Іноді порічки помилково називають "білою смородиною".
У контексті назв літніх ягід важливо проводити чітке розмежування між літературними нормами, давніми традиційними назвами, діалектними варіантами та новими запозиченнями. Про це в коментарі для УНІАН повідомила вчителька української мови Тетяна Шкарлута, відповідаючи на питання щодо використання назв окремих літніх ягід.
Щодо питання, чому аґрус часто іменують "крижовником" та чи є це запозиченням з російської, фахівець зазначила, що назви літніх ягід в українській мові — це не лише терміни, а складова нашої мовної та культурної традиції.
"Саме тому важливо розрізняти літературну норму, давні традиційні назви, діалектизми та пізніші запозичення", - сказала вона.
У творі "Школа" (1895 рік) Лесі Українки можна знайти такі слова: "Прогулюючись стежкою між кущами порічок і агрусу, моя подруга поволі почала розмову про те, що вже прийшла весна, навчання закінчилося, і їй пора повертатися додому".
Водночас, зазначає вчителька, у "Санаторійній зоні" (1924 рік) Миколи Хвильового є таке: "І зараз, коли публіка розбіглась, анарх, зиркнувши на сестру Катрю, згадав глуху доріжку в крижовник".
Додатково, за словами Шкарлути, "крижовник" зустрічається і в творах Ганни Барвінок. Проте, якщо провести аналіз частоти використання терміна "аґрус" у порівнянні з "крижовником" в корпусах українських текстів різних епох і жанрів, стає очевидним, що "аґрус" вживається значно частіше — 572 рази проти лише 7 для "крижовника".
"З цього можна зробити висновок, що офіційна українська назва — аґрус, а не крижовник. Проте варто зазначити, що термін аґрус також є давнім запозиченням, а не корінним словом," — зазначила вона.
"Світла смородина"
На запитання щодо того, як правильно українською назвати "білу смородину", експертка зауважила, що смородина та порічки - це абсолютно різні ягоди.
Отже, смородина - це чорна ягода з характерним ароматом листя, тоді як "білою смородиною" помилково називають порічки, які можуть мати червоний або білий колір.
Брусниця, ялівець та чорна смородина.
Відповідаючи на запитання про те, чи є чорниця, яфина та лохина однією ягодою або ж різними, а також чому лохину часто називають "голубикою", Шкарлута зазначила, що чорниця та яфина насправді є одним і тим же фруктом, причому яфина — це діалектна назва, яка вживається в Гуцульщині, на Закарпатті, в Бойківщині та в окремих районах Полісся.
"На відміну від інших ягід, лохина характеризується більшими розмірами, світлішою м'якоттю та відсутністю барвника, що забруднює руки. Незважаючи на те, що через російський вплив її часто називають голубикою, в українській мові правильним терміном залишається 'лохина', - зазначила вона."
Різниця між суницею і полуницею
Стосовно того, яка різниця між суницею і полуницею і чому "земляніка" та "клубніка" неправильні, експертка зауважила, що так само варто розрізняти суницю і полуницю.
"Суниця - це звична для лісів маленька, але надзвичайно ароматна ягода, в той час як полуниця - це велика садова ягода, яку ми часто зустрічаємо на городах і в магазинах", - зазначила вона.
У той же час терміни "земляніка" та "клубніка" є запозиченнями з російської мовної традиції і не відповідають актуальним нормам сучасної української літератури.
Регіональні та питомі назви
На питання про походження численних регіональних назв для ягід в українській мові, а також про доцільність збереження діалектних термінів, таких як "яфини", чи їхньої актуальності, Шкарлута зазначила, що різноманітність назв пояснюється історичним розвитком української мови в різних регіонах, кожен з яких зберіг унікальні мовні традиції.
"Саме тому поруч із літературними назвами існують такі давні діалектні слова, як яфина. Це не помилки й не застарілі слова, а жива частина української мовної спадщини, яку варто знати й берегти. Водночас для загальноукраїнського спілкування доречно користуватися літературними назвами: аґрус, порічка, чорниця, лохина, суниця, полуниця, а діалектні варіанти сприймати як ще одне свідчення багатства української мови", - сказала вчителька.
Вживання чоловічих імен в українській мові
Як повідомляв УНІАН, раніше Шкарлута розповіла, що імена "Стьопа", "Діма", "Льоша", "Міша" та "Петя" прийшли з російської мовної традиції і масово поширилися в Україні в радянський період.
Одночасно, при обговоренні правильного використання імен важливо враховувати два аспекти: лінгвістичний і етичний. Це означає, що необхідно бути обізнаним в мовних правилах, а також брати до уваги індивідуальні уподобання особи.
Вас можуть зацікавити також останні новини:
#Радянський Союз #Українська мова #Школа #Російська мова #Леся Українка #Українське незалежне інформаційне агентство #Ягода (ботаніка) #Діалект #Полісся #Бойківщина #Полуниця #Кущ #Vaccinium myrtillus #Листок #Аромат #Річки #Чорниця #Агрус #Калька #Вінка #Гуцульщина #Карпатська Русь #Город
