Попри російську агресію, в Україні продовжується розвиток радіоаматорства, зазначив Анатолій Кожухов.

Радіо станція. Зображення з приватного архіву Анатолія Кожухова.

Війна застала мене в Харкові, коли я складав іспити на магістратуру.

Радіоаматорство здобуло величезну популярність у колишньому СРСР з середини XX століття. У ті часи не існувало Інтернету, а зв'язок через телефон був доступний лише для обмеженого кола людей. Саме тому ентузіасти радіозв'язку почали створювати власні радіостанції, постійно вдосконалюючи їх, що стало своєрідним попередником сучасних соціальних мереж. Сьогодні ж це захоплення стало менш поширеним. П’ять років тому в Україні налічувалося близько 10,5 тисяч радіоаматорів, зокрема найбільша кількість ліцензованих любителів радіо була в Донеччині. Серед них і Анатолій Кожухов.

Я родом з Донеччини, з міста Костянтинівка, де мене виховували бабуся та дідусь. Завершив навчання в Костянтинівській гімназії, здобувши золоту медаль. У 2013 році вступив до академії імені Ярослава Мудрого, яку закінчив у 2022 році, отримавши ступінь магістра за спеціальністю "Право" в юридичному університеті цього ж імені в Харкові. Часто відвідував Харків, а потім повертався назад до Костянтинівки, перебуваючи у постійних роз'їздах. У той час Костянтинівка була під контролем незаконних формувань РФ, але мені вдалося повернутися туди в період, коли частину Донецької області та Костянтинівку звільнили українські війська. Я повертався до Харкова в той момент, коли місто знову було під контролем України. Після подачі документів до кількох університетів, я обрав саме Харків. Завершив навчання у 2022 році, і страшно співпало, що 24 лютого, коли я приїхав до Харкова для складання іспитів на магістратуру, розпочалося повномасштабне вторгнення.

"Вечорами мені подобалося налаштовувати радіоприймач на різні хвилі."

Незважаючи на поширені уявлення про те, що радіоаматорством переважно займаються люди похилого віку, 29-річний Анатолій Кожухов відкрив для себе цю захоплюючу діяльність ще в дитинстві. Він отримав свій спеціальний позивний вже вісім років тому.

Мій інтерес до радіо зародився ще в дитинстві. Я обожнював вечорами обертати ручку на радіоприймачі, намагаючись зрозуміти, що означають усі ці цифри та мегагерци. Мене завжди приваблювало спостерігати, як у середньохвильовому діапазоні з'являються нові станції. Коли я відпочивав у Міжнародному дитячому центрі "Артек" у Криму, я відвідував радіогурток. Саме там я вперше дізнався про радіоаматорів. Досі пам'ятаю позивний сигнал тієї радіостанції – "Україна-5-Артек". Саме там я вперше спробував зв'язатися з іншими радіоаматорами голосом. Основи цього захоплення були закладені, коли мені було приблизно 12-13 років. На жаль, я не мав знайомих, які б могли допомогти мені розвинути це хобі. Я намагався відвідати центр дитячої та юнацької творчості в Костянтинівці, сподіваючись на наявність радіогуртка, але, на жаль, такого не виявилося. Проте в 2016 році я випадково натрапив на статтю в інтернеті про СДР-приймач, який можна зібрати з простого ТВ-тюнера на базі чіпсету R820T. Цей тюнер, подібний до флешки, підключається до комп'ютера, і якийсь інженер виявив, що його чіпсет здатний приймати значно ширший діапазон. Стаття мене захопила, і я швидко знайшов такий же тюнер в інтернеті, встановив відповідне програмне забезпечення і почав слухати харківських радіоаматорів на двохметровому діапазоні. Згодом вирішив спробувати самому. У 2016 році я придбав свою першу портативну радіостанцію "Баофенк УВ-5Р", за допомогою якої зумів зв'язатися з радіоаматорами, перебуваючи в Костянтинівці. Мені порадили звернутися до колективної радіостанції в Краматорську для консультації щодо отримання радіоаматорського позивного.

Не можливо самостійно визначити частоту і вести бесіду на ній.

Існують радіочастоти, на яких можна здійснювати мовлення без необхідності отримання спеціальних дозволів. Це частоти ЛПД і ПМР, призначені для використання радіостанцій невеликої потужності приватними особами. Завдяки цим частотам, охоронці можуть спілкуватися за допомогою рацій, а будівельники - координувати свої дії на об'єктах.

