Олена Мартинова з Starlight Media зазначає: "У сфері технологій ми не можемо конкурувати з американцями, але наш прогрес відбувається швидше, адже ми відчуваємо більші виклики."

Маркетинг-директорка Starlight Media -- про американський телеринок, ескапізм українських глядачів і велике повернення новинних телебрендів.

Нещодавно один медіа-менеджер поділився зі мною своїми переживаннями: його компанія планувала створити новий інноваційний комедійний проект, але зіткнулася з труднощами. Через напружену емоційну атмосферу в новинах сценаристи не можуть знайти підходящі жарти. Водночас глядачі, звертаючись до телебачення, все більше шукають спосіб втекти від цієї ж новинної реальності.

У бесіді з Оленою Мартиновою, маркетинг-директоркою Starlight Media, ми доторкнулися до теми ескапізму, обговорили процес нормалізації воєнної реальності, а також майбутнє повернення "Фактів" і "Вікон" (це неодмінно відбудеться в найближчий час). Розмову ми розпочали з обговорення діяльності Starlight Media в США, адже читачі "Детектора медіа" заслуговують на позитивні новини.

Олено, наскільки я зрозумів, якщо ви проводить багато часу в США, то у вас є певна динаміка з Starlight Creative (аудіовізуальне агентство, що є частиною Starlight Media, яке відкрило своє представництво в Північній Америці під час повномасштабної війни – "ДМ")? Чи могли б ви поділитися інформацією про це і розповісти, що наразі відбувається на американському телевізійному ринку?

У 2024 році ми дійсно змогли розширити нашу співпрацю Starlight Creative з американськими партнерами. Наразі ми співпрацюємо з такими гігантами, як Disney Corporation, Warner Brothers і Discovery. Крім того, у нас є партнерські відносини з трьома агентствами, які працюють з платформами Netflix та Amazon. Ми активно беремо участь у промоції серіалів, розробці нових проєктів та великих спортивних трансляціях. Це означає, що ми не лише розширюємо мережу контактів, але й збільшуємо асортимент наших проєктів і продуктів.

Досить захоплююче спостерігати за еволюцією індустрії в США, адже традиційне телебачення поступово адаптується до вимог VOD-платформ. В Україні також спостерігається тенденція, коли великі платформи здобувають права на важливі спортивні трансляції, починаючи свій шлях у прямоефірному висвітленні масштабних подій. Деякі проекти реалізуються самостійно, тоді як інші створюються у співпраці з командами бродкастерів, наприклад, CBS може працювати над контентом для Netflix. Цікаво, що фахівці, які зазвичай зосереджуються на сценарному контенті, під час роботи над такими проектами усвідомлюють важливість інструментів, які є звичними в телебаченні. Адже традиційне телебачення завжди акцентує увагу на тому, що відбувається в режимі реального часу, і ми усвідомлюємо, що таке "тут і зараз", коли немає можливості щось змінити чи перемотати. Розширення досвіду ведення прямих трансляцій з телебачення на нових дистриб’юторів є надзвичайно цікавою темою.

Олена Мартинова і Галина Петренко в ході бесіди.

Іншим цікавим спостереженням є роль штучного інтелекту, і я переконана, що кожен має "запросити" штучний інтелект до своєї команди. Тобто, кожен, хто прагне максимально реалізувати свій потенціал у творчості чи стратегічному плануванні, повинен навчитися користуватися штучним інтелектом, щоб він зміг взяти на себе хоча б частину рутинних завдань. У Сполучених Штатах в брифах чітко вказується, які аспекти штучного інтелекту можна використовувати, а які — ні. Ми неодноразово стикалися з ситуаціями, коли наш улюблений Midjourney та інші популярні платформи заборонені через значні ризики порушення авторських прав, які переважують вигоди від швидкості та різноманітності концепцій. На відміну від США, у нас люди спокійно справляються з викликами, пов'язаними зі штучним інтелектом і авторськими правами.

