Представили озброєння, яке українські військові захопили в Росії: розповіді про успішні операції Збройних Сил України.

У Києві солдати 65-ї окремої механізованої бригади "Великий Луг" продемонстрували захоплену в боях зброю. Ця виставка відбулася в одній зі шкіл, де військові поділилися з дітьми історіями про війну та дали можливість приміряти бронежилети.

У 65-й бригаді оголосили про запуск рекрутингового центру, який чекає на охочих приєднатися до лав добровольців.

Кореспондентки Gazeta.ua обговорили ситуацію на фронті, захоплену зброю та перспективи України під час відвідин військової виставки та рекрутингового центру.

На території, що розташована за однією з шкіл столиці, встановили дерев'яну карту країни та національні й військові прапори. З динаміків звучать патріотичні мелодії. Вчителі виводять учнів із класів, роз'яснюючи їм правила безпеки, і підводять їх до ознайомлення зі зброєю.

Під мапою бійці 65-ї бригади розклали трофеї, які вони здобули у бою з ворогом. Там - збиті дрони, каски, залишки зброї, пачки цигарок "Папиросы Путина", аптечка часів Другої світової війни, іржаві частини техніки та патрони різного калібру.

65-та окрема мотопіхотна бригада була заснована 16 квітня 2022 року. До червня 2023 року її військовослужбовці забезпечували оборону Запоріжжя та прилеглих територій на фронті, що простягався більш ніж на 110 км.

Пізніше вони перейшли в наступ на Оріхівському напрямку. У результаті важких боїв звільнила понад 25 кв. км території та вийшли на південні околиці Роботиного. 7 квітня 2024 року бригада отримала свій бойовий прапор, а 20 грудня - їй було присвоєно почесне найменування "Великий Луг".

Усі трофеї були здобуті біля Роботиного та Оріхова, розповідає 31-річний військовослужбовець Іван із позивним "Гном". Він служить із 2018 року, після короткої перерви повернувся у військо на початку повномасштабного вторгнення. Зараз він - інструктор.

- Це автоматичний гранатомет станкового типу (АГС), осколкова зброя радянського виробництва, - говорить Іван, вказуючи на один із захоплених трофеїв. - Його дальність стрільби досягає 1400 метрів, і нині він активно використовується на наших позиціях для нанесення вогневих ударів. Війна - це не просто фільм із Чаком Норрісом; це складна система з багаторівневою структурою, що включає оперативні, тактичні та штурмові групи, а також підрозділи для тактичної підтримки. Це великий механізм, в якому задіяні різноманітні види озброєнь, що ефективно працюють на різних дистанціях, - пояснює військовослужбовець.

У процесі інженерної підготовки, розповідає "Гном", військовослужбовців навчають, що здобутки, такі як одяг, зброя, боєприпаси та інші предмети, можна брати лише з тіл вбитих супротивників. Іноді тіла загиблих потім використовуються для установки мін.

"Особи, які пізніше намагаються забрати трофеї, ризикують підірватися на них, - зазначає він. - Саме тому всі ці трофеї були здобуті під час активних бойових дій."

На підлозі розкинута військова форма загарбника. Учні з азартом наступають на неї, уважно вивчаючи карту бойового маршруту бригади.

- Діти здійснюють свого роду "жест добродійності", - з усмішкою каже "Гном". - Вони витирають ноги об їхні рюкзаки, спорядження та мішки. Так, як це було в "совєтській армії", їх комплектують, так би мовити, як звичайні лінійні підрозділи, а не елітні. Елітні підрозділи у них завжди виглядають значно краще.

Наступний предмет у цій "колекції" - зношена текстильна сумка з червоним хрестом. Це аптечка медика, пояснює Іван.

- Це особа, яку у нас називають бойовим медиком. Тут є індивідуальні перев'язувальні пакети, можливо, евакуаційні лямки, - продовжує він. - Ось кулемет з підбитого танка. У нього багато дірок, він вийшов з ладу і тепер виставлений як експонат. А це лом, що нагадує ракету - підкаліберний снаряд. Також присутні залишки кулеметів і автоматів, ймовірно, від якихось штурмовиків. Тут також їхні рації, цигарки, які їм постачають з давніх запасів.