Окрім того, існує 27 МГц діапазон СВ, також відомий як Citizen Band, який не вимагає ліцензування. Це означає, що кожен охочий може придбати трансивер, обрати собі позивний і виходити в ефір для спілкування з іншими користувачами. Такий вид зв'язку особливо популярний серед водіїв вантажівок, які часто використовують його для комунікації під час подорожей трасами. Для радіоаматорів встановлені певні частотні ділянки, на яких вони можуть здійснювати зв'язок, дотримуючись визначених режимів та обмежень по потужності. Це регулюється законодавством, зокрема документом під назвою "Регламент аматорського радіозв'язку", де детально описані правила роботи радіоаматорів. Однак, звичайні громадяни без позивного не можуть користуватися цими частотами, що, на жаль, є обмеженням. Також зазвичай заборонено використовувати будь-які вільні частоти, оскільки вони можуть бути закріплені за різними службами. Це означає, що самостійно вибирати частоту для спілкування не можна.

Мінімальна ціна радіостанції становить приблизно 800 гривень.

За словами Анатолія Кожухова, отримати позивний не становило труднощів. Запитання на іспитах для радіолюбителів є цілком зрозумілими, навіть для людей з гуманітарною освітою. Крім того, вартість дозволів та самої радіостанції є досить доступною.

Для початкового рівня потрібні знання про електротехніку, правила безпеки, потрібно знати регламент радіоаматорського зв'язку, структуру позивного сигналу, як проводиться сам зв'язок і ще деякі моменти, які не є дуже специфічними. Зараз, щоб отримати радіоаматорський позивний, треба звертатися або на колективну радіостанцію, або особисто до радіоаматорів, які підкажуть, де збирається кваліфікаційна технічна комісія, яка призначить дату іспиту, і де буде саме складатися цей іспит. Після цього відбувається реєстрація радіостанції і видається людині гармонізований сертифікат - документ, в якому зазначається категорія радіоаматора, дозволені діапазони, на яких можна передавати, і також зазначається потужність та режими, в яких можна працювати. Мінімальна ціна радіостанції становить приблизно 800 гривень.. Це буде радіостанція ультракороткохвильового діапазону, яка охоплює ділянки 2 метра та 70 сантиметрів. Це наразі є популярним радіостанція "Кваншенг УВК-5", та "УВК-6". І також "Баофенк УВ-5Р". Це взагалі так звана народна радіостанція. Приблизно 200-250 гривень коштуватиме реєстрація позивного сигналу. Це невеликі гроші, відтак, кожна людина, якщо розбереться з цією тематикою радіозв'язку і зрозуміє, що це їй цікаво, може безперешкодно придбати радіостанцію, вивчити потрібні питання, скласти іспит, отримати свій позивний і працювати вже в ефірі легально.

"На ультракороткому хвильовому діапазоні найбільша відстань становила понад 200 км"

Перед тим, як розпочати сеанс радіозв'язку, Анатолій Кожухов перевіряє наявність вільної частоти в дозволеному діапазоні. Потім він здійснює загальний виклик, оголошуючи про своє бажання провести прийом.

Я представляю свій позивний: UT8IKA, що розшифровується як "Україна, Тамара, Вісім, Іван, Кіловат, Антон". Зараз я викликаю всіх, хто може бути на цій частоті. Відповідає мені хтось, і я передаю інформацію про те, як чую його сигнал, яка його потужність та розбірливість. Також я вказую своє місце розташування, і ми ділимося цими відомостями. Якщо виникають питання, ми перемикаємося на іншу частоту, щоб не заважати іншим. Там вже спілкуємось і обговорюємо всі цікаві нюанси. Коли я працюю на ультракоротких хвилях, мене завжди цікавить, яку радіостанцію використовує мій співрозмовник, яка у нього антена і з якого місця він працює. Це зазвичай дуже захоплююче, особливо коли зв'язок відбувається на значній відстані. Мій найдалекій зв'язок на ультракоротких хвилях склав понад 200 км: я зв'язувався з Харковом з Костянтинівки, і радіоаматори чули мене так, наче я був у Харкові на місцевому рівні.

"Мій найкращий результат становить 14 тисяч кілометрів."

А вже на коротких радіохвилях, які мають здатність відбиватися від іоносфери і поверхні Землі з малими втратами, сигнал може поширюватися на великі відстані. У Анатолія Кожухова зазвичай це звʼязки з Північною Америкою, Європою. Були контакти з віддаленими островами в океанах, наприклад, островом Самоа, з Антарктидою.

