Переробка сільськогосподарських культур стане наступним значним українським гігантом, вважає інвестор Мішалов.

Інтерв'ю з бізнесменом В'ячеславом Мішаловим

Сьогодні доступ до інтернету та зв'язку став настільки ж важливим, як і повітря, і ми змушені вкладати в це ресурси.

Запит про інтернет-провайдера "Фрегат". Минулого року на ринку відбулося кілька помітних подій, зокрема спроби обмежити діяльність фізичних осіб-підприємців, а також значна угода, пов'язана зі створенням об'єднаної компанії "Датагруп-Воля-lifecel" за участю французької компанії NJJ. Яким чином ці події вплинули на ринок і які перспективи відкриваються для "Фрегату"?

Я підтримую ідею, що для всіх учасників ринку повинні діяти однакові правила. Тому, коли йдеться про боротьбу з історією ФОП, я однозначно на стороні таких ініціатив. Якщо людина займається рукоділлям, як-от вишивка хрестиком чи виготовлення в'язаних шарфів, то до неї питань немає. Проте, якщо мова йде про особу, яка дійсно надає послуги і намагається розділити свою діяльність на двадцять різних ФОПів, тоді це вже має бути предметом уваги відповідних органів. Це є несправедливим і не поважним щодо інвесторів. Ситуація аналогічна на будь-якому ринку — не важливо, чи йдеться про провайдинг чи іншу сферу.

- Ви готові інвестувати у цей ринок далі?

Ми активно інвестуємо щоденно, докладаючи значних зусиль. Це стало необхідністю для забезпечення наших клієнтів стабільним доступом до інтернету, навіть у часи блекаутів і збоїв у зв'язку. Ми вирішили зосередитися на інвестиціях, підписавши всі необхідні програми, щоб повністю перепроектувати нашу мережу та зробити її більш енергонезалежною. Щодня я отримую звіти, які демонструють прогрес у модернізації: нові вузли, оновлення системи, постійна оптимізація... Ми навіть провели реструктуризацію команди, щоб пришвидшити ці процеси, адже наша мережа велика, і її перебудова потребує часу.

Крім того, ми здатні оперативно відновлюватися після прильотів – за 4 години в світлий час доби. Сьогодні ми стикнулися з подібною ситуацією. Проте, слід зазначити, що це не зовсім бізнес-рішення; це вимушені кроки, які ми вживаємо і будемо вживати й надалі – ось що я намагаюся донести.

На мою думку, сьогодні можливо обійтись без води протягом 20 годин, але прожити 20 годин без доступу до інтернету – це вже набагато складніше.

Чи помітили ви зростаючу конкуренцію з боку великих чотирьох, якщо до списку мобільних операторів додати "Укртелеком"?

Звичайно, ці компанії є великими та потужними гравцями на ринку. Однак ми продовжуємо боротьбу. Наша мета — розвиватися, але ми не готові жертвувати всім заради цього, адже наші ресурси для інвестицій суттєво відрізняються. Вони можуть витрачати на маркетинг суми, які перевищують вартість всього "Фрегата". Тому ми змушені звужувати свої географічні рамки, шукати нові можливості та робити акцент на індивідуальному підході, а не прагнути стати схожими на Zara.

- Проблема ж, якщо я правильно розумію, не лише в масштабі. Ваші великі конкуренти намагаються стати цифровими платформами, а ви, як-то кажуть, залишаєтеся "трубою для зв'язку". Чи є плани на цю трубу наростити якісь інші послуги?

Абсолютно не погоджуюсь. На мою думку, така "розсироплювання" і розфокусування на дистанції не принесуть нічого доброго. Так, великі конкуренти мають вільні кошти і невиплачений прибуток, і, ймовірно, це пов'язано з обмеженнями на виведення капіталів з України, їх менеджмент прагне розвитку. Але хотілося б побачити якісь справді інноваційні продукти. Якби я був акціонером "Київстару", я б не зрозумів, чому купують Uklon. Для мене це виглядає як дещо нелогічна інвестиція. Натомість об'єднання lifecell із "Датагруп-Воля" виглядає обґрунтованим: у них є власна інфраструктура і вертикальна інтеграція, що має забезпечити певну маржу.

Чи вдається вам зберігати заявлену кількість клієнтів на рівні приблизно 250 тисяч?