І, звісно, ми стикаємося з розвитком технологій, численними запусками IT-інструментарію, який допомагає працювати з аудіовізуальним контентом: монтувати його, відбирати. Зараз ми тестуємо один стартап. Це технологія, яка дозволяє зі свого бібліотечного контенту дуже швидко робити контент для соціальних медіа - зокрема, нарізати короткі ролики. При цьому їхня ставка -- на те, щоб був не тільки монтаж чи відбір кадрів, бо таких пропозицій багато. Вони пропонують також копірайт, створення хедлайнів, які відповідають не тільки фільму, котрий промотується, а ще й його бренду, аудиторії. Тобто це цікава розробка, і зараз ми дивимося, чи вона нам підходить -- зокрема, як вона працює з українською мовою.

Третій значний тренд, який ми спостерігаємо, — це колаборації. Кожен медіабренд, який реалізує масштабний проєкт, повинен чітко розуміти, як цей проєкт взаємодіятиме з брендами-спонсорами. Неможливо просто звернутися по фінансування для підтримки шоу. Це вимагає ретельного планування маркетингової системи інтеграцій. Яскравим прикладом є промоція "Гри в кальмара" у McDonald's. Ключовим моментом є стратегічний пошук партнерів, адже McDonald's прагне не лише залучити максимальну кількість шанувальників бургерів, а й стати для них символом сучасності, трендовості та стилю. Тому компанія активно досліджує все нове та актуальне, незважаючи на наявність потужних власних медіа-ресурсів, які забезпечують зв'язок зі споживачами.

Ці три тенденції проникають у всі сегменти аудиторії. На мою думку, вони вже або мають місце в нашому житті, або незабаром стануть реальністю.

-- Я теж подумала, що з вашого опису американський ринок звучить схоже на український, хоча зрозуміло, що наповнення може бути іншим. Чи можемо ми сказати, що американський телевізійний ринок, як і раніше, задає тренди, а ми рухаємося за ним і між нами якась кількість років розриву? Чи глобалізація і проникнення технологій скоротили його тривалість?

Галина Петренко і Олена Мартинова в процесі бесіди на інтерв'ю.

Я б розділила це на два основні компоненти. Перший — це сам зміст. Якість виробництва контенту в американській індустрії є вражаючою. Хоча ми також починаємо рухатися в цьому напрямку, в США існує столітня індустрія з глибокими традиціями, досвідом, знаннями та технологічними можливостями. Вони відкриті до співпраці, проте їхнє глобальне бачення перевершує будь-які локальні ініціативи. Це не тільки питання України, а й стосується будь-якого локального контексту.

Усе, що стосується технологій, – це окрема тема. На мою думку, рушійною силою будь-якої технології є криза, яка змушує нас шукати способи створення контенту без електрики або дистанційно. Саме тому великий виклик, з яким ми стикаємося в Україні сьогодні, постійно підштовхує нас до пошуку новаторських рішень. Хоча ми не завжди можемо конкурувати з американцями, наші обставини змушують нас рухатися вперед швидше, адже болючі проблеми стимулюють активність. Наприклад, розглянемо стартап, про який я вже згадувала. Які думки мають люди з інших країн, коли чують про цю ідею? Вони усвідомлюють, що існує великий попит на контент для соціальних мереж і що це може стати прибутковим бізнесом. Однак без впровадження нових технологій їм доведеться найняти десять працівників замість одного. Тобто, питання зводиться до витрат, які їхня компанія несе на виробництво таких відео. У нас же ситуація інша: ми ставимося до цього як до виклику – або ми знайдемо рішення, або ні. Ми не розмірковуємо про те, витратити 5 чи 10 тисяч; у нашому випадку, маючи лише 2 тисячі, ми повинні знайти спосіб, щоб 10 осіб отримали зарплату. В результаті, іноді наші операційні ставки виявляються дещо вищими.

Однак будь-яка інновація є результатом інвестицій, які надають можливість для експериментів. Тому варто спостерігати, куди це все нас приведе. В Україні, з огляду на існуючі виклики, інноваційний потенціал є надзвичайно значним. Це стосується всієї сфери – від військової промисловості до креативних і культурних індустрій. Як же нам, маючи вчетверо менше населення, забезпечити таку ж видимість, як у 143 мільйонів? Чи можливо це взагалі без інновацій? На мою думку, лише інновації можуть створити стійку конкурентну перевагу, тоді як креативність здатна забезпечити лише тимчасові можливості.

