Варвара Ніколівна Ханенко - відома колекціонерка і меценатка, яка суттєво сприяла збереженню української культурної спадщини. Її день народження святкують 7 травня.
Варвара Ханенко — унікальна постать в українській історії як жінка, яка створила музей, завдяки якій Україна сьогодні має унікальні колекції світових мистецьких шедеврів. Радіо Максимум представляє вам захопливу історію цієї видатної українки.
До слова "Тіні та стіни": музей Ханенків зняв короткометражний фільм про свою роботу під час війни
Дитяча пора
Народилася Варвара Ханенко 9 серпня 1852 року у Глухові. Вона була старшою донькою у великій і діяльній сім'ї найзаможнішого українського підприємця й видатного філантропа Ніколи Терещенка.
Дід Варвари, Артемій Терещенко, залишив своїм синам заповіт, згідно з яким 80% їхніх прибутків мали йти на благодійність та підтримку церкви. У Києві родина Терещенків володіла значною частиною установ соціального та культурного призначення: лікарнями, притулками, університетами, гімназіями, музеями, храмами та іншими закладами.
Взаємини
Варвара зустріла свого майбутнього чоловіка, юриста Богдана Ханенка, під час подорожі до Санкт-Петербурга. Ханенко належить до стародавнього українського роду, серед представників якого був гетьман Правобережної України Михайло Ханенко.
Обидва мали вишуканий смак до істинного мистецтва. Богдан Ханенко мав особисті знайомства з такими художниками, як Шишкін, Айвазовський, Куїнджі, а також з мандрівником Семеновим-Тянь-Шаньським.
Під час своєї весільної подорожі в Італії Ханенки придбали свої перші раритетні експонати, які стали основою для створення неповторної колекції художніх творів, з якої згодом виникло п’ять музеїв.
Культурна діяльність подружжя
Протягом півстоліття родина Ханенків зібрала вражаючу колекцію з 1200 мистецьких творів, а також створила значну бібліотеку, присвячену мистецтвознавству. Пара активно підтримувала традиції меценатства, утримуючи лікарні для нужденних, пологові будинки, засновуючи торгові навчальні заклади (чоловічий та перший жіночий у Росії), а також опікуючись археологічними розкопками та діяльністю "Фонду дамського комітету" та інше.
У маєтку Ханенків в селі Оленівка на Київщині Варвара заснувала ткацьку школу, де працював відомий художник Василь Кричевський. Народні орнаменти з Оленівки розходилися по всій Європі, а на виставці в Петрограді 1913 р. отримали золоту медаль.
Богдан Ханенко залишив Києву свою колекцію іноземного мистецтва з однією важливою умовою: музей повинен бути названий на їхню честь, а Варвара Ханенко призначена довічним куратором колекції та маєтку.
Володіти картиною Тиціана або ж давньогрецьким мармуром V століття і не демонструвати їх – це так само, як забрати собі неопубліковані роботи Пушкіна, Гете чи Шекспіра. За переконанням Ханенка, творіння великих митців не повинні бути приватною власністю тих, хто їх має.
Смерть Богдана Ханенка
Навесні 1917 року, в самий розпал суттєвих змін в історії, помирає Богдан Ханенко, і Варвара Ханенко, якій виповнюється 65 років, залишається наодинці. Один із найвідоміших приватних музейних фондів у Російській імперії переходить у її виключне володіння. Згідно з планом, визначеним заповітом Богдана, Варвара мала завершити організацію колекції, створити музей і подарувати його жителям Києва.
Однак Велика Історія підготувала для цієї літньої жінки набагато складніше випробування. Варвара Ханенко - чи не єдина з власників приватних колекцій Києва, хто опинився перед таким жорстким вибором: вберегти себе та їхнє з Богданом безцінне зібрання мистецтва і старожитностей, та виїхати разом із ріднею з неспокійного Києва до Європи, - або ж ризикнути залишитися і таки здійснити Музей Ханенків у Києві.
Це був вибір між порятунком життя та збереженням сенсу. Між зовнішньою цілісністю і внутрішнім спокоєм. Останнє вимагало жертви, що перевищувала всі можливі жертви, до яких Варвара Ханенко була готова раніше, до яких її спонукала вся попередня культурна епоха: передати колекцію місту, створити публічний музей. Тепер йшлося про жертву власної безпеки, честі, життя. Про те, щоб у 65 років ризикнути всім.
Варвара Ханенко звернулася в 1918 році до Української Академії наук з проханням прийняти подарунок на умовах її чоловіка. За більшовиків зібрання було спочатку названо "Другим державним музеєм", потім йому було повернуто ім'я засновників, але згодом це рішення скасували "за відсутності за Ханенками революційних заслуг, так чи інак пов'язаних зі служінням пролетарській культурі".
Варвара Ханенко відійшла у вічність у травні 1922 року, і її останній спочинок знайшов у Видубицькому монастирі поряд із чоловіком. У свої останні роки вона проводила час у свого прислужника — жила в злиднях, страждала від хвороб і залишалася непоміченою всіма.
Довгий час на могилі Ханенків стояв лише дубовий хрест із написом: "Ханенкам від Дуні".
У Луврі незабаром відбудеться виставка ікон 6-7 століття, що надійшли з Музею Ханенків.
#Університет #Європа #Київ #Музей #Олександр Пушкін #Санкт-Петербург #Гімназія (школа) #Бібліотека #Юрист #Підприємництво #Італія #Українці #Російська імперія #Українська культура #Національна академія наук України #Київщина #Меценатство #Йоганн Вольфганг фон Гете #Художник. #Історія України #Греція #Мистецтвознавство #Родина Терещенків #Глухів #Археологічні дослідження #Більшовики #Храм #Шедевр. #Гетьман #Ханенки #Михайло Ханенко #Богдан Ханенко #Василь Кричевський #Архип Куїнджі #Правобережна Україна #Іван Айвазовський #Тиціан.
