У рамках святкування ювілею синодальних команд та органів Папа Лев XIV провів бесіду з учасниками подій, що проходять у Ватикані. Він відповів на запитання представників континентальних робочих груп, підкреслюючи важливість місіонерського покликання Церкви.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Антонелла Палермо - Ватикан
"Навчання" – таке слово часто звучало у відповідях, які Папа Лев XIV надав членам синодальних команд та представникам органів участі, що нещодавно прибули до Ватикану з паломництвом в рамках Святого Року. Делегати семи різних географічних регіонів поділилися своїм досвідом впровадження синодальності у своїх церковних контекстах та звернулися до Папи з питаннями.
Отець Рафаель Сімбіне Жуніор, священник дієцезії Шаї-Шаї в Мозамбіку та Генеральний секретар Симпозіуму єпископських конференцій Африки та Мадагаскару (SECAM), представив огляд синодального шляху в Африці. Він порушив питання для Папи, яке стосувалося того, яким чином місцеві Церкви, зокрема на африканському континенті, можуть здійснювати розпізнання, не підпадаючи під вплив "уніфікованих моделей", що можуть зменшити їхню ініціативу.
У своїй відповіді Папа одразу акцентував увагу на терміні "місія", оскільки сам має досвід місіонерської діяльності. Він згадував про Папу Франциска, який підкреслював у синодальному процесі важливість поширення Євангелія в кожен куточок світу. "Я вважаю, що Церква в Африці може багато чого навчити нас усіх," - підкреслив Святіший Отець, відзначаючи, як "Церква може стати мостом". "Ми не прагнемо знайти універсальну модель і не будемо нав'язувати стандартний підхід, який усі в кожній країні повинні прийняти: 'Ось так потрібно діяти'". Справа полягає, скоріше, у процесі навернення. "Особливо в тих культурах, де ми, християни, не є більшістю," - продовжив він, - "взаємодія з представниками інших релігій, як місцевих, так і світових, на кшталт ісламу, створює не лише виклики, а й великі можливості. Я вважаю, що те, що більшість з нас відчула в останні роки під час підготовки до Синоду і на початку цього нового етапу реалізації, полягає в тому, що синодальність, використовуючи ваші слова, не є акцією. Це спосіб життя, спосіб бути Церквою. Це шлях розвитку ставлення, яке починається зі здатності слухати одне одного".
Під час свого візиту до Фіджі Сьюзан Села, яка представляє Федерацію католицьких єпископських конференцій Океанії (FCBCO) і є директоркою Інституту "Pacific Technical and Further Education", поділилася інформацією про діяльність Церкви на цьому континенті. Вона відзначила, що розвиток Церкви відбувається в умовах екологічної вразливості та культурного багатства, при цьому синодальний шлях сприймається переважно як "духовне перетворення". У своїх запитаннях до Папи вона піднімала теми церковної організації та потенційного зростання ролі різних об'єднань у майбутньому.
Відповідь Святішого Отця на користь зростання такої ролі. Він сподівається, що Церкви будуть зростати у сопричасті завдяки практиці синодальності. Він згадав, що нещодавно мав нагоду зустрітися з єпископом саме з цього регіону, який був дуже стурбований наслідками зміни клімату, що можуть поставити під загрозу саме виживання території. "Ми насолоджуємося розкішшю сидіти в дуже комфортних приміщеннях і розмірковувати над речами, які іноді можуть здаватися дуже теоретичними. Але коли ми чуємо нагальний крик людей у різних частинах світу, чи то через бідність, чи то через несправедливість, чи то через кліматичні зміни, чи, можливо, через низку інших причин, ми усвідомлюємо, що не просто розмірковуємо над теоретичними питаннями і що необхідна нагальна відповідь", - сказав Папа, додаючи, що "Церква має голос, і ми повинні мати мужність підняти голос, щоб змінити світ, щоб зробити його кращим".
З Північної Америки преосвященний Ален Фобер, єпископ Валліфілда (Канада), член Звичайної Ради Синоду, представив різноманітний континент, який він описує як "церковну мозаїку". Тут бідність та реалії мігрантських спільнот впливають на місцеві Церкви в США та Канаді. Папі Леву XIV було передано занепокоєння певної групи єпископів і священнослужителів, які вважають, що синодальність може послабити авторитет пастирів. Вони закликають до надання рекомендацій для покращення співвідповідальності, підзвітності та прозорості в єпархіях і парафіях.
