Тріумфи Погачара та Евенепула на континентальному чемпіонаті. Огляд подій тижня.

1 жовтня - чемпіонат Європи 2025 року, індивідуальна гонка на час, дистанція 24 км.

Основним питанням перед індивідуальною гонкою на чемпіонаті Європи став стан Ремко Евенепула. Він був єдиним із перспективних медалістів, який брав участь у надзвичайно складній груповій гонці на чемпіонаті світу та мав лише три дні для відновлення після перельоту з Африки до Франції. Незважаючи на те, що бельгієць вважається найвідомішим роздільником у світі, ці фактори викликали сумніви щодо його шансів на здобуття перемоги.

Проте Евенепул не лише здобув перемогу, а й буквально перевершив усіх своїх суперників. На дистанції у 24 км він випередив усіх, окрім срібного призера Філіппо Ганни, більш ніж на хвилину. Італієць не зміг нав'язати Ремко гідної боротьби, відставши на 43 секунди. Ця траса була ідеальною для Ганни: майже рівна поверхня та невелика відстань — все те, що він любить.

Евенепул став першим гонщиком у історії, кому вдалося одночасно бути чинним олімпійським, світовим, європейським і національним чемпіоном у розділці. Безумовно, тут варто пам'ятати, що в елітній категорії чемпіонати Європи проводяться лише з 2016 року, проте досягнення все одно видатне. Уже зараз Ремко можна вважати одним із найкращих роздільників у історії - а йому всього 25 років!

Боротьба за бронзову медаль виявилася вкрай напруженою: всього 2,05 секунди відділяли трьох претендентів на цю нагороду. У результаті третє місце несподівано зайняв маловідомий данець Ніклас Ларсен, який представляє невелику континентальну команду BHS - PL Beton Bornholm. Проте, ще до чемпіонату Європи 28-річний велосипедист підписав контракт з Unibet Tietema Rockets, командою, що виступає в другому дивізіоні світового велоспорту, Проконтинентальному турі, що вже є кроком вперед у його кар'єрі.

Протягом більшої частини гонки Джошуа Тарлінг утримував лідерство на третьому місці. Але на фінальних кілометрах британець втратив позиції, поступившись не лише Ларсену, але й своєму товаришу по команді Ітану Хейтеру, в результаті чого фінішував лише п'ятим. Невеликий підйом наприкінці дистанції став причиною втрати медалі для Тарлінга. Всього 1,1 км з середнім ухилом у 5,2% - здавалося б, не так вже й складно. Проте в умовах такої запеклої боротьби за бронзу кожна деталь могла стати вирішальною.

Хейтер, зайнявши четверту позицію, знову нагадав усім про свій потенціал, який колись вважався вражаючим. Однак, схоже, що єдине, що залишилося на високому рівні у нього за останні кілька років, це поділ на етапах.

Штефан Кюнг фінішував лише восьмим, хоча, здавалося, цей маршрут мав бути для нього ідеальним. Швейцарець стартував передостаннім і зазнав долі Погачара на чемпіонаті світу — Евенепул зміг його обійти. Ще один представник Швейцарії, Штефан Біссеггер, показав ще гірший результат, зайнявши 18-те місце. Збірна Франції виступила на домашньому етапі надзвичайно невдало: Бруно Армірай і Ремі Каванья завершили гонку на 9-му та 13-му місцях відповідно.

Мадс Педерсен ретельно готувався до розділки, однак зрештою фінішував на 15-му місці. Через кілька днів данець повідомив, що змушений завершити свій сезон достроково через хворобу, симптоми якої, можливо, проявилися вже під час змагання. Ділан Ван Барле, відомий нідерландець, фінішував останнім, 30-м, не через поганий виступ, а внаслідок неприємного падіння, яке трапилося під час гонки.

5 жовтня - відбудеться групова гонка на чемпіонаті Європи-2025.

Групова гонка на чемпіонаті світу була дуже схожа на ту, що відбулася тиждень тому, проте з однією важливою відмінністю – дистанція на європейському турнірі виявилася коротшою на 65 км, становлячи 203 км замість 268. Подібний маршрут призвів до майже однакових результатів та перебігу змагання: переконлива перемога Тадея Погачара, який здійснив ранню атаку, та впевнене друге місце Ремко Евенепула.