-- Причому ці 143 мільйони принаймні в інформаційній сфері не бояться експериментувати. Таке враження, що вони мають право на помилку. Можуть пробувати багато чого, і якщо в них щось не вийшло -- списали, побігли далі. Але вони це вкладають не в щось конструктивне, не в прогрес, а в зло, руйнування.

На одній з зустрічей з американськими партнерами ми обговорювали один важливий позитивний аспект: всі негативні новини, як правило, мають свій кінець. Сьогодні ми можемо стикатися з поганими новинами, але завтра вони можуть зникнути, хоча натомість можуть з’явитися нові. Це усвідомлення того, що будь-яка криза колись завершується, дещо полегшує наше сприйняття ситуації. Я впевнений, що росіяни понесуть відповідальність за свої дії протягом тривалого часу. Наша важлива місія полягає в тому, щоб забезпечити, що Україна зможе зберегти свою історію. Я маю на увазі не лише минуле, а й об’єктивну наративну версію подій, які відбувалися.

Галина Петренко і Олена Мартинова в процесі бесіди на інтерв'ю.

Starlight Media -- це один з основних потужних гравців на мас-маркеті, який робить оці історії. І для нас є два виклики. Перший -- це нова реальність, новий вміст життя. По суті, оновлена, перероджена країна. А другий виклик -- це фіксація в наших історіях того, що відбувається, щоби робити їх гучними. Такими, щоб усі їх розуміли й не було можливості перекричати, піддати сумніву те, що зараз відбувається. І нам самим треба не забути про те, якими ми були 2022 року. Звісно, що всі втомилися, але це такий великий культурний виклик, який ми всі маємо прийняти. У нас немає навіть вибору, приймати його чи ні: або це робимо ми, або його приймає наш опонент.

-- Пригадую, як розказувала одному з американців про ваш серіал "Перевізниця". І людина, яка ніколи не бачила цей контент і я думаю, що й не чула про нього, одразу сказала: "Це пропаганда". Я перепитала, чи він серйозно вважає, що Gaumont вляпався в пропаганду. Але розумію, що таке упередження може бути, бо українці -- начебто зацікавлена сторона. Як у вас рухається напрямок міжнародної копродукції?

У 2024 році Starlight Media відзначає особливу подію – прем'єру серіалу "Перевізниця", яка стала значущою не лише для нас, але й для наших партнерів. Цей проект приніс нам численні визнання: "Перевізниця" була удостоєна звання найкращого неангломовного серіалу року на C21 International Drama Awards, а також отримала срібну нагороду на престижному фестивалі Prix Europa. Крім того, серіал здобув перемогу в категорії "Кращий серіал року" на VIII Національній кінопремії "Золота дзиґа". Це історія, що досліджує людські переживання, порушуючи складні питання і вибори, які стосуються кожного з нас.

На сьогоднішній день у нас є список із 60 проєктів, які ми розробили минулого року разом із нашими шоуранерами. Вони перебувають на різних етапах реалізації: деякі з них — це лише зачатки ідей, які чекають свого часу. Однак тепер наша команда, що займається копродукцією, має можливість презентувати щось нове. Це різноманітні жанри: комедії, мелодрами та детективи. Під час внутрішньої презентації цих 60 проєктів ми відчували справжнє натхнення. Адже "Перевізниця" довела, що ми здатні та прагнемо працювати на європейському рівні.

Отже, ми вступаємо в новий, більш потужний етап. На даний момент ми знаходимося на етапі тихої розробки, і найближчим часом не варто очікувати гучних анонсів у цій сфері. Ми плануємо великий сезон на майбутнє. Паралельно працюємо над одним проєктом з британськими та литовськими партнерами, а також розробляємо кілька продуктів у співпраці з Gaumont. Особливо приємно, що наш проект "Майстерня шоуранерів" також зробив свій внесок: ми отримали п’ять історій, більшість з яких має потенціал для копродукції. Один із цих проєктів наразі обговорюємо з італійськими колегами.

-- У наших документалістів є навіть поодинокий кейс, який замахнувся нафандрейзити з європейських фондів бюджет близько мільйона євро, і доволі успішно рухається в цьому напрямку. Але коли ми читаємо титри цих документальних фільмів, знятих у копродукції, то там багато іноземних прізвищ. У принципі, це добре, бо індустрія інтегрується в європейський простір навіть швидше, ніж країна в цілому. Але є проблема: фонди вимагають, щоби більшу частину роботи зробили на території країн їхнього походження. Чи в комерційному секторі така ж вимога щодо географії?