Папа зупинився на темі Канади та Сполучених Штатів, зазначивши, що в минулому ці країни були союзниками, тоді як сьогодні їхні шляхи віддаляються. У контексті цієї тенденції він підкреслив важливість синодального підходу, який, на його думку, необхідно втілювати в життя. Він закликав усіх, особливо священників, замислитися над цим, відкрити свої серця та активно долучитися до процесів. Папа зауважив, що опір часто є наслідком страху або невігластва, тому важливо зосередитися на навчанні. "Ми маємо зрозуміти, що не всі рухаються з однаковою швидкістю, і іноді нам слід проявляти терпіння одне до одного. Замість того, щоб кілька людей квапилися вперед, залишаючи багатьох позаду, що може призвести до розколу в церковному досвіді, ми повинні шукати конкретні шляхи для розуміння ситуації в кожному регіоні, виявляти перешкоди та шукати способи підтримати досвід сопричастя в нашій Церкві, яка є синодальною," - підкреслив він.
Раду католицьких патріархів Сходу представив преосвященний Мунір Хайралла, Єпарх Батрумський, голова Маронітського патріархального комітету з питань реалізації рішень Синоду. Його доповідь є також криком про справедливість "від імені наших пригноблених і позбавлених голосу народів, посланців надії і ремісників миру". У цьому випадку питання, поставлене Наступнику святого Петра, стосується того, які термінові зміни повинні здійснити східні Церкви, щоб втілювати синодальність також на рівні семінарій, новіціатів, формування мирян.
Двічі аплодисменти з боку асамблеї увиразнили слова Папи у відповідь на свідчення з місця, яке сьогодні, як сказав Лев XIV, "потребує знаків надії". Він вказав на пошук дару ентузіазму в Церквах Близького Сходу, а також у християнах діаспори, як на великий і важливий знак надії. У землі, де народився Ісус, де він жив, де прийняв смерть і де воскрес із мертвих, саме це є "остаточним знаком усієї нашої надії". "Я думаю, що виклики, з якими східні Церкви продовжують стикатися і боротися на Близькому Сході, - сказав він, - є чимось, що ми, на Заході, повинні краще розуміти, якщо можна так сказати, і що, дивлячись на синодальні процеси, ми повинні розуміти, що між латинською Церквою і східними Церквами існують також значні відмінності. І ми повинні поважати ці відмінності. Я думаю, що це перший крок у будь-якій спільноті, у будь-якій людській організації: якщо ми не поважаємо один одного, ми ніколи не зможемо почати пізнавати один одного і наближатися один до одного".
Звіт про розвиток Латинської Америки та Карибського басейну був доручений Ніколасу Мейеру, члену синодальної команди Ради єпископатів цього регіону (CELAM) та координатору Регіональної конференції Карітас. Країни даного регіону активно співпрацюють з національними єпископськими групами або комісіями, і вже деякі з них окреслили найближчі напрямки: від реформування структур Єпископських конференцій до посилення слухацьких процесів, від покращення підготовки душпастирських працівників до оновлення методів євангелізації. У цьому контексті Папа відповів на запитання, як синодальний процес може спонукати суспільства до більшої інклюзивності, справедливості та миру.
Святіший Отець висловив свою вдячність за всі досягнення в Латинській Америці, де він отримав безцінний досвід під час своєї місії. Він підкреслив враження від духу єдності, що є невід'ємною частиною культури цих народів. Додатково, він зазначив, що ентузіазм відіграє ключову роль у поширенні віри, адже "це може спонукати інших приєднатися до нас у нашій місії будівництва миру та єдності". "Я рідко черпаю натхнення з процесів, натомість, мене надихають люди, які з пристрастю живуть своєю вірою. Жити в цьому дусі — ми говоримо про синодальність — це також про євангельську духовність, про єдність, про бажання бути Церквою. Ці елементи здатні справді надихати нас і далі розвивати Церкву, прокладаючи шляхи інклюзії та запрошуючи багатьох — всіх — долучитися до нас і йти разом у майбутнє".
Клара Антонія Чісар, яка є членом синодальної групи Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE) і викладачкою душпастирського богослов'я в Католицькому університеті Лінца, Австрія, презентувала європейську перспективу, акцентуючи увагу на взаємозв'язку між спадщиною православних Церков, що є джерелом збагачення, та західною традицією. Вона також торкнулася важливої теми ролі жінок у цій динаміці. Професорка підкреслила розмаїття підходів і чутливостей, які варіюються від вираженої відкритості до різних форм опору, скептицизму або побоювань щодо просування жінок на керівні позиції. Це привело до виникнення запитань: "Які сподівання можуть жінки обґрунтовано плекати в синодальній Церкві? Чи вважаєте Ви, що в Церкві відбувається справжня культурна трансформація, яка може привести до реальної рівності між жінками та чоловіками в майбутньому?".
