Умер український поет Віталій Коротич, який мав зв'язки з КДБ та висловлював підтримку Путіну.

Хто такий Віталій Коротич, які у нього зв'язки з Росією і чому його охарактеризовують як співробітника КДБ, роз'яснює РБК-Україна.

Віталій Коротич з'явився на світ 26 травня 1936 року в Києві в родині науковців. У 1959 році він завершив навчання у Київському медичному інституті та протягом майже семи років працював лікарем. Проте незабаром він вирішив змінити свій професійний шлях і занурився у світ літератури.

Він здобув популярність як поет, автор прозових творів та перекладач, а також обіймав посаду секретаря правління Спілки письменників України.

У завершальні роки 1970-х років Коротич обійняв посаду редактора журналу "Всесвіт" — українського літературного видання, що зосереджувалося на публікації творів, перекладених з інших мов.

У радянську епоху подібні публікації зустрічалися вкрай рідко, і стверджували, що в його журналі містилося більше нової американської літератури, ніж у будь-якому іншому московському виданні.

У 70-х роках Коротич почав регулярно подорожувати за межі країни, що в ті часи було не так вже й звично. У 1976 році він став автором-резидентом і відвідав Канзаський університет у Лоуренсі.

Згодом - візит у Нью-Йорк у складі делегації Української РСР на Генеральну Асамблею ООН. Також побував у Канаді, як учасник кампанії за мир у світі та ядерне роззброєння.

Пізніше Коротич обійняв посаду головного редактора журналу "Огонек у Москві" в період з 1986 по 1991 рік. Під його керівництвом видання стало уособлення гласності та, за деякими оцінками, відіграло важливу роль у розвитку свободи ЗМІ в колишньому СРСР.

З 1981 по 1986 рік обіймав посаду секретаря правління Спілки письменників України, а з 1981 по 1991 рік виконував обов'язки секретаря правління Спілки письменників СРСР.

У травні 1989 року він був обраний народним депутатом Верховної Ради СРСР, представляючи округ у Харкові.

Після падіння Радянського Союзу Коротич переїхав до США, де розпочав викладацьку діяльність у різних навчальних закладах, зокрема в Бостонському університеті. Він також продовжував активно займатися журналістикою та медіа. З 1998 до 2014 року очолював редакційну раду тижневика "Бульвар".

Разом із визнанням він мав і темну спадщину. За даними низки джерел, Коротич був завербований КДБ під псевдонімом "Январський". Зокрема, він доносив у КДБ на поета І. Драча та Голову Товариства об'єднаних українських канадців П. Кравчука.

В умовах незалежності України він неодноразово висловлював свої погляди на підтримку російської політики та Володимира Путіна. Унаслідок цього його ім'я було занесено до бази даних "Миротворець" з описом як "пропагандист російського шовінізму та імперських амбіцій Росії".

У 2011 році він відкрито підтримав уряд Віктора Януковича та став одним з підписантів відомого "листа десятьох".

У 2014 році він заявив, що вважає Крим має бути під протекторатом РФ і незалежним від України.

Коротич опублікував кілька поетичних антологій українською та російською мовами, також займався перекладом з англійської та писав статті в жанрі публіцистики.

У 1960-х роках він був частиною покоління українських "шістдесятників", але з часом його погляди почали дистанціюватися від їхніх національних ідей.

Його робота в журналі "Огонек" стала каталізатором численних обговорень щодо злочинів радянського режиму, що принесло йому популярність на Заході.

Смерть Віталія Коротича залишає за собою суперечливу оцінку - для одних він був символом відлиги й інтелектуального прориву в радянському суспільстві, для інших - прикладом людини, що зрадила українську ідентичність і стала інструментом чужої пропаганди.