Дальність зв'язків буває понад 10 тисяч кілометрів. Мій особистий рекорд - це 14 тисяч кілометрів. На коротких хвилях я не спілкуюсь, за мене це робить комп'ютер, це все робиться у програмному забезпеченні, тобто, я лише стежу за тим, щоб не було зв'язків із країною-агресором. Є багато цифрових видів зв'язку. Я використовую популярні FT4 та FT8. Ними користуються багато радіоаматорів. Там зв'язок займає дуже мало. За одну хвилину повністю проводиться цикл зв'язку. Також є вид БПСК 31. Там вже можна спілкуватись, як у месенджері. Я набираю повідомлення, відправляю, і він також відправляє мені у відповідь як його звати, звідки він працює, яке в нього обладнання, побажання всього найкращого. На радіоаматорському це звучить як сім-три. І на цьому зв'язок закінчується. Потім зв'язок я записую в апаратний журнал та відправляю на електронний сервіс EQSL, де радіоаматори можуть обмінюватися картками для підтвердження зв'язку. В мене обладнання невеликої потужності. Тобто я можу на великій відстані лише працювати у цифрі. Проте є радіоаматори, які безперешкодно спілкуються голосом, там вже більш солідне антенне господарство, більш потужні трансивери та вдається також спілкуватись голосом. Максимально за допомогою голосу на коротких хвилях я спілкувався з радіоаматорами Німеччини, Польщі та Словаччини.

Анатолій Кожухов. Зображення з приватного архіву Анатолія Кожухова.

Попри російську агресію, в Україні продовжує існувати та розвиватися радіоаматорський рух.

Для підтвердження взаємозв'язків радіоаматори здійснюють обмін особливими картками. Раніше ці картки виготовлялися з паперу, і радіоаматорам доводилося мати окремі шафи для їх зберігання. Сьогодні ж переважна більшість карток існує в електронному форматі. Залежно від кількості та якості зібраних карток, радіоаматори можуть отримувати спеціальні дипломи в подальшому.

Вони видаються за певних умов. Було таке, що я отримав диплом за зв'язок з іменною станцією з Донецької області та виконав умову отримання диплому, провів визначену кількість зв'язків. Я відправив це у свій апаратний журнал на адресу, де перевіряється, чи виконані умови дипломів, і мені у відповідь надіслали електронний диплом. Також є дипломи, які видаються за якихось умов. Наприклад, я отримав диплом за прийом зображень з Міжнародної космічної станції, тобто, відправив потрібну кількість зображень на електронну адресу, де це все перевірили і мені вислали електронний диплом, де зазначався мій позивний. Також у радіоаматорів є контести, тобто там, де радіоаматори проводять зв'язки з радіостанціями і набирають певну кількість балів. Проводяться також міжнародні конкурси, і є багато радіоаматорів, які отримують почесні нагороди і представляють нашу країну вже на міжнародній арені. Взагалі, це радіоспорт. Радіоспортсмени популяризують це серед інших і роблять нашу країну престижною. Незважаючи на російську агресію, вони цим доводять, що радіоаматорство в Україні є та розвивається.

Вечорами російські радіоаматори на коротких хвилях намагаються перешкоджати зв'язкам наших українських колег.

23 лютого 2022 року, ще до початку масштабного вторгнення, в Україні було оголошено надзвичайний стан відповідно до указу Президента. Одним із заходів цього стану стала тимчасова заборона на вихід в ефір для радіоаматорів. Наразі їхня діяльність знову стала дозволеною, проте військові адміністрації в прифронтових зонах мають право вносити обмеження. У Харкові ж радіоаматори можуть вільно вести свої передачі.

На початку повномасштабного вторгнення радіоаматори могли стикатись з ворожими переговорами на різних ділянках частот. Чув, що навіть закликали повідомляти про це компетентні органи. Вечорами російські радіоаматори на коротких хвилях намагаються перешкоджати зв'язкам наших українських колег., провокують, включають музику і починають глузувати. Тобто, поводяться максимально некоректно і займаються тим, що є ганьбою для радіоаматора. Зв'язок поширюється на великі відстані і ці безглузді розмови від російських радіоаматорів чує увесь континент.

Не можна починати розмови на тему політики, релігії, сексуальних взаємовідносин

Нещодавно Анатолій Кожухов виявив, що його позивний використовує якийсь недобросовісний радіоаматор з окупованої Донеччини. За його словами, цей радіохуліган, мабуть, через лінь не захотів витратити час на отримання власного позивного і вирішив скористатися чужим. Слід зазначити, що не всі радіолюбителі дотримуються основних правил радіоаматорства. Існують так звані "радіохулігани", які виходять в ефір, використовуючи незаконні радіопередавачі. У радянські часи їх називали "шарманщиками". Ці особи часто самостійно збирали радіообладнання, транслюючи заборонену в СРСР музику з Заходу. Сьогодні ситуація змінилася, але проблема залишилася.