У своїй відповіді Папа поділився двома особистими спогадами. Перший стосувався його виховання в католицькій сім'ї, батьки в якій були дуже активними в парафії. Це було в 70-х роках, і, звертаючись до своєї матері, він запитав її, чи хоче вона бути такою ж, як чоловіки, а вона відповіла, не жартуючи: "Ні, бо ми й так кращі!". Інший досвід, з Перу, стосується Згромадження богопосвячених жінок, чия харизма полягає в тому, щоб працювати там, де немає священників. "Вони мають право хрестити, є офіційними свідками на шлюбі, виконують чудову місіонерську роботу, яка дійсно є "свідченням" навіть для багатьох священиків. Це та відвага, яка потрібна, - стверджує Святіший Отець, - щоб проповідувати Євангеліє, і це роблять жінки!". Папа уточнив, що проблема не в тому, що не існує можливостей, а в тому, що "існують культурні перешкоди", які фактично заважають жінкам виконувати "те, що могло б бути їхньою роллю", і спонукають їх почуватися людьми другого сорту. Він згадує про упередження та дискримінацію, які досі існують у деяких країнах, "що явно суперечать Євангелію, і ми часто безсилі перед цими реаліями". Папа переконаний, що ще багато потрібно зробити. "Ми не можемо просто думати, що, призначивши тут чи там жінку на ту чи іншу посаду, її будуть поважати, бо існують сильні культурні відмінності, які створюють проблеми. Тому потрібно говорити про те, як Церква може бути силою для навернення, перетворення культур відповідно до цінностей Євангелія. На жаль, часто форма, в якій ми живемо вірою, визначається більше нашою культурою, а не нашими євангельськими цінностями", - зауважив Святіший Отець.
Зрештою, свідчення отця Кларенса Санданараджа Девадассана з Малайзії підкреслило, що синодальний шлях знайшов сприятливе середовище на континенті, який відзначається релігійним різноманіттям, культурними відмінностями та складними соціально-політичними умовами. Як учасник синодальної команди Федерації Азійських Єпископських Конференцій (FABC), священик підкреслив, що синодальний процес спонукає до активнішого залучення мирян, зокрема жінок, у прийняття рішень, що сприяє зміцненню гармонії між різними народами та віросповіданнями. Він зауважив, що деякі священнослужителі вважають концепцію синодальності загрозою для традиційних структур влади, а також зазначив, що в окремих регіонах релігійний екстремізм або політичні обставини негативно впливають на можливість відкритого вираження синодальних ідей.
Відповідаючи, Лев XIV згадав про відчуття таємничості, яке відкриває двері для різних видів міжрелігійного діалогу, і це є скарбом згаданого континенту, якого ми повинні навчитися. Він згадав також про містичний і споглядальний елемент, який, за його словами, потрібно постійно відкривати, і в цьому контексті Азія може стати джерелом надії. "Звичайно, є великі виклики. Структурні та економічні реалії, з якими ви маєте справу, і труднощі навіть у просуванні повномасштабної комунікації через обмеження, яких зазначають місцеві Церкви - це реалії, які, на мою думку, ми теж маємо розділяти. Я думаю, що такий досвід синодальної Церкви, яка будує спільноту, повинен надихати нас усіх, так би мовити, на більшу великодушність у розподілі ресурсів, щоб ми могли, можливо, досягти більшої рівності, більшої справедливості, навіть у плані розподілу з іншими матеріальних благ".
#Європа #Єпископе. #Ісусе. #Північна Америка #Азія #Ксьондз. #Католицька церква #Канада #Папа! #Папа Франциск #Ватикан #Справедливість (чеснота) #Бідність #Святий Петро #Австрія #Африка #Перу #Патріарх #Синод #Мінливість та зміна клімату #Близький Схід #Єпархія #Лев #Малайзія #Ентузіазм #Мадагаскар #Латинська Америка #Парафія #Континент #Острівна Океанія #Орден Святого Василія Великого #Бути #Палермо #Євангеліє #Місіонер #Карибський басейн #Християнська місія #Рафаель. #Мозамбік #Фіджі