Чоловік схоплює зелений шолом, на поверхні якого видно сліди від уламків. Усередині утворилася глибока вмʼятина внаслідок сильного удару. Іван підносить до себе важкий металевий об'єкт.

Це елемент лінійних систем — кулемети, які ведуть вогонь. Військова наука є надзвичайно широкою, тут можна здобувати знання протягом усього життя, — зазначає військовий. — Ось їхнє дегтярне мило, має жахливий запах.

Це далеко не всі речі, які здобули наші бійці. Багато трофеїв військові передають волонтерам у знак вдячності за підтримку або ж обмінюються ними між собою.

- Ось ці тубуси використовуються для боєприпасів, - говорить "Гном", вказуючи на кілька тубусів, що акуратно розташовані в ряд. - Це схоже на транспортний чохол для боєприпасів. Тут можуть бути коробки та ящики від кулемету для ДШК, або ж патрони та інші елементи. Є також тубуси від протитанкової зброї, і в цьому є безліч цікавих аспектів.

Одна з частин виставки присвячена демонстрації сучасної зброї та екіпіровки українських військових. Військові розмістилися біля столів, уважно спостерігаючи за малечею. Деякі діти виявляють бажання приміряти обладунки – шоломи, бронежилети, автоматичну зброю. Бійці тримають спорядження, адже воно занадто важке для малюків. Воїни діляться знаннями, пояснюючи учням, як працює зброя та як її перезаряджати.

Поряд із виставкою діти активно снують туди-сюди, радісно вигукуючи, коли беруть у руки зброю. Їхній гомін настільки гучний, що музика та гуркіт двигуна баггі майже не чутні. Учні вишикувалися в довгу чергу, чекаючи на можливість покататися на бойовій машині.

- Ти не впораєшся сам, давай зробимо це разом! - вигукує хлопець своєму другу біля одного з ігрових автоматів.

Над головами дітей літає дрон, яким управляє військовий з 65-ої окремої механізованої бригади. Поруч із ним знаходиться боєць, відомий під позивним "Атей", обраним на честь скіфського царя. У нього є невеликий шрам на носі, й він одягнений у військову форму. Цей солдат служить у 65-й бригаді вже майже рік, ставши на захист України добровільно 3 березня 2022 року. Раніше він працював у сфері продажів, зізнається, що це було його основне заняття.

- Я став оператором, коли розпочав службу в бригаді; до цього моя діяльність була пов'язана зі зв'язком, - ділиться він.

Дрони на передовій завжди є вкрай необхідними, і військові докладають максимум зусиль, щоб забезпечити їх достатню кількість, зазначає "Атей". Безпілотники надходять з різних джерел, включаючи державні структури, волонтерські організації та благодійні фонди.

- Це підтримка надходить як від великих благодійних фондів, так і від невеликих організацій, - розповідає він. - Люди також самостійно нас знаходять, дзвонять і пропонують дрони, кажучи, що можуть виготовити один-два на замовлення, якщо нам це необхідно, або ж зібрати кошти.

Використання дронів на передовій – це складне завдання. На лінії фронту завжди є команда, яка виконує місії в залежності від типу цілі. FPV-дрони призначені виключно для завдання шкоди.

Ми підтверджуємо, що мета встановлена, і вирушаємо на знищення, не зважаючи на її характер. Чи буде це більше, чи менше дронів — головне, щоб вони були ефективними. Щодня нам необхідна певна кількість для виконання бойових завдань, і ця цифра є досить значною.

Військовий ділиться, що дрон нагадує конструктор. Його можна зібрати власноруч за кілька годин, якщо знати порядок дій.

- Ми робимо їх самі, а також самі ремонтуємо, - пояснює "Атей". Якщо ти вмієш користуватися паяльником, це не є щось складне. Одного разу достатньо, щоб побачити, як це працює і збирається. Будь які дрони використовуються, але ми підбираємо їх безпосередньо під завдання.

Колись ходили чутки, що для супротивника оператор дрону є привабливою мішенню, але "Атей" впевнений, що просто виконує свої обов'язки, не замислюючись про можливі ризики.