Навіть поступово розвиваємося.

Можна бути видатним директором десятки разів, але всі ці навички не матимуть жодної цінності, якщо ти не здатен реалізувати свій продукт.

"Дніпропрес Сталь". Я отримав відомості про те, що ви нещодавно вийшли зі складу акціонерів.

- Так, я вийшов, але маю опціон на купівлю цього підприємства - там досить складна угода. "Дніпропрес Сталь" продовжує вести дуже активну велику програму модернізації, яку не можна було швидко закінчити. Я й надалі співпрацюю з цим підприємством, як консультант, як радник, як незалежний член наглядової ради та як продавець (його продукції). Сьогодні у будь-якому виробничому бізнесі найголовніше - це продажі. Можна бути видатним директором десятки разів, але всі ці навички не матимуть жодної цінності, якщо ти не здатен реалізувати свій продукт..

Мережа автозаправних станцій Lotus, що складається з чотирьох АЗС у Дніпрі та Новомосковську, разом із постачальником нафтопродуктів "Лотус Ойл Трейдінг", активно функціонує на цьому насиченому ринку. Ви вже зазначали, що це поле діяльності можна охарактеризувати як "кривавий океан". Що вас зацікавило в участі в ньому?

Сьогодні немає нічого, що могло б викликати інтерес або спокусу.

- Тобто це бізнес на продаж, коли буде хороша ціна?

- Так, він сьогодні неліквідний. Така кон'юнктура ринку склалася, що прибутковість бізнесу добре, якщо нуль. Ось сьогодні "брудна" маржа - 1,58%, і це при тому, що ринок підростав у червні. І скільки така кон'юнктура триватиме - ніхто не знає. Найголовніша проблема у тому, що падає споживання.

Основні гравці на цьому ринку, такі як ОККО, а також мобільні оператори, прагнуть розширити свої горизонти, входячи в нові сфери, зокрема енергетику, сільське господарство та девелопмент.

- ОККО просто молодці, їх можна ставити всім у приклад з точки зору якості управління. Вони на цьому ринку торгівлі нафтопродуктами номер один, тому що вони найкращі продавці палива з пістолету. На оптовому ринку є інші великі гравці, які, напевно, продають приблизно такий самий обсяг, але якщо в опті маржа вимірюється 5, 10, 15, 20 копійок (на літрі), то на пістолеті це вже 5-7 грн. У ОККО сьогодні сила бренду - фантастична: гарні заправки, туалети чисті. А те, що вони пішли у якісь речі далі, то це просто акціонери таким чином розміщують свої гроші. Це не зовсім ОККО, це вже фонд прямих інвестицій. Маючи такий досвід менеджменту, мені здається, вони будуть успішними у багатьох напрямках.

Які можливості для розвитку ви бачите для себе і куди плануєте інвестувати?

- Нікуди. Сьогодні завершуємо всі великі раніше ухвалені інвестиційні рішення і нових не починаємо поки що. Потрібно якийсь час перечекати, ризики дуже високі, горизонт стабільності дуже короткий - за таких вступних факторів займатися великими інвестиціями точно не можна. Щось локально, точково - можна подивитися, хоча "розсироплюватися" теж не дуже хочу, краще зачекаємо.

В даний час багато людей інвестують в альтернативні джерела енергії.

Ми маємо майже готовий проєкт у сфері альтернативної енергетики, який стосується газової генерації. Плануємо його анонсувати протягом найближчих 3-4 місяців. Однак, варто зазначити, що це рішення обумовлене необхідністю: якби не було значного власного споживання, ми б, напевно, не розглядали газову генерацію. Ризики в цій сфері дуже великі, а вартість обладнання надзвичайно висока. Наші активи вже не раз зазнавали ударів, і збитки в таких випадках складають десятки мільйонів. Тому зараз не хочеться обговорювати ці питання, адже багато хто не розуміє, як відбуваються ці небезпечні ситуації.

Ясно одне: вони набули більшої точності, а також зросла їхня кількість щодо об'єктів, які раніше не були визнані значними зонами ризику.

На завод було завдано точного удару: постраждали всі цехи, адміністрація, електричні системи та газопостачання. Тому, справді, шкода витрачати власні ресурси, енергію та час на розпочаток нових масштабних інвестицій.