На чемпіонаті світу в Кігалі словенський гонщик атакував за 66 км до фінішу, тоді як на Європейській першості — за 75 км. Евенепул знову зайняв друге місце, але знову без реальних шансів на тріумф. Цього разу Ремко зміг обійтися без двох замін велосипеда і в результаті програв лише 31 секунду, замість попередніх 1:28. Однак ці цифри можуть створити хибне враження: Погачар впевнено контролював свого головного суперника, тримаючи його на відстані більше ніж у хвилину, і просто сповільнив темп на останніх кілометрах, коли перемога вже була у нього в руках.

На відміну від чемпіонату світу в Кігалі, цього разу Евенепул зміг дати відповідь на першу атаку словенця. Проте затриматися на колесі Тадея йому не вдалося. Погачар, усвідомлюючи це, вирішив атакувати під час останнього проходження підйому Сен Ромен де Лерпс (7 км зі середнім ухилом 7,2%), оскільки не був впевнений, чи зможе відокремити свого суперника на коротшому Валь д'Енфер (1,6 км, 9,7%), який долали чотири рази протягом останніх 60 км дистанції.

Після того, як Евенепул відстав від колеса Погачара, його спочатку наздогнав Поль Сейксас, а згодом приєдналися Хуан Аюсо та Крістіан Скароні. Цей квартет утворив групу переслідувачів, і протягом певного часу їхня співпраця була досить продуктивною. На спуску з Сен Ромен де Лерпс їм навіть вдалося скоротити відставання від Погачара з 37 до 25 секунд.

Проте після цього перевага лідера знову почала зростати. В першу чергу - тому що робота перестала бути злагодженою: реальну допомогу Евенепул отримував лише від Аюсо. Сейксас цілком резонно відмовлявся виходити на зміни, оскільки в наступній групі їхали одразу чотири його партнера по збірній Франції. Схожу мотивацію мав і Скароні: в наступній групі у нього були Джанмарко Гарофолі та Марко Фріго.

Евенепул почав відчувати розчарування через неефективність переслідування, і за 38 км до фінішу вирішив влаштувати сольну атаку. На той момент його відставання від Погачара становило вже 1 хвилину і 20 секунд. Як і тиждень тому на чемпіонаті світу, самому Ремко не вдалося суттєво скоротити відстань до словенця – він просто впевнено фінішував другим.

Евенепул наприкінці поточного сезону перебуває в чудовій формі, проте не може нічого зробити з Погачаром. Схоже, такий же сценарій чекає на нас і на суботній Ломбардії, яка в плані складності рельєфу дуже схожа на групові гонки чемпіонатів світу та Європи.

Сам Ремко, ймовірно, не мав змоги досягти більшого у цій ситуації. Проте до тактики збірної Бельгії виникло чимало запитань. На середній стадії гонки бельгійці почали активно нарощувати темп у пелотоні, створюючи тиск на суперників, що врешті-решт зіграло на руку Погачару. Чому ж бельгійці не вирішили відправити у ранній відрив жодного сильного гонщика, який міг би суттєво допомогти капітану на пізніх етапах гонки, залишається незрозумілим.

Справжньою окрасою гонки стала боротьба за бронзу. Аюсо, який найактивніше допомагав Евенепулу переслідувати Погачара, потратив на це занадто багато сил та з боротьби за бронзу випав, у підсумку фінішувавши лише шостим. Результат, майже ідентичний з тим, який показав іспанець тиждень тому на чемпіонаті світу (там він фінішував сьомим) - і це при тому, що на чемпіонаті Європи не було бруківки, яка стала головною проблемою для Хуана в Кігалі.

Третє місце розіграли Сейксас і Скароні. На останньому підйомі італієць відчайдушно намагався закрити всі атаки господаря траси, проте всидіти за Полем так і не зумів. Сейксас після солідного виступу на чемпіонаті світу провів ще більш вражаючу гонку та завоював бронзу в такій солідній компанії на чемпіонаті Європи. І це при тому, що лише 24 вересня він відсвяткував свій 19-й день народження та був наймолодшим учасником недільної гонки.

Француз знову підтвердив, що дійсно є провідним талантом нового покоління світового велоспорту, і всі ті великі сподівання, покладені на нього, не були безпідставними. Важко знайти ще когось, хто в такому молодому віці демонстрував би подібну силу — хіба що можна згадати Петер Сагана або ж самого Евенепула.

На фінальних кілометрах дистанції Томс Скуїньш зміг обійти Аюсо, продемонструвавши ще одну вражаючу гонку на користь збірної Латвії та знову потрапивши до п'ятірки найкращих.