Це завдання, яке слід реалізувати. Я усвідомлюю, чому і з якою метою я це роблю, а також знаю, який ефект це матиме. Хоча я і розумію можливі наслідки.

Боець розповідає, що освоїв управління дроном всього за два дні. Він зазначає, що серед здобутків є чимало дронів.

Вони постійно перебувають на передовій. Ти можеш залишити своє місце, пройти всього 50 метрів і натрапити на дрон. Їх падає чимало, оскільки система радіоелектронної боротьби працює дуже ефективно, внаслідок чого багато з них втрачається не через помилки пілота. Це не заважає виконанню бойового завдання. Їх може бути більше, але свою мету ми завжди досягаємо. Наша бойова місія на околицях Роботино полягає в тому, щоб не допустити просування ворога. Бригада не втратила жодного сантиметра території. Я не можу точно сказати про рух росіян, адже ми не відступаємо. Ми знищуємо ворога, який наближається, і все.

Військовий відверто каже про те, що не розуміє, навіщо окупанти продовжують наступ, адже багато з них здаються в полон або просто йдуть на загибель.

- Вони просуваються вперед, але це лише шлях до загибелі. Я не можу збагнути, навіщо все це, - зі здивуванням говорить солдат. - В особливо холодну пору року вони охоче здаються в полон, адже відчувають холод. Вони страждають від голоду і холоду. У них немає жодного обігрівального пристрою, їх просто відправляють на фронт, і вони усвідомлюють: або замерзнути, або здатися у ворога.

- Що думаєте щодо можливих переговорів з країною-агресоркою і припинення активних бойових дій? - питаємо.

- Важливо оцінити, чим готові жертвувати і заради чого. Якщо у нас будуть справжні гарантії безпеки, тоді, на мою думку, слід зупинити це масштабне насильство. Проте, якщо призупинення триватиме лише певний час, в цьому не буде сенсу. Нехай рішення приймають ті, хто має змогу бачити повну картину. Адже на місцевому рівні ми можемо дійти до хибних висновків, - підсумовує "Атей".

Неподалік від виставки, військові організували польову кухню. Аромат гречаної каші з м'ясом заповнює площу, створюючи затишну атмосферу. Кухар у формі старанно готує страви, виставляючи на столі тарілки, готовий пригостити всіх бажаючих. Школярі з радістю стають у чергу, щоб насолодитися смачною їжею. До каші додають консервовані огірки, помідори та хліб - як чорний, так і білий.

Кухаря звати Артем, має позивний "Барі". Йому 39 років. Він доєднався до бригади в 2022 році. До служби працював помічником ветеринара. З 2018-го по 2021 рік служив в 44-ій бригаді - теж кухарем. Окремої складності в своїй роботі не виділяє. Якщо знати, що робити, то все складається, ніяково відповідає.

Ворог може бути несподіваним і іноді завдає ударів по тилу. Я пам’ятаю випадок, коли ми перемістилися з одного місця в інше — і саме туди прилетіла ракета. Я знаходжуся далеко від зони бойових дій, але іноді нас направляють ближче до лінії фронту, - ділиться своїм досвідом солдат.

Меню польової кухні варіюється в залежності від підрозділів. Коли кількість бійців велика, все ретельно документується, і меню стає чітким. Іноді, за словами кухаря, можна приготувати страви відповідно до побажань військовослужбовців.

- Часто просять борщі, іноді буває солянка і гороховий суп. Частіше це все ж таки перші страви, - каже військовий, помішуючи кашу, - Для приготування їжі ми використовуємо підручні кухні. Якщо кудись виїхали, то беремо плиту і балон - це простіше і легше. Доводилося готувати і на вогні, бувало що піч мурували самостійно з цегли чи підручних матеріалів.

У казанах варять чорний солодкий чай. Наливають дітям у пластикові склянки і просять, щоб пили повільно, бо гаряче. Допомагає "Барі" на кухні побратим - Ігор Дяченко із позивним "Дуда". Для чоловіка сьогодні - особливий день. До повномасштабного вторгнення у цій школі Ігор працював вчителем фізкультури.

