Перша жінка, яка отримала медичну освіту в Австро-Угорщині, а також активна прихильниця феміністичного руху.

Софія Окуневська з'явилася на світ у родині священнослужителя, котрий обрав шлях лікаря.

Софія Окуневська була видатною постаттю серед галичан, відзначаючи свою прогресивність у багатьох сферах. Вона стала першою жінкою-лікарем в Австро-Угорщині, першою галичанкою, яка отримала університетську освіту, а також першою гінекологинею в цьому регіоні. Згодом вона здобула науковий ступінь доктора медицини, ставши першою жінкою з таким титулом. Окуневська впровадила променеву терапію для лікування раку шийки матки та заснувала першу профспілку українських лікарів. Багато цікавих деталей про її життя та кар'єру були розкриті в Українському інституті національної пам'яті.

Софія з'явилася на світ 12 травня 1865 року в селі Довжанка, розташованому поблизу Тернополя. Її батько, Атанасій Окуневський, працював парафіяльним священником. На жаль, мати дівчинки померла, коли їй було лише 5 років. Після цього її виховання взяла на себе тітка з родини батька, яка була одружена з Іваном Озаркевичем. Іван також служив греко-католицьким священником та був активним учасником громадського життя, а також депутатом у Віденському парламенті та Галицькому сеймі. У їхньому домі часто відбувалися зустрічі з представниками української інтелігенції. Софія була двоюрідною сестрою Наталки Кобринської, яка в майбутньому стала відомою письменницею і однією з ініціаторок галицького феміністичного руху.

Дядько Софії, Кирило Окуневський, став одним із перших українців, які отримали вищу освіту у галузі фармацевтики. У той час його брат Атанасій, отримавши згоду від львівського митрополита, вирішив залишити священницьку діяльність і вступити до медичного навчання у Відні. Після завершення навчання він працював повітовим лікарем у південній Буковині, де й запросив Софію приєднатися до нього.

Софія в своїй юності (зображення з Вікіпедії)

Після закінчення шостого класу Софія успішно склала іспити на отримання атестату зрілості у Львівській академічній гімназії. На той момент лише 13 дівчат в Австро-Угорщині могли похвалитися наявністю гімназійного атестату. Її знання були вражаючими, адже вона мала доступ до багатої бібліотеки Озаркевичів. Брат Ольги Кобилянської, Юліан, навчав її латині та грі на фортепіано.

Чи не задовольняють вас традиційні методи освіти? Є інший шлях! Дистанційна школа "Оптіма" презентує сучасний підхід до навчання. У нас ви знайдете комбіновані уроки, інтерактивні завдання та оригінальні навчальні матеріали, які не лише підвищують ефективність засвоєння знань, але й розвивають у учнів цікавість до нових ідей. Досліджте можливості вступу до нашої дистанційної школи та розпочніть захоплюючу подорож у світ знань!

У 1884 році Софія за прикладом батька і дядька вирішує стати лікарем. Але в той час в Австро-Угорщині жінок не приймали до університетів. Тоді вона разом з Наталею Кобринською їдуть вчитися до Цюриха (Швейцарії): Софія вивчає медицину, а Наталка - економіку. Того ж 1887 року вийшов перший жіночий альманах "Перший вінок", у якому Софія Окуневська під псевдо Єрина опублікувала оповідання з міського життя "Пісок. Пісок!" та етнографічну розвідку "Родинна неволя в піснях і обрядах весільних".

Софія має дві подруги — Наталку Кобринську та Ольгу Кобилянську (зображення з ресурсу "Гендер в деталях").

Маючи за близьких подруг феміністок Наталю Кобринську та Ольгу Кобилянську Софія Окуневська й сама долучилася до розвитку жіночого руху на Галичині та Буковині. Її поведінка була дуже вільною як для жінок того періоду: вона їздила верхи, каталась на лижах, підкорювала гірські вершини, а також опановувала інші види спорту, які тоді практикували здебільшого чоловіки.

У Цюріху Софія зустріла польського шляхтича Вацлава Морачевського, який підтримував проукраїнські ідеї. У 1890 році вони стали чоловіком і дружиною. Сім'я дружила з Василем Стефаником, студентом того часу, з яким познайомилася на святкуванні Шевченка у Кракові.

Василь Стефаник і Вацлав Морачевський (зображення з ресурсу УІНП)

Після завершення навчання Морачевські прагнули створити медичну практику в Кракові, але в 1897 році вони вирішили переїхати до Львова. У той час Австро-Угорщина не лише не надавала жінкам можливості отримати вищу освіту, але й не визнавала дипломи, здобуті в закордонних університетах. Подружжю довелося пройти процедуру нострифікації своїх дипломів. Софія Окуневська-Морачевська захистила свою докторську дисертацію, присвячену дослідженню змін у складі крові, що викликані анемією.

Тоді Вацлав здобув роботу в Чехії, в той час як Софія трудилася в "Народній лічниці", заснованій у Львові за ініціативи митрополита Андрея Шептицького, яку очолював її кузен Євген Озаркевич. Софія вирішила зосередитися на гінекології і вперше в Україні почала лікувати рак шийки матки радієм за методом Марії Склодовської-Кюрі. Її вдячні пацієнтки ласкаво називали її "Свята Софія".

Докторка медицини Софія Морачевська (фото з Вікіпедії)

Вперше в Західній Україні Софія Окуневська та Озаркевич започаткували курси для сестер милосердя, а згодом - навчання акушерок. У вечірній час лікарка займалася створенням словника медичної термінології українською мовою. У 1897 році Софія Окуневська-Морачевська стала співзасновницею першої професійної організації українських лікарів - Лікарської комісії.

Життя на дві країни призвело до зради, як повідомляє сайт "Українки". Вацлав завів роман з польською художницею Марією Водзіцькою, яка була на 12 років молодшою за його дружину Софію. Окрім того, подружжя стикалося з загостренням конфлікту між українцями та поляками, що в результаті призвело до польсько-української війни 1918 року. Вацлав працював лікарем у гарнізоні міста Лінц, тоді як Софія надавала медичну допомогу українським переселенцям з окупованої Галичини в таборах Моравії. Після закінчення Першої світової війни сім'я Морачевських розпалася. Через кілька місяців після розлучення їхня донька Єва покінчила з життям. Дівчина навчалася в Швейцарії і мала всі шанси стати першою українкою-архітекторкою. Після цієї трагедії Софія відмовилася від спілкування з усіма, крім своїх пацієнтів і сина. Вацлав, у свою чергу, навіть на лекціях у Львівській академії ветеринарної медицини носив з собою урну з прахом доньки.

Син Софії, Юрій Морачевський, разом із невісткою Марією, онукою Софією та Вацлавом Морачевським, на знімку 1934 року (джерело - сайт "Українки").

Крім своєї медичної діяльності, Софія Окуневська-Морачевська також брала участь у зборах "Українського товариства жінок з вищою освітою" у Львові, яке було засноване в 1924 році першою жінкою-офіцеркою УСС Оленою Степанів-Дашкевич.

Софія пішла з життя раптово 24 лютого 1926 року через розрив апендикса та гнійний перитоніт. На Личаківському кладовищі, поруч з нею, знайшли вічний спочинок її діти та колишній чоловік Вацлав.