"Освіта для життя" сприяє тому, щоб учні відчували себе впевнено поза межами шкільних стін, - зазначає Катерина Молодик.

Ілюстративне зображення: Суспільне Рівне

"Навчання для життя" сприяє розвитку поза межами шкільних занять.

Що має вміти і знати дитина по закінченні початкової школи?

Відповідь на це запитання описана у Державному стандарті початкової освіти, а також базової та старшої. Це перелік конкретних результатів, які на завершення кожного циклу навчання мають знати й розуміти наші учні та учениці. Кожна освітня галузь має свій перелік. Якщо коротко, то це освіта для життя, вона компетентнісно зорієнтована та допомагає нашим учням та ученицям якісно й комфортно себе почувати поза шкільними класами.

Принцип автономії полягає в тому, що вчитель самостійно обирає способи взаємодії з учнями під час заняття.

Чи потрібно дитині опановувати таблицю множення і знати, як її використовувати? Врешті-решт, у нас є смартфони, які швидко виконують всі обчислення.

У наших стандартах не вказано конкретний перелік змісту, з яким працюють педагоги. Існує концепція автономії, що дозволяє всім вчителям вибирати матеріали, з якими вони будуть досягати результатів, визначених у стандарті. Саме педагог вирішує, як організувати взаємодію з учнями під час занять. Оскільки сьогодні багато аспектів швидко змінюються, ми оновлюємо стандарт, щоб узгодити регуляторні документи з реаліями, що відбуваються на уроках.

Які нововведення планується впровадити в стандарт початкової освіти?

Найперше -- відбудеться перегляд формулювання мети початкової освіти. Йдеться про всебічний розвиток дитини, але важливо розуміти, що це не революційні кардинальні зміни, а приведення до відповідності того, що є в базовій школі, і того, що є у старшій. Тобто вже у молодшій школі дитина має знати, хто ворог та як чинити опір.

А як щодо медіаграмотності?

Всі ці вміння та знання закріплені в стандарті — екологічна свідомість, медіаграмотність, критичне і креативне мислення та інші. Ми маємо детальний план, який визначає, як повинні проходити заняття з дітьми, щоб вони стали всебічно розвиненими, щасливими та освіченими особистостями.

Школа -- трикутник партнерства: вчителі, батьки, громада

Якою мірою батьки готові вести діалог з дітьми, які мають медіаграмотність? Які рекомендації можуть бути корисними для батьків, коли їхня дитина запитує, чому їй заборонено, наприклад, фарбувати свою кімнату?

На початку освітньої реформи ми почали говорити про концепцію педагогіки партнерства, що передбачає активну участь батьків не лише в навчальному процесі, а й у всіх аспектах життя дитини, як у школі, так і в позашкільній діяльності. Важливо, щоб батьки стали активними учасниками цього процесу. Вони завжди можуть звертатися до шкільного психолога, класного керівника або брати участь у батьківських та психологічних клубах. Школа більше не є закритою установою, за межами якої батькам заборонено втручатися. Сьогодні вона відкриває двері для співпраці, створюючи тривимірну структуру партнерства, до якої також залучається громада. Тож рекомендую звертатися до своїх шкіл, спілкуватися з учителями та шукати способи комунікації з сучасними дітьми.

"Через діалог, повагу та взаєморозуміння"

Слухачі зазначають, що діти чудово усвідомлюють свої права, проте з виконанням обов'язків у них виникають труднощі. Чому це відбувається? Вони говорять: "Не хочу виконувати домашнє завдання, і що ви мені зробите?"

Як на мене, це взаємопов'язані процеси. І немає жодного рядка у жодному стандарті НУШ про те, що діти мають наполягати лише на своїх правах, а не на обов'язках. Будь-яка ситуація є особливою, і треба рухатися через діалог, повагу та взаєморозуміння. Мета освітньої системи загалом -- це формування громадянського суспільства. На мікро- та макрорівні це відбувається через взаємодію вчителя, дитини, сім'ї та громади -- усі ми насправді відповідальні за результат, за те громадянське суспільство, яке ми спільно будуємо. Узагальнювати і говорити, що це системна проблема на рівні школи, не варто. І наш обов'язок -- розділити спільно цю відповідальність в обставинах країни, де ми живемо. Повністю перекладати на школу обов'язок виховання дитини чи формування її як громадянина ми не можемо. Це наша спільна відповідальність, починаючи з племен, коли дітей виховували всі разом, навчали та інтегрували у світ. Завдяки цьому ми долаємо травми і суспільство розвивається. Тому школа має обов'язок всебічного розвитку дитини, який вочевидь включає і громадянську компетентність, і формування національної ідентичності, усе це закладається. Сім'я має свій обов'язок, і громада -- свій.

"Ми обговорюємо не речі, а сфери діяльності."