- Чотирьох друзів похоронив і сказав, що нада мені йти... - пояснює своє рішення вступити у військо чоловік. - Серед трофеїв сьогодні моїх немає. Але я в бою здобув автомат. Потім використовував її на фронті. Коли ти на позиціях - то все згодиться. Зараз ситуація на фронті нестабільна. Ми більше стримуємо росіян зараз.

- Якими будуть подальші події на фронті в найближчі місяці? - запитуємо.

Ми чекаємо на дії Трампа. Він здатен змусити Росію зупинитися, але на яких умовах? Нам також доведеться йти на певні компроміси, адже ворог не віддасть території, які вже зайняв, - заявляє "Дуда". - Такої перемоги, яку всі сподівалися отримати на початку, не буде. Росія прагне захопити Запорізьку область, але її ми точно не віддамо. Проте мир нам необхідний... Як вчитель, я міг би повернутися, але захист України - це мій свідомий вибір.

Виставка була проведена на честь запуску нового рекрутингового центру 65-ї ОМБр "Великий луг" у Дніпровському районі столиці. Центр знаходиться всього за кілька вулиць від цього місця. Це вже другий такий центр для бригади, перший відкрився в Запоріжжі наприкінці минулого року.

Одразу на вході рекрутингового центру - кабінет прийому громадян. На стіні за трьома письмовими столами висить бойовий прапор бригади "Великий луг", обрамлений фотографіями з бійцями 65-ї бригади під час виконання бойових завдань.

Кабінет виглядає яскраво та комфортно, облаштований зручними диванами, де можна в комфорті дочекатися своєї черги. На журнальному столику виставлені почесні нагороди. Саме тут проходитиме відбір добровольців, а також здійснюватиметься їх підготовка та формування кадрового резерву для Збройних Сил України.

Основна мета центру полягає в тому, щоб надати громадянам можливість приєднатися до Збройних Сил України, самостійно обираючи вакансію або посаду, яка відповідає їхнім навичкам та інтересам. Часто добровольці потрапляють на випадкові позиції, не враховуючи їхній життєвий та професійний досвід. Це, в свою чергу, впливає на мотивацію та загальну ефективність армійських підрозділів, зазначає командир 65-ї окремої механізованої бригади "Великий луг" Володимир Ізбаш.

Основною цінністю є прозорість. Людина зможе зрозуміти, ким вона стане з моменту свого приходу і до завершення виконання завдань, чітко знаючи свій шлях. Центр надаватиме підтримку в проходженні медичної комісії та навчанні, - зазначає Ізбаш. - У нашій команді наразі є безліч відкритих вакансій.

Підрозділам найбільше бракує піхотних солдатів, стрільців, кулеметників, гранатометників та снайперів. Крім того, необхідні артилеристи та спеціалісти з безпілотних технологій.

- Це підрозділ, який розвивається й потребує молодих спеціалістів, які мають хист до цифрових технологій, - пояснює Ізбаш.

В серці будівлі розташована простора зала, призначена для організації різноманітних інформаційних подій. Раніше, у сусідньому приміщенні, знаходилася перша капличка Православної церкви України на лівому березі.

Цей центр був заснований у 1996 році. «Ми працювали тут більше шести років», - ділиться спогадами капелан, заступник голови Синодального управління ПЦУ протоієрей Павло Основенко після освячення закладу.

Коли волонтер завітає до центру, він отримає можливість переглянути доступні вакансії та обрати ті, які його приваблюють. Після цього з ним буде проведено співбесіду для уточнення всіх нюансів.

У разі взаємної згоди розпочинається процедура мобілізації або переведення чинних військовослужбовців до обраного підрозділу. Згодом бригада організовує додатковий вишкіл добровольців на власній базі.

Після проходження військово-лікарської комісії, військовослужбовець зі всіма необхідними документами відразу приєднується до бригади, без потреби відвідувати територіальний центр комплектування. "65-та бригада, хоча й молода, вже має значний бойовий досвід та сформовану потужну основу", - зазначає Володимир Ізбаш. Протягом двох років бійці виконують бойові завдання в одному з найскладніших секторів Запорізької області. Тому я вважаю, що приєднатися до 65-ї бригади та виконувати поставлені завдання – це велика відповідальність і можливість. Нам потрібно лише підтримати один одного, і разом ми зможемо наблизитися до перемоги.