Кожен партнер, який приєднується до копродукції, має власне бачення свого фінансового внеску. Дехто прагне розширити свою бібліотеку, інші ж шукають проєкти з яскравим іміджем. Чи є серед наших партнерів ті, хто інвестує кошти, але водночас бажає, щоб частина проєкту реалізувалася на їхніх територіях? Так, такі партнери існують. Існують також ті, хто просто хоче отримати готовий продукт у строк, з можливістю адаптації, не втручаючись у виробничий процес. Ми, як ініціатори проєктів, також усвідомлюємо, що робимо і чому. Якщо ми вбачаємо в конкретній пропозиції можливість досягти своїх цілей, створити якісний продукт і не порушити очікування інших партнерів, ми із задоволенням її приймаємо. Що стосується співпраці з іноземними фахівцями, то іноді ми самі зацікавлені у їхньому залученні навіть до наших власних проєктів, які не є копродукційними. Це особливо стосується скрипт-докторів, адже наша мета — створювати найкращі історії. Для цього нам потрібна потужна професійна команда, яка постійно вдосконалюється. Ми використовуємо всі можливості для співпраці з висококласними скрипт-докторами, якщо бюджет це дозволяє і продукт цього вимагає.

З іншого боку, ми, компанія Starlight Creative, а також наш продакшн, залучені до міжнародних проєктів у ролі підрядників. Це своєрідний обмін креативною енергією.

Наше попереднє інтерв'ю відбулося влітку 2023 року, коли в суспільстві панували певні позитивні сподівання щодо українського контрнаступу. Ми наголошували на важливості врахування зміни настроїв аудиторії не лише при розробці продукту, а й у комунікаціях, підкреслюючи необхідність прогнозувати їх на певний період вперед. Чи відзначаєте ви, порівнюючи з літом 2023 року, суттєві зміни в настроях суспільства?

Галина Петренко і Олена Мартинова в процесі бесіди на інтерв'ю.

Сучасні люди шукають більше ескапізму, прагнучи отримати контент, який дарує емоційну підтримку. Дехто бажає відволіктися, переглядаючи детективи, де зло отримує справедливе покарання вже на 45-й хвилині, що може дати надію, що подібне можливе і в їхньому житті. Інші ж просто потребують сміху. А комусь важливо усвідомити, що життя триває — як демонструє повернення "Холостяка" у новому форматі. Це стало непростим завданням: поєднати складні теми, яких багато хто намагається уникнути, з бажанням романтики. Я вважаю, що це вдалося як команді, що реалізувала проєкт, так і маркетинговій команді, яка його просувала.

З іншого боку, незважаючи на бажання уникати проблем, попит на інформацію залишається, хоча рейтинги всіх новинних форматів знижуються, адже їх споживання стало менш інтенсивним у порівнянні з 2022 і 2023 роками. Проте, існує потреба в розумінні поточних подій та готовності до нових викликів. Також відчувається інтерес до історичного та культурного контексту: хто ми, хто наші герої, яка наша історія та література - це, на мою думку, є тривалою тенденцією.

Комедія, детектив, серіал, стендап, театральна вистава -- ми лікуємо наші душевні рани цим усім, і це формує наш контентний попит. Драма -- менш затребуваний жанр, бо її вистачає в житті. Це не означає, що екшн чи трилер не можуть зараз бути успішними: навіть такий лихий хорор як "Конотопська відьма" -- це робоча історія.

У нас виникає важливий виклик: потрібно не лише відволікати увагу, а й створювати нові рольові моделі. Проєкт "Холостяк" є унікальним і має на меті змінити культурні уявлення, порушити складні питання та показати стосунки сучасності, а також життя після травм у привабливому, сексуальному світлі, нормалізуючи нову реальність. У 2025 році СТБ також планує відновити ефір проєкту "Зважені та щасливі", в якому ми зосередимося на більш широкому спектрі розладів харчування, що виникають під впливом стресу. Офіційно це буде про ментальне здоров'я, але неформально – це стане платформою для відкритих розмов про наші почуття, болі та способи їх подолання, іноді з гумором. Ми прагнемо продемонструвати, що можливо подолати складні ситуації та повернутися до здорового способу життя. Команда проєкту сприймає це як особистий виклик і активно готується до нього.