Чи рухаємось ми в напрямку фінської моделі освіти, де діти не вивчають окремі предмети, такі як хімія, література, фізика чи маркетинг, а займаються інтегрованим навчанням? Наприклад, вони досліджують, як працює айфон, одночасно вивчаючи мову і літературу, оскільки пристрій дозволяє надсилати текстові повідомлення. Вони також вивчають хімію матеріалів, з яких виготовлено айфон, фізику мікросхем і основи маркетингу, щоб зрозуміти, як продавати цей продукт. Чи про таку освітню систему йдеться?

Звичайно. Ми звикли до того, що навчальні предмети розглядаються окремо. У нас є вузькі напрями, окремі осередки, де ми працюємо відповідно до предметів. Проте у Державних стандартах акцент робиться не на предметах, а на освітніх галузях. Наприклад, мовно-літературна галузь охоплює такі предмети, як мова, література та іноземні мови. У концепції НУШ одним з найефективніших підходів є інтеграція. Адже світ і наше життя є цілісними. Ми не обмежуємося вивченням хімії чи фізики лише в рамках шкільних кабінетів. Мета політики "Освіта для життя" полягає в тому, щоб взяти зміст, що міститься в кожному конкретному предметі, поєднати його з реаліями життя і донести це до учнів. Наприклад, якщо я капну хімічну речовину на джинси, це призведе до утворення дірки або зміни кольору тканини.

Наскільки я розумію, наша школа має забезпечити учнів, зокрема молодших класів, знаннями, навичками та вміннями і певними етичними цінностями та моральними орієнтирами, які дитина має засвоїти. Три такі компоненти. Чи може ще щось?

Абсолютно вірно. Нова українська школа (НУШ) впроваджує підхід, орієнтований на компетентності, та ми активно реалізуємо його з 2018 року. У нас є різноманітні завдання та вправи, які сприяють практичному засвоєнню навичок. Наприклад, для розвитку фінансової або екологічної грамотності, вчитель може вибрати завдання на свій розсуд – це можуть бути як групові, так і індивідуальні завдання, проєктна діяльність чи створення портфоліо. Головне, щоб форма роботи була цікавою й актуальною з точки зору викладача.

Показники, що аналізуються у рамках PISA, інтегровані в Державний стандарт освіти.

Щодо знань. Чи стоїть завдання підвищити результативність знань, наприклад, з математики, які оцінюються міжнародними тестами? Тобто досягнути, наприклад, в оцінюваннях PISA кращого місця, ніж є зараз?

PISA — це міжнародна оцінка, що проводиться для 15-річних учнів і охоплює три основні сфери: математичні навички, читання та природничі науки. За результатами цього моніторингу складаються рейтинги країн, а також аналізуються зв'язки між економічним станом і соціальним розвитком. Згідно з останніми даними PISA, Україна демонструє досить високий рівень освіти, і не можна стверджувати, що ми займаємо нижчі позиції в порівнянні з іншими державами. Однак існують певні внутрішні диспропорції, які потребують уваги. Наприклад, спостерігаються освітні нерівності між дітьми, які живуть у сільських районах або малих містах, і тими, хто проживає в урбанізованих зонах. Це свідчить про різний доступ до якісної освіти та можливостей, які надає держава. Отже, моніторинг PISA в першу чергу вказує країнам на важливі аспекти, які потребують покращення.

Для нас надзвичайно важливо, щоб усі навички і компетенції ефективно розвивалися з початкової школи і на наступних етапах навчання, враховуючи вікові особливості кожної дитини. Показники, які оцінює PISA, інтегровані в Державний стандарт, що охоплює, зокрема, й початкову освіту.

Є неймовірні педагоги, які здобувають нові знання протягом усього свого життя.

Чи маємо ми сьогодні достатню кількість кваліфікованих педагогів для впровадження нових освітніх стандартів? Якщо, наприклад, учитель працює в цій сфері вже 30 років, він може продовжувати навчати, дотримуючись старих методик.

Я не поділяю погляди на ейджизм. Хоча досвід має велике значення, вік не є критерієм нашої здатності викладати й взаємодіяти. Головне — це наша відкритість до змін. У нас є неймовірні педагоги, які прагнуть до безперервного навчання протягом усього життя. Ця якість, до речі, закладена в концепцію НУШ. Ці вчителі готові впроваджувати нові стандарти та відповідати на виклики сучасного світу.

Вчитель -- одна із найпрестижніших професій у Фінляндії

Чи мотивують сучасні зарплати педагогів?

Зарплати різні. Очевидно, що вони потребують підвищення. Якщо повернутися до досвіду Фінляндії, то дослідження освітніх систем показують, що питання не так у зарплаті, як у престижності професії. Фінські вчителі -- одна з найбільш престижних професій у суспільстві. Допоки українське суспільство не почне поважати вчителів, професія не стане престижною. Дуже важливо розуміти, що в руках українських вчителів майбутнє України, а тому нам треба підвищити рівень дискурсу про повагу до вчителів.