У їхньому арсеналі переважають радянські зразки, але недооцінювати ворога не можна. Готуйся до битви з потужним левом, і тоді зможеш впоратися навіть з мурахою, - зауважує інструктор на прізвисько "Гном", уважно спостерігаючи за дітьми. - Окупантів чисельно багато, і хоча їх не забезпечують сучасною технікою, вони все ще діють за старими радянськими стандартами. Ворог не приділяє уваги збереженню особового складу, але серед них є підрозділи, які проходять якісну підготовку.

Військовий рекомендує українцям звертатися до рекрутингових центрів. Це дозволить кожному зрозуміти, як саме його вміння можуть бути використані найбільш ефективно та доцільно.

Не варто вважати, що всі прагнуть загинути. Це далеко не так, - стверджує чоловік. - Люди повинні знати, що потрібно зробити, аби вижити. Якби я був на місці ТЦК, то акцентував би на просвітницькій діяльності серед населення. Можна було б зупинити людину, не тиснути на неї і за кілька хвилин пояснити, як можна стати частиною армії. Однак, мені здається, що більшість відео з діяльністю ТЦК представлені без контексту. Нам не показують, які обставини призвели до цих дій. Люди потребують розвитку критичного мислення. Якщо 45-50-річні не хочуть йти, то давайте заберемо молодь - і що тоді? Залишимо нашу країну без надії та майбутнього...

Чоловік підкреслює, що підготовка солдатів має величезне значення. За шість місяців роботи на посаді інструктора він помітив, що завдяки навчальним програмам вдалося значно знизити кількість випадків.

- Ми бачимо менше поранених та ампутацій. Відкидаючи противника, ми розширюємо нашу зону контролю, - ділиться Іван. - Наша оборона не лише успішна, а й дозволяє поступово переходити в наступ. Особовий склад активно включається в цей процес, ми намагаємося підтримувати бойовий дух наших воїнів. На Запорізькому напрямку ситуація ускладнена через специфіку місцевості, адже тут мало укриттів. Ворог робить все можливе, щоб затримати наші позиції та захопити залишки регіону. Але їм це не вдасться. Вони не проводили жодного бою за великі міста. Першим на черзі буде Покровськ, де їм доведеться зіткнутися з серйозними труднощами. Це не Авдіївка з її 60 тисячами мешканців, яку вони бомбардували і оголосили про захоплення.

Нескінченне стримування російської агресії є складним завданням, зауважує інструктор.

- Надія існує, плани також, і все робиться, щоб їх було менше. Але стримувати російський наступ вічно не вдасться. Це величезний ресурс, який потрібно десь залучати та готувати. Постійно підтримувати тиск неможливо, адже це війна, - зітхає чоловік, спостерігаючи за прапором бригади. - Люди втомлені. Особливо ті, хто вже довго на фронті. Іншими словами, основа бригад. У цьому й полягає проблема. Має бути якийсь мобілізаційний резерв. Не може бути так, що одні віддають життя за країну, а інші просто кажуть: "Ну, молодець".

Чоловік впевнений, що демобілізація не є найближчою перспективою. Якби він займав позицію командира, то точно не відмовився б від повністю підготовленого спеціаліста.

- Це не є правильним. Але з іншого боку, потрібна якась структура, адже люди втомлені. Війна постійно змінюється, щодня приносить щось нове. Як з нашого, так і з боку ворога. Проте всі війни закінчуються переговорами, це безсумнівно. Але ми – військові, а не лобісти. Це не наша сфера. Вони повинні ухвалювати рішення, поки ми виконуємо свою роботу. Оптимальне рішення – це справедливість. А справедливість для нас полягає в їхньому знищенні. Це дійсно ефективна умова, - каже Іван і йде розповідати дітям про трофеї.

Діти насолоджуються військовою кашею на алеї неподалік. Для старшокласників у школі виступає музичний колектив "Великий Луг", до якого входять бійці з бригади. Після концерту військові поділяться своїми фронтовими переживаннями.