Які інші важливі проєкти на наступний сезон ви б хотіли виділити?

У новому сезоні ми запланували 50 ключових проєктів, які активно просуватимемо та вироблятимемо, в результаті чого створимо понад 1000 годин прем'єрного контенту, з яких більш ніж половина буде реалізована нашим власним продакшном. Додатково, ми підготуємо 3000 годин новинного контенту. Серед проєктів, що формуватимуть новий контекст, на СТБ представлено "Зважені та щасливі" та "МастерШеф", які проходитимуть у новому павільйоні. Також глядачі зможуть насолодитися великою кількістю нових серіалів. Сезон відкриється новими епізодами серіалу "Лікарка Ковальчук", а також прем'єрою "Кохання та полум'я", яка поєднує мелодраму і сучасну історію про рятувальників ДСНС. Заплановано також новий сезон "Кава з кардамоном. Сила землі". Крім того, СТБ працює над серіалом "Обмежено придатні", створеним командою "Уроків толерантності". У цьому серіалі повернеться знайома глядачам родина Найдюків, яка зіткнеться з новими викликами в умовах драматичних соціальних змін. Виробництво організовано компанією Solar Media Entertainment спільно з телеканалом СТБ за підтримки USAID, а режисером виступить Аркадій Непиталюк.

На Новому каналі вийдуть нові форматні студійні шоу, одне з них -- "Місто та село" -- буде запущене цієї весни. В ньому зʼявляться нові обличчя каналу, ведучі Андрій Черепущак (Галицька діва) та Катерина Олос. Це квіз, але ідея в тому, що одна команда гравців представляє село, а інша -- місто. Це будуть різні погляди. Але також зауважу, що зараз у нас грань між містом і селом дещо стирається через високу міграцію людей, коли хтось вимушено переїжджає, шукаючи життя в спокійнішому місці за межами великого міста. А хтось, навпаки, повертається в місто, бо тут більші можливості почати спочатку. І цей мікс і відносин між регіонами, і відносин великих і маленьких міст -- це також один із трендів, який зараз оживляється. І ми хочемо працювати з цим, бодай і в розважальному контексті.

Канал анонсує прем'єру нового реаліті-шоу "Мамо, ваш вихід!", в якому свекрухи і невістки об'єднаються у команди і змагатимуться за титул найкращої пари, намагаючись знайти спільну мову. Крім того, Новий канал активно працює над відновленням шоу "Київ вдень і вночі". Ми також з нетерпінням очікуємо на першу кінопрем'єру Лесі Нікітюк, яка відбудеться цієї весни в рамках нашого партнерства з Film.ua.

На каналі ICTV2 з'являться п'ять нових проєктів, які змагатимуть за франшизи. Чекаємо на їхній прийом глядачами. Серед них – детективи, що варіюються від іронічних до ситкомів і шпигунських трилерів. Одним з проєктів є "АТП Перевізники", що розповідає про транспортне підприємство, яке намагається адаптуватися до сучасних умов. Також у планах – "Митець", "Майор Сковорода" та масштабний спільний проєкт з МВС "Служба 112", що стане процедурним серіалом про роботу екстрених служб: пожежників, поліції, швидкої допомоги та парамедиків. Крім того, глядачів чекає новий сезон "Хто хоче стати мільйонером".

У нас багато планів, пов'язаних із темою ветеранства, яка стане основною в наших майбутніх проектах. Зокрема, незабаром відбудеться новий сезон "Холостяка", що надихне жінок вірити у можливість знайомств. Також ми представимо серіал про те, як військовий повертається до цивільного життя — він уже на стадії постпродакшну. Ветерани та ветеранки будуть активними учасниками нашого розважального контенту: ми маємо на меті залучити їх до проектів, таких як "Зважені та щасливі", "МастерШеф" та "Хто зверху?". Олександр Швачка, ведучий "Ранку у великому місті" на ICTV2 та ветеран, продовжує успішно працювати в нашому ефірі. Ця тема є для нас дуже важливою, і ми раді, що бізнес підтримує нашу ініціативу. Starlight Media за допомогою Veteran Hub, у співпраці з Forbes Ukraine та за підтримки Міністерства у справах ветеранів, розробила Принципи бізнесу, дружнього до ветеранів. Цей документ вже підписано 21 великою компанією.