Йонас Вінгегор та Жоау Алмейда не змогли завершити гонку, що стало ще одним наочним прикладом того, як навіть на знайомих та зручних трасах провідні гонщики багатоденних змагань можуть зазнати невдачі в одноденних гонках, якщо у них недостатньо сили в цьому форматі.

Основною надією збірної Данії виявився Маттіас Ск'єлмосе. Проте, на відміну від чемпіонату світу, цього разу гонщик команди Lidl Trek не зміг взяти участь у боротьбі за медалі і завершив гонку на сьомому місці. Інші члени збірної Данії не змогли досягти фінішу.

Це стосується не лише данських гонщиків. Всього до фінішу дійшли лише 17 учасників. У командах Франції, Італії та Бельгії більше ніж один спортсмен зміг завершити гонку. Це чітко свідчить про те, що організатори чемпіонату Європи, ймовірно, перебільшили з рівнем складності маршруту. Виглядає це особливо абсурдно на фоні недавнього чемпіонату світу та майбутньої Ломбардії, яка відбудеться вже наступної суботи. Нас чекають три поспіль провідні одноденні гонки з аналогічним рельєфом, і, ймовірно, з подібними сценаріями та результатами.

Збірна України на чемпіонат Європи приїхала у підсиленому складі порівняно з чемпіонатом світу: на старт вийшов не лише Анатолій Будяк, а і Кирило Царенко. Втім, від цього не змінилося рівно нічого: українці провели абсолютно бліду та пасивну гонку, не відібралися у відрив дня та в підсумку не дісталися фінішу.

- Команда Cofidis завершила співпрацю з генеральним менеджером команди Седріком Вассьором. Його місце зайняв Рафаель Жен.

Компанія Visma Lease a Bike офіційно повідомила про укладення дворічного контракту з 32-річним британським велогонщиком Овейном Дауллом, який представляє команду EF Education. Його планують використовувати як ключового учасника спринтерського поїзда для Меттью Бреннана.

- У 2026 році чемпіонат Європи відбудеться на батьківщині Погачара та Пріможа Рогліча - у словенській Любляні. Першість знову пройде восени - з 3 до 7 жовтня.

- Команді Arkea так і не вдалося знайти спонсора на наступний сезон. Французький проєкт знаходиться за крок від закриття.

- Відбувся один із найбільш несподіваних і, водночас, гучних трансферів міжсезоння: Кіан Уйтдебрукс достроково розірвав контракт із Visma Lease a Bike та перейшов у Movistar. Нагадаємо, два роки тому у Visma Lease a Bike бельгієць перейшов із Bora Hansgrohe, також достроково розірвавши контракт із командою.

Після Джиро дель Емілія команда Israel Premier Tech вирішила не брати участі також у інших осінніх одноденних перегонах в Італії, зокрема в Коппа Берноккі, Тре Валлі Варезіне та Гран П'ємонте. Однак, команда Сільвена Адамса не планує відмовлятися від участі в останньому Монументі сезону — Ломбардії, який відбудеться 11 жовтня. Тож організаторам з Італії доведеться розробити заходи для забезпечення безпеки гонки від можливих протестів на підтримку Палестини.

- Прощальна гонка в кар'єрі Александера Крістоффа, Тур Лангкаві, склалася не так, як він сподівався. Норвежцеві так і не вдалося виграти жодного етапу та подолати позначку в 100 перемог за кар'єру, а на сьомому етапі він ще й зійшов з гонки через падіння.

Екс-італійський велогонщик Стефано Казагранда (не слід плутати з Франческо Казаграндом) відійшов у вічність у 52-річному віці після тривалої боротьби з онкологічним захворюванням. Його професійна кар'єра тривала з 1996 по 2004 рік. Найзначнішого успіху, зокрема перемоги на етапі Париж - Ніцца, він досяг вже у своєму дебютному сезоні.

Red Bull Bora успішно залучила до своїх лав двох менеджерів з Ineos Grenadiers - Закарі Демпстера та Олівера Куксона. Обидва отримають нові посади. Демпстер займе позицію керівника спортивного департаменту, фактично ставши другою особою в команді, підпорядковуючись лише Ральфу Денку. Куксон, у свою чергу, очолить гоночний департамент, що означає, що він відповідатиме за роботу всіх спортивних директорів.

Раніше до команди управління Red Bull Bora приєдналися Тоні Галлопен, Клас Лодевік та Свен Ванторенхаут. В організації відбуваються суттєві трансформації, викликані як укладанням контракту з Ремко Евенепулом, так і незадовільними показниками в поточному сезоні.