друге, необхідно зосередитися на маркетингових кампаніях. Реклама книг повинна підкреслювати їхню привабливість: читай – і ти станеш стильним, популярним, знайдеш прихильність протилежної статі. Це має бути тривала та продумана рекламна стратегія. Третій аспект – це створення комфортних локацій для читачів. Нам потрібні книжкові супермаркети, а також бібліотеки, творчі простори та книжкові клуби, де можна не лише купити, але й взяти книгу в тимчасове користування. Четвертий важливий момент – підготовка вчителів, які навчають читанню. Я підтримую реформу "Нова українська школа" і вважаю, що її слід активно просувати, щоб педагоги могли зацікавити дітей. Важливо, щоб навчальна програма змінювалася, включаючи більше цікавих книг і зменшуючи кількість нецікавих.

Чи збільшився інтерес українців до читання в умовах повномасштабної війни - під впливом патріотичного підйому?

Інтерес до читання та української літератури явно зріс. Це сталося, передусім, через відключення електрики, адже в таких умовах книга стала зручним способом проведення часу. Крім того, пандемія COVID-19 також сприяла підвищенню популярності читання. Варто відзначити й державні ініціативи, такі як програми кешбеку на купівлю книг, які позитивно вплинули на ситуацію. Проте слід пам’ятати, що читання — це не еластичний продукт, і не всі можуть стати його активними споживачами. Щоб розширити аудиторію, необхідно впроваджувати нові підходи та механізми.

Які труднощі сьогодні постають перед нашим видавничим бізнесом?

Головною причиною є світова економічна рецесія, що відчувається й в Україні. Призив залишатися в поточному стані, не змінюватися і не пристосовуватися до вимог цифрового часу, а також до викликів війни та відновлення, має негативні наслідки. Невміння адаптуватися призводить до самознищення. Адаптивність є ключовим фактором для виживання.

Чому для вас є значущим книговидання? Яку книгу ви б хотіли прочитати саме сьогодні?

Я маю пристрасть до читання і володію великою колекцією книг, яку мені допомогла сформувати моя мама. Часто я читаю одночасно кілька творів. Мені було приємно брати участь у великому проєкті на підтримку книговидання, який реалізовувався в Міністерстві інформаційної політики. Протягом кількох років ми підбирали літературу для Східної України, і я ознайомлювався з усіма запропонованими книгами, щоб визначити, які з них найкраще підходять. Це була захоплююча діяльність, що давала відчуття корисності. Коли російські військові потрапляли до шкіл і ділилися фото бібліотек з нашими книгами, я відчував, що ці твори все ще існують і можуть читатися. Це моя особиста історія — вклад у те, що робить нашу країну міцнішою. Що стосується книг, які я хотів би прочитати, мені дуже подобається "Бійцівський клуб" Чака Поланіка. Наразі я почав читати "Темну матерію" Блейка Крауча, адже люблю фантастику, яка допомагає розслабитися.

Яку роль грає книговидавництво у вашому житті?

Я не маю безпосереднього зв'язку з книговидавництвом, адже моя роль полягає в управлінні Асоціацією книговидавців. Видавництво для мене є частиною індустрії, аналогічно до зовнішньої реклами, з якою я працював раніше, або державних установ. Я сприймаю це як систему, в якій реалізуються різні процеси, і особливо мене цікавить один із них – популяризація читання.

Чому багатьом українцям важко відмовитися від російського контенту та літератури?

Оскільки патерни поведінки формуються з самого народження, їх важко змінити. Люди, які звикли читати зліва направо та сприймати текст чорним на білому, відчувають зручність у цьому підході. Так само, якщо хтось звик читати російською мовою, змінити цю звичку дуже складно. Для справжньої трансформації щоденних звичок можуть знадобитися роки, особливо в зрілому віці. Тож важливо зосередитися на молодому поколінні, адже саме їм потрібні нові продукти, і через десять років вони вже передаватимуть українські книги своїм дітям. Моя мама читає українською, але я розумію, що їй все ж зручніше читати російською, тому підсвідомо вона обере російськомовну літературу. На щастя, вибір зараз значно менший. Це психологічний аспект: якщо звикли їсти правою рукою, то важко навчитися робити це лівою. Але це можливо. До 30 років – це ключова аудиторія, з якою слід працювати, якщо ми прагнемо змінити цінності в суспільстві. Старше покоління з часом також адаптуватиметься.