У проєкті "Детектора медіа" ми заохочуємо журналістів з східних і південних регіонів України проводити уроки медіаграмотності для учнів шкіл. Молодь потребує особливого підходу, адже часто вона не проявляє інтересу до суспільно-політичних тем, що ставить перед журналістами завдання знайти ефективні методи комунікації. Проте під час одного з тренінгів один з учасників поставив важливе питання: як бути з дітьми шкільного віку, які виїхали за кордон? Яким чином ми можемо підтримувати їх зв’язок з українським контекстом через наш контент, навіть якщо він розважальний? Чи є у вас якісь рекомендації щодо цього?

Необхідно створювати високоякісний контент, активно займатися його поширенням та формуванням спільнот. Адже діти взаємодіють не лише з дорослими, а й між собою, спілкуючись зі своїми друзями. Втім, я усвідомлюю, що це не є вигідною справою.

Контент радше має бути про них, відповідати на їхні запитання, а не активно просувати державні наративи. Тобто ці наративи мають бути, але це тонка матерія. І якщо ми зможемо зберегти в цьому контенті українську мову -- цього досить, щоби родини не втрачали зв'язок із країною. Потрібно також просування наших музикантів, музичного контенту. Діти мають пишатися. Їм подобається те, що модно, що подобається друзям.

Щоразу, коли ми обговорюємо бюджетні витрати держави, важливо усвідомлювати, що якщо дитина або дорослий не переглядає українські серіали на YouTube, їм, швидше за все, доведеться звернутися до російськомовного контенту. Незалежно від обставин, люди прагнуть розслабитися і шукають платформи, які можуть їм це запропонувати. Якщо ж система не надає привабливого українського контенту, наступним вибором стає російськомовний. Це серйозне питання для держави: де шукати інвестиції, аби збільшити кількість якісного українського контенту?

Якщо звернутися до теми не лише молоді, а до всіх українців, які перебувають за межами країни: спостерігаєте ви за статистикою переглядів вашого цифрового контенту, чи залишається кількість глядачів з-за кордону стабільною? Чи спостерігається зменшення цієї аудиторії?

Ні, відток аудиторії не спостерігається. Адже наші співвітчизники, які проживають за межами країни, також шукають можливість насолодитися контентом для відпочинку. Важливо, щоб мова була зрозумілою, а культурний контекст знайомим. Тому ми не втрачаємо свою зарубіжну аудиторію. Більше того, ми не викладаємо "МастерШеф" чи "Холостяка" на YouTube відразу, а в форматних проектах існують певні обмеження. Отже, постає інше питання: як людям, які бажають переглянути наш контент, це зробити.

-- Ви назвали дуже цікавий тренд про стирання кордонів між містом і селом. Чи є ще якісь тренди в аудиторії, які варто зауважити? Можливо, зміни відбуваються зі старшими людьми?

Серед глобальних тенденцій помітна так звана срібна економіка. Завдяки розвитку технологій та медичних досягнень, люди живуть довше. І коли вони виходять на пенсію, у них з’являється можливість витрачати накопичені кошти або займатися чимось новим у вільний час. Це новий сегмент економіки, орієнтований на людей старшого віку. Що стосується України, то, на мою думку, дорослі громадяни не завжди мають значні фінансові ресурси. Однак війна змінила ситуацію: працювати повинні всі, хто здатен. Концепція пенсії як періоду відпочинку більше не є актуальною. Тому, на мою думку, активність дорослої аудиторії лише зросте. Це сумно, але наша країна стає більш зрілою. Питання демографічної кризи залишається відкритим. Багато підприємців розуміють, що внесок людей віком 45-50 років і старше у продажі зростатиме, адже їхня чисельність зростає. Тож компанії починають адаптувати свої пропозиції, враховуючи потреби старших споживачів.