У подібних обставинах деякі підприємці прагнуть знайти альтернативні можливості за межами України, розширюючи свої активи в інших країнах.

Все визначається тим, як завершиться цей рік для України. У нас існує велика кількість напрямків у сфері IT, і вже обговорюються можливості переведення їх під європейську юрисдикцію. Це ті сфери, які можна адаптувати, тоді як інші залишаться в нинішньому стані. Тому не варто обманювати себе ілюзіями; я намагаюся дивитися на речі з реалістичної точки зору і уникати зайвих кроків.

- Тобто програма-мінімум - дочекатися кінця війни?

- Зберегти колективи, зберегти клієнтів, зберегти стосунки, зберегти обличчя - це найголовніше. Вижити.

У дрібного бізнесу більше можливостей сьогодні для заробітку і для виживання. Коли ти середній або великий бізнес, ці смикання праворуч-ліворуч, туди-сюди відволікають величезну кількість ресурсів, часу, уваги і втрачається фокус з основного завдання.

Отже, ми зберігаємо те, що маємо, і продовжуємо працювати над проєктами, за якими вже взяли на себе зобов'язання. Це коло ще буде обертатися, щонайменше, протягом року. Можливо, є сенс терміново зупинити процес, але в такому випадку втрати можуть виявитися ще значнішими. Міжнародні компанії іноді вдаються до таких крайнощів, але, оскільки я більше зосереджений на операційному управлінні, мені важко приймати такі рішення. Це зазвичай означає миттєве скорочення штату, а без команди неможливо досягати розвитку. Тож наразі наше завдання — дійти до логічного завершення, щоб потім можна було взяти паузу та перевести дух.

Які це проєкти, в яких немає можливості натиснути на стоп-кран?

Газова генерація, про яку я згадував раніше, залишається важливою темою. Металургійна галузь продовжує розвиватися, адже зупинити цей процес неможливо: тут працює складне та громіздке обладнання, яке виготовляється на замовлення, а терміни його постачання можуть сягати двох-трьох років. Вже укладені контракти на поставки до 2028 року. Проте сьогодні виникає питання: чи варто інвестувати в таке дороге обладнання, чи не краще відкласти його встановлення, скажімо, на західній Україні та дочекатися, поки закінчаться обстріли.

Україна є чудовою локацією для реалізації проектів у сфері індивідуальної металургії, зокрема, виробництва "перламутрових гудзиків".

Серед різноманітних секторів економіки варто виділити аграрну галузь, в якій ризик серйозних втрат від атак значно нижчий, якщо вжити заходів для зменшення загроз для сховищ.

Я не маю стосунку до аграрної сфери. Мене не цікавить вирощування, але вважаю, що переробка є наступним великим напрямком для України. Цей сектор вже має значний масштаб, але його потенціал ще далеко не вичерпано, адже переробка сільськогосподарських культур – це безмежний, високотехнологічний процес. В Україні існує багато можливостей для розвитку переробної промисловості, і ще більше простору для крафтових виробів, де невеликі бізнеси можуть знайти свої ніші.

- Ви готові зараз туди вкладати, якщо підвернеться якась хороша угода?

Так, я готовий. Окрім цього, варто зазначити, що це також відкриває нові можливості для експорту, що мені надзвичайно до вподоби. Просто поки що не вдалося знайти команди з досвідом, який потрібен для переробки. Можу поділитися власним досвідом: протягом 14 років роботи в металургії та нержавійці я жодного разу не проходив без нових знань.

-- Щодо металургії, то можна розцінювати збереження за вами опціону як факт того, що ви вірите у майбутнє української металургії після війни?

Цей бізнес орієнтований на експорт, і з часом він мені справді імпонує. В Україні колись існувала потужна система освіти, включаючи престижні університети. Навіть якщо зараз ситуація змінилась, Україна залишається чудовим місцем для реалізації проектів у сфері індивідуальної металургії, зокрема виробництва "перламутрових гудзиків".

Ви також мали частку у кількох медіапроектах, з яких наразі у вас залишився лише новинний портал "Інформатор". Чи розглядаєте ви його як окремий бізнес, чи більше як інструмент для підтримки іншого бізнесу?

- Тільки бізнес. Були часи, коли це був добрий бізнес. І я мав дуже успішний досвід продажу подібних активів. Сьогодні, напевно, не найкращий час, але нічого, почекаємо, продамо трохи згодом. На дистанції це - добрий бізнес.

