Нещодавно на школі, в якій навчалися захисники, встановили пам'ятні знаки
Різниця у віці між Віталієм та Олександром Погорільчуками з Хмельниччини - трохи більше трьох років. Народилися у селі Голики Шепетівського району, що нині є частиною Славутської міської об'єднаної територіальної громади.
Спершу старший з братів, Олександр, а згодом молодший Віталій, служили в АТО/ООС, представляючи 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду. У 2021 році вони разом взяли участь у боях за містечко Щастя, розташоване в Луганській області.
Менший Віталій, який назавжди лишився 22-літнім, поліг на полі бою 26 лютого 2022 року. А вже у липні у рідному селі прощалися і з 26-літнім Олександром...
Віталій народився 28 травня 1999 року. У рік початку російсько-української війни тільки закінчив закінчив Варварівську школу та вступив до Рівненського автотранспортного фахового коледжу, де здобув спеціальність механіка з ремонту двигунів та автомобілів.
У 2020 році хлопець пішов до ЗСУ за контрактом, став учасник Операції Об'єднаних сил.
Старший солдат, стрілець-снайпер Віталій Погорільчук загинув на Херсонщині у перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У ніч з 25 на 26 лютого 2022 року поблизу Шилової Балки десантники намагалися евакуювати поранених товаришів. Ворожий СУ-25 влучив у БТР-80, в якому перебував Віталій.
Олександр народився 14 січня 1996 року. Закінчив Шепетівське медичне училище за спеціальністю "Лікувальна справа" та здобув кваліфікацію фельдшера. Трохи працював у виправній колонії міста Ізяслава.
У 2019 році, керуючись власним бажанням, я вирішив підписати контракт і приєднатися до Збройних Сил України. Моя служба відбувалася в зоні АТО/ООС. Після двох років наполегливої праці я здобув срібну медаль на конкурсі, присвяченому кращим спеціалістам з тактичної медицини ЗСУ.
Напередодні повномасштабної війни отримав нагороду від Командувача Об'єднаних сил "За звитягу та вірність". У 2021 і 2022 роках двічі був удостоєний нагрудного знака "За взірцевість у військовій службі" від Головнокомандувача Збройних Сил України.
Старший солдат, який виконував обов'язки старшого медика в десантно-штурмовому батальйоні військової частини А-0284, загинув 17 липня 2022 року в Донеччині під час виконання бойового завдання.
Для малої батьківщини прощання з бойовим медиком 22 липня 2022 року стало й днем усвідомлення дволикості московської церкви в Україні, яка маніпулятивно прикривається назвою "УПЦ - Українська православна церква". Тоді на Хмельниччині батюшка УПЦ МП відмовився відкрити церкву, аби відспівали загиблого воїна.
Світлана, переживши утрату другої дитини всього за кілька місяців, вирішила запросити священнослужителя Православної церкви України для проведення відспівування.
Вчителька Тамара Кононюк розповіла: "Якщо Віталія ховав отець Іван, представник московського патріархату, то Сашу відспівати мама запросила українських священників. Церква не була відкрита, дзвони не провели в останній путь Героя. Це супроводжувалося і брехнею, і прокльонами від сім'ї отця Івана в бік нещасної матері. І село зірвалося. Скликали збори, на яких одноголосно проголосували за перехід Голицької церкви до ПЦУ".
Після того, як Пані Світлана попрощалася з молодшим сином Віталієм, вона звернулася до Олександра з проханням залишитися з нею, щоб підтримати у важкій ситуації. Однак старший син відповів, що його місце на фронті, де він має допомагати своїм товаришам. Він обіцяв матері та нареченій повернутися...
Батько братів Погорільчуків, пан Сергій, покинув цей світ за чотири роки до трагедії, що спіткала його синів.
Брати були удостоєні орденів "За мужність" III ступеня посмертно. Нагороди були вручено їх матері 13 травня 2023 року.
Мешканці постійно вшановують пам'ять своїх братів-захисників. Нещодавно, 1 жовтня 2024 року, на фасаді Варварівської гімназії Славутської міської ради було відкрито пам'ятні дошки на честь відваги своїх учнів Віталія та Олександра Погорільчуків. Ці молоді герої віддали свої життя, мужньо захищаючи Україну під час жорстокої російсько-української війни.
"Міський голова Василь Сидор висловив щирі слова вдячності та шани всім воїнам, які боролися і продовжують захищати нашу рідну землю від безжального ворога. – Герої завжди залишатимуться в наших серцях, а їхні життєві історії та боротьба будуть передані наступним поколінням, щоб у всі часи українська нація пам'ятала, завдяки кому вона існує. У нас є спільне прагнення - здобути перемогу над окупантом. Ми об'єднуємось, підтримуємо один одного та діємо кожен на своєму фронті."
Учні регулярно виявляють шану братам Погорільчукам, відвідуючи їхні поховання після проведення патріотичного забігу "Шаную воїнів. Біжу за Героїв України", який проходить по всій країні.
#Росія #Україна #Військовослужбовці #Збройні сили України #Херсонська область #Міський голова #Медицина #Машина. #Війна на Донбасі #Операція об'єднаних сил #Православна Церква України #Щастя #80-а десантно-штурмова бригада (Україна) #Шепетівський район #Повстання Хмельницького #БТР-80 #Фельдшер #Сухий Су-25 #Десантник #Колонія #Головнокомандувач #Ізяслав, Україна #Луганська область #Рівне #Орден "За мужність #Дзвони. #Герой України #Номер військової частини #Донецька область #Хмельницька область