Це не означає, що у нас немає молоді; вона присутня і є просто чудовою, хоча, на жаль, її не настільки багато. Також варто звернути увагу на цікаві зміни в поведінкових моделях жінок і чоловіків. Якщо раніше існували чіткі уявлення про те, що є "жіночими" або "чоловічими" справами, то сьогодні ці межі поступово розмиваються. Більше того, у наших серіалах ми прагнемо зображати жінок у "нежіночих" ролях, щоб відобразити реалії сучасного життя. І так, з’являються нові рольові моделі. У "Перевізниках" ми теж будемо мати таку історію.

В Україні ситуація дещо незвична. Нещодавно я мала розмову з людиною з Латвії про сексуальність — це там досить актуальна тема. Вони запитали мене, як справи з цим у нашій країні. А у нас, в Україні, все зводиться до простого питання: чи ти живий? Якщо так, то добре. А чи береш участь у війні? Якщо так, то чудово. Якщо ні — працюй. Не має значення, ким ти є, що ти робиш чи як це відбувається. Це реалії нашого життя, які підкреслюють, що свобода особистості — це найвища цінність. Кожен має право залишатися собою. На мою думку, це також пов'язано з сучасними змінами: зростанням толерантності до різноманітності та повагою до особистих свобод. Цей зсув почався у 2022 році, і я сподіваюся, що ми не повернемося назад. Звісно, певні залишки старих поглядів ще існують, але я не вважаю, що вони зможуть стати перешкодою.

-- Чи ви вкладаєтеся в маркетинг і брендинг FAST-каналів, чи сприймаєте їх більше як тимчасову історію, поки вистачить бібліотеки?

Ми працюємо в різних напрямках. FAST-канали стали важливим глобальним трендом, який активно сприймає аудиторія. Коли ви звертаєте увагу на показники інших телеканалів, пам’ятайте, що наші продукти також присутні там, але з іншими підходами до монетизації. У зв'язку з цим, ми плануємо запустити близько 20 нових FAST-каналів.

Деякі FAST-канали активно просувають бренди. Наприклад, FAST-канал "Супермама" підтримує спільноту фанатів, які бажають взаємодіяти з цим контентом. Чи існують у нас FAST-канали, які функціонують як незалежні бренди? Ні. Окремі бренди - це нішеві канали, такі як нещодавно запущені кіноканали "Твоє кіно" та Super+, які вже знайшли свою аудиторію. Ми активно інвестуємо в цей брендинг, оскільки для Starlight Media позиціонування в кіноіндустрії є важливим пріоритетом. Super+ та "Твій серіал" - це нові бренди, але вони є нішевими каналами, які діють за іншими принципами, ніж FAST-канали.

FAST-каналам, які лише доповнюють та знижують навантаження на бібліотеку, ми надаємо менше значення, оскільки їхня роль відрізняється.

-- В інфополі стало багато розмов про вибори. Ніхто не знає, коли вони можуть відбутися. Але в моїй картині світу, якщо робити вибори, то треба повертатися до плюралізму медіа. Якби так сталося, що вибори були б у 2025 році, то чи ще остаточно не померли новинні бренди телеканалів? Чи можна буде їх відродити?

Ми щиро цінуємо наші новинні бренди і усвідомлюємо, яку важливу та складну роботу наразі виконують редакції. У нас є програми, спрямовані на підтримку та відновлення наших новинних брендів. Вони вже представлені на YouTube: хоча їх немає на наших офіційних каналах, це не означає, що контент відсутній. Брендинг став менш помітним, проте він все ще існує. Це сильні бренди: "Факти" цього року святкуватимуть 25-річчя, а "Вікна" — 30-річчя. Вони є невід'ємною частиною нашої культури та суспільства, впливаючи на наше сприйняття світу.

Чи потребуватиме їхнє повернення зусиль? Безумовно, це не повинно бути простою кампанією типу: "Згадаємо, що "Факти" — це "Факти"". Ми прагнемо створити щось виняткове, і будемо щасливі, коли вони знову опиняться вдома. Ця історія має для нас велике значення, і я впевнена, що наші конкуренти також її оцінять. За результатами досліджень, люди зберігають пам'ять про ці програми. У нашому випадку новини — це обличчя: Олена, Вадим, Оксана, ще одна Оксана, Яна, Тетяна. Це ті, хто розповідає важливі історії. Я вірю, що ми впораємося з цим завданням, адже це одне з наших пріоритетів у цей особливий ювілейний рік.