Отже, ви вважаєте, що появи провідних міжнародних платформ, соціальних мереж та штучного інтелекту не позначаються негативно на перспективах розвитку цього бізнесу?

- Google давно прийшов, і нічого. "Інформатор" демонструє непогані показники, і у соцмережах ми теж працюємо: у нас є активи у Телеграмі, ми їх не приховуємо, вони усі під нашим брендом. Тобто ми все одно свого рекламодавця розуміємо - хто він, як він. Розуміємо, що сьогодні цей рекламодавець готовий витрачати значно менше грошей, ніж до війни, але й ми затягли пояси.

Яким чином ви бачите свою позицію на цьому ринку?

Вважаю, що ми близькі до першої десятки за реальним охопленням аудиторії. Це дійсно хороший результат для нашої команди: якість контенту на належному рівні, а також сформувався чудовий склад журналістів за час нашої роботи. Мені дуже імпонує керуючий редактор. Я, насправді, не занурююсь у повсякденну діяльність, лише зрідка беру участь у нарадах, може, раз на місяць. Мене захоплює, коли люди зосереджуються на вузькоспеціалізованих темах і інколи висловлюють дуже глибокі думки. Тому я цілком задоволений роботою "Інформатора". Хоч я й планував вийти з проекту раніше як інвестор, проте, все в порядку.

Не знаю, скільки мені треба доплатити, щоб я повернувся у політику

З обговорення медіа природно виникає запитання щодо ваших політичних устремлінь. Особливо, враховуючи, що ви вже мали досвід у цій сфері, обіймаючи посаду секретаря Дніпровської міської ради у 2016-2017 роках. Наскільки ви зацікавлені у поверненні до політичної діяльності?

Навіть не можу сказати, яку суму мені потрібно доплатити, щоб повернутися туди. Це точно не для мене. На жаль, тоді поруч не було жодної людини, якій я міг би довіряти, яка б сказала: "Слава, навіщо тобі це потрібно? Чи прагнеш ти, щоб трамвай їздив за графіком? Які твої амбіції?" Хоча процес може бути цікавим і захоплюючим, він забирає багато часу, а для бізнесмена це справжня утопія: якщо ти щось плануєш зробити, просто дістань свої гроші, вийди і реалізуй. Саме цим я зараз активно займаюся, що дозволяє швидше задовольнити свої внутрішні потреби.

Можливо, ви праві, але хто ж тоді повинен дбати про поліпшення бізнес-клімату в країні? Адже "медовий місяць" у стосунках між владою та підприємцями тривав лише кілька місяців на початку війни, а в останні роки бізнес стикається зі зростаючим тиском. Хто стане представником бізнесу і буде його захисником?

Так, ця ситуація відображає небажання середнього та великого бізнесу займатися новими проектами. Отримання дозволу на встановлення газового генератора під час війни стало справжнім випробуванням — наче потрібно зібрати величезну кількість документів для будівництва. У кількох місцях ми вирішили відмовитися від постачання обладнання і сплатили штрафи, оскільки бюрократичні процедури виявилися абсолютно нелогічними.

Я можу навести безліч подібних прикладів: підприємство зупинило свою діяльність через підозри, а через півроку виявилося, що вони були безпідставними. І що з цього? Втрата репутації, фінансові збитки та невиправдані втрати прибутку? Ви колись намагалися вести бізнес? Виглядає так, ніби контролюючі органи вважають, що все відбувається надзвичайно просто: в понеділок інвестували, у вівторок почали отримувати прибутки, у середу - вже в плюсі, а в п'ятницю реалізували товар за вигідною ціною.

Чи не плануєте спробувати свої сили в політиці?

- Скоротити кожного другого чиновника, поставити КPІ - тільки так. Скільки сьогодні різних органів, які мають можливість зловживати та знущатися з бізнесу? - Гадаю, більше десяти. Я досить великого розміру бізнесмен за українськими мірками, за час війни різні були дотики з різними органами, і ось тільки один раз поводилися поважно. Заради справедливості, це був БЕБ: попередили, що прийдуть, попросили приготувати список документів, отримали наступного дня окремий кабінет, усі документи переглянули та віддали за списком. Чай-кава, всі всіх задовольнили й розійшлися. Це правильний підхід!