Ця проблема залишається в актуальному стані. Деякі користувачі продовжують працювати на частотах, що не регламентуються, і не використовують свої радіоаматорські позивні. В окремих випадках вони навіть не визнають себе радіоаматорами, називаючи себе "вільними операторами". Я маю досвід, коли такі особи заважали проведенню зв’язків, вмикаючи музику в радіоаматорських мережах та створюючи перешкоди. Ця ситуація залишається актуальною через геополітичні обставини. У 2014 році на частотах 40 метрів спостерігався справжній хаос, коли їх заполонили радіоаматори-хулігани. І нині українські радіоаматори зіштовхуються з тим, що хулігани з Росії, почувши зв’язки українських операторів, навмисно заважають, вмикаючи музику, лаються й ставлять питання, що не мають жодного відношення до аматорської роботи або навіть заборонені регламентом. Я не орієнтуюсь на Росію, але мої сигнали можуть поширюватися на сотні або тисячі кілометрів, що призводить до тих же перешкод, які вони створюють. Це є порушенням правил аматорського радіозв’язку, оскільки заборонено створювати перешкоди, транслювати музику, або обговорювати політику, релігію, чи сексуальні теми. Також заборонено використовувати радіокомунікацію для передачі особистих або зашифрованих повідомлень. У радіоаматорському зв’язку дозволено спілкуватися на теми, пов’язані з аматорською діяльністю, вести стандартні радіозв’язки, обмінюватися повідомленнями тощо.

"Навіть розмови космонавтів, які перебувають на орбіті, можна почути, коли вони здійснюють вихід у відкритий космос."

Анатолій Кожухов зазначає, що наразі спостерігається підвищена активність сонця. Завдяки сонячним спалахам в іоносфері відбуваються процеси, які сприяють поширенню радіохвиль на великі відстані. Радіоаматори намагаються виходити в ефір у другій половині дня на коротких хвилях, що забезпечує їм стабільний і якісний зв'язок з країнами Європи. Якщо ж сеанси проводити до обіду, то радіохвилі, ймовірно, поширюватимуться на схід, у бік Росії. Анатолій свідомо ухиляється від контактів з окупантами, хоча вони часто намагаються встановити зв'язок.

Протягом восьми років активного заняття радіоаматорами Анатолій Кожухов набув багатьох знань про світ радіо. Він зазначає, що неодноразово спостерігав, як деякі родини використовують радіостанції в безліцензійних діапазонах замість мобільних телефонів. Таким чином, його знання у сфері радіо можуть суттєво економити кошти.

Коли радіохвилі проходять і досягають звичайного домашнього приймача, мені вдалося зловити сигнали радіостанцій з Польщі та Німеччини. Це надзвичайно вражає, адже ці станції знаходяться на відстані понад 1000 кілометрів від мене. Також я з захопленням спостерігаю за Міжнародною космічною станцією, коли вона пролітає, адже в цей момент можна почути розмови астронавтів, коли вони виходять у відкритий космос. Це неймовірне відчуття — усвідомлювати, що ти перебуваєш на Землі і чуєш те, що відбувається в космосі. Під час спостереження за виходами в космос, я почув, як космонавти обговорюють технологічні процеси, що відбуваються на МКС. Також я чув, як відбувається зв'язок з навчальним закладом в Європі, де діти ставили питання, а астронавти відповідали на них.

Анатолій Кожухов наразі працює кур'єром у Харкові. Він отримав освіту в юридичному закладі і мріє реалізувати себе у правничій сфері. Проте повномасштабна війна внесла свої корективи у його плани. Чоловік вірить, що колись зможе повернутися до відповідної професії.

Анатолій Кожухов має ще одне цікаве хобі - любить фотографувати транспорт, знімати відео про поїзди, трамваї, тролейбуси, має свій блог на YouTube з майже 9 тисячами підписників.

Однак, безумовно, радіоаматорство займає провідну позицію. У Костянтинівці у нього були всі необхідні умови для організації якісних сеансів. Натомість у Харкові йому доводиться пристосовуватися до нових умов. Він розповідає, що просто створив антену, натягнув її на дерево, і так виходить на зв’язок. На його думку, найголовніше — це бажання, а можливості завжди знайдуться.